Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері економіки
Оглавление
Вступ. 5
Розділ I Адміністративне право і державне управління у сферах економічної діяльності держави, господарювання та міжгалузевих сферах. 6
Глава 1 Адміністративно-правове і державне управління у сфері економіки. 7
1. Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері економіки. 7
2. Організація державного управління у сфері економіки. 10
3. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері економіки. 12
4. Державний контроль у сфері економіки. 13
Глава 2 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері фінансів. 15
1. Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері фінансів. 15
2. Організація державного управління у сфері фінансів. 16
3. Державна податкова служба в Україні 19
4. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. 22
5. Контроль з боку державної контрольно-ревізійної служби в Україні 24
Глава 3 Державне управління банківською системою.. 28
1. Загальна характеристика банківської системи як об'єкта державного управління. 28
2. Національний банк України як суб'єкт державного управління. 30
3. Основні напрями державного впливу Національного банку України на банківську систему. 32
4. Система банківського нагляду. 36
Глава 4 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері реалізації митної політики. 37
1. Загальна характеристика митної політики України. 37
|
|
|
2. Система митних органів. 39
3. Особливості державної служби в митних органах. 42
4. Види митних режимів. 44
Глава 5 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері підприємництва. 47
1. Загальна характеристика державної політики у сфері підприємництва. 47
2. Організація державного управління у сфері підприємництва. 49
3. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері підприємництва. 51
4. Державний контроль у сфері підприємництва. 52
Глава 6 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері захисту економічної конкуренції 56
1. Загальна характеристика державної політики у сфері захисту економічної конкуренції 56
2. Органи виконавчої влади, що беруть участь у реалізації конкурентної політики. 58
3. Антимонопольний комітет України та його органи. 61
4. Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції 66
Глава7 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері промисловості 68
1. Загальна характеристика промислової політики держави. 68
2. Загальні засади організації державного управління промисловістю.. 69
3. Управління промисловими підприємствами. 71
4. Державний контроль у сфері промисловості 73
|
|
|
Глава 8 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у паливно-енергетичній сфері 74
1. Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері 74
2. Організація державного управління у паливно-енергетичній сфері 76
3. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у паливно-енергетичній сфері 79
4. Державний контроль та нагляд у паливно-енергетичній сфері 81
Глава 9 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сферах транспорту і зв'язку. 82
1. Загальна характеристика законодавства. 82
2. Організація державного управління у сферах транспорту і зв'язку. 83
3. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сферах транспорту і зв'язку. 88
4. Державний контроль та нагляд у сферах транспорту і зв'язку. 90
Глава 10 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сферах будівництва та житлово-комунального господарства. 93
1. Загальна характеристика державної політики у сферах будівництва та житлово-комунального господарства. 93
2. Організація державного управління у сферах будівництва та житлово-комунального господарства. 95
3. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сферах будівництва та житлово-комунального господарства. 98
|
|
|
4. Державний контроль у сферах будівництва та житлово-комунального господарства. 99
Глава 11 Адміністративно-правове регулювання і державне управління в агропромисловій сфері 101
1. Загальна характеристика державної політики в агропромисловій сфері 101
2. Організація державного управління в агропромисловій сфері 102
3. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу в агропромисловій сфері 105
4. Державний контроль та нагляд в агропромисловій сфері 106
Глава 12 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища. 109
1. Загальна характеристика державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. 109
2. Організація державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища. 110
3. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері охорони навколишнього природного середовища 114
4. Державний контроль, нагляд і моніторинг у сфері охорони навколишнього природного середовища. 116
Глава 13 Адміністративно-правове регулювання і державне управління в окремих міжгалузевих сферах. 118
|
|
|
1. Загальна характеристика державного управління міжгалузевими сферами. 118
2. Функціональний зміст міжгалузевого управління. 120
3. Організація державного управління в окремих міжгалузевих сферах. 121
Глава 14 Державна політика та управління у сфері інформатизації 124
1. Загальна характеристика державної політики у сфері інформатизації 124
2. Організація державного управління у сфері інформатизації 125
Розділ II Адміністративне право і державне управління у сферах соціальної і гуманітарно-культурної діяльності держави. 128
Глава 15 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері праці та соціальної політики. 128
1. Загальна характеристика державної політики у сфері праці та соціальної політики. 128
2. Організація державного управління у сфері праці та соціальної політики. 130
3. Державний контроль та нагляд у сфері праці та соціальної політики. 133
Глава 16 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері охорони здоров'я. 134
1. Загальна характеристика державної політики у галузі охорони здоров'я. 134
2. Організація державного управління у галузі охорони здоров'я. 137
3. Адміністративно-правове регулювання дозвільно-реєстраційних функцій у сфері охорони здоров'я. 139
