БЛОК ЗАВДАНЬ І ЗАПИТАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
І. Опрацювати статті:
1. Антонів Ю. Репресовані слова (до проблеми реабілітації лексики, вилученої з української мови) // Урок української. – 2007. – №7. – С. 16–19.
2. Мацько Л. Українська мова в кінці ХХ ст.: зміни в лексиці // Дивослово. – 2000. – №4. – С. 15–20.
ІІ. Написати невелике наукове повідомлення на тему: «Зв`язки лексикології з іншими розділами мовознавства» або «Лексика української мови як система».
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ:
1. Що вивчає лексикологія?
2. Що є предметом вивчення лексикології?
3. Що вивчає описова лексикологія?
4. Сформулюйте завдання історичної лексикології.
5. З якими розділами мовознавства пов`язана лексикологія?
6. Дайте визначення слова як лексичної одиниці мови.
7. Укажіть основні ознаки слова як мовної одиниці.
8. Що називають лексичним і граматичним значенням слова?
9. Назвіть типи лексичного значення слова.
ТЕМА №7: ПОЛІСЕМІЯ. ПРЯМЕ І ПЕРЕНОСНЕ ЗНАЧЕННЯ СЛОВА. О МОН ІМИ. СИНОНІМИ. АНТОНІМИ. ПАРОНІМИ (2 год.).
1.Основні типи лексичних значень. Однозначні і багатозначні слова.
2.Пряме і переносне значення слова. Зміни в лексичному значенні слова.
3.Омоніми, їх відмінність від багатозначності слів. Омоніми повні й часткові. Лексичні і граматичні омоніми. Різновиди граматичних омонімів (омоформи, омографи, омофони). Походження омонімів.
4.Природа антонімічних зв`язків між словами. Семантичні основи антонімічного протиставлення лексем. Класифікація антонімів: структурна та семантична. Контрарна та комплементарна типи протилежності. Постійні та контекстуальні антоніми. Стилістичні функції антонімів (антитеза, оксюморон).
|
|
|
5.Синоніми, їх ознаки. Класифікація синонімів. Синонімічний ряд, його склад. Постійні та контекстуальні синоніми. Абсолютні синоніми. Перифрази й евфемізми як різновиди синонімів. Стилістична роль синонімів.
5.Пароніми, їх стилістичні функції.
Л ІТЕРАТУРА
1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія. – К., 2006.
2. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. – К., 1989.
3. Словник української мови: В 11-ти т. – К., 1970-1980.
4. Сучасна українська літературна мова: Лексика. Фразеологія / за ред. І.К. Білодіда. – К., 1973.
5. Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П. Грищенка. – К., 1997.
6. Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.
7. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ
Лексичне значення, денотат, конотат, семантика, поняття, багатозначні слова, полісемія, пряме і переносне значення слова, первинне номінативне значення, фразеологічно зв`язане значення, синтаксично зумовлене значення, метафора, метонімія, синекдоха, омоніми, повні (абсолютні) омоніми, неповні (часткові) омоніми, омоформи, омографи, омофони, пароніми, парономазія, антоніми, постійні або загальномовні/контекстуальні антоніми, різнокореневі/однокореневі антоніми, контрарний тип протилежності, комплементарний тип протилежності, антоніми-конверсиви, антитеза, оксюморон, синоніми, семантичні (ідеографічні) синоніми, стилістичні синоніми, семантико-стилістичні синоніми, синонімічний ряд, стрижневе слово (домінанта), постійні (вільні)/контекстуальні синоніми, абсолютні синоніми (лексичні дублети), перифрази, евфемізми.
|
|
|
ДИДАКТИЧНА МЕТА
Формування уявлення про лексичну систему української мови, її системний характер, омонімічні, паронімічні, антонімічні, синонімічні відношення лексичних одиниць. Збагачення індивідуального словникового запасу. Підвищення культури мовлення на лексичному рівні.
