Загальне та специфічне в розвитку фінансової науки в Україні
Правильно розкрити історію української фінансової думки можливо лише за умови врахування загальних і специфічних тенденцій у розвитку фінансової науки в Україні. Загальні тенденції пов'язані зі становленням і розвитком капіталістичної ринкової економіки, прогресом світової економічної науки, зокрема фінансової. Ці тенденції по–різному проявилися в першій і другій половинах XIX ст. Своєрідною межею слугує відміна кріпацтва в Російській імперії в 1861 p., у зв'язку з чим значно пожвавлюється наукова робота, її масштабність, з'являється зацікавленість широких кіл громадськості до фінансових питань. Фінансові реформи 80–90–х років М.Х. Бунге, І.А. Вишнеградського та СЮ. Вітте, з одного боку, спиралися на солідний доробок фінансової науки, а з іншого – давали могутній імпульс для її подальшої розробки, в тому числі і в історичному аспекті. "У другій половині XIXcm . наша фінансова наука розростається у велику гілку суспільних знань з багатою літературою і підготовленими підручниками та порадами" ', – констатував професор М.М. Соболев.
Специфічні тенденції розвитку фінансової науки в Україні визначалися особливостями становища та розвитку української економіки: відсутністю державності протягом кількох століть і відокремленістю від сусідніх країн – Австро–Угорщини та Польщі. Через це, по–перше, українська наука сприймалася як несамостійна, несамобутня, "розчинена" в економічній думці метрополії; по–друге, зберігалися регіональні відмінності у формуванні та розвитку фінансової науки; по–третє, прикладні, історичні й інші аспекти дослідження фінансів тісно пов'язувалися з проблемами національного самовизначення, зміцнення національних елементів у провідних галузях економіки, піднесення добробуту населення; по–четверте, важливими осередками розвитку нашої національної думки і видавничої справи ставали культурні центри метрополій та інші міста за межами України (Петербург, Москва, Будапешт, Відень, Варшава, Краків, Прага, Париж, Женева, Берлін та ін.).
|
|
|
Переплетіння загальних і специфічних для розвитку фінансової науки тенденцій, певне "накладання" їх одна на одну зумовили притаманні лише українській фінансовій думці особливості. Серед них – дослідження географічного розподілу державних доходів і витрат у Російській імперії (а потім – у СРСР) з метою з'ясування місця та ролі в цьому процесі України.
У 1929 р. український учений–фінансист В.М. Доброгаєв так оцінив стан досліджень у цьому важливому секторі фінансової науки: и Література про територіальний розподіл державних прибутків і видатків аж надто вбога. Не знайдеться й двох десятків оригінальних праць як у союзній, так і в чужоземній літературі, спеціально присвячених цій темі. А деякі курси фінансової науки, а саме К. Pay , А. Вагнера, В. Рошера тощо, дарма що порушували це питання, але трактували його загально й досить поверхово. Тому можна вважати, – робив висновок Доброгаєв, – що найбільший твір як у російській, такі в світовій літературі є двотомна розвідка професора М.П. Яс–иопольського, присвячена територіальному розподілу державних прибутків і видатків Росії, яки охоплює період з 1866 по 1887 роки".
|
|
|
Дійсно, праця М.П. Яснопольського відзначалася фундаментальністю, оригінальністю, і ці її риси неодноразово виділялися у вітчизняній та світовій фінансовій літературі. На основі аналізу величезного цифрового, фактичного й історичного матеріалу український учений дійшов висновку про нераціональність російської економічної та фінансової політики, започаткував дослідження фінансового визиску України Росією. В XX ст. цю ідею активно розвивали в своїх працях П. Мальців, М. Порш, М. Волобуєв, Є. Гловінський, М. Добри–ловський, І. Кабачків, Т. Сосновий та багато інших українських економістів – переважно представників університетської науки української діаспори. Специфіка їх підходу до висвітлення проблеми полягала у спробах довести фактичну нерівноправність України у складі СРСР, наявність економічної та фінансової експлуатації України.
|
|
|
Важливою сторінкою в історії української фінансової думки стала діяльність Комісії з вивчення фінансових справ. Заснована в березні 1926 р. в складі соціально–економічного відділу Української академії наук і очолювана академіком Л.М. Яснопольським, вона вела активну роботу в галузі дослідження фінансів. "Завдання Комісії полягає в тому, щоб згрупувати навколо себе всі ті наукові сили – старі та молоді – на території України, які працюють у царині питань фінансових, грошового обігу, кредиту та банківської економіки, –наголошував Л.М. Яснопольський. – Сил тих небагато, умови роботи важкі, і тому треба не тільки працювати самим, а й дбати про підвищення кваліфікації наявних молодих сил, яким дуже важко було вчитися та науково працювати цими останніми роками".
