ЗРАЗКИ ПОДАННЯ ОКРЕМИХ ТЕМ ІЗ РОЗДІЛУ 17
УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА КУЛЬТУРА
ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
ЛЕВКО МИКОЛАЙОВИЧ РЕВУЦЬКИЙ
(1889-1977)
«Ревуцький збагатив українську музику своєрідною загальнонаціональною гармонією, дав зразки індивідуального
стилістичного спрямування»
(С. Лісецький)
Л. М. Ревуцький – композитор, педагог.
Він народився у селі Іржавець Ічнянського району Чернігівської області в інтелігентній сім’ї, де дуже любили музику й активно займалися нею. Із раннього дитинства у композитора проявився абсолютний слух, за що його прозвали «камертоном».
З семи років Ревуцький навчається у Прилуцькій гімназії, після закінчення якої переїжджає у Київ. Тут він навчається у приватній гімназії й паралельно в музичній школі М. Тутковського, а коли М. Лисенко відкрив музично-драматичну школу, то Ревуцький продовжив навчання там. У цей період композитор пише свої перші твори: вальси, прелюдії, фортепіанну сонату і починає працювати над фортепіанним концертом. Трохи пізніше Ревуцький навчався в університеті на фізико-математичному та юридичному факультетах.
У 24 роки Ревуцький вирішує поєднати свою долю з музикою. Саме тому він вступає до Київської консерваторії по класу фортепіано (у С. Короткевича й Г. Ходоровського) та композиції (у Р. Глієра). Випускні іспити композитор здав достроково, бо саме в цей період тривала Перша світова війна. Після закінчення навчання Ревуцького спочатку забирають на фронт, а згодом він деякий час працює вчителем музики в Іржавці та Прилуках. Саме в цей період він пише одну із своїх найвідоміших кантат – «Хустина» (на сл. Т. Шевченка).
|
|
|
3 1924 р. і до кінця життя композитор викладає музично-теоретичні дисципліни у Київській консерваторії (лише під час Другої світової війни він працював у Ташкентській консерваторії). У цей час Ревуцький пише багато нових творів: Дві симфонії, Фортепіанний концерт, фортепіанні прелюдії, поему «Пори року», обробки українських народних пісень (цикли «Галицькі пісні», «Сонечко»), а також редагує музику інших композиторів.
Як педагог він виховав цілий ряд відомих мистців, таких як М. Дремлюга, Г. Майборода, П. Майборода, В. Кирейко,
А. Філіпенко, Л. Грабовський та інші. Помер Ревуцький у Києві, похований на Байковому кладовищі. Його ім’я носить Чернігівський музичний коледж.
СИМФОНІЯ №2 МІ МІНОР
Цю симфонію Ревуцький будує на основі семи українських народних пісень, показуючи усю їхню чарівність і неповторність.
Композиція твору:
Ø І ч. – написана у сонатній формі:
· Г.П. побудована на основі української народної пісні «Ой, весна, весниця» – звучить таємничо, наче звернення у минуле;
|
|
|
· П.П. – «Ой не жаль мені та ні на кого», звучить спокійно, тобто вона є контрастною до Г.П.;
· розробка – драматична, складається із трьох різнохарактерних розділів, найчастіше її виконують мідно-духові інструменти;
· реприза– тут повторюються дві головні теми із постійною зміною сольних духових інструментів;
· кода – побудована на основі першої теми «Ой, весна, весниця» (звучить соло скрипки, гобою, флейти).
Ø ІІ ч. – скерцо:
· 1 розділ – «Ой Микито, Микито, чи є рілля на жито», яка звучить спокійно, лірично (тему ведуть флейти й фаготи);
· 2 розділ – «Ой там в полі сосна» – підхоплює характер попереднього розділу, додаючи більше емоційності (тему проводить валторна);
· 3 розділ – «У Києві на ринку…», у якому відразу змінюється характер. Цей розділ звучить жартівливо, танцювально, але закінчується сумно, у тому ж характері, що і звучав початок ІІ ч.
