Життєвий і творчій шлях Шарля Бодлера
Родился в Париже в семье состоятельного чиновника. Ранняя смерть отца и вторичное замужество матери омрачили детство впечатлительного, нервного ребенка. Позже бунтарские настроения. Которые поэт разделил с поколением 40-х годов, обострили семейный конфликт, привели к тому, что отчим – генерал человек реакционных взглядов. Стал в глазах Бодлера символом всего того, что было ненавистно поэту в Июльской монархии. Приняв решение с оружием в руках бороться за республику, поэт считал, что по ту сторону баррикад стоит генерал Опик. Однако ему не удалось разрубить гордиев узел своих отношений с семьей, с буржуазным обществом. Это явственно сказалось в ходе и особенно на исходе событий, связанных с революцией 1848 г. Бодлер не только участвовал в баррикадных боях февраля и затем сотрудничал в республиканской прессе – в июне 1848 г. вместе с парижскими рабочими поэт стал участником баррикадных боев. В это время он пишет статьи о необходимости «сблизить искусство с жизнью», отрицает созерцательность и противопоставляет ей активность в утверждении добра. В августе 1851 г. Бодлер печатает статью о рабочем поэте Пьере Дюпоне, в песнях которого прозвучали как эхо все горести и надежды нашей революции. Одновременно Бодлер отстаивает идею современного искусства. Эта мысль встречается у него не впервые. Он говорил о необходимости для художника «живо откликаться на события своего времени». поэт навсегда отойдет от былых революционных увлечений и отвернется от политики. В поэме «Каин и Авель» он относится к людям, разделяя их на богатых и нищих, праздных и трудолюбивых, благоденствующих и страдающих. Характер стихотворений, написанных после 1852 г. изменился усилилась субъективность творческого поиска. Поэт настаивает на значении правды. Бодлер стремился защититься от пристрастных судей, отдавал дань склонности к эпатажу, характерному для друзей его юности малых романтиков.
|
|
|
Особливості поетики роману Германа Мелвілла «Мобі Дік»
Над цим твором письменник працював майже два роки, він з’явився друком у 1851 р. У величезному томі втілився весь людський і художній досвід автора, всі його складні, часто суперечливі роздуми над найважливішими філософськими категоріями існування людей і людства, передусім над категоріями Добра і Зла з їх складною діалектикою, одвічним непримиренним двобоєм.
На сторінках роману перевиваються найрізноманітніші образи, картини, сцени. Описи, науково подібні міркування і філософські роздуми тощо. В наш час можна було б умовно порівняти плин Мелвіллової прози з добре відомим читачам ХХ ст. формами «потоку свідомості».
|
|
|
Початок самої оповіді в романі, здавалося б, не обіцяє несподіванок. Він навіть нагадує традиційний «заспів» давніх добротних розповідей про морські подорожі, як-от початок «Робінзона Крузо» або морських романів Купера. Однак попри всю реальність оповіді у початкових розділах роману, безліч переконливо реалістичних подробиць з життя портового міста, побуту моряків, обладнання китобійного судна тощо, вже з перших сторінок виникає тривожне почуття. Передчуття чогось грізного нагнітається повільно, але неухильно. Воно створюється певними таємничими і погрозливими образами, зустрічами, словами, натяками. Раз-у-раз, як далекий спалах, з’являється згадка про левіафана, біблійного кита-велетня, жахливого вбивці моряків. Це надає оповіді типово романтичного колориту. Вабить читача далі й далі недомовками, загадками, натяками, пророцтвами. Підготувавши сцену для наступних подій. Познайомивши з головними персонажами і постатями другого плану, й навіть розігравши силами цих персонажів кілька вступних сценок, автор раптово різко ламає стиль оповіді і вводить розлогу 32-гу главу «Китознавство». Написану як старовинний науковий трактат, хоч і з певним присмаком іронії.
|
|
|
Тут і починається та більша частина романного тексту, яка робить твір дивним для багатьох читачів, викликає суперечки у колах літературознавців вже понад сто років. Бо замість більш-менш звичної історії про морські пригоди поступово винурюється, як білий кит з океану, досить складна, примхлива, стилістично вельми розмаїта художня структура, в якій не змішуються випадково, а зливаються органічно в єдиний сплав описи китоловлі, драматичні епізоди та зіткнення людських особистостей, філософські монологи дійових осіб і авторські відступи-роздуми, ліричні пасажі, висока патетика, суха, майже наукова, манера оповіді тощо.
