Управління місцевими фінансами
Управління місцевими фінансами здійснюють місцеві представницькі та виконавчі органи влади, зокрема їх фінансові підрозділи.
В Україні існує два основні види місцевих фінансових органів – фінансові органи місцевого самоврядування та місцеві фінансові органи виконавчої влади.
До фінансових органів місцевого самоврядування відносять фінансові відділи виконавчих комітетів та інших виконавчих органів місцевого самоврядування. Фінансові відділи в системі самоврядування діють у містах, які мають статус обласного підпорядкування, та в районах цих міст. В Україні налічується 163 міста обласного підпорядкування. Міста Київ та Севастополь не мають власних фінансових органів у системі місцевого самоврядування.
До місцевих фінансових органів у системі виконавчої влади відносять Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління та відділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, місцеві органи Державної податкової адміністрації, Головного контрольно–ревізійного управління, Державного Казначейства України. Місцеві органи перелічених вище управлінь діють в областях, у містах Києві та Севастополі, в районах цих міст, у містах обласного підпорядкування, в районах, районах міст обласного підпорядкування. Названі підрозділи не входять до складу місцевих державних адміністрацій і мають центральне підпорядкування.
|
|
|
Важливою складовою системи управління місцевими фінансами є компетенція місцевих органів влади. Закон „Про бюджетну систему України” передбачає, що до відання органів державної виконавчої влади та виконавчих органів місцевих рад належить складання проекту бюджету відповідно до основних напрямів бюджетної політики, регламентованих Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами. До їх відання належить також виконання бюджетів і контроль за цільовим, економним та ефективним витрачанням виділених бюджетних коштів.
Закон „Про місцеве самоврядування в Україні" деталізував конституційні положення про визначення компетенцій місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади у сфері складання, затвердження й виконання місцевого бюджету. Згідно із Законом, втручання державних органів у процес складання, затвердження й виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, не передбачених законом. Закріплено положення про збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів, що забезпечується як органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та для забезпечення населення послугами не нижче від рівня мінімальних соціальних потреб. Закріплено, що вільні залишки бюджетних коштів при збалансуванні місцевих бюджетів не враховуються.
|
|
|
Законодавчо компетенцію місцевих органів влади у сфері бюджетного процесу визначено Законом України „Про бюд жетну систему". Відповідно до нього Кабінет Міністрів України доводить до місцевих рад та їх виконавчих органів інструктивні листи про порядок складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний рік. Виконавчі органи Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя надають інструкції про розроблення проектів бюджетів виконавчим органом рад нижчого рівня.
Кабінет Міністрів України доводить до виконавчих органів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя проекти нормативів відрахувань та сум контингентів цих доходів, розміри дотацій і субвенцій, передбачених державним бюджетом, та їх цільове призначення^перелік видатків, що передаються з державного бюджету на фінансування бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Виконавчі органи рад вищого рівня доводять відповідні показники до виконавчих органів рад нижчого рівня.
|
|
|
За прогнозними показниками розвитку територій уряд Автономної Республіки Крим і виконавчі органи місцевих рад розроблюють проекти відповідних місцевих бюджетів і подають на розгляд Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад щорічно до 10 грудня. Для міст районного підпорядкування, селищних і сільських рад термін подання проектів бюджетів визначено до 25 грудня. Проекти розглядаються і затверджуються відповідними комісіями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад.
Виконання місцевих бюджетів здійснюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим та виконавчими органами місцевих рад. Ці ж органи забезпечують надходження усіх передбачених бюджетом доходів та ефективне їх використання.
Контроль за виконанням місцевих бюджетів покладається на місцеві ради, які самостійно визначають його організаційні форми. Органи виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад разом з органами Міністерства фінансів України здійснюють контроль за станом надходжень доходів відповідного бюджету і правильністю використання виділених з бюджету коштів підприємствами.
