Найбільшими структурними елементами кори є континенти й океани
Континенти - великі масиви земної кори континентального типу, значна частина яких виступає над поверхнею Світового океану: Євразія, Африка, Північна і Південна Америка, Австралія і Антарктид
Найбільшими тектонічними структурами континентів є древні платформи і рухливі пояси
Древні платформи Східноєвропейська, Північноамериканська, Сибірська; Африканська, Австралійська, Антарктична, Південноамериканська, Індостанська, Аравійська; Китайсько-Корейська, Південнокитайська є найдавнішими тектонічно малорухливими областями, складеними докембрійськими метаморфічними породами
Рухливі (складчасті) пояси - широкі, протяжні зони тривалого розвитку, де проявлені інтенсивні процеси тектоніки, складчастості, магматизму різного віку: Монголо-Охотський, Середземноморсько-Гімалайський, Тихоокеанський, Тасманійський, Західно-Антарктичний Деякі райони молодих, а також древніх платформ перетворюються у внутрішньоматерикові рифтові зони (Байкальський рифт, Східно-Африканська рифтова система) і зони активізації
Найбільшими структурами океанів є рифтові зони, океанічні плити і континентальні окраїни або зони переходу континент-океан (пасивні, атлантичного типу й активні, тихоокеанського типу)
Платформи складені структурними елементами вищих порядків, серед яких основне місце належить щитам і плитам (ці плити не слід утотожнювати з літосферними або океанськими). Щити – це виходи на поверхню фундаменту платформи, який впродовж усього платформового етапу розвитку перебував в стані піднімання. Плитами називаються частини платформи, які перекриті осадовим чохлом і протягом усієї історії її розвитку мали тенденцію до опускання. Плити, в свою чергу, складені більш дрібними структурними елементами, серед яких розрізняють синеклізи і антеклізи. Синеклізи – це широкі, близької до ізометричної форми западини, під якими фундамент прогнутий, а антеклізи, навпаки – пологі, склепіннеподібні, з припіднятим фундаментом і менш потужним у порівнянні з синеклізами чохлом. Серед платформ розрізняють древні, або як їх ще називають кратони, фундамент яких складений метаморфізованими докембрійськими породами, а чохол відкладами фанерозою, і молоді платформи з палеозойським, рідко, мезозойським фундаментом та мезокайнозойським, або кайнозойським чохлом.
|
|
|
59. Тектонічне районування любих територій проводиться за: принципом тектонического районирования материков по возрасту главной складчатости, заканчивающей геосинклинальное развитие данной площади.
60. Основні структури (області складчастостей різного віку) земної кори розташувати у віковій послідовності їх утворення): докембійські складчасті структури, каледоніди, герценіди, тихоокеаніди, альпініди.
|
|
|
61. Вказати вік структурних поверхів:
Структурный этаж (ярус), комплексы горных пород различного состава и стратиграфического объёма, связанные между собой единством структурного плана и тектонических деформаций, а также однотипностью проявлений магматизма и степени метаморфизма горных пород. Каждый Структурный этаж отражает определённый этап тектонической эволюции той или иной территории (структурной зоны). Как правило. этажи разделяются угловыми несогласиями.
62. Які групи фауни та флори з'явились в ранньому палеозої: трилобіти, брахіоподи, археоціати, фораменіфери, радіолярії, медузи, голкошкірі, граптоліти, синьо-зелені водорості, зелені водорості
Животный мир, обитавший в морях, характеризовался всеми видами беспозвоночных, среди которых наиболее широко распространены археоциаты, трилобиты, граптолиты, брахиоподы, кишечно-полостные, иглокожие и наутилоидеи. губки, черви, пелециподы, мшанки (рифообразующие организмы), гастроподы и др. Растительный мир раннего палеозоя был беден и в нем преобладали синезеленые водоросли, мхи, грибы. В позднем силуре появляются первые наземные высшие растения - псилофиты, которые ознаменовали начало приспособления представителей растительного и животного мира к выходу на сушу, завершившемуся уже в позднем палеозое.
|
|
|
63. Які групи організмів вимерли в ранньому палеозої археоцеати, ругози?, карпоідеї, цистоідеї, граптоліти(у кінці Силуру), псилофітов
64. Які групи організмів є керівними для пізнього палеозою (D + С + Р):брахіоподи, гоніатити, корали, фораменіфери, спорові, головоногі молюски, амоноідеї, пелециподи, моховатки, голкошкірі, хребетні риби, амфібії хлорофіти, членистостеблеві, голонасіннікордаїтові.