Студенти повинні знати : типи лексичних значень, визначення однозначних та багатозначних слів, яке значення слова є прямим та переносним, типи переносного вживання слова, які слова називаються омонімами, антонімами, синонімами, паронімами, їх класифікації, у чому полягає відмінність омонімії від полісемії, стилістичні функції цих одиниць.
|
|
|
Студенти повинні вміти : встановлювати лексичне значення слова, групувати слова за основними принципами їх класифікації, редагувати текст із лексичними помилками, пояснювати процес виникнення переносного значення слова, розкривати суть метафори, метонімії та синекдохи як семантичних процесів, визначати у контексті омоніми, синоніми, антоніми, пароніми, встановлювати їх лексичне значення, групувати ці мовні одиниці за основними принципами їх класифікації, з`ясовувати стилістичні функції цих мовних одиниць.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
При підготовці до практичного заняття студенти повинні звернути увагу на те, що виділяють три типи лексичних значень слів: номінативне (первинне й похідне), фразеологічно зв`язане і синтаксично зумовлене.
Первинне номінативне значення – значення, якого набуло слово водночас з його появою. Воно є основою для виникнення та існування всіх інших значень слова. Первинне номінативне значення слова досить стійке, наприклад: мати, батько, сонце, дощ, сніг, теплий, ти.
|
|
|
У процесі розвитку мови, у постійному спілкуванні людей між собою слова можуть набувати й інших, похідних номінативних значень. Наприклад, слово теплий означало лише температуру: тепла вода, теплий дощ, тепле повітря, тепле проміння сонця. Потім це слово стало вживатися й щодо тих предметів, які добре зберігають тепло, наповнені теплом (тепла хата, теплий будинок), добре захищають від холоду (теплий одяг, тепла хустка). А згодом це значення поширилося і на стосунки між людьми і стало означати „такий, що виражає доброзичливе ставлення, прихильність, приязнь” (тепла зустріч, тепле слово, теплий погляд, теплі почуття). Таким чином, два та більше номінативних значень можуть передаватися одним словом. Одне з цих значень – первинне, інші – похідні, і водночас всі вони є прямими для такого слова.
Фразеологічно зв ` язане значення – значення, яке виявляється в поєднанні лише з одним або кількома строго визначеними словами. Наприклад, прикметник карий вживається тільки у двох словосполученнях: карі очі, карий кінь. Так само можливі лише поєднання: гнідий кінь, буланий кінь, вороний кінь, булатна сталь, булатний меч, булатна шабля.
Лише у фразеологізмах сучасної української мови вживаються такі слова, як, наприклад, байдики (бити байдики), облизень (облизня піймати), відкош (дати відкоша). Поза такими словосполученнями ці слова втрачають будь-яке лексичне значення.
Слово в реченні може поєднуватися з іншими словами у реченні, тоді воно набуває невластивого йому значення, яке називається синтаксично зв ` язане. Наприклад: теплий передзвін заводів (М. Рильський), море сміху (С. Васильченко), клубок болю (М. Стельмах).
Слова бувають однозначні й багатозначні, мають пряме й переносне значення. Слово, що має одне значення, називається однозначним. Одне значення мають переважно назви людей за різними ознаками (українець, киянин, слюсар, лікар), назви тварин (олень, горобець, комар), конкретних предметів (споруда, шафа, стілець, піджак, паркан), назви місяців і днів (січень, лютий, понеділок, вівторок), більшість відносних прикметників (міський, латунний, кленовий, морський), числівники (два, три, десять). Також однозначними є терміни (банкнот, вексель, інструкція, меридіан, тонна).
Слово, що має два і більше значень, називається багатозначним. Здатність слова виступати з різними значеннями називається багатозначністю, або полісемією.
Пряме номінативне значення безпосередньо вказує на співвідношення слова з тим чи іншим явищем об`єктивної дійсності. Пряме значення є переважно первинним значенням слова. Наприклад, пряме значення слова промінь – „світлова смуга, що виходить з якого-небудь джерела світла”, усі інші – переносні й похідні.
Від переносного значення слова, що є постійним, необхідно відрізняти переносне вживання слова. Переносне вживання слова за своїм змістом індивідуальне і використовується лише в певному контексті.
Переносне вживання слова відбувається в мові у вигляді метафори, метонімії, синекдохи: метафора – перенесення назви з одного предмета, явища на інший предмет, явище за їхньою схожістю: павутина доріг, вибух ненависті, навшпиньки підійшов вечір (П. Тичина) тощо; метонімія – перенесення назви за суміжністю: Київ прокидається, читаю Ліну Костенко; синекдоха – перенесення назви частини на ціле (найменування предмета за його характерною деталлю): сіряки і свитки підвели голови, чорний смокінг оглянувся.
