Особливості Верленової поетики: теорія і практика
Поезія Поля Верлена – це історія його душі, це інтимна сповідь, це щоденник його настоїв і переживань. У своїх поезіях він намагався передати перш за все свої враження, відчуття, викликані красою природи, людських почуттів. Музичність поезії Верлена – це не просто звукопис, це – музична стихія. Звук у його віршах передає і переживання автора, і явища зовнішнього світу. Вірші Верлен привертають увагу не тільки своїм змістом, образами, глибиною почуттів його ліричного героя, а й дивовижною вишуканість й вигадливістю поетичної форми, бездоганною звуковою організацією, милозвучністю, спробою музикою слова передати весь діапазон емоцій і вражень. Особливість поетики Поля Верлена – оспівування “неясного” , “хисткого”, “розчинного” як головного елемента поезії, її музичність. Його поезія – це відображення безпосередніх, миттєвих вражень. Розмита лінія у нього панує над чітким контуром, відтінок – над яскравим кольором, світлотінь – над світлом, півтон – над виразним тоном. Ліричний світ Верлена не всеосяжний. Переважно це лірична розповідь, інтимна сповідь, щоденник настроїв і переживань. Верлен обмежився сферою найтонших душевних вібрацій, нюансів, відтінків, створивши чимало справжніх шедеврів.
Нарис життя і творчості Артура Рембо.
Родился 20.10.1854 г. в г. Шарлевиль. Детство провел в Шарлевиле в мещанской семье. Учился в лицее, который бросил в 1871 г. Под воздействием Т. де Банвиля, В. Гюго, особенно Ш. Бодлера, Р. начал со стихов, обличавших уродство мещанского захолустья, и с пантеистических стихов. Р. с сарказмом обрушивался на мещанство («Заседатели»), Вторую империю («Бешенство кесаря»), религию («Наказание Тартюфа», «Зло»). Он связывал в Республикой надежды на перестройку общества. Разочарование в пр-ве «национальной измены» вызвало у него в нач. 1871 кризис: приступы отчаяния и показного цинизма сменялись мечтами о сверхъестественном могуществе поэта-ясновидца, способного указать человечеству путь к гармонич. миропорядку. В 1871 в поэзии Р. развивалась реалистич. образность, психологизм, сатира. В сент. 1871 Р. жил в Париже, вращаясь в кругах оппозиционно настроенной лит. богемы, ездил в П. Верленом в Англию, Бельгию; до конца 70-х скитался по европ. странам. Переход к символизму наблюдается в «Пьяном корабле». Кн. «Сквозь ад» ошеломляет столкновением реалистич. тенденций, лиризма, конкретной содержательности. В книгу включен весь опыт и все раздумья Р. на пути «сквозь ад». Над самим Р. судьба трагически посмеялась, заставив его испытать на деле конкистадорское счастье. После долгих скитаний и материальных бедствий он в 1880 был вынужден стать агентом торговой фирмы в Эфиопии. Р. остался равнодушен к пришедшей к нему во Франции поэтич. славе и тянул лямку мелкого коммерсанта, пока болезнь не заставила его вернуться умирать на родину. 10.11.1891 г. Р. умер в Марселе.
|
|
|
|
|
|
Особливості становлення Італійського романтизму
Романтизм в Італії тісно повязаний з Рісоржіменто – великий рух за відродження Італії та її звільнення від чужоземного панування. З 18 століття до 1879 року (року обєднання Італії) істує романтизм у цій країні.
Починається зі статтей про романтизм у 1816 році. Це бцли преромантичні віяння та тенденції, у формі «перекладів» з «північних літератур», атакож твори Юма, Грея, Геснера, Бюргера. Але домінуючі позиції ще займав неокласицизм: трагедії Альфієрі, поезія Паріні, поезія і проза Піндемонте.
1797 -1815 - поштовх до Революції у Франції. Італійська грамдськість спочатку вітала Наполеонівські війська, які вигнали австрійців, але змінилася лише влада. Італія частиною Французької Імперії. Країна страждала. Коли Наполеон був розгромлений, Австрія повернуаля.
Домінуючим жанром був класицизм (свобода, мораль, одноплановість, однозначність образів, героїчний пафос, контрастність, позитивні та негативні герої). В поезії чулися громадсько-політичні та патріотичні теми.
|
|
|
Але були й інші тенденції: сентименталізм, преромантизм. Особливістью Італійського розвитку романтизму є слабкий розвиток роману. Читачі читають переклади з англійскої та французької літератур. Розвиваються жанрові різновиди такі як: філософські, археологічні та історичні романи.
1816-1848 – розгром Наполеона. Домінуючим стає поступово романтизм, але залишається звязок з неокласицизмом. На першому місці в італійському романтизмі не естетико-художні цінності, а громадсько-політичні проблеми. Відбувається оновлення Італії та італійської літератури.
Вагомий вклад внес міланський двотижневик «Conciliatore» - обєднує навколо патріотично настроєну громадськість. Розрвиваються принципи романтизму.
Жанри: казка, фантастична повість, оповідання, історичний роман і мемуари, історична драма й громадосько-політична лірика. Не набула розвитку баллада, поезія не вилилася в народно-фольклорну течію.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 364; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!