Поздний палеозой (девон, карбон, пермь): 1 — кишечнополостные (одиночные и колониальные кораллы — ругозы); 2, 3 — моллюски: 2 — брюхоногий, 3 — головоногий (гониатит); 4 — брахиоподы; 5, 6 — иглокожие: 5 — морская звезда, 6 — морские лилии; 7—9 — рыбы: 7 — кистепёрая, 8 — панцирная, 9 — хрящевая; 10 — земноводное; 11—13 — пресмыкающиеся: 11 — иметродон, 12 — скутозавр, 13 — иностранцевия; 14—18 — растения: 14 — псилофиты, 15 — членистостебельные (каламиты), 16 — плауновидные (лепидодендроны и сигиллярии), 17 — папоротники, 18 — кордаиты.
Девон На земле от риниофитов произошли плауновидные, хвощевидные, папоротниковидные и голосеменные растения, многие из них были представлены древесными формами (например археоптерисы). Появилась почва, растения по всей Земле были одинаковыми, не было географической дифференциации.
|
|
|
Появились первые наземные позвоночные. Палеонтологи предполагают, что лёгкие, которыми дышат наземные существа, первоначально возникли у обитающих в болотах рыб. От таких — кистеперых — рыб возникли земноводные. Одни из первых земноводных — ихтиостеги, акантостеги — обладали множеством рыбьих признаков, но имели вполне сформированные конечности. Они были тесно связаны с водой, может быть даже теснее, чем современные лягушки.
Возникли пауки, клещи, насекомые — жизнь осваивала сушу.
В морях в девонском периоде тоже происходили перемены. Появились первые аммониты — головоногие моллюски со спирально закрученными раковинами, которым еще предстояло испытать расцвет в Мезозое. Донные хищники ракоскорпионы — эвриптероидеи достигают 1,5—2 метров в длину. Трилобиты начинают вымирать, судя по всему, им уже сложно жить при таком изобилии хищников.
Девон часто называют веком рыб. Действительно, бесчелюстные и челюстноротые заселяют практически все морские и пресноводные бассейны и достигают большого разнообразия.
Карбон. В течение карбона появились среди беспозвоночных: новые отряды фораминефе р, переднежаберные и легочные гастроподы, среди позвоночных — рептилии (котилозавры и звероподобные), среди высших растений — различные голосеменные: хвойные, кордаитовые и цикадовые.
Вымерли только некоторые головоногие моллюски, иглокожие (текоидеи) и граптолиты (стереостолонаты).
В целом карбон характеризуется процветанием многих групп организмов, таких как, фораминиферы — фузулиниды, кораллы — табулятоидеи, хететиды и ругозы (четырехлучевые), среди моллюсков — гастроподы, наутилоидеи со спиральной раковиной, аммоноидеи (гониатиты), мшанки, замковые брахиоподы — продуктиды и спирефириды, морские лилии и древние морские ежи, также расцвет испытывают земноводные (стегоцефалы), членистоногие (в особенности насекомые) и высшие растения (плауны и папоротники). В морях царили разнообразные хрящевые рыбы (акулы и брадиодонты). Некоторые акулы (например, камподусы) могли достигать длины 6 −12 метров. Сохранялись пресноводные кистеперые, в том числе и рипидистии. Например, обитавшие в болотах рипидистии-ризодонты достигали 7 метров в длину и были самыми страшными хищниками пресных вод.
Отмечается большое разнообразие амфибий. В нижнем карбоне возникают примитивные формы рептилий, которые, избегая конкуренции и хищников, заселяли более сухие пространства.
