БЛОК ЗАВДАНЬ І ЗАПИТАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
І.Виписати зі Словника української мови в 11-ти томах 5 словникових статей.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:
1. Що вивчає розділ мовознавства „Лексикографія”?
2. Яким чином поділяються словники за призначенням і характером викладу матеріалу?
3. У чому полягає відмінність між енциклопедичними та лінгвістичними словниками?
4. Які є типи лінгвістичних словників?
5. Які етапи виділяють в історії української лексикографії?
ТЕМА №10. МОРФЕМНА СТРУКТУРА СЛОВА (2 год.).
1.Поняття морфеми. Морф, аломорф. Корінь слова. Слова спільного кореня.
2.Афікси. Типи афіксальних морфем. Словотворчі (деривативні) і граматичні афікси. Основа слова і закінчення.
3.Зміни в морфемній будові слова.
ЛІТЕРАТУРА
1.Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. – К., 1989.
2.Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. – К., 1989.
3.Словник української мови: В 11-ти т. – К., 1970-1980.
4.Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П. Грищенка. – К., 1997.
5.Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.
6.Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ
Морфема, морф, аломорф, корінь, афіксальні морфеми, основа слова, спрощення, перерозклад, ускладнення.
|
|
|
ДИДАКТИЧНА МЕТА
Формування уявлення про морфемну структуру української мови, з`ясування поняття морфеми, морфа, аломорфа, кореневих та афіксальних морфем.
Студенти повинні знати : поняття морфеми, морфа, аломорфа, кореня слова, типи афіксальних морфем, основи слова і закінчення; зміни в морфемній будові слова.
Студенти повинні вміти : розрізнювати поняття морфеми, морфа, аломорфа; давати характеристику кореневій морфемі, основі слова та флексії; встановлювати історичні зміни в морфемній будові слова.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
При підготовці до виконання самостійної роботи студентам необхідно звернути увагу на те, що кожна одиниця мови має свою структуру, яку утворюють взаємопов`язані і співвідносні елементи значення і вираження (крім фонеми).
Слово як морфологічна одиниця-конструкція являє собою єдність взаємопов'язаних і співвідносних морфем, які утворюють його.
Морфема (від грец. morphe – вигляд, форма) – це найменша неподільна значуща частина слова. Морфема виступає як носій певного лексичного чи граматичного значення і регулярно відтворюється у процесі мовлення відповідно до моделей, властивих певній мові. Наприклад, у слові братній виділяються три морфеми: брат-н-ій; перша з них наявна в споріднених словах брат, братів, брататися, братство; друга – властива прикметникам відіменникового творення типу муж-н-ій, друж-н-ій (від друг), а третя – функціонує в усіх прикметниках м'якої групи у називному відмінку.
|
|
|
Вияв морфеми у слові і його словоформах позначається терміном морф (морфа).
Морф (морфа) – конкретний вияв морфеми, найменша значуща частина, що виділяється у складі певної конкретної словоформи слова; те саме, що й варіант морфеми.
Аломорф (аломорфа) – це морф певної морфеми, що зазнав фонетичної модифікації, зумовленої звуковим складом сусідніх морфів або формальною будовою слова. Наприклад, морфема з в українській мові може виступати у звукових варіантах з-, зі-, із-, с-: збити, зійти, ізняти, спитати. Виявом однієї кореневої морфеми є аломорфи род- і рід- у словах родити, родина, рід, рідня.
За значенням і функцією морфеми в структурі слова поділяються на кореневі і службові.
Корінь – це основна, стрижнева морфема, що має загальне (поняттєве) лексичне значення слова. Наприклад, корінь весн- об`єднує спільним поняттєвим змістом слова, належні до різних частин мови: весна, провесна, весніти, весняний, навесні.
На відміну від афіксів корінь не має чітко закріпленого за ним місця у слові. З кореня може починатися слово (міст-о, рід-н-ий), він може стояти після префікса чи двох префіксів (на-род, воз-з'-єдн-а-ти) або поєднуватися з іншим коренем у складному слові (криг-о-лам).
|
|
|
За особливостями вияву в споріднених словах розрізняють незв'язаний і зв'язаний корені.
Незв'язаний (вільний) корінь – той, що має здатність до вільного вияву свого морфемного статусу як у непохідному, так і в похідному слові. Наприклад, корінь ліс- здатний виступати у слові ліс, що осмислюється у зв'язку з нульовим, або фонетично не вираженим, закінчення у називному відмінку однини, і в похідних словах лісок, лісовий, узлісся, пролісок, лісник, лісництво та в інших споріднених, до складу яких входять, крім кореня, словотворчі афікси й закінчення. Більшість слів мають вільні корені.