З часом деякі слова набувають інших значень, і ці зміни проходять у таких напрямах: звуження, розширення.
Омоніми – це слова, що мають однаковий звуковий склад, але відмінні, цілком самостійні за своїм значенням.
Виділяють лексичні омоніми, що поділяються на дві групи: 1) повні або абсолютні омоніми, особливість яких полягає в тому, що вони збігаються в усіх граматичних формах: билина – стеблина трави і билина – російська народна епічна пісня про богатирів; 2) неповні, або часткові омоніми, які збігаються лише в частині граматичних форм: баранці (має лише множину) – біла піна на гребенях хвиль і баранець – зменшено-пестлива форма від баран.
Різновидами граматичних омонімів є омоформи, омофони, омографи.
Омоформи – це слова, що мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі, наприклад, клич (заклик, поклик) і клич (наказова форма дієслова кликати).
Омофони – слова, що збігаються за вимовою в усіх чи окремих граматичних формах, проте мають різне значення і відмінне графічне зображення. Наприклад, роман (жанр художньої літератури) і Роман (чоловіче ім`я).
Омографи – різні за значенням слова, що мають однакове графічне зображення, написання, але вимовляються по-різному. Наприклад, мала (дієслово минулого часу) і мала (прикметник жіночого роду) тощо.
З погляду морфологічної будови в українській мові чітко розрізняють дві групи омонімів: 1) кореневі, або непохідні (біда – лихо, нещастя і біда – двоколісний віз); 2) словотворчі, або похідні (романіст – той, хто пише романи, і романіст – спеціальність з романської філології).
Пароніми – це слова досить близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням. Наприклад, адресат – адресант, афект – ефект, куля – гуля, талан – талант, везти – вести.
За характером семантичних зв`язків паронімічні слова умовно можна поділити на такі групи:
а) пароніми синонімічні: капля – крапля, повінь – повідь;
б) пароніми антонімічні, коли в паронімічних зв`язках знаходяться слова з протилежним значенням: радіти – ридати, прогрес – регрес, правда – кривда;
в) паронімія з певною семантичною близькістю: пролазити – прилазити, обмотати – обметати;
г) пароніми однієї тематичної групи: омар – кальмар, пугач – кугач, ботинки – патинки.
Антоніми – це слова з протилежними значеннями. В українській мові існують антоніми постійні (або загальномовні) і контекстуальні. Постійні антоніми являють собою сталу категорію в лексичній системі мови і характеризуються загальнонародним значенням. Контекстуальні антоніми виникають унаслідок переносного вживання слова в особливому, специфічному значенні, яке не закріплене в мові, а створюється лише в певному контексті.
Антоніми в українській мові бувають різнокореневі (швидкий - повільний) і однокореневі (ініціативний - безініціативний). Семантична класифікація антонімів: відповідно до типу протилежності – контрарної та комплементарної – антоніми групуються за класами.
Суть контрарної протилежності полягає в тому, що вона виражається видовими максимально протилежними поняттями, значеннєвий простір між якими може заповнюватись одним чи кількома членами. Ці проміжні члени виражають різні ступені переходу між абсолютно протилежними значеннями: молодий – середнього віку – літній – нестарий – старуватий – старий.
Комплементарна протилежність ґрунтується на відношенні між поняттями, які взаємодоповнюють один одного, але не характеризуються будь-якими проміжними членами зі значенням ступенів або градацій вияву ознак: живий – мертвий, холостий – жонатий.
Виявляючи зв`язок між внутрішніми семантичними властивостями слів і характером їх протиставлення в антонімічних парах,
1 клас – складає якісна протилежність (веселий - сумний), а також протилежність координаційних понять (учора - сьогодні).
2 клас – утворюють антоніми-конверсиви. Це протиставлення слів, що називають відношення, в які входять дві сторони, пов`язані між собою взаємозалежністю, причиново-наслідковими зв`язками: купувати – продавати; прийом – передача.
3 клас – антоніми означають протилежно спрямовану дію, ознаку, властивість. На відміну від антонімів-конверсивів, вони означають не одну ознаку, а дві – з протилежним значенням: спускатися – підніматися.