В карбоне дальнейшее распространение получили споровые растения: сигиллярии, лепидодендроны (плауновидные), каламиты (хвощевидные), ставроптерисы, различные ужовниковые (папоротниковидные), семенные папоротники, кордаиты (голосеменные). Возникшие семенные растения могли поселяться в более сухих местах обитания, так как особенности их размножения не связаны с наличием воды.
Эогиринус (птероплакс) — гигантский водный антракозавр-рептилиеморф
Теплые болота изобиловали насекомыми и земноводными. Среди деревьев порхали гигантские летучие тараканы, стрекозы (меганевры) и поденки. В гниющей растительности пировали гигантские артроплевры, дальние родичи многоножек. Эогиринус — крупное, до 4,5 м длиной, земноводное,— возможно, охотился на манер аллигатора. А 15-сантиметровый микробрахий питался мельчайшим животным планктоном. У бранхиозавра, похожего на головастика, были жабры. Зауроплевра и сцинкозавр больше напоминали тритонов. Помимо основных групп «амфибий» — батрахоморфов и рептилиеморфов — существовали разнообразные немногочисленные группы (лепоспондилы, локсомматиды, микрозавры, крассигириниды).
Пермь. Из насекомых в перми существовали жуки (все или почти все принадлежали к подотряду архостемат) и сетчатокрылые ( все виды перешли в триас). Появляются ручейники и скорпионницы. В поздней перми последних насчитывалось 11 семейств, но в триас перешли только 4. В триас переходит единственное семейство ручейников.
65. Які групи фауни та флори з'явились в пізньому палеозої: див 64
66. Які групи організмів вимерли в пізньому палеозої: ругози, кишечнопорожнинні, трилобіти, акантоди
67. = 64. Які групи організмів є керівними для пізнього палеозою: фузулініди, швагереніди, головоногі молюски, стегоцефали, плазуни, котилозаври пелікозаври, фораменіфери, споро-пилкові комплекси, корали, брахіоподи.
68. Які групи організмів з'явились в мезозої:перші ссавці, птахи, справжні квіткові рослини, архозаври, іхтіозаври, синаптозаври, тероподи, прозауроподи, перші черепахи, бенетитові, цикадові, кордаїтові
Мезозойская эра длилась около 170 миллионов лет. Состоит из трёх периодов: триас (235-185 миллионов лет тому назад), юра (185-132 миллионов лет тому назад) и мел (132-66 миллионов лет тому назад).
Триас. Вымирание семенных папоротников. В наземной растительности начали преобладать голосеменные цикадовые, гинкго и хвойные. Рептилии: нотозавры, ихтиозавры, плакодонты, склерозавры. Появляются новые виды моллюсков (улитки, устрицы). Крупнейшими хищниками становятся водные. В это же время происходит значительное падение разнообразия позвоночных. На суше развиваются рептилии. Появляются первые млекопитающие.В триасе широкое распространение получают текодонты — быстропередвигающиеся сухопутные рептилии, предки динозавров. В триасе в разных группах насекомых основные изменения происходят в разное время. Сетчатокрылые в течение всего периода увеличивали видовое разнообразие. В раннем триасе не было наземных жуков, хотя в перми они были широко распространены. В среднем триасе расцветают полужесткокрылые, жесткокрылые (предположительно большинство — водные формы), стрекозы и подёнки. В позднем триасе появляется один из последних больших отрядов насекомых — двукрылые, а также перепончатокрылые (единственное семейство ксиелиды (Xyelidae), которое вымирает в ранний или средний юрский период). Наиболее распространенными становятся мезозойские Panorpidae-Orthophlebiinae. Наряду с ними еще довольно многочисленны Permochoristidae. Достоверно известно, что в конце триаса существовали прямокрылые; у самцов некоторых видов имелся звуковой аппарат на передних крыльях для привлечения самок. В конце триаса вымерло одно из восьми семейств стрекоз. На границе триаса и юры, синхронно с великим морским вымиранием, происходит и падение разнообразия насекомых, хотя основные изменения их состава произошли ранее, еще в позднем триасе.