Зв ` язаний корінь – той, що в сучасній мові не може виявляти себе самостійно, а лише в поєднанні зі службовими, афіксальними морфемами. Наприклад, слова відняти, підняти, розняти сприймаються як похідні, але корінь цих слів зв`язаний, він не може виявити себе самостійно, без префікса, і виступає тільки в похідних словах.
Афікси (від лат. аffіхиs – прикріплений) є носіями словотвірного і граматичного значень слова, тобто уточнюють речове значення кореня, видозмінюють основне лексичне значення і тим самим служать засобом творення похідних слів або вказують на відношення його до інших слів, виступають засобом творення форми того самого слова. Афікси послідовно розрізняються за місцем і роллю у слові. За місцем у слові виділяють префіксальні і постфіксальні морфеми.
|
|
|
Префікс (від лат. р r ае – попереду і fixus – прикріплений) – морфема, що стоїть перед коренем, наприклад: про-славитися, над-будова, на-земний.
Постфікс (від лат. post – після і fixus – прикріплений) – це афікс, прикріплений після кореня. До постфіксів належать суфікс, флексія і власне постфікс.
Суфікс (від лат. suffixus – підставлений) – це морфема, що займає місце відразу після кореня, поряд із ним, наприклад: спів-ак, літ-н-ій, віт-а-ти.
Флексія, або закінчення – це афікс, який займає кінцеву позицію в змінюваному слові, служачи показником синтаксичних відношень між пов'язаними словами в словосполученні і реченні. Наприклад, у словосполученнях глибок-е озер-о, перш-а груп-а закінчення вказують на зв`язок залежних від іменників прикметника і числівника.
Власне постфікс – це афікс, що знаходиться в абсолютному кінці слова, після закінчення, і виконує словотворчу і граматичну роль. Наприклад, постфікс -ся – це змертвіла давня форма знахідного відмінка зворотного займенника себе, що зазнав десемантизації. Він приєднується до дієслів як словотворчий афікс і водночас надає їм зворотного або пасивного значення: учити – учитися; писати – писатися.
За функцією в слові афікси поділяються на словотворчі (деривативні) і граматичні. Словотворчі афікси служать для уточнення речового значення. Цю роль здатні виконувати суфікси, префікси і постфікси.
Особливим типом словотворчих афіксів є інтерфікси (від лат. inter – між і fixus – прикріплений), що виступає для зв`язку двох (або більше) коренів у складному слові. В українській мові роль інтерфіксів виконують голосні о, е, (є). Їх називають сполучними, або словотвірними, голосними. Наприклад: лісотундра, першодрук, саморух, сонцепоклонник, працездатний, життєрадісний.
До деривативних афіксів близько стоять так звані афіксоїди, що є початковими або кінцевими елементами складних слів. Початкові елементи складних слів називають префіксоїдами: багато, велико, гідро, енерго, метео, ново, повно, само, свіжо (багаторазовий, великоваговий, гідропоніка, енергоносій, метеостанція, нововведення, повнометражний), а кінцеві елементи – суфіксоїдами: бальний, бокий, дайний, грійка, думець, лов (п'ятибальний, червонобокий, життєдайний, тілогрійка, однодумець, птахолов).
Основа – це частина змінюваного слова, що виражає його лексичне значення. При морфемному поділі слова залишається основа після відкидання афіксів з граматичним значєнням. Наприклад, у словах місто, визвольний, чотири виділяються основи міст-, визвольн-, чотир- шляхом відкидання закінчень -о, -ий, -и; у дієслівних словоформах типу пишемо, пишуть, пиши, пишіть після відкидання флексій залишається основа пиш- (теперішнього часу), а в слоформах писав, писала, писали (основа виділяється шляхом відкидання формотворчих суфіксів (-в-, -л-) і закінчень – нульового, -а, -и (основа минулого часу – писа-).
За морфологічним складом основа може бути кореневою (простою) і афіксальною (складною). Коренева основа дорівнює кореню. На відміну від кореневої основи в афіксальній, крім кореня, наявний один або кілька словотворчих афіксів.
З погляду сучасних семантико-словотвірних зв'язків основа може бути непохідною (немотивованою) і похідною (мотивованою).