4 клас антонімів складають ті, які виражають додатковість, або комплементарність. Суть протиставлення в цьому випадку полягає в тому, що антонімічні слова доповнюють один одного до виражальних меж прояву властивостей: сухий – мокрий, цілий – розбитий.
Стилістична роль антонімів полягає в тому, що вони забезпечують контрастну характеристику. Зокрема, за допомогою антонімів створюються антитези та оксиморони або оксюморони.
Синоніми – це слова, що означають назву того самого поняття, спільні за своїм основним значенням, але відрізняються значеннєвими відтінками або емоційно-експресивним забарвленням.
Синоніми сучасної української мови за характером додаткових значень поділяються на три основні групи:
1.Семантичні або ідеографічні синоніми, характерна особливість яких полягає в тому, що вони, означаючи те саме поняття, різняться між собою додатковими значеннєвими відтінками, тобто обсягом семантики: досягнення, здобуток, завоювання.
2.Стилістичні синоніми, тобто такі, що характеризуються емоційно-експресивним забарвленням: летіти, линути.
3.Понятійно-стилістичні або семантично-стилістичні синоніми, тобто такі, що розрізняються значеннєвими відтінками, семантичним обсягом, емоційно-експресивним забарвленням, наприклад: торжество, тріумф; охоче, радо, залюбки.
Усі синоніми об`єднуються в синонімічні ряди. У синонімічному ряді виділяється стрижневе слово або домінанта.
Виділяють також контекстуальні синоніми, тобто такі, які в певних контекстуальних умовах переносного вживання набувають своєрідного значення і вступають у синонімічні зв`язки.
В українській мові зустрічаються слова цілком ідентичні за своїм лексичним значенням, їх називають абсолютними синонімами або лексичними дублетами: кавалерія, кіннота; процент, відсоток.
З лексичною синонімікою зближуються перифрази або парафрази. Перифраз – це описовий зворот мови, за допомогою якого передається зміст іншого слова чи виразу: цар звірів – лев, геніальний Кобзар – Т.Г. Шевченко.
У функції контекстуальних синонімів часто використовуються евфемізми. Евфемізми – слова або словосполучення, які непрямо, а приховано, визначають назви якогось предмета або явища: поважного віку – старий, навіки спочити – померти.
ЗАВДАННЯ
1. Подані слова поділіть на дві групи: 1) однозначні і 2) багатозначні.
Гострий, година, заєць, лист, стіл, хек, цезій, цунамі, чапля, стіна, чисельник, шлюпка, земля, шахтар, щавель, квочка, змія, хвощ, горобець, бігти, атестувати, шлях, голова.
2. Прочитайте речення. З ` ясуйте, які слова вживаються у переносному значенні, яке їх основне значення та за якою ознакою відбувається метафоричне перейменування слів.
1. Віє метелиця, крутиться, котиться полем у млі; килимом-хутрою падає, стелеться сніг по замерзлій землі... (Чупр.). 2. Діти плачуть і плачуть дерева. У мами не очі, а дві сльози, Синхрофазотрони ридають, як леви, і фіолетовий плач у грози (Драч). 3. Коли град Київ тимчасово з військами залишив Богдан, серпневий день гримів грозою. Горіли вишні. Цвів катран (Драч). 4. З-під її чорних і великих вій двома блакитними метеликами випурхнула вдячно-ніжно блакитноока просинь (Чорн.). 5. Він знову позамикав двері, щільно завісив вікна більмами фіранок (Дрозд).
3. Визначити слова, вжиті у переносному значенні, та різновид переносного значення.
Бідна Волошко, чому ти у житі, а не на клумбах волієш рости? Дика у тебе, Волошко, натура, що не злама її людська культура, бо ж не скорив тебе той садівник, що дивовиди виводити звик. 2. Мій рідний край збирає урожай, що звеселяє струменем живим трудівників засмаглих світлі очі. 3. Було, по вулицях знайомих ідеш до рідної ріки – і раптом бачиш владний помах Богдана гордої руки. І тратиш ніби часу вимір, бо оступили навкруги Софія древня, Володимир, Дніпра безсмертні береги (М. Р.). 4. По-весняному вже гріє сонечко, заглядає до нас у віконечко: „Гей, ви, дітки малі, де ви гаєтесь? Чом ще й досі в кутку темнім граєтесь?” 5. Прилетіла здалека та й весна. Ой, що ж ти нам, веснонько, принесла? – „Принесла я, дітоньки, вам квітки і пташок з пташатами у садки”. 6. От, недобрі черевички – завжди лізуть до водички! Неслухняні вони дуже, все шукають, де калюжі... (К. П.).
