БЛОК ЗАВДАНЬ І ЗАПИТАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ



І. Написати невелике наукове повідомлення на тему: «Іменник, його морфологічні ознаки і синтаксична роль».

ІІ. Доберіть з художньої літератури приклади вживання іменників, прикметників, числівників, займенників в їх різній синтаксичній функції.  

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:

1. Яке загальне значення має іменник?

2. Які граматичні ознаки має іменник, і яку синтаксичну роль він виконує у реченні?

3. Назвіть лексико-граматичні категорії іменника.

4. Яким чином встановлюється значення і граматичне вираження категорії роду іменника?

5. Як визначається рід невідмінюваних іменників?

6. Які існують засоби вираження категорії числа?

7. Назвіть основні значення відмінкових форм.

8. Яким чином поділяються іменники на відміни?

9. Які особливості відмінювання мають іменники І, ІІ, ІІІ, ІV відміни?

10. Яким чином відмінюються іменники, що не мають форми однини, абревіатури.

11. Які має прикметник морфологічні ознаки та синтаксичну роль?

12. Які існують лексико-граматичні розряди прикметників?

13. Які ознаки мають якісні прикметники?

14. Як утворюються ступені порівняння якісних прикметників?

15. Які ознаки мають відносні та присвійні прикметники?

16. Які існують перехідні розряди прикметників?

17. Які особливості відмінювання мають прикметники?

18. Яким чином утворюються повні і короткі форми прикметників?

19.  Які має числівник морфологічні ознаки та синтаксичну роль?

20. Які виділяють розряди числівників за значенням?

21. Які визначають групи числівників за будовою?

22. Які особливості відмінювання мають числівники?

23. Які має займенник морфологічні ознаки та синтаксичну роль?

24. Які виділяють розряди займенників за значенням?

25. З якими частинами мови співвідноситься займенник?

26. Які особливості відмінювання мають займенники?

 

 

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

ТЕМА №6: ІМЕННИК, ЙОГО МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ТА СИНТАКСИЧНА РОЛЬ (4 год.).

1.Загальне значення іменника, його граматичні ознаки та синтаксична роль.

2. Лексико-граматичні категорії іменника (власні та загальні назви; іменники з абстрактним та конкретним значенням; категорія істот і неістот; збірні іменники). 3. Граматичні категорії іменника (роду, числа, відмінка).

4.Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни. Субстантивація.

 

ЛІТЕРАТУРА

1.Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. – К., 1989.

2.Словник української мови: В 11-ти т. – К., 1970-1980.

3.Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П. Грищенка. – К., 1997.

4.Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.

5.Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.

 

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Іменник, власні та загальні назви, іменники з абстрактним та конкретним значенням, категорія істот і неістот; збірні іменники, категорії роду, числа, відмінка, відміна, субстантивація.

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Формування уявлення про граматичні ознаки іменника та його синтаксичну роль.

Студенти повинні знати : поняття іменника, його лексико-граматичні категорії (власні та загальні назви; іменники з абстрактним та конкретним значенням; категорія істот і неістот; збірні іменники), граматичні категорії (роду, числа, відмінка), особливості відмінювання іменників.  

Студенти повинні вміти : визначати лексико-граматичні категорії (власні та загальні назви; іменники з абстрактним та конкретним значенням; категорія істот і неістот; збірні іменники), граматичні категорії (роду, числа, відмінка), аналізувати особливості відмінювання іменників.  

ЗАВДАННЯ

І. Випишіть іменники, розподіливши їх на групи: назви осіб; назви інших істот (тварин, птахів, комах); назви предметів; назви явищ природи; узагальнених дій, ознак, властивостей (абстрактних понять).

Спочиває степ, набирається прохолоди після денної сліпучої спеки... Тиша, тиша, мов на дні океану. Океан місячної ночі розлився навкруги. І глибини тиші не зменшує ні сюрчання коника десь у траві, ні шелест тополиного вершечка...

А по степу поволі рухається отара, і незвичайний цієї ночі бреде коло неї чабан. Об'їждчик зустрів би – не впізнав. Не в шапці сьогодні старий чабан, не в картузі затяганому, а в братовому льотчицькому кашкеті, що крила на ньому є. В руках ґирлиґа, на голові розкішний льотчицький кашкет при місяці поблискує... Догадався б об'їждчик: приїхав, значить, Горпищенків син у відпустку.