Слід зауважити, що авторські роздуми про кардинальні проблеми існування людини, суспільства, всесвіту втілені в романі «Мобі Дік» у розмаїтих художніх формах. Це і авторська мова, і внутрішній монолог Ізмаїла, де та чи інша філософська думка виступає. Так би мовити, у своїй первозданній формі, майже ніяк не перевтілена художньо. Інакше звучать монологи, діалоги, полілоги персонажів про хвилюючі їх проблеми буття. Вони мають певні ознаки живої розмовної мови, забарвлені особистістю мовця. Найбільшої художньої сили набувають філософські роздуми і узагальнення Мелвілла у властивій його романові складній системі символів та алегорій. Що взагалі характерне для світового романтизму.
|
|
|
В той же час Мелвілл напрочуд точний, конкретний, зримий і «відчутний на дотик» у зображенні морських буднів, щоденних занять моряків, їхньої праці, портового міста, корчми, церкви, зовнішності, одягу, мови персонажів тощо.
Майже всі дослідники Мелвілла наголошують на притаманній його творчості «двосвітовості», тобто наявності у нього такої характерної для романтиків душевної, естетичної роздвоєності, розриву між мрією та дійсністю, бажаним і сущим.
Мелвілл не жив у духовному вакуумі, його естетика зазнавала численних впливів. Так, злам у характері оповіді багато хто з дослідників вважає наслідком глибокого знайомства автора саме в час написання роману з творчістю Шекспіра, чиї твори він через різні обставини раніше не читав. Мелвілл звертався до мови єлизаветинської драми, до високої лексики поем Мільтона і давнього універсального джерела – Біблії, що її мова була такою близькою для амер. пуритан.
Ізмаїл поступово відходить на другий план, мабуть тому, що з його допомогою автор не міг передати весь філософський зміст твору, внутрішній світ Ахава та інших учасників трагічної гонитви за Білим Китом. В їхніх монологах, як і в авторських відступах це можна було зробити повніше і краще. В одній з важливих сцен, кульмінаційній за своєю суттю, коли Ахав відкриває перед командою справжній зміст експедиції і веде всю команду за собою на непримиренний двобій з Мобі Діком, головний герой перших розділів роману начебто розчиняється в масі.
Після загибелі команди «Пекода» і її капітана живим лишається один Ізмаїл. Автор зберігає йому життя, щоб він міг розповісти історію трагічної і повчальної гонитви за Білим Китом.
Німецька література в 19 ст.
Сначала был романтизм, это направление возникло еще в 18-ом ст. Еще были живы классики эпохи Просвещения – Гете и Шиллер, когда в 1796г Август и Фридрих Шлигели, Людвиг Тик, Фихте образовали школу йенского романтизма. Йенские романтики провозгласили свободу художника. Творчество они уподобляли акту божественного творения, а человека искусства сравнивали с Богом. Особенно был ценен духовный мир человека. Поэт-романтик слышит музыку мира, поэтому такие композиторы, как Шуберт, Шуман, Брамс писали музыку на слова поэтов романтической школы. Однако романтикам открылся страшный лик мира очень скоро, так представители гейдельбергской школы слышны мотивы ужаса (истор. новелла Арнима «Изабелла Египетская»). Фантастическая новелла и сказка – ведущие жанры, потому что они наиболее точно передают загадочность бытия. Но в романтизме все больше заметен трагизм, диссонанс действительности, нивелировка человеческой личности (Гофман, Гейне). К началу 30-ых годов нем. лит.переходит к критике романтизма. Главным принципом публицистов становится тенденциозность =пропаганда злободневных соц идей. С драмой Бюхнера «Войцек» в нем лит вошел новый герой – маленький человек, изгой общества. 40 года называют «предмартовским периодом» (до мартовской революции 1848 г.) В это время на литераторов в значительной степени повлияли работы Маркса и Энкельса. Однако реалистическая лит 50-ых годов не вышла за пределы страны. В произведениях Теодора Шторма тонкий лиризм сочетается с соц-полит мотивами. Успехи естественных наук, техники, медицины породили стремление внести в нем. лит научные методы. Так появился нем натурализм. Лит уже не ставит целью изображении прекрасного, а требует только достоверности (Гауптман «Ткачи»)
Вывод: 19 ст началось с высокой романтической ноты, а закончилось торжеством трезвого и безыдеального натурализма.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 508; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!