Усього вийшло п'ять збірників праць Комісії (номери 20, 21, 24, 25, 28 за 1929 рік). Перший випуск склав "Бібліографічний покажчик літератури з публічного та державного контролю" співробітника Комісії М.В. Масленникова.
|
|
|
За цілковитої добровільності участі в роботі і свободи вияву наукових інтересів позаштатних співробітників Комісії план її роботи все ж таки передбачав концентрацію зусиль на таких проблемах. У царині фінансової теорії аналізувалися основні питання природи фінансових явищ та факторів, від яких залежить їх розвиток. Початок вивченню цих питань співробітниками Комісії поклали праці професора Т.І. Тіктіна "Основні теоретичні проблеми динаміки публічного господарства" і професора В.В. Карпеко "Переваги видатків як принцип державного господарства".
У галузі фінансів іноземних держав вивчалися фінансові системи окремих країн Заходу та їх еволюція у зв'язку з минулою війною, а в деяких країнах – соціалістичною революцією (Німеччина, Угорщина). Цим питанням були присвячені статті В.А. Лободи "Еволюція англійського відприбуткового податку", М.І. Мітіліно "Японський бюджет", академіка Л.М. Яснопольського, надруковані у всесоюзному журналі "Вестник финансов" і збірнику праць соціально–економічного відділу Академії наук України.
У дослідженні фінансів СРСР і окремих союзних республік, і насамперед України, зусилля науковців концентрувалися на з'ясуванні специфіки радянської фінансової системи, пов'язаної з особливостями соціальної й економічної політики держави, проблем формування та розвитку податкової системи, структури бюджету та його поділу на загальносоюзний, ре–публіканські та місцеві бюджети, фінансування народного господарства тощо. Серед розробок деяких із названих проблем відзначимо статті Л.М. Яснопольського про фінансові та кредитні установи України, особливості фінансово–кредитної політики в окремих галузях економіки республіки, В.Ф. Яновського "Конвенційні тарифи СРСР", В.М. Доброгаєва "Географічний розподіл державних і місцевих прибутків і видатків по округах України".
Академік Л.М. Яснопольський підкреслював, що, на відміну від попередніх праць з питань географічного розподілу державних і місцевих прибутків, які "визнають принципову необхідність і методологічну правомірність поправок на перекладання", В.М. Доброгаєв "робить спробу принципово відкинути необхідність такого методу". На думку Л.М. Ясно–польського, ця спроба науково недостатньо обгрунтована та дискусійна. Разом з тим він визнає: "...не можна відмовити праці В.М. Доброгаєва в тому, що вона ставить цікаво й методологічні питання і дає дуже цінні цифрові дані''.
Місце і значення гостроактуальної проблеми територіального, географічного перекладання державних прибутків і видатків у роки радянської влади академік Л.М. Яснопольський визначив так: "...це тільки окремий випадок загальнішого питання про вийняття та вкладання, які виконує державний апарат, питання, що набуває особливої складності й особливого інтересу в наших умовах поширення державної господарчої діяльності й державного регулювання цін".
Значне місце в роботі працівників Комісії зайняли дослідження питань місцевих фінансів і місцевого господарства, зокрема вивчення становища й еволюції господарства та фінансів Києва. У цій сфері відзначимо статтю професора А.А. Раєвського "Фінансове регулювання місцевих бюджетів" та збірник нарисів з господарства Києва, авторами якого були П.Л. Кованько, Я. Левченко, М.В. Масленников та ін.
У багатьох розділах фінансової науки Комісія визначила плани майбутніх досліджень. Про них Л.М. Яснопольський писав у передмові до третього випуску збірника праць Комісії. Для успішного виконання цих широких завдань учений закликав "...концентрувати всі відповідні наукові сили та притягати нові з широких мас людності України, які могли б об'єктивно–науково, з почуттям життєвих потреб працювати над безберегим морем матеріалів і питань у тій царині, аж надто актуальній для майбутнього розвитку нашої країни".
На жаль, плани Комісії не вдалося здійснити, але зовсім не з вини вчених. Основною причиною стала докорінна зміна суспільних умов, у яких довелося працювати науковцям від початку тридцятих років, вкрай несприятлива для творчого розвитку економічної і зокрема фінансової науки на теренах СРСР. Наукові традиції дослідження фінансових проблем були зруйновані, через що й "розпався зв'язок часів". Вільно розвиватися фінансова наука могла в еміграції, силами відомих учених української діаспори (насамперед у Чехословаччині, Польщі, Німеччині, Канаді, США). Вони мали змогу гідно представляти Україну в світі та встановлювати безпосередні зв'язки з науковцями зарубіжних країн. Однак це тема окремого спеціального дослідження, так само як і вивчення розвитку фінансової науки в СРСР 30–80–х років XX ст.
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 223; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!