                                                                                                                   О. Гончар

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При підготовці до практичного заняття необхідно звернути увагу на те, що іменник – це частина мови, що об'єднує слова з предметним значенням, вираженим у граматичних категоріях відмінка і числа та у формах певного граматичного роду. В іменнику об'єднуються спільним значенням предметності семантично різні слова: назви конкретних предметів (човен, ліс, золото),істот (дівчина, ведмідь, синиця), явищ природи (блискавка, дощ), узагальнених властивостей і ознак (доброта, сміливість, блакить), станів (відпочинок, дрімота) і т. д. На відміну від прикметників, прислівників, дієслів іменники називають ознаки і дії або стани самостійно, незалежно від тих предметів і явищ, яким ці ознаки або процеси властиві, хто є носіями їх.

Загальнокатегоріальне значення предметності в іменнику дістає вияв у граматичних категоріях і в словотворчих засобах. Основні граматичні ознаки іменника – це наявність категорій роду, відмінка і числа. Кожний іменник належить до одного з трьох граматичних родів – чоловічого, жіночого або середнього. Не мають граматичного роду лише імен­ники множинної форми (ворота, висівки, дріжджі та ін.).

Іменники змінюються за відмінками (крім деяких слів іншомовного походження, деяких абревіатур і прізвищ) і характеризуються граматичним значенням числа (одні мають співвідносні форми числа, інші виступають лише в однині або у множині).

Категорії роду, числа і відмінка іменників відрізняються від прикметникових, займенникових і частково числівнико­вих: в іменнику вони є визначальними, класифікуючими, а в інших іменних частинах мови повторюють граматичні значення пояснюваного іменника, отже, є синтаксично зумовле­ними значеннями, наприклад: солона вода, солоної води, солоній воді, солоною водою; мій друг, мого друга, моєму другові, моїм другом.

В іменнику значення числа досить часто виражається допоміжним засобом (наголосом), а значення роду сприймається в процесі зіставлення флексій усього парадигматичного ряду (порівняйте: ткач і піч, день і сіль) та врахування семантичної віднесеності до статі в назвах істот ( порівняйте: батько і яблуко, Микола і Марина) і ще ряду ознак.

У прикметниках, в частині займенників і числівників усі три граматичні значення (роду, числа і відмінка) виражаються флексією.

Іменник як назва предмета виступає в типовій синтаксичній функції підмета (в початковій формі – називного відмінка) або додатка (в непрямих відмінках). Наприклад: Небо сьогодні синіло по-весняному (Гонч.). Шипшина важко віддає плоди. Вона людей хапає за рукав (Кост.).

Іменник може також виконувати вторинні функції: означення (узгодженого – прикладки, неузгодженого), обставини, іменної частини складеного присудка, наприклад: Синок Омелько невеличке хлоп'я стояв біля матері й дивився, що вона робила (О. Пч.); Пружний вітерець дихав йому назустріч прісною свіжістю великих вод, тонким прянистим духом далеких степів (Гонч.); У чужому краю не шукайте, не питайте того, що немає і на небі, а не тільки на чужому полі (Т. Ш.); Поезія це неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Кост.).

Лексико-граматичні категорії іменника. Значення предметності в іменнику є його всеохоплюючою ознакою, загальнокатегорійною. У межах класу всіх іменників виділяються менші категорії, що характеризуються за ознакою індивідуальне/загальне. Відповідно до цього іменники поділяються на власні і загальні назви. До власних назв належать усі індивідуальні найменування предметів (прізвища, імена по батькові, прізвиська, псевдоніми, географічні назви, назви планет, сузір'їв, клички тварин і т. ін.). До за­гальних назв належать усі слова, що є найменуваннями однорідних предметів (наприклад: клас, студент, море, зоря, хлопець).

Межі між цими категоріями слів не стійкі. Загальні наз­ви можуть ставати власними (наприклад, назви видавництв, спортивних організацій тощо: «Наукова думка», «Вища школа» і т. ін.), а власні назви переходити в загальні ( наприклад: галіфе, бостон, панама, ват).

Розрізнення власних і загальних назв у граматичному плані виражається в тому, що власні назви не мають форм множини, а деякі з них, навпаки, виступають лише у формі множини.

