ЗРАЗКИ ПОДАННЯ ОКРЕМИХ ТЕМ ІЗ РОЗДІЛУ 7
ЗРАЗКИ ПОДАННЯ ОКРЕМИХ ТЕМ ІЗ РОЗДІЛУ 2
УКРАЇНСЬКА НАРОДНА МУЗИЧНА ТВОРЧІСТЬ
НАРОДНА ПІСНЯ ТА ЇЇ ЖАНРИ.
ФОЛЬКЛОР ТА ЙОГО ОЗНАКИ
Народна пісня – неоціненне джерело культури народу. Вона виникла водночас із людським суспільством. Більшість пісень хоча й мають автора, але, оскільки вони існували в усній формі, то конкретні прізвища їхніх творців не збереглися. Тому такі пісні прийнято називати народними. В них розповідається про побут і звичаї народу, змальовуються картини природи тощо.
Однією з найдавніших народних пісень, які дійшли до нашого часу, є пісня про Степана Воєводу («Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш»), написана у XVI ст. Перші письмові записи народних пісень датуються кінцем XVII – початком XVIII ст. («Ой біда, біда мені, чайці небозі», «Скажи мені, соловейку, правду»).
Найпоширеніші жанри народних пісень:
· календарно-обрядові;
· історичні;
· побутові;
· думи, балади.
Фольклор – усна народна творчість. Вивчення українського фольклору інтенсивно розпочалося у XIX ст. і пов’язане з такими людьми як М. Максимович, П. Куліш, І. Срезнєвський, М. Лисенко, Ф. Колесса та багатьма іншими. Вони укладали збірники українських народних пісень, які записували по всій Україні.
Характерні ознаки фольклору:
· усність – притаманна усна форма поширення між людьми;
· анонімність – оскільки пісні передавали в усній формі, то часто автора забували або й не знали взагалі;
|
|
|
· побутова функційність – найчастіше ці пісні творили селяни, які їх же й виконували; це відбувалося під час проведення різних обрядів чи просто при виконанні різної традиційної роботи для села (наприклад під час жнив);
· варіантність – через те, що пісні не записувалися, а передавалися усним мовленням, їх слова часто змінювалися, тому й можна зустріти кілька варіантів однієї пісні;
· синкретизм – поєднання різних видів мистецтва (музики, поезії, танцю).
КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ
Календарно-обрядові пісні – це пісні, які виконуються під час різних обрядів згідно з календарем. Ймовірно, що вони виникли ще в первісному суспільстві, оскільки містять у собі язичницьку основу.
Кожен із обрядів виконували у певну пору року, тому ці пісні можна поділити на цикли:
Ø ПІСНІ ЛІТНЬО-ОСІННЬОГО ЦИКЛУ:
· русальні – пов’язані з Зеленими святами (за народними уявленнями, русалки – це міфічні істоти, які живуть на дні річок і озер); ці пісні виконували для того, щоб русалки не шкодили посівам; виконують їх лише дівчата («Ой біжить, біжить мала дівчина», «У ржі на межі», «Ой ти, дівко-семилітко», «Проведу я русалочки до бору»);
|
|
|
· купальські – виконувалися на свято Івана Купала (7 липня); ці пісні також співають дівчата, які кидають віночки на воду й ворожать («Ой вінку мій, вінку», «Марена», «Заплету віночок», «Гей на Івана», «Там над річкою», «Купайло, Купайло!»);
· жниварські – співалися під час жнив; поділяються на за-жинкові, жнивні, обжинкові; виконують їх пісні чоловіки та жінки, дякуючи ниві за хороший врожай і висловлюючи побажання щодо ще кращого врожаю у наступному році («Там у полі криниченька», «Ой на горі жита много», «А вже сонце котиться», «Ой снопе, снопе», «Маяло житечко, маяло»).
Ø ПІСНІ ЗИМОВОГО ЦИКЛУ:
· колядки – пов’язані з Різдвом Христовим; виконуються колядниками, які часто об’єднуються у вертеп («Нова радість стала», «Добрий вечір тобі», «Небо і земля», «По всьому світу»);
· щедрівки – виконуються на щедрий вечір щедрівниками («Ой сивая тая зозуленька», «Щедрик-бедрик, дайте вареник», «Щедрик, щедрик, щедрівочка»).
Ø ПІСНІ ВЕСНЯНОГО ЦИКЛУ:
· веснянки (в різних місцевостях називають ще маївками, гагілками, ягілками,) – виконувалися в честь приходу весни; їх співали від Стрітення і аж до Зелених свят, а гаївки лише до Великодніх («Подоляночка», «Ой минула вже зима», «Зозуля», «Ой весна, весна – днем красна», «А ми просо сіяли»).
|
|
|
РОДИННО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ
Родинно-обрядові пісні – це пісні, які супроводжують людину все життя й пов’язані з трьома найголовнішими його етапами: народження, весілля, смерті.
Групи родинно-обрядових пісень:
Ø хрестинні – пов’язані з народженням дитини; участь у цьому процесі беруть: баба-повитуха, батьки, хресні батьки, родина, усі співають величні пісні на честь новонародженого, пісні про кумівство, про бабу-повитуху; поширеними є колискові – пісні, які співають матері для новонародженого маляти, втілюючи свої побажання щодо здоров’я дитини та надії на її майбутнє щасливе життя («Котику сіренький», «Ой ходить сон», «Ой ну, люлі, люлі»);
Ø весільні – найчастіше виконуються у літньо-осінній період (після жнив); у весільному обряді беруть участь: молода пара, весільні свахи, весільний староста, весільні музики, свати, дружки, родичі молодих, гості.
Обряд весілля поділяється на три частини:
§ пролог – сцена сватання, заручини;
§ центральна частина – вінкоплетення, випікання короваю, дівич-вечір, батьківське благословення, вінчання;
§ епілог – завивання молодої в хустку, похід із приданим.
|
|
|
З усіх обрядових пісень весільних відомо найбільше («Шуміла ліщина», «Де ти ріс, барвінку», «Дівчино моя, переяславко», «Горіла сосна», «Ой чоботи, чоботи ви мої», «Ой заграйте музи-ченьки» та багато інших);
Ø плачі (голосіння) – виконувалися найчастіше під час похоронного обряду (або під час прощань дітей з батьками, через стихійні лиха тощо); їх виконували, зазвичай, жінки; це сумні пісні, співаються у повільному темпі; завершальною частиною похоронного обряду є тризна – пісня, яка виконувалася на поминках за померлим («Та зачєла Марієчка сама голосити», «Відкіля тебе визирати»).
ЗРАЗКИ ПОДАННЯ ОКРЕМИХ ТЕМ ІЗ РОЗДІЛУ 7
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 123; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!