Юра. В юре огромные территории покрылись пышной растительностью, прежде всего разнообразными лесами. Они в основном состояли из папоротников и голосеменных. Саговники — класс голосеменных, преобладавший в зеленом покрове Земли. В Юрский период рощи гингковых деревьев росли по всему тогдашнему умеренному поясу. Гинкго — листопадные (что необычно для голосеменных) деревья с кроной, похожей на дуб, и с небольшими веерообразными листьями. До наших дней сохранился только один вид — гингко двулопастной. Очень разнообразны были хвойные, похожие на современные сосны и кипарисы. Папоротники постепенно исчезали. По сравнению с триасом очень изменилось население морского дна. Двустворчатые моллюски вытесняют с мелководий брахиопод. Брахиоподовые ракушечники замещаются устричными. Двустворчатые моллюски заполняют все жизненные ниши морского дна. Многие перестают собирать пищу с грунта и переходят к прокачиванию воды с помощью жабер. Его основу составляют появившиеся в триасе шестилучевые кораллы. Одним из ископаемых существ, сочетающих признаки птиц и рептилий, является археоптерикс, или первоптица. В Юрский период на Земле обитают мелкие, покрытые шерстью теплокровные животные — млекопитающие. Они живут рядом с динозаврами и почти незаметны на их фоне. Динозавры жили в древних лесах, озёрах, болотах. Диапазон различий между ними настолько велик, что родственные связи между ними устанавливаются с большим трудом.
Мел В меловом периоде появились покрытосеменные — цветковые растения. Это повлекло за собой увеличение разнообразия насекомых, которые стали опылителями цветов. Среди наземных животных царствовали разнообразные динозавры. Это был период расцвета гигантских ящеров — многие динозавры достигали 5-8 метров в высоту и 20 метров в длину. Крылатые пресмыкающиеся — птеродактили занимали практически все ниши воздушных хищников, хотя уже появились настоящие птицы. Таким образом, параллельно существовали летающие ящеры, ящерохвостые птицы типа археоптерикса и настоящие веерохвостые птицы. В меловом периоде появились первые плацентарные млекопитающие, причём уже выделились группы копытных, насекомоядных, хищников и приматов.
Возникли современные ящерицы и самая молодая группа пресмыкающихся — змеи.
В морях млекопитающих не было, а нишу крупных хищников занимали рептилии — ихтиозавры, плезиозавры, мозазавры, достигающие иногда 20-метровой длины.
Очень велико было разнообразие морских беспозвоночных.были очень распространены аммониты и белемниты, брахиоподы, двустворки и морские ежи. Среди двустворчатых моллюсков большую роль в морских экосистемах играли появившиеся в конце юры рудисты — моллюски, похожи на одиночные кораллы,
К концу мелового периода среди аммонитов появилось очень много гетероморфных форм. Гетероморфы возникали и раньше, в триасе, но конец мела стал временем их массового появления. Раковины гетероморфов не были похожи на классические спирально-закрученные раковины мономорфных аммонитов. Это могли быть спираль с крючком на конце, различные клубки, узлы, развёрнутые спирали. Палеонтологи пока не пришли к единому объяснению причин возникновения таких форм и их образа жизни.
В морях всё ещё попадались ортоцератиды — реликты давно прошедшей Палеозойской эры.
69. Які групи організмів вимерли в кінці мезозою лабіринтодонти, синапсиди, котолозаври
70. Які групи фауни та флори є керівними для систем мезозою: папороті, зелені водорості та ін
71. Які групи організмів є керівними для систем кайнозою: фораменіфери, молюски, копитні, ссавці(сумчасті, плацентаріні), перші мавпи
72. Після завершення каледонського тектогенезу утворилися (перерахувати, з яких структурних елементів земної кори), закрилися чи розпалися (вказати необхідне): На этоп этапе на Земле существовало 6 древних платформ. Крупнейшая трансгрессия с max в ордовике, Гондвана остается сушей. В начале силура - оледенение. В конце каледонского этапа образовался суперконтинент Эрия.