Крім того, органи виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад вищого рівня здійснюють нагляд за ходом виконання бюджету за допомогою виконавчих органів рад нижчого рівня. Предметом такого контролю є дотримання вимог чинного законодавства, рішень органів виконавчої влади, рішень місцевих рад та виконавчих органів вищого рівня, прийнятих у межах їх компетенцій.
|
|
|
Важливим елементом системи управління місцевими фінансами є організація касового виконання місцевих бюджетів, тим більше організація прийому, зберігання та видачі бюджетних коштів, ведення обліку і звітності в процесі виконання місцевих бюджетів.
Існують банківська, казначейська та мішана системи касового виконання місцевого бюджету. В Україні склалася банківська система. Це означає, що кошти місцевих бюджетів акумулюються, зберігаються і видаються банківськими установами в межах коштів, які реально надійшли на рахунки відповідних бюджетів в установах банків.
Законом „Про бюджетну систему України" передбачено Положення про касове виконання місцевих бюджетів, згідно з яким касове виконання всіх бюджетів здійснюватимуть установи Державного бюджетного банку. Але й досі такий банк в Україні не створено. Реально касове виконання місцевих бюджетів в Україні здійснюється як установами Національного банку України, так і окремими комерційними банками.
Наступним важливим елементом системи управління місцевими фінансами є організація контролю та аудиту. В Україні його здійснюють Міністерство фінансів України, Головне контрольно–ревізійне управління, Головне управління державного казначейства, Державна податкова адміністрація України, місцеві державні адміністрації. Загальний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України та Рахункова палата Верховної Ради України.
Діють також ревізійні комісії, що створюються представницькими органами місцевого самоврядування для контролю за використанням коштів бюджету, позабюджетних, валютних і цільових фондів. Окремі контрольні функції виконують самі представницькі органи місцевого самоврядування та їх комісії.
Системи спеціального державного фінансового контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування в Україні поки що немає. Діє загальний контроль за використанням бюджетних коштів і обов'язковий аудит підприємств та організацій, включаючи й комунальний сектор.
Таким чином, система управління місцевими фінансами відіграє важливу роль у процесі їх розвитку. В Україні існує об'єктивна потреба у створенні нової системи управління місцевими фінансами в умовах становлення фінансової автономії місцевого самоврядування. Процес становлення такої системи управління місцевими фінансами ще не завершився. Потребує уточнення компетенція місцевої влади в цій сфері, розмежування повноважень різних рівнів влади, держави й місцевого самоврядування, представницьких і виконавчих структур місцевої влади у сфері управління місцевими фінансами.
Питання для самоперевірки
1. Розкрийте суть поняття „місцеві фінанси".
2. Назвіть причини виникнення місцевих фінансів.
3. Перелічіть структурні елементи фінансів місцевих органів влади.
4. Як класифікують видатки та доходи місцевих органів влади?
5. Назвіть способи формування доходів місцевих органів влади.
6. Назвіть основні функції фінансів місцевих органів влади.
7. Хто здійснює контроль за виконанням місцевих бюджетів?
8. Назвіть системи касового виконання місцевих бюджетів.
Тести
1. За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяють на;
а) власні;
б) залучені;
в) закріплені;
г) регульовані;
д) немає правильної відповіді.
2. Виберіть способи формування доходів місцевих органів влади:
а) місцеві податки і збори;
б) комунальні платежі;
в) відрахування від регульованих доходів;
г) іноземні інвестиції;
д) немає правильної відповіді.
3. До власних доходів місцевих бюджетів належать:
а) доходи комунальних підприємств; '
б) місцеві податки і збори;
в) ПДВ і акцизний збір;
д) немає правильної відповіді.
4. Управління місцевими фінансами здійснюють:
а) органи місцевого самоврядування;
б) місцеві фінансові органи виконавчої влади;
в) немає правильної відповіді.
