Загальна характеристика конституційно-правового статусу людини...
(громадянських) і розвиток соціально-економічних і культурних прав — право на працю, на відпочинок, на соціальне забезпечення, на освіту та ін. Права другого покоління називають ще системою пози-тивних прав, оскільки вони здебільшого можуть реалізуватися за сприяння держави.
Слід зазначити, що у юридичній літературі поділ на перше і друге покоління прав за критерієм їх поділу на «негативні» і «позитивні» в деяких випадках заперечується. Так, Л. Гусейнов вважає, що тра-дииійний принцип, відповідно до якого права людини — це тільки права проти держави, не відповідає сучасній доктрині прав людини, у якій перевага віддається ідеї захисту прав державою, а не ідеї захисту від держави. Тому поділ міжнародних зобов'язань у галузі прав людини на позитивні та негативні хоч і має велике практичне значення, проте не може бути використаний для розрізнення першого і другого поколінь прав людини.
На думку цього науковця, не існує жодного права людини, яке можна було б вважати цілком гарантованим за відсутності будь-яких позитивних зобов'язань держави. Тому права людини доцільно поділяти на дві групи: до першої належать права, з яких випливають тільки позитивні зобов'язання, а до другої — права, що потребують як негативних, так і позитивних зобов'язань. Відмінність між двома зазначеними групами прав людини полягає не в тому факті, що «втру-чання» держави потрібно або ні, а в мірі, в якій це «втручання» необхідне. Реальність така, що здебільшого позитивні зобов'язання не прямо випливають із формулювань відповідних положень, а є результатом їх розширеного тлумачення, заснованого на принципі ефективного захисту прав людини1.
|
|
|
Трете покоління прав на відміну від перших двох поколінь, які є індивідуальними правами, складають колективні права — народу, нації, спільностей, асоціацій (об'єднань). Такими, зокрема, є право на самовизначення, на розвиток, право на мир, на екологічно безпеч-не довкілля, на доступ до світової культурно!' спадщини та ін.), які не можуть бути реалізовані окремим індивідуумом.
Слід зазначити, що теоретичне розуміння прав людини вже пов'язується з четвертим поколенням прав (зокрема, до таких відно-сять, наприклад, право на евтаназію та ін.).
1 Гусейнов Л. Г. Відповідальність держав за порушення міжнародних зобов'язань у галузі прав людини: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. — К., 2000. — С. 51-63.
49
Розділ 11
Найбільшого поширення серед конституціоналістів набула кла-сифікація прав і свобод із урахуванням сфер життєдіяльності суспільства (політичної; економічної, соціальної, культурно!' та інших), життя і діяльності людини або громадянина; змісту суб'єктивних потреб та інтересів, що зумовлюють характерні консти-туційно-правові відносини. Залежно від того, у якій сфері переважно використовується конкретне суб'єктивне конституційне право особи, конституційні права і свободи людини і громадянина прийнято поділяти на:
|
|
|
— громадянські або особисті права та свободи;
— політичні права та свободи;
— економічні права та свободи;
— соціальні права та свободи;
— культурні права та свободи1.
Громадянські або особисті права та свободи надають людині мож-ливість вільно розпоряджатися собою, користуватися невідчужува-ними благами особистої свободи, забезпечують життєво необхідні умови існування, є гарантією від будь-якого незаконного втручання у сферу її індивідуальної життєдіяльності (право на життя, на свободу і особисту недоторканність, право на недоторканність жит-ла та ін.).
Політичні права та свободи відображають можливості громадян брати участь у суспільно-політичних відносинах, у здійсненні влади, у формуванні представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування (право на участь в управлінні державними справами, на участь у виборах та референдумах, на об'єднання у політичні партії та громадські організації, на проведення зборів, мітингів, демонстраций, виборчі права та деякі ін.).
|
|
|
Соціальні и економічні права та свободи покликані забезпечити особі належний життєвий рівень, право на власність і працю, прояв-ляти підприємливість та ініціативу в реалізації своїх здібностей і
1 Деякі автори виділяють такі групи основних прав, як: фізичні, політичні, економічні, соціальні, екологічні, сімейні, культурні, особисті права (Див., напр.: КолодійА. М., Олійник А. Ю. Цит. праця. — С. 167). О. Фрицький, зокрема, визначає окремими трупами природні (особисті), громадянські, політичні права і свободи, про-голошені буржуазними рєволюціями; соціально-економічні, які Грунтувалися на соціальному вченні; колективні, абосолідарні, права, проголошені, головним чином, країнами третьего світу (Фрицький О. Ф. Цит. праця. — С. 172.
50
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 156; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!