За характером позначуваного (конкретне/абстрактне) іменники поділяються на конкретні й абстрактні назви. Іменники з конкретним значенням виражають поняття, в яких передається все те, що людина пізнає органами чуття. Це назви предметів (будинок, грудка, вишня), явищ (туман, заметіль), людей (Гнат, Надія, дитина), одиниць виміру (метр, літр, тиждень, рік, кілограм) і т. ін. До іменників з абстрактним значенням належать назви узагальнених понять –якостей, властивостей, дій, процесів, наприклад: дбайливість, приязнь, синява, навчання, прискорення, вимір, переліт.

Категорія конкретності/абстрактності знаходить граматичне вираження. Більшість абстрактних іменників граматичну форму числа однини і множини не утворює, деякі абстрактні іменники мають множинну форму і не утворю­ють однини (кошти, заручини, вибори). Абстрактні іменники – це переважно мотивовані вто­ринні слова. Твірними в них виступають прикметникові і дієслівні основи. Словотвірне значення в цих іменниках виражається спеціальними суфіксами: -ість-, -от(а), -анн(я), -енн(я) та ін. Чіткого розмежування всіх іменників за ознакою конкретне/абстрактне не може бути, оскільки слова в непрямому значенні легко набувають або, навпаки, втрачають цю ознаку (порівняйте: полум'я в печі і полум'я серця, рап­товий вихор і вихор думок).

Серед іменників загальних назв з конкретним значен­ням виділяється група збірних назв (щодо них вона є видо­вою категорією).

Категорія збірності й одиничності.  Збірні іменники виражають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як одне ціле, напри­клад: колосся, гілля, комашня. Категорія збірності виражається граматично: збірні імен­ники становлять сукупність як неподільну єдність, а тому вживаються лише у формі однини. Семантичний відтінок множинності нейтралізується граматично (порівняйте: учительство, селянство, листя, збіжжя, гарбузиння і т. ін.). Збірні іменники не можуть, за незначними винятками, означатися кількісними числівниками. Не можна, наприклад, сказати два збіжжя чи мільйон листя, а лише багато збіжжя, чимало листя. Словотвірне значення в збірних іменниках виражається відповідними суфіксами: -ств(о), -инн(я), -н(я). На основі словотвірного (семантичного) значення збірності виникло лексико-граматичне значення сукупної множинності і деякі іменники мають співвідносні форми числа однини і множини та форми сукупної множинності (збірності), наприклад: миша - миші - мишва, жінки - жіноцтво (і жінота). Але: городина, голота, морквиння або молодь, юнь та інші збірні іменники, в яких словотвірне значення виражається суфіксом. Ці іменники не мають співвідносних форм граматичного числа.

За семантико-граматичними ознаками із збірними назвами зближуються речовинні іменники, наприклад: горох, картопля, тютюн, ожина, молоко, сіль, вода. Ці слова виділяються з-поміж конкретних назв вказівкою на однорідність складу речовинності, маси, що не піддається  лічбі, а лише підлягає вимірові. Категорія речовинності також знаходить вияв у своєрідному оформленні слова за граматичним значенням числа: речовинні іменники вживаються переважно в однині, деякі з них мають форму лише множини (ласощі, вершки, помиї і т. ін.).

Речовинні іменники однинної форми виступають у множині у випадку семантичної видозміни, наприклад: колосяться жита, пшениці (тобто лани пшениці, жита).

Речовинні іменники мають ще один граматичний вияв: у родовому відмінку однини в іменниках чоловічого роду II відміни, що позначають масу, речовинність, матеріал, з двох можливих флексій надається перевага флексії (воску, пороху).

Об'ємний, а не кількісний вимір маси, речовинності сприймається як охоплення не цілої сукупності, а частини її. Мотивація семантична реалізується через граматичний вияв категорії речовинності у формі родового об'єкта. Відхилення у виборі флексії незначні, вони в основному пояснюються змінами семантичних відтінків слова.

Категорія істот і неістот. У системі семантико-граматичних категорій іменника виділяється також категорія істот і неістот.

Групування іменників відбувається за семантичними ознаками: до категорії істот належать назви людей і тварин (син, робітник, ворона, джміль, рак), а також демонічні і міфо­логічні назви (мавка, лісовик, демон, Юпітер, Діана); усі інші назви – явищ, предметів, абстрактних понять – входять у категорію неістот.

