Починається період усобиць у Галицько-Волинському князівстві.
«Велика смута» – 40 років.
Використовуючи малолітство князівських синів ( в 1205 році Василько було всього два році, а його брату Данилу - чотири), підняла голову боярська олігархія. Бояри прогнали за межі князівства його дружину Анну й малолітніх синів . Вони були змушені шукати притулку в угорського короля Андрія ІІ та краківського князя Лешка, які визнавали право малолітніх князів на галицько-волинський престол.
Володарі Угорщини та Польщі прагнули використати присутність малолітніх князів як привід для втручання у внутрішні справи Галицько-Волинського князівства. Удавано підтримуючи законних спадкоємців, вони прагнули загарбати їхні спадкові володіння.
· Першими розпочали боротьбу за владу у Галицькому князівстві Володимир, Святослав та Роман Ігоровичі — сини оспіваного у «Слові о полку Ігоревім» новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. (Вони були запрошені до влади боярами ) Князі почали вимагати реальної влади. Вони утримувались в Галичині з 1206 по 1212, через конфлікт з боярською верхівкою зазнали поразки.
· Провідник боярства Володислав Кормильчич у 1213 р. насмілився проголосити себе князем. Це був єдиний випадок титулування князем людини не з династії Рюриковичів.
· Після його вигнання 1214 р. монархи Угорщини та Польщі, користуючись слабкістю галицьких земель, вдерлися до них і розділили між собою (угода в Спіші): Галицьке князівство отримував угорський королевич Коломан; польський князь Лєшко – Перемищль, Берестейщину й чсатину Холмщини. Взимку 1215 р. Коломана коронували «королем Галичини», й він вступає до Галича.
|
|
|
· Данилу й Василько дісталося у володіння лише Володимирська волость
· У наслідок загострення польсько-угорських відносин Лєшко запропонував новгородському князю Мстиславу Удатному (онуку Ярослава Осмомисла) В 1218 році МстиславУдатний оволодів Галичем
· Данило, який разом зі своїм тестем Мстиславом Удатним, що був запрошений на галицький престол, звільнили Галич і всі землі, захоплені поляками. Так, у 1221 р. Мстислав Удатний, який походив з удільних київських князів, а до того князював у Новгороді, утвердився в Галичі, а Данило — на Волині. Князі Данило і Василько повернули половину земель, які належали їхньому батькові. (1228 р.)
· Наступні 10 років вони воювали за свою другу «вотчину» Галичину (окуповану угорцями). 1238 князь Данило здобув Галич, вигнав іноземців, відновив Галицько-Волинське князівство .. Волинь він заповів молодшому братові Васильку, який у всіх важливих справах діяв спільно з Данилом.
Тільки після 40 років жорстокої боротьби сини Романа Данило і Василько змогли відродити єдність володінь свого батька. Лідерство у цьому дуумвіраті належало Данилу як старшому синові Романа Мстиславича.
|
|
|
Завершення «збирання батьківських вотчин»
Відновленню єдності Галицько-Волинського князівства сприяли не лише політична мудрість та воєнний талант Данила і його брата, а й підтримка його починань із боку волинських бояр, жителів міст Галичини і Волині, селян.
Столицею відновленого князівства Данило обрав новозбудоване місто Холм, щоб не бути залежним від галицького боярства. Для зміцнення своїх володінь він розгорнув широку містобудівну діяльність, зміцнював кордони фортецями. Саме в цей час зі Сходу насувалася небезпека — монголо-татари.
Запам’ятайте дати
1199 р.— похід Романа Мстиславича на Галич. Об’єднання Волинського і Галицького князівств у єдину державу.
1205 р.— загибель Романа Мстиславича.
1206—1238 рр.— боротьба нащадків Романа Мстиславича за відновлення Галицько-Волинської держави.
1213 р.— проголошення боярина Володислава Кормильчича галицьким князем.
1214 р.— угода в Спіші між правителями Угорщини та Польщі про поділ Галицько-Волинського князівства між собою.
1238 р.— утвердження Данила в Галичі.
Княжіння і королювання Данила Романовича
|
|
|
Перед ординською навалою на руські землі Галицько-Волинське князівство встигло розширити свої кордони.
· У 1238 році Данило Романович повернув північно-західні землі Берестейщини, захопив місто Дорогочин на півночі, який перебував у володінні добжинських хрестоносців (битва під Дорогочиним) Він не лише розгромив під Дорогочином тевтонських рицарів, що вторглися в його володіння, а ще й узяв у полон їхнього магістра Бруно. За літописом, Данило напередодні битви виголосив: «Не личить держати нашу батьківщину крижевникам (хрестоносцям)».
· Наприкінці 1239 р. Данило захопив Київ , чим завершив відновлення володінь свого батька. Також у 1239 році приєднав до своїх земель Турово-Пінське князівство
З приходом ординців позиції галицько-волинських князів похитнулися.
· 1240 було захоплено Київ ,
· 1241 ординці вдерлися до Галичини і Волині, де сплюндрували безліч міст, включно зі стольними градами Галичем і Володимиром.