4. Державний контроль та нагляд у галузі охорони здоров'я. 141
Глава 17 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері освіти. 142
1. Загальна характеристика державної політики у сфері освіти. 142
2. Організація державного управління у сфері освіти. 143
3. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері освіти. 147
4. Державний контроль у сфері освіти. 148
Глава 18 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері науки. 150
1. Загальна характеристика державної політики у сфері науки. 150
2. Організація державного управління у сфері науки. 152
3. Роль Вищої атестаційної комісії України у сфері науки. 157
Глава 19 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері культури. 160
1. Загальна характеристика державної політики у сфері культури. 160
2. Організація державного управління у сфері культури. 161
3. Здійснення реєстраційно-дозвільних функцій у сфері культури. 164
4. Державний контроль та нагляд у сфері культури. 169
Глава 20 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сферах молодіжної політики, фізичної культури та спорту. 172
1. Загальна характеристика сфер молодіжної політики, фізичної культури та спорту. 172
2. Організація державного управління у сферах молодіжної політики, фізичної культури та спорту. 174
3. Сприяння держави участі громадськості у справах молоді, фізичної культури та спорту. 175
Розділ III Адміністративне право і державне управління у сферах адміністративно-політичної діяльності держави. 178
Глава 21 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері юстиції 178
1. Загальна характеристика державної правової політики. 178
2. Організація державного управління у сфері юстиції 179
3. Форми діяльності Міністерства юстиції України. 181
4. Державний контроль у сфері юстиції 188
Глава 22 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сферах безпеки і охорони державного кордону 189
1. Загальна характеристика основ національної безпеки України. 189
2. Організація державного управління у сфері безпеки. 191
3. Державний кордон та його захист і охорона. 195
Глава 23 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері внутрішніх справ. 198
1. Загальна характеристика сфери внутрішніх справ. 198
2. Організація державного управління у сфері внутрішніх справ. 200
3. Міліція — складова частина органів внутрішніх справ. 204
4. Адміністративний нагляд органів внутрішніх справ. 206
Глава 24 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері оборони. 207
1. Загальні засади організації оборони. 207
2. Збройні Сили України та військовий обов'язок. 209
3. Організація державного управління у сфері оборони. 212
4. Контроль у сфері оборони. 214
Глава 25 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері закордонних справ. 218
1. Загальна характеристика державної політики у сфері зовнішніх зносин. 218
2. Організація державного управління у сфері закордонних справ. 219
3. Дипломатична служба. 223
4. Державний контроль у сфері закордонних справ. 224
Розділ IV Організація виконавчої влади в Автономній Республіці Крим.. 225
Глава 26 Правові засади організації виконавчої влади в Автономній Республіці Крим.. 225
Глава 27 Рада міністрів Автономної Республіки Крим.. 227
Глава 28 Органи виконавчої влади, підвідомчі Раді міністрів Автономної Республіки Крим.. 228
Глава 29 Державний контроль щодо виконавчої влади в Автономній Республіці Крим.. 230
Розділ V Адміністративне право і управління в основних сферах місцевого самоврядування. 234
Глава 30 Загальна характеристика управлінської спрямованості місцевого самоврядування. 234
Глава 31 Управління в господарсько-економічних сферах. 235
Глава 32 Управління в соціальній і гуманітарно-культурній. 238
Глава 33 Управління у сферах охорони громадського порядку та адміністративно-політичної діяльності 242
Розділ VI Громадські організації та адміністративне право. 245
Глава 34 Збільшення різноманітності видів громадських організацій. 245
Глава 35 Участь громадських організацій у реалізації функцій органів виконавчої влади. 249
Розділ VII Особливості здійснення адміністративної юрисдикції 253
Глава 36 Зміст адміністративної юрисдикції 253
Глава 37 Адміністративна відповідальність фізичних осіб: загальна характеристика чинного законодавства. 254
1. Нормативно-правові акти, що передбачають адміністративну відповідальність фізичних осіб. 254
2. Адміністративні правопорушення за чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення. 256
Глава 38 Адміністративна відповідальність юридичних осіб у різних сферах їх функціонування. 259
Глава 39 Особливості адміністративних правопорушень, що підлягають розгляду адміністративними судами. 261
1. Подвійна природа адміністративних правопорушень. 261
2. Необхідність дотримання принципів реалізації публічно-владних повноважень. 264
Розділ VIII Україна на шляху до європейського адміністративного простору. 266
Глава 40 Вплив європейської інтеграції на національні системи державного управління. 266
Глава 41 Орієнтація на стандарти європейського адміністративного простору. 268
Глава 42 Основні принципи права Європейського Союзу. 270
1. Походження основних принципів права Європейського Союзу. 270
2. Характеристика основних принципів права Європейського Союзу. 271
Глава 43 Юрисдикція Європейського суду з прав людини у справах адміністративно-правового характеру. 274
1. Загальна характеристика юрисдикції Європейського суду. 274
2. Недопущення порушень права особи на справедливий судовий розгляд. 276
3. Загальні положення застосування Європейської конвенції з прав людини. 278
Розділ.... 43 Організація та діяльність публічної адміністрації у зарубіжних країнах. 280
Глава 44 Організація публічної адміністрації 280
1. Державна адміністрація. 280
2. Органи місцевого самоврядування. 283
Глава 45 Побудова публічної служби. 284
Глава 46 Основні правові форми діяльності публічної адміністрації 287
Глава 47 Контроль за діяльністю публічної адміністрації 289
Список скорочень. 294
Вступ.