5. Контроль за виконанням місцевих бюджетів покладається на:
а) органи виконавчої влади;
б) виконавчі органи місцевих рад;
в) органи Міністерства фінансів України;
г) немає правильної відповіді.
6. Незалежність місцевих бюджетів забезпечується:
а) функціонуванням комунального господарства;
б) власними та делегованими повноваженнями;
в) власними та закріпленими загальнодержавними доходами;
д) немає правильної відповіді.
7. Місцевий бюджет поділяється на:
а) бюджет розвитку і поточний бюджет;
б) поточний бюджет і спеціальний фонд;
в) програмний бюджет і постатейний бюдяоет;
г) усі відповіді правильні.
8. Бюджет області складається з:
а) бюджетів районів та бюджету області;
б) обласного бюджету, бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення;
в) бюджету області та бюджетів місцевого самоврядування;
г) усі відповіді правильні.
9. Бюджет району складається з:
а) міського бюджету та бюджетів районів і міст з районним поділом;
б) бюджетів районів у місті;
в) районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району;
г) немає правильної відповіді.
10. До місцевих податків належать:
а) прибутковий податок з громадян та доходи комунальних підприємств;
б) 50 % податку на додану вартість, податок на нерухоме майно громадян, 50 % податку на додану вартість;
в) комунальний податок, податок з реклам;
г) немає правильної відповіді.
Тема 7. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ
Основні терміни і поняття
Бюджет, бюджетний дефіцит, бюджетна класифікація, бюджетний процес, бюджетна система, видатки бюджету, дотації, доходи бюджету, дефіцит бюджету, доходи від операцій з капіталом, зведений бюджет, неподаткові надходження, офіційні трансферти, принципи бюджетної системи, податкові надходження, субвенція, субсидія, цільові фонди.
7.1. Зміст і склад державних фінансів. Державні доходи та державні видатки
Державні фінанси є найважливішим елементом фінансової системи держави. Через них держава впливає на економічний і соціальний розвиток країни в цілому та окремих її регіонів і соціальних груп населення.
До складу державних фінансів входять:
♦ державний бюджет;
♦ фонди цільового призначення;
♦ державний кредит;
♦ фінанси державного сектора.
Державний бюджет – це основний фінансовий план держави, що має силу закону. За допомогою державного бюджету держава мобілізує кошти, необхідні для забезпечення розвитку країни, та витрачає їх з метою виконання своїх функцій.
Фонди цільового призначення – це централізовані фонди грошових коштів, що утворюються поза державним бюджетом для реалізації прав громадян на пенсійне і соціальне забезпечення та соціальне страхування.
Державний кредит передбачає залучення коштів державою на позиковій основі. Залучені таким чином кошти спрямовуються в бюджет для використання через видатки на конкретні проекти.
Фінанси державного сектора об'єднують фінанси державних підприємств і муніципального господарства. Система державних фінансів зображена на рис. 10.
Функціонування державних фінансів характеризується державними доходами та державними видатками.
Державні доходи – це всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, залучення яких передбачено законодавством України, Доходи бюджету виражають економічні відносини, що виникають у процесі формування головного загальнодержавного фонду грошових ресурсів. Об'єктом таких відносин є валовий внутрішній продукт, а суб'єктами – держава, з одного боку, та підприємства й організації, населення – з другого. Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законом про державний бюджет на відповідний рік. Основним джерелом формування доходів є валовий внутрішній продукт. Також джерелом формування бюджетного фонду інколи є національне багатство, а саме: доходи від приватизації державної й муніципальної власності, від продажу золотовалютного запасу, природних ресурсів та інших національних цінностей. Іншими способами поповнення доходної частини бюджету можуть бути внутрішні й зовнішні займи та емісія грошей. Тимчасово вільні грошові кошти юридичних осіб, заощадження населення, іноземний капітал відображають кредитний метод формування доходів бюджету, який передбачає повернення позик та платність за їх використання. Тому засоби, що мобілізуються на основі державних позик, необхідно розглядати не як джерело формування доходної частини бюджету, а як спосіб тимчасового поповнення бюджетного фонду. Аналогічно слід характеризувати й грошову емісію, яку держава застосовує в термінових випадках; коли вона не має змоги отримати відповідні доходи та позики, а фінансування витрат бюджету є невідкладним.