Категорія істот і неістот має граматичний вияв через відмінкові форми іменника. Так, іменники чоловічого ро­ду, що позначають істот, у знахідному відмінку однини і мно­жини мають форму, спільну з родовим, а назви неістот – форму, спільну з називним відмінком: запросив гостя (гостей); слухав жайворонка (жайворонків); поклав зо­шит (зошити); беру цвях (цвяхи). Іменники жіночого та середнього роду розрізняються як назви істот чи неістот лише у формах множини: покликали сестер, розстелили хустки.

Назви групувань людей і тварин граматично категорії істот не виражають (порівняйте: скликали полк, зібрали гурт).

Деякі іменники можуть вживатися в обох формах (наприклад: пасти гусей і пасти гуси).

Граматичне розрізнення назв істот і неіст виявляється частково і в інших відмінках – у давальномуй місцевому, ще меншою мірою в родовому відмінку. Так, у давальному й місцевому відмінках однини іменників II відміни чоловічого роду перевага надається флексії -ові (-еві, -єві), якщо це назви істот, наприклад: Петр-ові, батьк-ові, Сергі-єві. У назвах предметів переважає флексія : клен-у, Дніпр-у, піджак-у.

Назви істот формально відмежовуються певною мірою і в родовому відмінку: іменники чоловічого роду, що позначають істот, мають лише флексію -а (клада, агітатора, учня, Івана); у назвах неістот флексія залежить і від інших групувань цих іменників (порівняйте: відмінк-а, молотк-а, але поверх-у, спирт-у).

Отже, розрізнення за граматичними ознаками в іменниках чоловічого роду далеко чіткіше, ніж у інших слів. Це не випадково, бо в основі своїй воно спирається на давнє об`єктивне протиставлення осіб чоловічої статі усім іншим істотам і предметам.

 

 

РОБОТА В АУДИТОРІЇ

1. Наведені нижче іменники поставте у формах називного, родового і знахідного відмінків множини. Визначте, які з них відмінюються як іменники категорії істот, а які - як неістот. З словами , які можуть відмінюватися і як істоти, і як неістоти, складіть речення Поясніть причини такого вживання.

Натовп, покійник, учитель, студент, студентство, народ, бактерія, кінь, загін, табун, брат, город, вівця, винищувач, знайомий, молодняк, дівчина, юнак, лялька, липа, селянство, ворона, лопух, Марс, розвідник, змій, мікроб, дочка.

 

2. Випишіть іменники, що є власними назвами. Чим вони відрізняються від загальних назв?

Рух зоряних тіл, обертання землі, течія рік, шум лісів, гамір натовпів, народження і вмирання, геній і ницість, благородство й підступність – хіба це не час і не саме життя?

Змінилися королі у Франції, Іспанії, Англії, Швеції, Данії, Польщі, Угорщині. Німеччина, Швеція, Данія, Швей­царія, Англія, Нідерланди поміняли віру, московський цар завоював Казанське царство, Бабур захопив славнозвісний діамант Кох-і-Нур і вивіз його з Агри. Парацельс почав по-новому лікувати людей...

Меркатор сконструював перший глобус. Леонардо да Вінчі винайшов маховик для прядіння і мотання шовку. Пісарро розбишакував у Новому Світі. Один землетрус знищив Лісабон, інший – найстрахітливіший у діях людства – в китайській провінції Шеньсі викликав загибель 830 тисяч людей. Мікеланджело написав фреску «Страшний суд». Коперник опублікував працю про геліоцентричну систему. Нострадамус почав свої пророкування про кінець світу.

                                                                                                            П. Загребельний

3. Випишіть іменники з абстрактним значенням. Поясніть семантико-морфологічні особливості їх.

I. Ліс зустрів мене як друга
Горлиць теплим воркуванням,
Пізнім дзвоном солов'їним,
Ніжним голосом зозулі,
Вогким одудів гуканням,
Круглим циканням дроздів.
Ліс зустрів мене як друга
Тінню від дубів крислатих,
Смутком білої берези,

Що дорожчий нам за радість,

Кленів лапами густими,

Сосни гомоном одвічним,

Срібним шемранням осик.

М. Рильський

II. Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

     Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски лебеді як мрії.

Опустіться тихі зорі синові на вії.

....................................................................

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

              В. Симоненко

4. Виділіть у тексті речовинні та збірні іменники. З'ясуйте морфологічні ознаки їх та синтаксичні зв'язки з дієсловом-присудком.