Європа: 4 смуги, які обрамляють докембрійські платформи:
1) Зона пн-зх каледонід: Західний Шпіцберген,Скандинавські гори, гори Шотландії (між масивами Гібридський і Мідленд), структури Ірландії
2) Англо-Брабантська зона: каледоніди Уельсу, Брабантський масив, ядра антиклінальних структур Арден, Рейнських сланцевих гір
3) Німецько-польська смуга: Свєнтокшиський масив, Коханівська, Рава-Руська зона дна Львівської мульди, острів Зміїний
4) Серединні масиви у фундаменті Скіфської плити
Азія: Пн-Зх Казахстан, Пн Тянь-Шань, Гірський Алтай, Гірська Шорія, Кузнецький Алатау, монгольський Алтай, Зх Саяни, гори Зх Туви (хр. Танну-Ола), Яблоновий хребет, Алтинтаг (біля Таримського масиву), Нань-Шань, пн-зх частина Цинь-Ліня, серединні масиви каледонід Пд-Китайських гір (Катазії)
Пн Америка: гори Пн і Сх Гренландії, о.Ньюфаундленд, пн-сх Аппеніни;
Пд Америка: каледонід немає (?!);
Африка: каледонід немає (?!)
Австралія: гори Фліндерс (Аделаїда), Лакландська складчаста система
73. Після завершення герцинського тектогенезу утворилися (перерахувати з яких структурних елементів земної кори), закрилися чи розпалися (вказати необхідне):
В карбоне новый суперконтинент Ангарида, в это время уже существовали Эрия и Гондвана. Эрия + Ангарида = Лавразия, Лавразия + Гондвана = Пантгея. Но сразу же начинается раскол (в конце Перми).В конце Пемри первое великое вымирание организмов.
По окончании Герцинской складчатости впервые возникли складчатые горные сооружения (герциниды) Западной, Центральной и Южной Европы, Северо-западной Африки (Марокканская Месета), Северного Кавказа и Предкавказья, Урала, Тянь-Шаня, Алтая, Монголии, Большого Хингана, Аппалачей, Уошито, Канадского Арктического архипелага, Анд Южной Америки, Австралийских Альп; в Кордильерах Северной Америки были созданы ряд внутренний поднятий. Герцинское горообразование распространилось и на области каледонской складчатости Северо-Западной Европы, западной части Центрального Казахстана, восточной части Алтае-Саянской области, Северной Монголии и Северного Забайкалья. На юге и востоке Средиземноморского пояса (Динарское нагорье, Пинд, горы Анатолии, южный склон Кавказа и Гиндукуша и центральный Памир) герцинская складчатость затухает, а в части пояса, находящейся в пределах Передней и Юго-Восточной Азии, вплоть до Гималаев, Мьянмы и Малайского полуострова, герцинские движения выразились лишь слабыми поднятиями и перерывом в накоплении осадков. В этой части Тетиса тектонический режим в палеозое и раннем мезозое здесь был близок к платформенному.
Європа: крайній пд-зх Ірландії, пд Уельсу, півострів Карнуел, пд Англії, Армориканські гори (під Бретонським масивом), Гарц, Тюрінгенський масив, Рудні Гори, Судети, центральна частина Старої Планини, Скіфська плита, Донбас, зона Бріансонне в Зх Альпах, Сивенни, Каталонські гори, Іберійські гори, Астурійські гори (Кантабрійські).
Азія: гори Бирранга (на Таймирі), о. Нова Земля, Вайгач, Пай-Хой; Урал, Мугоджари, Туранська плита, Пд Тянь-Шань, Центральний Тянь-Шань, Сх Казахстан (Джулгаро-Балхашська обл), Рудний Алтай, салаїрський кряж, Коливань-Томська дуга, хр. Черського (у Забайкаллі), Борщовочний хр, хр Нерчинського, Турингра, хр жагди, Буреїнський, Анатолійське нагір’я, Іранське, Ханга, Хентейї, гори Сухебаторської системи (зліва від Борща), Великий Хінганн, Малий Хінганн, система Гобі, Кунь-Лунь (між Тібецьким масивом і Таримською платформою), Цинь-Лінь, Пд-Китайські гори (Катазія).
