В історію Данило ввійшов під прізвиськом Галицький, оскільки вся його діяльність в основному була пов’язана з Галичиною.
ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
За нащадків ДАНИЛА
Лев Данилович і Володимир Василькович. Оскільки Данило управляв державою разом із братом, то після його смерті правителем Галицько-Волинської держави став Василько (1264—1270 рр.). Але володіння, що перебували під безпосереднім правлінням Данила, були розділені між трьома його синами — Левом, Мстиславом та Шварном. Лев Данилович отримав Галич і Перемишль, Мстислав — Теребовлянщину, Шварно — Белз, Холм, Дорогочин, Чорну Русь та Червенські міста. По смерті Василька Волинь успадкував його син Володимир Василькович. Проте обидві гілки Романовичів вели спільну зовнішню політику, особливо щодо Литви, Польщі та Золотої Орди.
Після смерті Данила княжив його син Лев (1264 - 1301), що намагався знайти компроміс із татарами й брав участь у їхніх походах на Польщу. Він розширив границі Галицько-Волинської держави. До своїх володінь Лев приєднав Люблінську землю, частину Закарпаття з м. Мукачевом. Він намагався захопити Литву, що привело до розриву з Волинським князівством. У 1272 р. Лев переніс столицю держави у Львів, де вона перебувала до 1340 р.
Син Лева - князь Юрій І ( 1301 -1315) знову об'єднав Галицьке й Волинське князівства. Держава Юрія І мала світовий престиж. Самого Юрія І називали "король Руський, Волинський, князь Київський, Володимиро-Волинський, Галицький, Луцький, Дорогочинський " , а константинопольський патріарх Атанасій погодився (1303) на створення Галицької митрополії. Зі смертю Юрія І закінчується період розквіту Галицько-Волинського князівства. За правління Юрія І Львовича Польща захопила Люблінську землю, а Угорщина – частину Закарпаття.
|
|
|
Його сини Лев ІІ і Андрій І ( 1315 - 1323) правили спільно в Галичині й на Волині. Вони називали себе «князями всієї Русі». Провідним напрямом зовнішньо політичної діяльності Андрія і Лева була орієнтація на союз із Тевтонським орденом і Польщею. Однак братам не вдалося ефективно протидіяти експансії Литви — Дорогочинську та Берестейську землі було втрачено. Трагічно для них закінчилася і боротьба з Ордою: 1323 р. у битві з військами хана Узбека молоді князі загинули. Із цими князями закінчується пряма династія по чоловічій лінії Мономаховичів.
Рада бояр вибрала галицьким князем Болеслава. Болеслав, зійшовши на престол, взяв ім'я Юрія ІІ і прийняв православ'я (до цього він був католик). Юрій ІІ Болеслав (1323 - 1340), одружений на дочці великого литовського князя Гедиміна, був у союзі з Литвою й Німеччиною. Він допомагав німецьким колоністам. Сприяв поширенню католицизму. Він «став розмножати число латинників і їхню віру». При ньому збільшилося число іноземців при дворі. Це обурило бояр, які отруїли Юрія ІІ (1340).
|
|
|
Смерть Юрія II (1340) поклала кінець незалежності Галицько-Волинського князівства. Почався період боротьби за Галичину і Волинь, який закінчився поневоленням цих земель сусідніми державами. На Волині був визнаний князем Любарт-Дмитро , син литовського князя Гедиміна, а у Галичині реальну владу захопили місцеві олігархи на чолі з боярином Дмитром Дядьком. У 1349 р. польський король Казимир III організував проти Галицько-Волинського князівства великий похід, захопив галицькі землі і розпочав війну з литовцями за волинські. Довготривалий конфлікт між Польщею і Литвою закінчився у 1392 р. тим, що Галичина увійшла до Польського королівства, Волинь — до Великого князівства Литовського. Галицько-Волинське князівство остаточно перестало існувати. Закарпаття опинилося під владою Угорщини й залишалося там до 1918 р. Буковина після розпаду Галицько-Волинського держави була приєднана до Молдавського воєводства, у складі якого вона перебувала до 1774 р.
Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 174; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!