4.Поясніть, коли виділені слова вживаються в прямому значенні, а коли – в переносному. На основі яких ознак закріплюється переносне значення.
1. Обабіч дороги бредуть з клуночками малі і літні, хустки і бороди, мовчазні, заклопотані, знесилені (Горд.). 2. Хата в німій печалі слухала сувору повість про нескорену дівочу волю (Горд.). 3. Сімдесят – вечірня пора роздумів і розмислів над пережитим та перейденим (Б. Ол.). 4. Університети проходив у тюрмах та на каторзі... (Речм.). 5. Як тільки насувалась ніч – село пірнало в темряву і тишу (Г. Т.). 6. Плачуть голі дерева, плачуть солом ` яні стріхи, умивається сльозами убога земля і не знає, коли усміхнеться (Коц.). 7. Ви знаєте, як сплять старі гаї? (Тич.). 8. Ліворуч в рамці старих верб дрімає дворище Морозенків (М. Ст.). 9. Село заніміло і прищурилося: ось-ось повинні були вступити німці (Г. Т.).
5.Скласти з кількома поданими словами речення, в яких кожне вживалося б у прямому і переносному значеннях. На підставі чого виникає переносне значення в них?
Весна, золото, хліб, серце, хата, сад, солодкий, живий, легкий, сердечний, вільний, пиляти, гомоніти.
6.З` ясуйте зміст виділених слів і визначте тип їхнього лексичного значення (пряме номінативне, переносне, фразеологічно зумовлене, синтаксично зумовлене).
1. Вітряки з дитячих літ приваблювали Христину. Якась вишукана таємнича принада була в обрисах цих дерев`яних птиць (М. Стельмах). 2. Сірий, припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне там голубим маревом (Г. Тют.). 3. У нас із Вітькою аж серця заходилися від захвату й страху – сиділи обоє тихо, як миші, вчепившись у закрайки фургонного ящика (О. Сизоненко). 4.Доки Федь добіг до хати – змок як хлющ, земля перетворилася на місиво, намокло нічим не прикрите паливо (Л. Письм.). 5. Живуть душа в душу, біля їхнього двору, як знак ідилічної згоди в сімействі, під навислим цвітом акацій – лавиця чепурненька, зручна, з бильцем (О. Гончар). 6. Поглянеш на розсипані хатки, на завіяні снігом лужки та діброви, на мовчазні під місяцем верби – і звідусіль сколихнеться, оживе чиєсь кохання (М. Стельмах).
7.Визначте у поданих контекстах омоніми. Поясніть, чим відрізняється багатозначність від омонімії.
1.Кріпосні театри існували в неймовірно важких умовах поміщицької сваволі (З журн.). 2. На кріпосному мурі стояв ксьондз і кропив уланів кропилом (Довж.). 3. Хоч би ж був латку дав налатати (Гол.). 4. – Чи не бачив хто, люди добрі, пару моїх волів з білими латками на спині? (Вас.). 5. Полоти і копати помагала. А недавно кулики на полі розставляла (Авт.). 6. Усякий кулик до свого озера привик (Нар. тв.). 7. Вова біг, доки не почало колоти в боці (Коп.). 8. Біля сараю Галаган колов дрова (Гол.). 9. Цілу ніч цей буревій розхитував підпору (Дм.). 10. Найбільше дошкуляли вранішні підйоми. Вони докопували його [Сеспеля], поступово розхитували і без того неспокійні нерви (Збан.). 11. З вікна видно Везувій. Увечері на вершку горять вогнем два потоки лави (Коц.). 12. Шахтареві слава, коли багато вугілля дає лава (Нар. тв.).
8.Уведіть у речення подані слова. Визначте, які з них є омонімами, а які – багатозначними словами.
