Догляд за породіллями після плодоруйнівних операцій



  Плодоруйнівні операції небез­печні з огляду на важкі ускладнен­ня, пов'язані з пошкодженням внутрішніх ста­тевих органів та органів малого тазу, тому після кожної плодо-руйнівної опе­рації породілля повинна бути обстежена для виключення можливих травм. Проводиться ручне обстежен­ня порожнини матки та огляд родових шляхів у дзеркалах, катетеризація сечового міхура. При виявленні ушкоджень проводиться невідкладне оперативне лікування.

Плодоруйнівні операції є не лише важкою фізичною, але й моральною травмою для жінки, тому вона повинна бути ізольована від матерів, що годують своїх малят, у окрему палату.

 

  ІЗОАНТИГЕННА НЕСУМІСНІСТЬ КРОВІ МАТЕРІ І ПЛОДУ

  Гемолітична хвороба плоду та новонародженого - це зах­ворювання, яке розвивається в результаті імунологічної несу­місності крові матері і плоду по резус-фактору, по системі АВО та по інших факторах крові, що зустрічаються рідше.

У структурі перинатальної смертності гемолітична хворо­ба складає 3-4%.

Є три основні види резус-фактора: антиген Д/Rho (85% лю­дей), С/Кр (70%), Е/КР2 (30% людей). Найчастіше гемолітич­на хвороба розвивається при імунологічній несумісності між кров'ю матері та плоду за фактором Д.

  У резус-від'ємних людей є три різновиди антигену: фактор Haburmann - Hr, d, c, е.

  Патогенез. Імунізація жінок із резус-негативною кров'ю відбувається при вагітності плодом з резус-позитивною кров'ю або в результаті переливання їй резус-позитивної крові. Після першої вагітності імунізується 10% жінок. При повторних ва­гітностях плодом з резус-позитивню кров'ю може розвинутись гемолітична хвороба. Цьому сприяють порушення цілості вор­син хоріона, ручне обстеження порожнини матки, кесарський розтин, гестози вагітності, екстрагенітальна патологія, загро­за переривання вагітності, аборти після 5-6 тижнів вагітності, позаматкова вагітність.

Імуноконфлікт по системі АВО проявляється частіше при наявності у матері 0(1) групи крові, а у плода А(ІІ) рідше В(ІІІ) групи. Присутність АВО гемолізинів свідчить про сенсибіліза­цію навіть при низькому титрі аглютинінів.

  Імунні антитіла (антирезус або групові) проникають із кро­вотоку вагітної до плоду, відбувається реакція з еритроцитами (атиген-антитіло). Це призводить до гемолізу еритроцитів та утворення непрямого білірубіну, який є токсичним. Розвива­ється гемолітична хвороба плоду. В результаті розрушення еритроцитів виникає анемія, нерямий білірубін приводить до виникнення жовтяниці, які є основними симптомами гемолі­тичної хвороби. Непрямий білірубін є жиророзчинною речо­виною і має здатність накопичуватись у ядрах клітин головно­го мозку, багатого на ліпіди. З'являються симптоми білірубі-нової енцефалопатії — ядерна жовтяниця. Анемія та інтокси­кація ведуть до серцевої недостатності, гіпопротеїнемії, пору­шення функції печінки, підвищення проникливості стінок су­дин, до анасарки.

Антенатальна діагностика гемолітичної хвороби

Діагностика гемолітичної хвороби плоду базується на вив­ченні анамнезу, визначенні антирезусних або групових анти­тіл, даних ультразвукового обстеження, серцевої діяльності плоду, характеру навколоплодових вод.

  Прогностичне несприятливим для плоду є: наявність у анам­незі жінки з резус-від'ємною кров'ю мимовільного перериван­ня вагітності, антенатальної смерті плоду або народження ди­тини з явищами гемолітичної хвороби.

  Кількість антитіл виявляють шляхом визначення їх титру, який може бути 1:2; 1:4; 1:8; 1:16 і т.д. Під час вагітності титр може наростати або підйоми можуть періодично чергуватись зі спадами, що є несприятливою прогностичною ознакою. Не­сприятливою ознакою є також різке падіння титру антитіл.

  Ультразвукове дослідження доцільно проводити у 20-22 тижні, 24-26, 30-32, 34-36 тижнів вагітності та перед пологами. При гемолітичній хворобі виявляють потовщену плаценту, збільшену печінку, «подвійні» контури голівки та тулуба плоду.

Важливе діагностичне значення має амніоцентез та дослі­дження навколоплодових вод.

 

Ведення вагітності

  При першому зверненні до лікаря жіночої консультації усім вагітним із невідомим резус-фактором необхідно його визна­чити. У випадку наявності резус-від'ємної крові проводиться дослідження на наявність антитіл та їх титр. У жінок, які вагіт­ні вперше, резус-антитіла визначають один раз на два місяці. При повторних вагітностях з явищами сенсибілізації до 32 тижнів титр визначають щомісячно з 32 до 35 тижнів — 2 рази на місяць, а потім — кожен тиждень.

  Неспецифічну десенсибілізуючу терапію необхідно прово­дити всім вагітним із резус-від'ємною кров'ю навіть при від­сутності в них у крові антитіл.

  Лікування проводять у термінах вагітності 10-12, 24-25 та 32-33 тижні. Тривалість курсу лікування — 10-12 днів. Призна­чають глюкозу 2 мл, кокарбоксилазу 100 мг, метіонін по 0,25, глюконат кальцію по 0,5 тричі на день, прегнавіт по 1 капсулі

2 рази, токоферолу ацетат по 10 мг, антигістамінні препарати — супрастин,дімедрол.

У вагітних з обтяженим акушерським анамнезом та вира­женою сенсибілізацією з 26-27 тижня вагітності до пологів до­цільно призначити малі дози преднізолону - по 2,5 мг 2 рази на день. Проводять пересадку шкірного клаптика від чоловіка 2-3 рази, починаючи з 7-8 тижня вагітності, повторно — по мірі відторгнення попереднього алотрансплантата. Можна прово­дити плазмофорез, гемосорбцію. Доцільно з метою покращен­ня білірубінзв'язуючої функції печінки призначати зіксорін за 5 днів до пологів.

  У 34-36 тижнів вагітності необхідна госпіталізація у поло­говий будинок для вирішення питання про необхідність зав­часного розродження, яке доцільно проводити при 37 тижнях вагітності. Якщо погіршується стан плоду, розродження мож­на проводити у 35-36 тижнів.

 


Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 78; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!