Непохідна – це основа, в складі якої не виділяються словотворчі афікси і яка не мотивується через зв`язки з словами того самого кореня: наприклад, у словах мир, сон це, білий, знати – мир-, сонц-, біл-, зна-. Значення непохідної основи замкнено в ній самій і може бути виявлено лише внаслідок етимологічного аналізу.
Похідна – це основа, в складі якої, крім кореневої морфеми, виділяється один чи кілька словотворчих афіксів і яка мотивується через семантико-словотвірні зв`язки з іншими словами того самого кореня. Наприклад: морозиво, правдивий, роздати мають у своєму складі словотворчий афікс (мороз-и-, правд-и-, роз-да) і мотивуються через споріднені слова (мороз, правда, дати). Похідна основа завжди мотивована. За особливостями вияву в споріднених (однокореневих) словах розрізняють вільні і зв'язані основи.
|
|
Вільна (незв'язана) – це здатність до вільного вияву свого морфемного складу: у похідних (афіксальних) споріднених словах і самостійно, в словах з непохідними основами. Наприклад, у словах покрикувати, перекричати, викрик основа крик може виступати самостійно і в споріднених словах, ускладнена словотворчими афіксами, як і неускладнена (крик).
Зв'язана – це основа, яка не має здатності вільно виявляти свій морфемний склад; її коренева і суфіксальна морфема виявляє себе тільки у складі похідних слів. Наприклад: у словах роззути, взу ти; звичка, навики кореневі та ускладнені суфіксом морфеми зу-, вик- (вич-) без поєднання з префіксом не вживаються.
У процесі історичного розвитку мови первинний морфемний склад слова може зазнавати змін. Внаслідок різних фонетичних процесів, змін у лексичному значенні похідного чи первинного слова, зникнення слова, на основі якого виникло похідне, із активного словника відбуваються різні за характером зміни у морфемній будові слова: спрощення, перерозклад, ускладнення та інші.
Спрощенням називається процес, наслідком якого є втратапохідним словом здатності виділяти наявну в ньому морфему. Так, наприклад, слово вікно в сучасній українській мові поділяється на дві морфеми – кореневу вікн- і флективну -о. У давньоукраїнській мові в цьому слові ще виділявся суфікс н-, який уже став непродуктивним (порівн.: ряд-н-о, сук-н-о) і поступово зрісся з коренем.
Зміни в морфемному складі слів можуть відбуватися внаслідок переміщень між значущими частинами (ускладнення), наприклад розростання кореня за рахунок префікса (порівняйте: утроба і внутрішній, де давній префікс прийменникового походження злився з коренем) і, навпаки, відхід морфеми, що належить основі слова, до флексії (порівняйте давньоукраїнську форму рука-ми, де суфікс -а- входив до основи, і сучасну українську форму рука-ми, в якій суфікс відійшов до закінчення).
Мовний процес, наслідком якого є зміна зовнішнього вигляду службових морфем, переміщення меж між основою і словотворчим афіксом, називається перерозкладом. Унаслідок перерозкладу може відбуватися також збільшення обсягу словотворчого афікса за рахунок іншого афікса, наявного в основі, від якої утворено похідне. У такий спосіб виникають так звані складні суфікси -анин, -чанин, -івськ(ий), -анськ(ий), -ність та ін. Порівняйте, наприклад: ліс-ник (від ліс-н-ий), мат-усеньк-а (від мат-ус-я), сух-ощав-ий (від сух-ість, сух-ощ-і), блиск-оті-ти (від блиск-іт).
Своєрідні процеси, що ведуть до змін у морфемному складі слів, виникають внаслідок переходу слів з одного розряду в інший: прикметників і дієприкметників – в іменники (субстантивація), змінюваних слів – у прислівники (адвербіалізація), самостійних слів – у службові слова, вигуки. Процеси переходу слів з однієї частими мови в іншу обов'язково викликають зміну граматичних значень, а отже, і зміну граматичних (формотворчих і словозмінних) морфем на словотворчі афікси. Такий процес називають декореляцією.
ЗАВДАННЯ
1. Поділіть слова на морфеми. Дайте характеристику кореневої й афіксальних морфем.
Верба, берег, безрідний, морський, материнство, подвійний, надзоряний, десяток, розіпріти, вечоріти, лялечка, пелюстковий, позаторік, звечора, далекосхідний, придніпровський, перевернути, заощадження, чорнобривці, посередині, задзвеніти, перегук, сонечко.
2. Випишіть слова, згрупувавши їх за спільним коренем.