Гусениця, лінія, чистий, вузол, світ, перо, піднімати, корінь.
9. Підкресліть слова-омоніми і з ` ясуйте їх типи.
1. Ой, скажи, дай пораду, як прожити без долі?! Як одрізана гілка, що валяється долі! (Л. Укр.). 2. Ось рипнули двері, з хати вийшла жінка, почепила на ключку журавля відро, і заскрипів журавель (Ст.). 3.А журавлі летять собі на той бік ключами (Т. Ш.). 4. Вирують весняні струмки, курличуть ключі журавлині (Лук.). 5. По крутих схилах балки росли буйні трави, а в самій глибині то в одному, то в іншому місці били джерельні ключі (Цюпа). 6. ...Над землею вставало сонце, повертався Лука в село. Може, тільки щасливий сон це? З димом горе його пішло (Павл.). 7. Ці граби в светрах зеленню паризькою ядуче в очі б`ють, немов шмагають різкою (Драч.). 8. У багатьох начальницьких кабінетах бачили цього щуплявого аса з блідим, ніби весь час схвильованим обличчям і мовою різкою, нервовою, вимогливою (Гонч.). 9. Куди б не скинув я оком, образ твій мріється всюди (Граб.). 10. Позика – не штука, та віддача – мука (Нар. тв.). 11. Узяла муки пшеничної, замісила водою (Кв.-Осн.).
10.Запишіть словосполучення, вставляючи, де потрібно, пропущені літери. Розкрийте значення паронімів.
Сві..ські тварини – сві..ські твори; столовий серві.. – налагоджений серві..; деспотичний фабрика..т – м`ясний фабрика..т; виборча к..мпанія – акціонерна к..мпанія; озброїти ..егіон – промисловий ..егіон; закінчити ко..едж – відремонтувати ко..едж.
11. Знайдіть пароніми, визначте їх стилістичну функцію.
1. Бажав я для скованих – волі,
Бажав я для нужденних – долі,
І рівного права для всіх;
Се весь і єдиний мій гріх (Фран.).
2.Приблудила к зеленому дубу,
Ой, тут же я ночувати буду (Нар. тв.).
3.Шумів над мостом дев`яносто років,
Кощавий, твердий і скупий на цвіт,
Вже й люди казали: старий, нівроку,
Скрипить, наче кашляє на весь світ (Мал..).
4.І почалася велика дія
Не ознаменована пора, –
І ще немає чародія,
Ще не загострено пера (Рильськ.).
12. Доберіть до виділених слів антоніми.
1. Процесові старіння підлягає все (Гонч.). 2. Тече вода каламутна... Чого моя мила смутна? (Нар. тв.). 3. Зі сходом сонця всім балом піднялися на замчисько, найвищу точку у Вавілоні... (В. Зем.). 4. Тихін був високий, мовчкуватий, із каштановим чубом, що стирчав на голові, наче просмолений живицею... (В. Зем.). 5. Вода – як окріп, нагрілась за день, а Мальва любить воду студену, щоб проймала (В. Зем.).
13.Складіть твір-опис „Рання весна”. Використайте подані антоніми.
Тепло, холодно; ясно, хмарно; вгорі, внизу; радісно, сумно; мокро, сухо; починається, кінчається.
14. Записати синонімічні ряди, розмістивши синоніми так, щоб кожний наступний ілюстрував збільшений вияв позначуваного.
Гордитися, приндитися, чванитися, пишатися, пиндючитися; чистосердечний, щирий, відвертий, прямий, безпосередній, щиросердний; темніти, вечоріти, сутеніти, смеркатись; гонористий, гордовитий, зарозумілий, пихатий, бундючний; дорога, тракт, автострада, шосе, проспект, шлях; кволий, недолугий, слабосилий, миршавий, немічний, безсилий; труд, робота, праця; керівник, голова, глава, розпорядник, керуючий справами.
15. До поданих слів доберіть рівнозначні синоніми. З кількома складіть речення (на вибір).
Лелека, пейзаж, аргумент, оплески, клуня, азбука, флексія, хронічний, буква, льотчик.
16.Замініть слово чистий відповідними синонімами.
Чисте небо, чиста вода, чисте повітря, чистий сніг, чисті руки, чиста совість.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 309; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!