Склад бюджетних доходів та їх структура тісно пов'язані з величиною (обсягом) валового внутрішнього продукту й визначаються фінансовою політикою держави.
Доходи Державного бюджету України класифікуються за методами залучення коштів:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) офіційні трансферти;
5) цільові фонди.
Податкові надходження формують основну частину доходів бюджету України (65–70%). Згідно з бюджетною класифікацією до них належать:
♦ податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;
♦ збори за спеціальне використання природних ресурсів;
♦ внутрішні податки на товари й послуги;
♦ податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;
♦ інші податки.
Неподаткові надходження включають у себе:
♦ доходи від власності та підприємницької діяльності;
♦ адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного й побічного продажу;
♦ надходження від штрафів та інших фінансових санкцій;
♦ інші неподаткові надходження.
До надходжень від власності та підприємницької діяльності відносять рентну плату за нафту і газ власного видобутку, плату за транзит нафти і газу через територію України, дивіденди на акції господарських товариств, які є в державній власності.
Адміністративні збори та платежі включають плату за оренду державного майна, державне мито та митні збори.
Надходження від фінансових санкцій формують адміністративні штрафи та санкції за порушення правил пожежної безпеки, а також суми, стягнеш з винних осіб за шкоду, заподіяну державі або підприємству.
До інших неподаткових надходжень належать додаткові збори на виплату пенсій, збори з операцій купівлі продажу валюти, кошти від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки тощо. Неподаткові надходження в структурі державного бюджету становлять близько 25% доходів.
Доходи від операцій з капіталом утворюють третю групу надходжень до державного бюджету і включають:
♦ надходження від продажу основного капіталу;
♦ надходження від реалізації державних запасів товарів;
♦ надходження від продажу землі та нематеріальних активів.
Офіційні трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. До них належать дотації, субвенції та субсидії.
Дотація – трансферт, який передається з одного рівня бюджету іншому на безповоротній і безоплатній основі і який не має цільового призначення. Субвенція – це міжбюджетний трансферт, що має цільовий характер і призначається на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Субсидія – трансферт, який передається з одного рівня бюджету іншому на безповоротній і безоплатній основі, який має цільове призначення і в повному обсязі відшкодовує передбачені бюджетні призначення.
Державні цільові фонди – це сукупність грошових фондів, що формуються з цільових джерел і використовуються на фінансування відповідних державних видатків. Вони знаходяться в розпорядженні держави та місцевих органів влади. До державних цільових фондів належать:
♦ Пенсійний фонд;
♦ Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
♦ Фонд Чорнобиля;
♦ Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
♦ Фонд соціального захисту інвалідів;
♦ Державний дорожній фонд України;
♦ Державний фонд охорони навколишнього природного середовища та ін.
До доходів державного бюджету можуть зараховуватися гранти і дарунки у вартісному виразі.
Доходи бюджету класифікують не лише за методами залучення, а й за іншими ознаками, наприклад, залежно від державного устрою:
1) в унітарних державах – доходи державного бюджету і доходи місцевих бюджетів;
2) у федеративних державах – доходи федерального бюджету, доходи бюджетів членів федерації і місцевих бюджетів.
За джерелами формування:
1) доходи, отримані від розподілу ВВП;
2) доходи від реалізації національного багатства.
Залежно від розподілу доходів між ланками бюджетної системи:
1) закріплені доходи – доходи, які віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений строк відповідно до заздалегідь установлених, незмінних нормативів;
2) регулюючі доходи – доходи, що закріплені за бюджетами вищого рівня, що передаються до бюджетів нижчого рівня за диференційованими й щорічно змінюваними нормативами відрахувань з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.