Другий том академічного курсу «Адміністративне право України» (далі — Академічний курс) присвячений тематиці «особливої частини» цієї навчальної дисципліни.
Авторський колектив першого тому підручника у своїй основі зберігся, хоча і зазнав певних змін. Перш за все вони пов'язані з необхідністю висвітлення особливостей конкретних сфер державного управління, а також з додатковим включенням до змісту другого тому питань, що присвячені управлінню на рівні місцевого самоврядування та завданням просування України на шляху до європейського адміністративного простору.
Структура другого тому академічного курсу значною мірою відрізняється від побудови звичайних підручників з адміністративного права. Умовно в ній можна виділити кілька блоків питань.
Перший блок є, так би мовити, «класичним» — це питання адміністративно-правового регулювання у різноманітних сферах державного управління. Вони традиційно поділяються на три основні групи: сфери економіки, господарювання та пов'язані з ними сфери так званого міжгалузевого управління; сфери соціального і гуманітарно-культурного спрямування; сфери адміністративно-політичного характеру, до яких зазвичай належить і діяльність з охорони громадського порядку.
Водночас певна новаційність висвітлення цього блоку питань полягає у виокремленні загальної характеристики державної політики у відповідних сферах та застосовуваних у цих сферах адміністративно-правових засобів державного впливу. Вперше окремо висвітлюється така сфера міжвідомчого характеру, як інформатизація українського суспільства.
У першому блоці також висвітлено питання адміністративно-правового регулювання та управління в основних сферах місцевого самоврядування. На жаль, дотепер у більшості сучасних підручників достатня увага цьому не приділяється. Проте ці питання мають бути органічною частиною адміністративно-правової науки.
Другий блок висвітлюваних у даному томі питань пов'язаний з поглибленим розглядом тем, які з різних причин не отримали належного висвітлення у загальній частині академічного курсу. Вони стосуються, зокрема, характеристики: організації виконавчої влади в Автономній Республіці Крим; докладнішої класифікації видів громадських організацій та їх діяльності; особливостей здійснення адміністративної юрисдикції, причому не лише органами виконавчої влади, а й адміністративними судами.
Змістовно новим є втілений в академічному курсі підхід до розгляду особливостей здійснення адміністративної юрисдикції. Зокрема, вперше у навчальній літературі запропоновано систематизований огляд законодавства, що встановлює адміністративну відповідальність юридичних осіб, і конкретних заходів такої відповідальності.
Достатньо новаційною і перспективною може вважатися також неординарна позиція авторського колективу щодо оцінки своєрідної «подвійної» природи адміністративних правопорушень, які виступають підставами застосування заходів відповідальності, передбачених, з одного боку, чинним адміністративно-деліктним законодавством, а з іншого — юрисдикційними повноваженнями адміністративних судів.
Нарешті, ще один блок цілком нових питань присвячено характеристиці вимог європейської інтеграції України, насамперед щодо необхідності врахування вітчизняною державно-управлінською практикою стандартів європейського адміністративного простору. При цьому надзвичайно важливим для розуміння зазначених вимог є наголос на практиці Європейського суду з прав людини у справах адміністративно-правового характеру, саме завдяки якій сформувались і збагачуються європейські принципи адміністративного права.
