Тема 4 ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ
Основні терміни і поняття
Фінансова система, державні фінанси, фінанси підприємницьких структур, централізовані фонди, децентралізовані фонди, державний кредит, страхові фонди, резервні фонди, фінансовий ринок, фінанси домогосподарств, зведений бюджет, Державна податкова адміністрація, Державне казначейство, Контрольно–ревізійна служба, Міністерство фінансів, місцеві фінанси, Пенсійний фонд, податки, Рахункова палата, ринок цінних паперів, управління фінансами, фінансовий менеджер, фондова біржа.
Фінансова система та її основні елементи
Поняття фінансової системи є більш загальним визначенням фінансів. Фінанси, як зазначалося, виражають економічні суспільні відносини. Але такі відносини мають свою специфіку в кожній ланці фінансової системи. Кожна ланка фінансової системи певним чином впливає на процес відтворення, має властиві їй функції. Так, фінанси підприємств обслуговують матеріальне виробництво. З їх допомогою формується валовий внутрішній продукт, який розподіляється всередині підприємств і галузей господарства, через державний бюджет мобілізуються ресурси і відбувається їх перерозподіл між галузями господарства, економічними регіонами, окремими соціальними групами населення. Позабюджетні спеціальні фонди мають цільове призначення. Так, Пенсійний фонд України мобілізує засоби для виплат пенсій громадянам, фонди соціального страхування, загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань призначені для виплат застрахованій особі або її сім'ї матеріального забезпечення при настанні страхового випадку.
|
|
|
Таким чином, кожна ланка фінансової системи являє собою певну сферу фінансових відносин, а фінансова система –це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки, окремих фінансових інститутів і населення для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних та соціальних потреб.
Для фінансових систем притаманні певні специфічні риси, а саме:
ü для кожної ланки фінансових систем характерні властиві їй методи мобілізації коштів для створення фондів фінансових ресурсів та напрями їхнього використання;
ü відносна самостійність ланок фінансової системи, тобто кожна з них має власну специфічну сферу застосування;
ü тісний взаємозв'язок і взаємна зумовленість між ланками фінансової системи, тобто кожна ланка може успішно функціонувати лише при досконалості й ефективності системи в цілому;
|
|
|
ü фінансова система держави може бути ефективною лише тоді, коли відлагоджена та законодавчо закріплена діяльність кожної її ланки;
ü кожна ланка фінансової системи може поділятися на менші підрозділи залежно від факторів, що впливають на організацію фінансів, насамперед на формування й використання фондів фінансових ресурсів.
Поділ фінансової системи на окремі ланки – явище об'єктивне, зумовлене потребами економічного розвитку. Структура фінансової системи – динамічна і не може розглядатися в статичному вигляді. У процесі економічного розвитку вона може доповнюватися або деякі її ланки можуть відмирати.
Отже, фінансова система – це система форм і методів утворення, розподілу та використання фондів фінансових ресурсів, які знаходяться в розпорядженні держави, нефінансово го сектора економіки, фінансових інститутів, домогосподарств для фінансового забезпечення соціальних та економічних потреб суспільства в цілому, господарських структур, окремих громадян.
Державна фінансова система розвинутих країн включає такі ланки: державний бюджет, місцеві фінанси, спеціальні позабюджетні фонди та фінанси державних корпорацій.
|
|
|
Основним елементом фінансової системи є державний бюджет. За своїм матеріальним змістом він є головним централізованим фондом коштів держави, через який перерозподіляється до 40% національного доходу країни.
Основним способом наповнення державного бюджету є податки. На їх частку припадає від 70 до 90% загальної суми доходів бюджету. В країнах з розвинутою ринковою економікою за державним бюджетом закріплені такі податки, як прибутковий податок корпорацій, акцизи, податок на додану вартість, мито.
З державного бюджету кошти витрачаються на військові заходи, втручання в економіку, утримання державного апарату, соціальні витрати, субсидії і кредити країнам, що розвиваються.
Другим елементом фінансової системи є місцеві фінанси, які включають місцеві бюджети, фінанси муніципальних підприємств та автономні місцеві фонди. Основну роль відіграють місцеві бюджети.
Доходи місцевих бюджетів формуються переважно з другорядних (місцевих) податків і зборів. Серед витрат місцевих бюджетів найбільше йде на соціальні заходи. Місцеві бюджети як переважно дефіцитні отримують необхідні кошти у вигляді субсидій та кредитів з державного бюджету.
|
|
|
Третім елементом фінансової системи є позабюджетні спеціальні фонди. У країнах з розвинутою ринковою економікою це фонди національного страхування, які утворюються за рахунок страхових внесків працівників підприємств і дотацій з державного бюджету. Кошти таких фондів використовуються на виплату пенсій за віком, по інвалідності, у випадках втрати годувальника, виплати по тимчасовій непрацездатності, безробіттю.
Державні підприємства в країнах Західної Європи набули швидкого розвитку після другої світової війни внаслідок націоналізації (1946–1950 pp.) залізничного, повітряного транспорту, електроенергетичної, газової, вугільної та деяких інших галузей промисловості.
Фінансову систему України утворюють певні ланки фінансових відносин (рис. 4).
Провідною ланкою фінансової системи є фінанси підприємницьких структур. Вони складаються із фінансів виробничої і невиробничої сфер.