Ø ІІІ ч. – фінал, який звучить святково, урочисто; побудований на основі двох українських народних пісень: «А ми просо сіяли» і «При долині мак»; також тут звучить тема із другої частини «Ой Микито, Микито…»; завершується твір величним звучанням Г.П. із І ч. «Ой, весна, весниця».
|
|
|
БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ ЛЯТОШИНСЬКИЙ
(1895-1968)
«В центрі його інтересів завжди людина, її почуття,
ідеали, стремління, мрії»
(В. Самохвалов)
Б. М. Лятошинський – композитор, диригент, педагог, народний артист УРСР.
Композитор народився у Житомирі в інтелігентній сім’ї. Початкову освіту здобув у місцевій гімназії, а також паралельно вчився грати на фортепіано й скрипці, пише свої перші твори. Подальшу освіту здобував у Київському університеті (юридичний факультет) і Київській консерваторії (у класі Р. Глієра). Після закінчення консерваторії він залишається там викладати музично-теоретичні дисципліни. У цей період з’являється багато нових музичних творів, зокрема Симфонія №1, струнний квартет №1, 2 сонати, цикл фортепіанних п’єс «Відображення», а також романси на слова Г. Гейне, М. Метерлінка, І. Буніна, П. Шеллі та інших поетів. У 34 роки завершує роботу над оперою «Золотий обруч» (за повістю І. Франка «Захар Беркут»).
З початком Другої світової війни (1941 р.) Лятошинський був евакуйований до Саратова, де працював викладачем і творив музику (пише «Український квінтет», прелюдії для фортепіано, романси, обробляє українські народні пісні). Після закінчення війни композитор повертається в Україну, продовжує викладати у Київській консерваторії й писати нові твори: симфонічні поеми «На берегах Вісли» і «Гражина», Симфонію №3, фортепіанний концерт, хори на слова Т. Шевченка «За байраком байрак», «Тече вода в синє море», «Ліричну поему» та багато інші.
|
|
|
Упродовж свого життя композитор виховав величезну плеяду талановитих музикантів: Є. Станкович, Л. Грабовський, Л. Дичко, В. Сильвестров, І. Карабиць, І. Шамо та багато інших. Помер Лятошинський в Києві, похований на Байковому кладовищі. Його ім’я носить Харківське музичне училище.
СИМФОНІЯ №3 СІ МІНОР
Ця симфонія є лірико-трагічною. Вона пов’язана з темою війни, адже ще перед початком твору міститься епіграф «Мир переможе війну», що допомагає слухачеві зрозуміти тематику симфонії. Варто зазначити, що у Б. Лятошинського лише ця симфонія має чотири частини (інші симфонії є тричастинними).
Композиція твору:
Ø вступ, який містить дві теми:
· 1 тема – образ агресії й зла (тему ведуть тромбони, туби);
· 2 тема – образ страждання (духова, струнна групи); ця тема побудована на основі української народної пісні «Журба за журбою…»
Ø І ч. – написана у сонатній формі:
· Г.П. – динамічна, активна, передає образ народної боротьби; її ведуть струнні й дерев’яні духові інструменти;
· П.П. – нагадує колядку (ця тема також використана в його опері «Золотий обруч»); її ведуть флейти, кларнети, гобої:
· розробка – побудована на основі попередніх тем, які композитор просто видозмінює (фактурно, ритмічно);
· реприза – скорочена, оскільки теми Г.П. і П.П. звучать одночасно;
· кода – будується на основі П.П., в ній відбувається утвердження теми зла.
Ø ІІ ч. – звучить трагічно. Вона складається із трьох розділів (A → B → A1).
Ø ІІІ ч. – скерцо; тут роль Г.П. виконує перша тема вступу, а П.П. побудована на основі веснянок.
Ø ІV ч. – фінал, який також написаний у сонатній формі:
· Г.П. – урочиста, побудована на основі першої теми вступу;
· П.П. – має спільні риси із П.П. у ІІІ ч. (веснянкою);
· розробка – побудована на основі Г.П. і П.П.;
· реприза – дзеркальне обернення (спочатку звучить П.П., а потім Г.П.);
· кода – урочиста, величава, побудована на основі П.П., символізує перемогу добра над злом.
З питань придбання звертайтеся:
( (050) 60 06 536 або (093) 49 44 646 ;
* osvita_osvita@ukr.net
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 120; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!