Згідно із запропонованою логікою доречним також є висвітлення у заключному розділі підручника основних рис організації та діяльності публічної адміністрації в розвинених зарубіжних країнах, особливо з наголосом на певних відмінностях сприйнятих у конкретних країнах континентальної або англосаксонської правових систем. Водночас зроблено наголос на доцільності запровадження у вітчизняному науковому обігу сучасного європейського тлумачення терміна «публічна адміністрація».
Редколегія академічного курсу висловлює щиру вдячність усім колегам, які своїми ґрунтовними матеріалами сприяли підготовці першого в Україні академічного курсу з адміністративного права, зробивши певний творчий внесок у розвиток вітчизняної адміністративно-правової науки та юридичної освіти.
Розділ I Адміністративне право і державне управління у сферах економічної діяльності держави, господарювання та міжгалузевих сферах
Глава 1 Адміністративно-правове і державне управління у сфері економіки
Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері економіки
Загальна мета діяльності держави в будь-якій сфері суспільного
розвитку - економіці, соціально-культурного будівництві, адміністративно-політичній діяльності - полягає у забезпеченні дотримання національних інтересів, які визначені статтями 2, 3, 5 Конституції України. Ними є: територіальна недоторканість і цілісність, забезпечення прав та свобод людини, здійснення державної влади через органи державної влади та місцевого самоврядування. Конкретні способи досягнення цієї загальної мети залежать від об'єкта, на який здійснюють вплив уповноважені державні органи.
До економічної діяльності держави належить діяльність, що закріплена ст. 10 Господарського кодексу України (далі ГК)[1] і названа напрямами економічної політики держави, за винятком положень, які стосуються бюджетної, податкової, грошово-кредитної, валютної політики. Відтак до економічної діяльності держави належить діяльність щодо реалізації структурно-галузевої, інвестиційної, амортизаційної політики, політики інституційних перетворень, антимонопольно-конкурентної і зовнішньоекономічної політики.
Відносини у сфері економіки регулюються нормами багатьох галузей права, однак тільки адміністративне право притаманними йому правовими засобами впорядковує певну частину відносин у сфері економіки, надаючи їм організаційного змісту.
Про необхідність впорядкування нормами адміністративного права відносин у сфері економіки свідчить світовий та вітчизняний досвід. Зокрема, дослідники проблеми державного регулювання економіки доводять стримуючу, збалансовуючу роль держави щодо тих негативних явищ, які притаманні ринковій економіці[2].
Адміністративно-правове регулювання відносин у сфері економіки здійснюється за кількома напрямами, які можна виокремити за ознакою однорідності регульованих суспільних відносин.
Першим напрямом має бути визнано забезпечення стратегічних пріоритетів розвитку економіки: структурних змін, у тому числі стимулювання розвитку окремих галузей та виробництв, сфер економічного розвитку (наприклад, мале підприємництво); інвестування; інновацій; ціноутворення тощо.
Серед законів програмного спрямування — закони України «Про державні цільові програми» (2004 р.)[3], «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст» (2004 р.)[4], «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (2003 р.)[5], «Про Державну програму зайнятості населення на 2001-2004 роки» (2002 р.)[6], «Про Комплексну програму утвердження
України як транзитної держави» (2002 р.)[7], «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» (2002 р.)[8] та інші.
Програмне спрямування мають окремі постанови Верховної Ради: «Про Державну програму демонополізації економіки і розвитку конкуренції» від 21 грудня 1993 р.3, «Про Концепцію Національної програми відродження села на 1995-2005 роки» від 4 лютого 1994 р.4 та інші.
Положення норм законів конкретизовані підзаконними нормативно-правовими актами: актами Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами міністерств, відомств, державних комітетів (накази, інструкції, листи, роз'яснення тощо). Положення підзаконних нормативно-правових актів стосуються тих або інших аспектів діяльності органів управління економікою, однак є акти, якими, певною мірою, заповнюються прогалини, що не врегульовані законом.
Водночас окремі проблеми регулювання відносин у сфері економіки знаходять свої вирішення лише у підзаконних актах, що не забезпечує належну якість такого регулювання.
Другим напрямом адміністративно-правового регулювання є впорядкування відносин власності шляхом визначення тих сфер економіки, які можуть складати об'єкт недержавної власності та механізм її набуття — наприклад шляхом приватизації, а також антимонопольного регулювання (створення конкурентного середовища) та чітке закріплення статусу суб'єктів державної власності (наприклад, казенні підприємства).