Фінанси виробничої сфери поділяють на дві групи:
q залежно від форми власності: на державні, акціонерні, колективні, індивідуальні, орендні, спільні;
q залежно від виду діяльності: на машинобудування, будівництво, транспорт, сільське господарство тощо.
Фінанси невиробничої сфери поділяються на фінанси освіти, охорони здоров'я, культури, науки, оборони й інших підрозділів. Характерною особливістю створення й використання фондів та фінансових ресурсів у цьому разі є наявність, поряд із власними джерелами, бюджетного фінансування.
Державні фінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. За своєю структурою це дуже складна та багатопланова ланка фінансової системи. Державні фінанси охоплюють: державний та місцеві бюджети; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний кредит; державне особисте й майнове страхування. Провідне місце в державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об'єднуються у зведеному бюджеті держави.
Зведений бюджет – це сукупність усіх бюджетів держави, що входять до бюджетної системи. Структура бюджетної системи визначається Конституцією України. У ній та в Законі про бюджетні права закріплюються права держави й місцевих органів влади та управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і витрат між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання та затвердження.
Бюджет є формою планомірного нагромадження і використання коштів для забезпечення функцій, здійснюваних органами державної влади, регіонального та місцевого самоврядування. Таке нагромадження коштів відбувається в галузях виробництва, тому підприємства усіх форм власності є провідною ланкою у створенні фінансів держави, оскільки фінанси підприємств опосередковують грошові відносини, які виникають при створенні та використанні грошових доходів для формування основних і оборотних фондів, розрахунків з державою через систему податків і обслуговування кругообігу коштів підприємств та зміну форм вартості в процесі такого кругообігу. Якщо фінанси підприємств обслуговують процес виробництва суспільного продукту, його розподіл всередині підприємств і нагромадження капіталу для розширеного відтворення та розрахунків з державою через податкову систему, то загальнодержавні фінанси використовуються для розподілу й перерозподілу з метою задоволення потреб загальнодержавного споживання через державний та місцеві бюджети й численні централізовані позабюджетні фонди: соціального страхування, пенсійний фонд тощо.
Централізовані та децентралізовані фонди України цільового призначення включають Пенсійний фонд, Фонд сприяння зайнятості, Фонд соціального страхування, Валютний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування. Особливість формування цих фондів є те, що вони мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються. Так, відповідно з чинним законодавством, на Пенсійний фонд України покладається завдання забезпечити фінансування витрат на виплату пенсій громадянам, яким виповнилася необхідна для призначення пенсій кількість років, на виплату допомоги на дітей та інші заходи.
Державний кредит являє собою заборгованість держави перед громадянами та господарськими структурами своєї країни, іноземними кредиторами. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавством.
Страхові та резервні фонди є сукупністю фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких – покрити втрати, що виникли з непередбачених причин, або фінансово забезпечити заходи, які не були включені до планів фінансування, але є важливими для держави.
Страхові фонди формуються за рахунок страхових внесків юридичних і фізичних осіб і знаходяться в розпорядженні страхових організацій різних форм власності. Страхові фонди й резерви – об'єктивне явище в економіці держави, що пов'язане з наявністю ризиків у господарській діяльності та суспільному житті.
Функціонування страхових і резервних фондів фінансових ресурсів забезпечує мінімізацію втрати економіки держави, господарських структур та окремих громадян, що пов'язані з фактами стихійного лиха і непередбачених обставин. Страхові фонди можуть використовуватися також як інвестиційний та кредитний ресурси в економіці до настання страхового випадку. Резервні фонди як на рівні держави, так і на рівні господарських структур сприяють підвищенню ефективності господарської діяльності.
Фінансовий ринок – ланка фінансової системи, яка формує і використовує фонди фінансових ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи не можуть діяти ефективно. Фінансовий ринок включає валютний ринок, ринок кредитних ресурсів, ринок цінних паперів і фінансових послуг.
Валютний ринок – це формування фондів фінансових ресурсів для здійснення зовнішньоторговельних операцій. Тут має місце обмін валюти однієї держави на валюту іншої.
Ринок кредитних ресурсів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби. Регулюється ринок кредитних ресурсів за допомогою облікової ставки національного банку.
Ринок цінних паперів – це мобілізація коштів на потреби господарської діяльності шляхом випуску й реалізації цінних паперів, які є гарантом повернення вкладених коштів і одержання доходу. Усі операції з реалізації цінних паперів здійснюються на фондовому ринку. Існує також позабіржова торгівля цінними паперами.
Фінанси домогосподарств є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. Джерелом створення цих фондів є заробітна плата й інші джерела доходів кожного громадянина чи його сім'ї. До доходів домогосподарств належать доходи від продажу власного капіталу, землі, продукції підсобних господарств, доходи, одержані від здачі в оренду майна, відсотки на капітал, вкладений у цінні папери тощо.
До видатків домогосподарств належать витрати на придбання споживчих товарів, оплату наданих послуг і виконаних робіт, формування заощаджень, купівлю цінних паперів та інші витрати. Домогосподарства за своєю економічною суттю – це господарські структури виняткового типу, діяльність яких ґрунтується на створенні й використанні фондів фінансових ресурсів.
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 270; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!