Повноваження акціонерів в управлінні іншими видами господарських товариств
Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів. Кожний учасник повного товариства незалежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчемною.
Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому ЦК для повного товариства.
Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.
Особливості управління товариством з обмеженою відповідальністю встановлені ст. 145 ЦК. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган - колегіальний (дирекція, очолювана генеральним директором) або одноособовий (директор), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються ЦК, іншим законом і статутом товариства.
|
|
|
До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:
1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;
2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;
3) створення та відкликання виконавчого органу товариства;
4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;
5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;
6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
7) виключення учасника із товариства;
8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.
Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства. Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.Так, згідно із Законом "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія (ревізор), що утворюється зборами учасників товариства.
|
|
|
РОЗДІЛ 3. ПРАВА ТА ОБОВЯЗКИ АКЦІОНЕРІВ В
ГОСПОДАРСЬКОМУ ТОВАРИСТВІ
Поняття корпоративних прав
Незалежно від виду юридичної особи, між нею і її засновниками виникають правові відносини. Найбільш розвинуті вони у господарських товариствах. Ґрунтовних досліджень цієї актуальної проблеми в Україні немає. Але її вирішення надзвичайно важливе для регулювання, насамперед, економічних відносин, підприємництва.
Реалізуючи своє суб'єктивне право шляхом створення господарського товариства, засновник має намір діяти таким чином назовні, стосовно невизначеного кола третіх осіб, які не перебувають в правових відносинах безпосередньо з ним. Створення господарських товариств завжди відбувається на підставі статуту або засновницького договору.Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.
|
|
|
Основною метою таких угод є реалізація суб'єктивних прав учасників угоди. Засновнику не було б жодного сенсу створювати господарське товариство, якщо б це не було шляхом реалізації його прав .Досягнення цієї мети опосередковується створенням спеціального суб'єкта - господарського товариства. Воно виникає лише тому, що інший суб'єкт (засновник) обрав відповідну організаційно-правову форму реалізації свого права. Суб'єктивне право засновника виражається у меті юридичної особи, для господарського товариства це є отримання прибутку. В зв'язку з тим, що господарське товариство створюється для реалізації прав засновника, воно завжди буде залежним від нього.
Суб'єктами корпоративних прав є і засновники, і учасники господарських товариств. Корпоративне право пов'язане, але не визначається лише самим фактом заснування господарського товариства. Корпоративні права мають і особи, які безпосередньої участі в створенні юридичної особи не брали. Наприклад, серед акціонерів відкритого акціонерного товариства можуть бути особи, які заснували це товариство (підписали установчий договір, організували підписку на акції) і оплатили акції, а можуть бути також особи, які лише підписалися на акції та оплатили їх. Як перші, так і другі, набувають корпоративних прав.
|
|
|
Отже, для визначення суб'єкта корпоративного права важливим є не стільки факт заснування ним юридичної особи, скільки участь у формуванні майна цієї юридичної особи. Така участь може полягати у внесенні внесків в статутний фонд, придбанні акцій, часток, належних учасникам господарських товариств, або ж безпосередньо самим товариствам. Внески, не пов'язані з формуванням статутного фонду не можуть породжувати корпоративних прав. Причина в тому, що внесення засновником майна в статутний фонд не породжує для юридичної особи обов'язку повертати цей внесок.
Майно вноситься в статутний фонд безоплатно, засновник втрачає право на нього, ризикує його втратити у випадку неефективної діяльності юридичної особи, а отже, він повинен мати можливість впливу на подальшу "долю" цього майна. Правовим засобом забезпечення такої можливості є корпоративне право. Воно дає можливість реально впливати на діяльність юридичної особи в цілому, не лише в частині внесеного в статутний фонд майна. Втрачаючи право власності на майно, внесене в статутний фонд, особа набуває корпоративного права.
Таким чином, основним юридичним фактом, який породжує виникнення корпоративних правовідносин, є участь особи у формуванні майна підприємства. Щодо підприємств, створення яких не вимагає формування статутного фонду (наприклад, приватні підприємства, дочірні підприємства, підприємства об'єднань громадян) корпоративні правовідносини виникають з самого факту їх заснування. У подальшому, корпоративні права можуть бути відчужені засновниками іншим особам.
За змістом корпоративне право є комплексним і включає наступні елементи:
1) організаційні - право брати участь в управлінні, право голосу, право на отримання інформації про діяльність юридичної особи. Разом з правами є і організаційні обов'язки - виконувати рішення органів управління; не перешкоджати своїми ціями досягненню цілей товариства; не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію.