Серед нормативно-правових актів цієї групи слід виокремити закони, якими встановлені загальні межі здійснення приватизації. Це закони України «Про приватизацію державного майна» (1992 р., в ред. від 1 січня 2008 p.), від 6 березня 1992 р. «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (1992 р.,- остання редакція від 20 червня 2007 р.), «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (1996 p., остання редакція від 31 березня 2005 р.) та інші. Далі слід відмітити такі групи законів:
<> закони, якими приймаються державні програми приватизації
(1997 р, 1998 р., 2000 р.); 1 закони «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (1996 р.), «Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України» (2000 р.), «Про особливості приватизації пакета акцій, що належать державі у статутному фонді відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (2000 р.), «Про особливості приватизації підприємств Державної акціонерної компанії «Укррудпром» (2004 р.) та інші; І закони, якими визначаються об'єкти, що не підлягають приватизації (наприклад, «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (1999 p., остання ред. від 1 лютого 2007 p.). Серед перелічених законів найбільш численну групу становлять закони, якими визначено особливості приватизації окремих об'єктів.
Указами Президента України конкретизовані положення законів щодо державних програм приватизації. Постановами Кабінету Міністрів України регулюються найважливіші питання, які пов'язані із здійсненням приватизації. Наприклад, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації» від 12 жовтня 2000 p., «Деякі питання підвищення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації» від 23 жовтня 2002 р., «Про затвердження переліку галузей або сфер діяльності, в яких не допускається утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації» (2007 р.), «Про затвердження Порядку продажу у 2008 році державними органами приватизації земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації» (2008 р.) та інші.
Статус казенного підприємства[9] та особливості управління ним визначені постановами Кабінету Міністрів України «Про Типовий статут казенного підприємства» від 16 червня 1998 р., «Про перетворення державних підприємств на казенні» від 30 червня 1998 р.
Щодо антимонопольного регулювання (або створення умов щодо формування конкурентного середовища) є закони України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (1996 р.), «Про природні монополії» (2000 р.), «Про захист економічної конкуренції» (2001 p.); укази Президента України «Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій» від 19 серпня 1997 р., «Про деякі питання забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в процесі європейської та євроатлантичної інтеграції» від З жовтня 2005 p., інші закони та підзаконні нормативно-правові акти.
Третій напрям адміністративно-правового регулювання охоплює регулювання зовнішньоекономічних відносин.
Відповідно до ст. 18 Конституції України зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. У пункті 9 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України регулюються засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності. Основним нормативно-правовим актом, який регулює ці відносини, є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991 p., остання редакція від 25 квітня 2008 p.). Крім того, експортно-імпортні операції регулюють, зокрема, закони України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» (1998 p., поточна редакція від 25 листопада 2005 р.), «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (1998 p., поточна ред; від 30 грудня 2005 р.) та деякі інші.
Положення законів конкретизовані окремими підзаконними нормативно-правовими актами.
Принцип неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів регулюється законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (1998 p., поточна редакція від 30 грудня 2005 р.), «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» (1998 p., поточна редакція від 20 червня 2003 p.).
До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать: експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг; наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація на комерційній основі; міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України; кредитні та розрахункові операції; спільна підприємницька діяльність; підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності; організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі; товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі; орендні, в тому числі лізингові, операції; операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку; роботи на контрактній основі; інші види зовнішньоекономічної діяльності, які не заборонені прямо і у винятковій формі законами України.
Нарешті, четвертий напрям пов'язаний із визначенням підстав та меж використання адміністративно-правових засобів державного впливу у сфері економіки: реєстрації, ліцензування, квотування, надання дозволів, реалізації адміністративно-юрисдикційних прав тощо.
Серед нормативно-правових актів насамперед слід визначити: закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991 р.) (ним встановлені квоти на певні групи товарів за експортно-імпортними операціями та правила надання ліцензій за такими операціями), «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (2000 p., остання редакція від 1 січня 2008 р.) (ним визначено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлено засади державного контролю у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування), «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (2003 p., остання ред. від 1 січня 2007 p.); інші законодавчі акти, норми яких визначають підстави щодо притягнення до юридичної відповідальності (зокрема адміністративної), а також застосування заходів примусового характеру; Указ Президента України «Про запровадження ліцензування діяльності господарюючих суб'єктів у сфері природних монополій» від 17 листопада 1998 p.; інші нормативно-правові акти,
норми яких регулюють порядок застосування заходів примусового характеру до порушників загальнообов'язкових правил у сфері економіки.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 369; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!