Політична роздробленість Русі
Кінець ХІ — середина ХІІІ ст. увійшли в історію Київської Русі як період політичної роздробленості. Окремі землі прагнули до самостійного розвитку.
Феодальна роздробленість – поділ середньовічної держави на окремі самостійні феодальні володіння.
Характерною рисою роздробленості був її прогресуючий характер. Так, якщо у ХІІ ст. утворилося 12 князівств (земель), то їхня кількість на початку ХІІІ ст. становила 50,
а в ХІV ст.— 250 князівств.
Уже у ХІІ ст. на території Русі з’являються окремі самостійні князівства і землі:
- Північна-Західна Русь - Новгородська та Псковська земля;
- Північна -Східна Русь – Володимиро-Суздальське, Рязансько-Муромське князівства;
- Західна Русь – Мінсько-Полоцьке, Турово-Пинське, Смоленське князівства;
- Південно-Західна Русь – Галицько-Волинське князівство;
- Південна Русь - Київське, Чернігівське, Переяславське, Сіверське князівства.
Причини роздробленості:
· По-перше, великі простори держави, відсутність розгалуженого ефективного апарату управління. На початок ХІІ ст. Русь займала площу майже 800 тис. км2
· По-друге, етнічна неоднорідність населення. Не сприяло міцності держави і те, що в Київській Русі поруч зі слов’янами, що становили більшість населення, проживало понад 20 інших народів: на півночі й північному сході — чудь, весь, меря, мурома, мордва, на півдні — печеніги, половці, турки, каракалпаки, на північному заході — литва і ятвяги. Більшість цих народів силою потрапили під владу київських князів або були ворожі їм.
|
|
|
· По-третє, зростання великого землеволодіння. У міру розвитку господарства і феодальних відносин зміцнювалося і велике землеволодіння. Базуючись на натуральному господарстві (це таке господарство, в якому виробляється все необхідне для життя і споживається, а торгівля майже не розвивається), воно посилило владу місцевих князів і бояр, які, у свою чергу, прагнули економічної самостійності та політичної відокремленості.
· По-четверте, відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади. Спочатку на Русі домінував «горизонтальний» принцип спадкоємності князівської влади (від старшого до молодшого, а після смерті представників старшого покоління — від сина старшого брата до сина наступного за віком). Помітне збільшення кількості нащадків Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого зумовило той факт, що вже наприкінці ХІ ст. деякі з них, виходячи з власних інтересів, почали енергійно виступати за «вотчинний», або «вертикальний», принцип (від батьків до сина). Паралельне існування, зміщення та накладання цих двох принципів, невизначеність і неврегульованість питання престолонаслідування досить суттєво розхитувало Київську державу, складало основний зміст міжусобних війн. У центрі міжусобного протистояння, як правило, перебував Київ, який на той час був не тільки символом, а й засобом влади.
|
|
|
· По-п’яте, змінилася ситуація в торгівлі. Так,
o наприкінці ХІ ст. половецькі кочовища фактично перерізали торговельні шляхи до Чорного та Каспійського морів.
o Хрестові походи відкрили для італійських, французьких та німецьких міст морський шлях на Схід, безпосередньо з’єднали Західну Європу з Малою Азією, Візантією.
o До того ж у 1204 р. Константинополь, який був ключовим пунктом торговельного шляху «із варягів у греки», став жертвою четвертого хрестового походу.
Унаслідок цього Київ залишився поза основними торговельними шляхами. Такий стан речей зумовив певний занепад Києва як центру торгівлі. З’являються нові центри торгівлі й нові торговельні шляхи. Дедалі серйозніше про себе починають заявляти Чернігів, Галич, Володимир-на-Клязьмі, Новгород, Смоленськ, Полоцьк.
· По-шосте, постійні напади кочовиків та втручання сусідніх держав у внутрішні справи Русі. Лише половці, за свідченням літописців, здійснили в 1055—1236 рр. 12 великих походів на руські землі, хоча, як уважають дослідники, насправді їх було набагато більше. До того ж половці понад 30 разів брали участь у міжкнязівських усобицях. Крім того, неодноразово в міжусобній боротьбі брали участь правителі сусідніх держав: Польщі, Угорщини, Литви тощо, які були не проти прихопити і частину земель Русі.
|
|
|
Князівська усобиця. Малюнок із літопису.
У період політичної роздробленості на території України існували Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське (виділилося з Чернігівського), Переяславське, Волинське та Галицьке князівства (останні два в 1199 р. були об’єднані в єдине).
Київське князівство . Серед земель Південної Русі-України найважливіше місце займало Київське князівство, де розташовувалася столиця Русі. Власне Київське князівство охоплювало територію, що включала колишні землі полян, древлян, дреговичів і уличів.
· Київщина належала до найбільш розвинених в економічному відношенні земель Русі, у літописах згадуються 79 її міст. Головне місто — Київ, населення якого тоді складало близько 50 тис. жителів. Міста, як правило, були центрами ремесла і торгівлі. Через Київське князівство проходив Грецький, Соляний і Залозний торговельні шляхи. Основу господарства князівства складало орне землеробство.
|
|
|
· Київ залишався релігійним центром Русі, куди прагнули потрапити прочани з усіх куточків держави.
· Київська земля, що була давнім політичним і територіальним центром Київської Русі, не перетворилася, на відміну від інших земель, на спадкову вотчину якоїсь із князівських ліній. Упродовж ХІІ — першої половини ХІІІ ст. до неї ставилися як до власності великокнязівського київського престолу і навіть як до спільної спадщини давньоруського князівського роду. Київське князівство поділялося на ряд удільних князівств: Вишгородське, Білгородське, Васильківське, Брягінське, Торчеське, Пороське (Михайлівське), Трипільське, Канівське.
Боротьба за Київ завжди набувала загальнодержавного масштабу. Лише за одне століття (1146—1246 рр.) київський престол 46 разів переходив від одного князя до іншого.
8-12 марта 1169 г. – войско Владимиро-Суздальского князя Андрея Боголюбского и союзных ему князей (Муромские, Смоленские, Полоцкие, Черниговские и Дорогобужские князья) пошли походом на Киев и разрушили его («Целая туча украинских князей пошла уничтожать Киев на славу его северного соперника », как описал это событие украинский историк Михаил Грушевский)
Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 674; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!