2) майнові - право на отримання частини прибутку від діяльності господарського товариства, право на отримання частини активів у разі його ліквідації .Майновими обов'язками, які є елементами корпоративного права є - обов'язок сплатити свій внесок, нести відповідальність за зобов'заннями товариства своїм майном, якщо це передбачено законом; вносити додаткові внески. Названі елементи майнового і організаційного характеру лише у сукупності становлять корпоративне право. Інакше кажучи, корпоративне право - це сукупність усіх прав та обов'язків, які має особа щодо конкретного господарського товариства.
Відповідно до ст.81 Закону України "Про господарські товариства" вкладники командитного товариства не мають права брати участі в управлінні справами такого товариства. Існує обмеження на право брати участь в управлінні акціонерним товариством для власників привілейованих акцій. У цих випадках корпоративне право не містить частини організаційних елементів. Вкладник командитного товариства несе обмежену відповідальність і має першочергове право перед іншими учасниками, що несуть повну відповідальність на повернення свого внеску; акціонер, який володіє привілейованими акціями має право отримувати дивіденди у фіксованому розмірі незалежно від результатів діяльності акціонерного товариства. Отже, зменшення об'єму організаційних прав компенсується розширенням майнових прав.
У вітчизняній літературі склалася одностайна думка про те, що корпоративні правовідносин за своєю природою не є речовими. З цим важко не погодитися. Традиційно вважається, що між засновником і підприємством виникають зобов'язальні правовідносини. Підприємство, зокрема, зобов'язане здійснювати діяльність відповідно до установчих документів, передавати засновнику (іншій уповноваженій особі) обумовлені доходи, одержані від підприємницької діяльності. Цей висновок видається нам що найменше спірним. Вважаємо, що корпоративні правовідносини не є ні речовими, ні зобов'язальними.
Суть зобов'язання полягає у праві однієї особи (кредитора) вимагати від іншої особи (боржника) вчинення певної дії, або утримання від певних дій. Центральним моментом зобов'язання є право вимоги кредитора і обов'язок боржника її виконати. Отже зобов'язання може існувати лише як право відношення між щонайменше двома суб'єктами, які протистоять один одному у вигляді кредитора і боржника. З точки зору концепції корпоративних правовідносин як зобов'язальних - засновник є кредитором у корпоративних відносинах. Але у відносинах засновника і юридичної особи не лише засновник може бути кредитором.
Так, товариство має право вимагати від засновників внесення внеску до статутного фонду у встановлений строк, оплати акцій у повному розмірі. В цих відносинах засновник є боржником, а не кредитором. Отже, якщо це і зобов'язальні правовідносини, то аж ніяк не односторонні. Підставами виникнення зобов'язань є відповідне волевиявлення (угода) суб'єктів права або заподіяння шкоди стосовно так званих позадоговірних зобов'язань. В момент створення юридичної особи, її, як такої, немає. Статус суб'єкта у неї виникає лише після завершення процедури державної реєстрації. Відповідно, не можна покласти зобов'язання на особу, якої не існує, оскільки брати на себе обов'язки, рівно як і набувати права можуть лише суб'єкти. Відносини засновника і підприємства не виникають як зобов'язальні. Причиною створення підприємства є не покладення на нього обов'язку сплачувати засновнику частину прибутку, а реалізація права засновника на підприємницьку діяльність.
Сплата частини прибутку (дивідендів) на користь засновника не може вважатися зобов'язанням підприємства. Засновник чи збори учасників самостійно визначають частину чистого прибутку підприємства, що підлягає розподілу між ними. Підприємство не може не виконати такого рішення, оскільки рішення засновника в даному випадку є рішенням органу юридичної особи. Господарське товариство не може саме по собі, поза діями засновника визначити сплачувати чи не сплачувати частину прибутку. Натомість, для зобов'язальних правовідносин характерним є наявність щонайменше двох суб'єктів, кожний з яких має самостійну волю та інтерес. Навіть якщо припустити, що з певних причин рішення засновника про сплату частини прибутку підприємства на його користь не виконується, наприклад, внаслідок бездіяльності або умислу директора, то засновник застосовує не цивільно-правові, а адміністративні способи захисту - призначає іншого директора.
Те саме спостерігається і щодо акціонерів, які не мають можливості впливати на рішення загальних зборів про виплату дивідендів через незначну кількість належних їм акцій. Вони не мають права в судовому порядку вимагати виконання так званого зобов'язання по сплаті дивідендів, навіть якщо акціонерне товариство отримало прибуток. І лише в тому випадку, коли загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про спрямування частини прибутку на виплату дивідендів, акціонер може вимагати їх стягнення примусово. В інших випадках ніхто не вправі примусити акціонерне товариство виплачувати дивіденди.
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 133; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!