Державні видатки являють собою сукупність фінансових відносин з приводу використання державних фондів грошових ресурсів з метою фінансування соціально–економічного розвитку держави.
Функціонування державних видатків – це безперервний процес перерозподілу грошових фондів і створення нових фондів з вужчим цільовим призначенням. Таким чином, об'єктом державних видатків є грошові фонди, що формуються в процесі розподілу та перерозподілу частини валового внутрішнього продукту й спрямовуються на потреби суспільного розвитку.
У Бюджетному Кодексі України розмежовуються поняття видатки бюджету та витрати бюджету.
Видатки бюджету – це кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.
Витрати бюджету – це видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.
Державні видатки залежать від ряду факторів: функцій держави, рівня соціально–економічного розвитку, адміністративно–територіального устрою її тощо.
Згідно з бюджетною класифікацією видатки бюджету поділяють за:
1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);
2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);
3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);
4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).
До функціональної структдеи належать видатки, що здійснюються на економічну діяльність, державне управління, науку, соціальний захист населення, соціально–культурну сферу, національну оборону, правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави, житлово–комунальне господарство, охорону навколишнього природного середовища, видатки цільових фондів, видатки на обслуговування державного боргу та ін.
За економічним змістом видатки бюджету включають: поточні видатки, капітальні видатки (видатки розвитку) та кредитування за вирахуванням погашення. їх склад визначається Міністром фінансів України.
Поточні видатки – це видатки на утримання підприємств, установ, організацій виробничої та соціальної інфраструктури.
Капітальні видатки – це видатки бюджету на створення нових і на розширення діяльності діючих підприємств, установ та організацій.
Згідно з бюджетною класифікацією, до поточних видатків належать:
1. Видатки на товари та послуги, в тому числі:
♦ оплата праці працівникам бюджетних установ;
♦ нарахування на заробітну плату;
♦ придбання предметів постачання і матеріалів;
♦ видатки на відрядження;
♦ оплата послуг з утримання бюджетних установ;
♦ оплата комунальних послуг та енергоносіїв;
♦ дослідження і розробки, державні програми.
2. Видатки на сплату процентів, у тому числі:
♦ банківським установам;
♦ за внутрішніми позиками;
♦ за зовнішнім державним богом.
3. Трансферти.
До капітальних видатків відносяться:
1. Видатки па придбання основного капіталу, в тому числі:
♦ придбання обладнання і предметів довгострокового користування;
♦ капітальне будівництво;
♦ капітальний ремонт.
2.Створення державних запасів і резервів.
3.Капітальні трансферти.
4.Нерозподілені витрати.
5.Кредитування за вирахуванням погашення.
Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.
Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно–цільовим методом. Виділення коштів на окремі цільові програми дозволяє концентрувати бюджетні ресурси на пріоритетних напрямах державної політики. Таке групування бюджетних видатків чітко відображає роль держави у вирішені найбільш важливих суспільних проблем.
З урахуванням адміністративно–територіального поділу країни видатки бюджету в унітарних державах поділяються на видатки державного бюджету і видатки місцевих бюджетів, а у федеративних державах – на видатки федерального бюджету, видатки бюджетів суб'єктів федерації і видатки місцевих бюджетів. Безпосередньому використанню бюджетних коштів передує етап виділення відповідних ресурсів конкретним одержувачам. Цей процес називається бюджетним фінансуванням, тобто надання грошових засобів юридичним і фізичним особам на здійснення заходів, що передбачені бюджетом.
За формами бюджетного фінансування існують такі види видатків:
♦ проектне фінансування – фінансування з бюджету інвестиційних проектів;
♦ бюджетні кредити – надання фінансової допомоги з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі;
♦ кошторисне фінансування – виділення бюджетних фінансувань на підставі кошторису;
♦ державні трансферти – державні субсидії, субвенції та дотації.
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 343; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!