Оскільки княжа влада не зуміла протистояти навалі, проти неї вкотре виступила боярська верхівка. Слабкістю князівства скористались західні сусіди, які спробували захопити Галич. У відповідь Романовичі захопили 1244 польський Люблін,
|
|
|
· 1245-го розбили війська угорців, поляків, бунтівних бояр у битві під Ярославом .
Боярська опозиція була остаточно знищена, князь Данило зміг централізувати своє управління.
Зміцнивши свою владу, Данило починає об’єднувати сили руських князівств у боротьбі з монголо-татарським пануванням.
· У 1245 - 1246 рр. подорож Данила за ярликом у Золоту Орду.
Поштовхом до організації боротьби стала вимога Батия після битви під Ярославом віддати йому Галич. Як пише галицький літописець, Данило «зажурився, що не встиг зміцнити свою землю фортецями, і подумав з братом своїм, і поїхав до Батия, говорячи: «Не дам півотчини своєї, але поїду до Батия сам!» Перед тим як поїхати до Орди, Данило залишив Василька правителем Волині, щоб у такий спосіб зберегти самостійність хоча б Волинської землі. Прибувши до хана, Данило всупереч своїх сподівань був зустрінутий досить прихильно. Батий поважав мужніх і сповнених гідності людей. Хоча Данилові довелося визнати зверхність монгольського хана, вона виявилася досить стриманою. Князь лише мав надавати ханові допоміжні загони в його походах. Але навіть така залежність обтяжувала Данила. Як пише літописець: «О, лихіше лиха честь татарська!»
Потрапивши у залежність від Орди, князь спрямував свій зовнішньополітичний курс на утворення антиординської коаліції держав. (1245 р. – створення Християнської лізі) Для цього Данило Романович уклав союзи із Польщею, Угорщиною, Мазовією і Тевтонським Орденом, захопив ятвязькі землі, Чорну Русь 1250—1253, чим ліквідував загрозу нападів литовців на Волинь. 1253 Данило прийняв у Дорогочині титул «Короля Руси» від папи Інокентія IV (Для цього Данило погодився на унію (релігійний союз), який обіцяв організувати хрестовий похід проти ординців. Став першим королем Руси-України, першим східнослов'янським королем. Однак ідея хрестового походу проти татар не знайшла підтримки. Відповідно, попри сподівання короля Данила, коаліція не склалася і він змушений був самостійно воювати проти ординців. Готуючись до зіткнення з монголами, Данило реорганізував військо. Княжа важко озброєна кінна дружина була переозброєна на зразок західноєвропейських рицарів. Також була створена легка кіннота, озброєна луками і шаблями на зразок монголів. Таким чином, князь запозичив усе краще у воєнному мистецтві Заходу та Сходу.
Приводом до виступу стало прагнення князя підкорити своїй владі Болохівські землі (область у верхів’ях Південного Бугу, Тетерева, Случі), що ввійшли до складу Орди після навали. У 1254—1255 рр. війська князя вторглися до Болохівської землі й підкорили її. Також була зроблена спроба підкорити своїй владі Київ.
Тим часом в Орді відбулася зміна влади. По смерті Батия новим ханом став Берке, який у відповідь на дії Данила вислав проти нього намісника Куремсу (1254 – 1255 рр.). Однак його війська не змогли здолати опір міст Володимира і Луцька. Куремса був змушений відступити в степ. Це був перший успіх руських князів у боротьбі з монголами.
Улітку 1258 р. хан Берке спрямував до Галицько-Волинської держави величезне військо на чолі з досвідченим полководцем Бурундаєм, який вирішив діяти шляхом залякування. Він запросив Данила і Василька на знак підтвердження своїх зобов’язань перед Ордою взяти участь у спільному поході проти Литви. Брати, не маючи реальної можливості вчинити опір, погодилися. Похід на Литву був проведений монголами з особливою жорстокістю і справив гнітюче враження на населення «Русі, Литви та Польщі». Після демонстрації сили Бурундай заявив: «Якщо Ви мої мирники (союзники), розкидайте городи свої всі». Протистояти новій навалі сил не було, а оголошений хрестовий похід так і не відбувся. На знак покори були розібрані укріплення Данилова, Стіжка, Львова, Кам’янця, Луцька, а Володимира — спалені.
Бурундаєві дії завдали непоправного удару Галицько-Волинській державі й зруйнували всі плани Данила, якому довелося починати все спочатку. Однак роки і рани, отримані в боях, давали взнаки: князь часто хворів і вже не міг так дієво, як у попередні роки, утілювати в життя свої плани.
Данило проводив політику економічного й культурного розвитку своєї держави. Він побудував такі міста як Львів (названий по ім'ю його сина Лева, перша згадка у 1256 р.), Пагорб, Холм (1237 р.) та інші. Під час усього періоду правління він управляв державою разом зі своїм братом Василем.
У 1264 році король Данило помер, не змігши завершити визволення Галицько-Волинського князівства з-під ординської залежності
Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 614; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!