I. Багатир, багристий, багатство, багатобальний, водити, вода, водій, багровий, багато, водний, повід, поводир, багатющий, приводити, багатіти, багровіти, привід, багряність, багряніти, багатомовний, багрянець, водянистий, водичка, проводир, богатир.
II. Брід, класти, маляр, гора, поклад, бродити, горіти, викладати, бродіння, підгір'я, намалювати, перекладина, горіння, згори, малюнок, заклад, малювання, гірський, переклад, брести, вбрід, кладка.
3. Запишіть подані слова у дві колонки: з похідною і непохідною основами. Основи виділіть рискою знизу, а корінь в основі позначте дужкою зверху.
Вага, валіза, валок, ватерполо, ватерполіст, весляр, відгук, відживати, відображати, десять, десятина, завихрювати, зеленавий, земляцький, клопіт, колиска, митець, нагляд, попелище, хребет, черствий, ясніти.
4. У поданих словах (формах слів) виділіть основу і закінчення або основу та формотворчий суфікс чи основу та формотворчий суфікс і закінчення.
Мислення, мильний, наступний, окреслити, окрилений, обрізаний, обгорілий, оперізуючий, підшитий, ясний, ясніший, яснішати, глибокий, глибочезний, глибочіти, ходимо, ходімо, ходив, ходила, ходило, ходили, сходжений.
5. Поділіть слова (форми слів) на морфеми. Визначте словотворчі, формотворчі та словозмінні афікси.
Гарний, гарненький, гарнесенький, гіркий, гіркуватий, гіркуватість, крутий, крутіший, найкрутіший, лівий, лівіти, лівішати, літати, літаючий, лякати, ляканий, молоти, молотильний, нагодувати, нагодований, натопити, натоплений, напівзабута, напівзабутий, іти, прийти, прилетіти, прилетів, прилетіла, прилетіло, прилетіли, прилетівши, сідати, сідаючи.
6. У поданих словах виділіть корінь. З'ясуйте звукові варіанти кореневих морфем.
1. Водити – воджу; возити – вожу, крутити – кручу, любити – люблю, ломити – ломлю, топити – топлю, пустити – пущу, мити – мию, лити – ллю, допомогти – допоможу, їздити – їжджу.
2. Возити – везти, носити – нести, летіти – літати, забрати – забирати – заберу, дерти – видирати, нести – ніс – несла, могти – міг – могла, допомогти – допомагати.
3. Вага – важити, учення – навчання, пекти – печений, товкти – товчений, страх – страшний, вузький – вужчий, сухий – сушняк, нога – ніжка – нозі, дуга – дужка – на дузі, горох – горошина – у горосі.
7. Випишіть слова із зв'язаним коренем.
Бочка, вулиця, мило, початок, зачинатель, узути, роззутися, мир, жир, шило, обстріл, обличчя, видати (надрукувати) – виданий – видання – видавництво, дати – видати – видача – видаток.
8. Поділіть слова на морфеми. З'ясуйте, які з поданих слів зазнали змін у своїй будові в процесі історичного розвитку мови (опрощення, перерозкладу, ускладнення).
1. Вузький, оберемок, обіддя (від обід), занедбати, закінчення, зовнішній, неділя, навпаки, наснажливий, наявність, порука, єхида (від єхидна), прозріти, спідлоба, чесний, розіслати, рядна.
2. Займенник, прийменник, занехаяти, охайний, околиця, одинарний, обіруч, вікно, фундамент, фартух, тютюн, жир, обіг, обід, обійти, обіч, облава, оборона, обрій, огірок.
9. З'ясуйте, у яких словах закінчення (флексія): 1) матеріально виражені, 2) нульові чи 3) слово незмінюване, а тому флексії не має. Запишіть слова (форми слів) першої групи, виділіть основу і закінчення.
Адрес, адреса, адресат, бабин, дідів, дідівський, повен, далеко, здалеку, рад, радо, радіо, шосе, дев'яносто, кенгуру, двері, соловей, шасі; коней, дубів, дверей, вікон, долонь, вишень, привіз, приїхав, стояла, стій, сійте, звернімося, боріться, не сидиться.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:
1. Розкрийте поняття морфема, морф, аломорф?
2. Яким чином поділяються за значенням і функцією морфеми в структурі слова?
3. Які корені відносяться до зв`язаних, а які до незв`язаних?
4. Які афікси називаються словотворчими, а які формотворчими?
5. Яка існує класифікація основи?
6. Які відбулися історичні зміни у морфемній будові слова?
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 497; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!