До чого ж гарно й весело було в нашому городі! Ото як вийти з сіней та подивитись навколо – геть-чисто все зелене та буйне. Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля. Рослини лізли одна на одну, переплітались, душились, дер­лися на хлів, на стріху, повзли на тин. А вздовж тину, за старою повіткою, росли великі кущі смородини, бузини і ще якихось невідомих рослин. Там неслися кури нишком од матері і різне дрібне птаство. А соняшника, а маку, буряків, лободи, укропу, моркви! А малини – красної, білої! А ви­шень, а груш солодких!

                                                                                                             А. Довженко

5. Запишіть збірні іменники. Доберіть слова спільного кореня, які мають обидві форми граматичного числа - однини і множини. Виділіть суфікси, за допомогою яких утворюються збірні Іменники.

Зразок: Вороння ворона ворони.

Віття, листя, соняшничиння, лозняк, птаство, жінота (жіноцтво), чоловіцтво, робітництво, братія, рідня, мушва, мишва, адвокатура, агентура, секретаріат, юнь, молодь, людство.

 

6. Визначте рід поданих нижче іменників. Вкажіть, на основі яких семантичних, морфологічних або синтаксичних ознак ви відносите кожен іменник до певного роду.

Кора, сіль, стіл, зерно, батько, Дніпро, лоша, вороння, нероба, носище, біль, пальто, мати, дитя, дівча, путь, зір, ніч, хата, Саша, серп, вовчище, Галя, Валя, голова, Микола, сирота, ім'я, теля, насіння, панно, соло, аташе, чоловік, жінка, дід, баба, робітник, робітниця, гусак, півень, курка, риба, дуб, горобець, сокіл.

 

7. Запишіть українською мовою подані нижче слова і визначте належність їх до граматичного роду в російській і українській мовах.

Сибирь, кенгуру, россьшь, накипь, величие, ступень, степень, степь, дверь, корь, рояль, пианино, человек, кофе, собака, рысь, сыпь.

 

8. Ві д поданих слів утворіть іменники чоловічого і жіночого роду, що позначають людей за місцем проживання.

Київ, Тула, Суми, Грузія, Москва, Харків, Львів, Івано-Франківськ, Дарниця, Ужгород, Вінниця, Біла Церква, Азер­байджан, Мінськ, Рига, Литва, Латвія, Росія, Україна, Пе­реяслав, Рогозів, Піски, Крим, Урал, Болгарія, Америка, Англія, Африка, Куба.

 

9. Подані іменники з закінченням -а (-я) поділіть на групи: жіночого, чоловічого, середнього роду та іменники подвійного роду. За якими ознаками вони розрізняються?

Коломия, Сахара, Микола, Орися, Ілля, Іванна, Михайлина, Надійка, матуся, сирота, староста, суддя, дівчина, лоша, сердега, незграба, хлоп'я, життя, ім'я, невдаха, лис­тоноша, голова, сусіда, коліща, собака.

 

10. Випишіть з уривка іменники у початковій формі, розподіливши їх на групи: 1) ті, що мають однину і множину; 2) ті, що вживаються тільки в однині; 3) ті, що вживаються тільки у множині.

Жнива завжди клопітна справа. Часом вони тягнуться з місяць ... Христич з досвіду знає, що на фініші буває найважче. Трапляється так, що все відразу дозріє – горох, ячмінь і пшениця та овес. Не знаєш, за що хапатися раніше. Добре, що вони в своєму колгоспі «Надія» вже давненько взялися сіяти різні сорти пшениць – «одеську», «миронівську» і «охтирчанку», сіяли навіть яру, яка дозрівала трохи пізніше. Щоправда, на цю пшеницю дехто дивився косо. Ще в п'ятдесятих роках склалася про неї негативна думка. Мовляв, маловрожайна культура. І відмахнулися від ярої, хоч треба було думати про виведення сортів більш урожайних. Бо ж часто трапляється так, що в сувору зиму вимерзає озимина. Чим ти засієш почорніле поле? Горохом, вівсом! Та то ж не той хліб. Отут би й виручила яра пшениця. Раніше яра пшениця, яку вирощували на Україні, славилася своєю врожайністю, бо сіяли її на парах або толоках. А про хлібопекарські якості ярої знав увесь світ. Італійці купували в Росії мільйони пудів зерна, щоб виробляти славнозвісні макарони. А наші знамениті полтавські галушки! Їх варили з борошна білотурки. Так само, як і вареники. Бо тісто з ярої не лизяве... То чого ж нам відмовлятися від такої пшениці?

                                                                                                                            І.Цюпа

11. Подані іменники, які вживаються тільки в однині, запишіть, погрупувавши за значенням: назви рідин; сипучих речовин, страв; кущів, злаків; мінералів, металу; збірних понять; узагальненої дії, стану; узагаль­неної ознаки, властивості; власні назви; пори року та ін.

Щастя, радість, вишняк, молоко, золото, ліщина, відпочи­нок, літо, мед, тюлька, солома, гайвороння, сором'язливість, привід, селянство, цукор, сталь, велич, біль, молодь, гречка, смородина, жито, квасолиння, олія, Київ, смола, кава, юшка, Петро, пісок, слава, осінь, очерет, садівництво, сажа, каша, доба, індустрія, волейбол.

 

12. Погрупуйте за значенням іменники, що вживаються тільки у множині.

Відвідини, Карпати, висівки, ножиці, канікули, обжинки, ворота, теревені, дріжджі, шкарпетки, Ромен, фінанси, гор­дощі, збори, біга, солодощі, граблі, шахи, роковини, зернові, жнива, кеглі, окуляри, відносини, регбі.

 

13. Розподіліть іменники за типами відмінювання (І, ІІ, ІІІ, IV відміни). Виділіть іменники, які не входять до жодної з відмін, з'ясуйте чому.

Аргумент, аматор, анексія, ансамбль, бідаха, біль, болість, будень, вариво, вартовий, велич, вечорниці, відлюддя, горіння, дворище, депо, деревце, Дніпро, збіжжя, зелень, індича, їздовий, каліка, канікули, княжа, козенятко, козля, лапище, лібрето, ліки, лоша, метраж, м'якуш, ООН, Петро, плач, путь, радіо, райвно, сім'я, ЮНЕСКО, юність, ягня.

 

14. Поділіть на групи і запишіть у формі родового відмінка однини та називного відмінка множини подані іменники ІІ відміни.

Агітатор, пропагандист, кобзар, муляр, футляр, коман­дир, пустир, календар, каменяр, газетяр, лікар, пролетар, Ігор, комар, повістяр, двір, звір, комбайнер, снігур, вівчар, мундир, офіцер, бібліотекар, інженер, гончар, інструктор, бондар, професор, договір, крейсер, бригадир.

 

15. Поставте у формі родового відмінка однини подані іменники.

Гурт, берег, потік, телефон, міст, вальс, Дунай, Крим, полк, роман, урок, звіт, клин, Роман, листопад, гай, ячмінь, перець, телеграф, овес, твір, «Перець», загін, звук, ліс, сніг, біг, гопак, рушник, лист, вітер, Ромодан, метр, акт, договір, відмінок, ранок, місяць, рік.

 

16. Поділіть на відміни подані нижче іменники і запишіть їх у формі давального й орудного відмінків однини.

Межа, коліща, вельможа, теля, груша, староста, насіння, Хома, круча, внуча, вежа, ім'я, дівча, курча, сім'я, рілля, Ілля, слива, Сава, слава, вороння, рідня, збіжжя, Саша, пуща, орля, тім'я, іржа, життя.

17. Поставте подані нижче іменники у формі родового відмінка множини.

Вишня, дупло, син, дочка, гектар, солдат, око, коліно, кілограм, баба, груша, хазяїн, перо, яйце, знання, мати, товариш, плече, деревце, дерево, брат, рушниця, гасло, канікули, вуста, окуляри, двері, сани, помиї, висівки, ворота, ясла, Суми, Альпи, граблі, вила.

 

18. Зробіть морфологічний розбір іменників.

По один бік дороги – ліс, по другий – льон. Чистий, неначе вимитий, рівними рядочками ген до обрію. Незабаром він зацвіте, Ліна й прийшла, щоб уловити той момент – первоцвіту. Справді, то мовби якесь диво, здається, хтось кинув у зелену повінь маленькі сині жаринки. Росте собі льон і здається, вибуяв сам по собі. Сторонній людині й невтямки, скільки в оцих стеблинах праці. Площу почали готувати два роки тому ще під пшеницю. А потім її рівняли, а потім вносили добрива – калійні й азотні, ще й попелу та посліду Ліна дівчатами назбирали зимою по селу... А потім – битва з бур`янами. Зате й вибуяв він, рутвяно-зелений та рівний. Покотися – скотишся аж у Десну.

                                                                                                                                                                 

                                                                                                                Ю. Мушкетик

 


Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 628; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!