Пн Америка: Пн острови Канадського архіпелагу, пд-зх Аппеніни; Пд Америка: Пн Патагонія, С’єрра-Пампа, Гран-Чако; Африка: Центральний Атлас, Капські гори; Австралія: Австралійські Кордільєри (Великий Вододільний хр), о. Тасманія
74. Після завершення тихоокеанського тектогенезу утворилися (перерахувати з яких структурних елементів земної кори), закрилися чи розпалися (вказати необхідне): а Земле существует 1 континент (Пангея), 2 океана (Палеотетисе 320—260 млн лет назад и Неотетисе (или просто Тетисе) 200—66,5 млн лет назад; Атлант. И Индийский) и 3 пояса. Господство суши на Земле, Климат жаркий сухой. Раскол Гондваны полностью.
Європа: П’ємонтська зона Пд Альп, Субгерцинзька зона Пн Альп, Внутрішні Дінариди, Пд Карпати (Трансільванські Альпи), Стара Планина, Кримські гори; Азія: Центральний Кавказ, Верхоянський хр, хр Сетте-Дабан, Янська складчата зона, хр Черського (на Колимі), Анюйсько-Чукоцька складчата зона, хр Джуг-Джур, Сіхоте-Алінь, Транс-Гімалаї, Юнь-Нань, о. Хай-Нань, Пн-В’єтнамські гори, Кадамон, гори Бірми, Малаккський П-ів, внутрішні дуги Індонезії.
Пн Америка: Внутрішні Кордільєри: хр Брукс, гори Аляски, Скелясті гори, Каскадні.
Пд Америка: Анди, Фолкнендські (Мальвінські) о-ви; Африка: Сахарський Атлас; Австралія: немає!
75. Після завершення альпійського тектогенезу утворилися (перерахувати з яких структурних елементів земної кори), сформувалися, закрилися чи розпалися (вказати необхідне): сформувалися основна маса гірських хребтів, На Земле существует всего 2 пояса Исчезает океан Тетис. С конца неогена начинается покровное оледенение в антарктиде, т.о. неоген - крупнейший геократический период Земли.
Європа: Андалузькі гори, С’єрра-Морена (північніше гір Атлас), Альпи, Карпати, Стара Планина, о. Кіпр, Кріт, хр Пінт, Берегові Дінариди, Аппеніни, о. Сицилія, Бамарські о-ви; Азія: Понтійські гори (біля Чорного моря), Передкавказзя, Закавказзя (Малий Кавказ), Ельбурс, Загроз, Оманські гори, Сулейманові гори (в Пакистані), Коппельдаг, Гіндукуш, Памір, Каракорум, Гімалаї, хр Ракхайне, Андаманські о-ви, Нікобанські, Зондські (Індонезія), філіппінські, о. Тайвань, Рюкю, Японські о-ви, півострів Камчатка, Корякське нагір’я, Пенжинський хр; Пн Америка: Алеутські о-ви, Аляскінський хр, Берегові хребти Кордільєр, п-ів Каліфорнія, Великі Антильські о-ви; Пд Америка: Берегові фіорди Анд і о. Вогняна Земля; Африка: Береговий Атлас; Австралія: немає!!
«Структурна геологія», «Геотектоніка», «Регіональна геологія»
76. Моноклінальне залягання осадових товщ не може бути виражене:
Моноклиналь – форма залегания слоев горных пород, характеризующаяся их пологим наклоном в одну сторону. Представляет собой обычно крыло какого-либо обширного и пологого поднятия или прогиба слоев. М. особенно характерны для платформ, где они приурочены к крыльям антеклиз и синеклиз. Примером М. является структура, образуемая палеозойскими толщами от южного склона Балтийского кристаллического щита к центру Московской синеклизы; наклон слоев исчисляется в 2—2,5 м на 1 км длины.
77. Вказати на невірне твердження, що пластовий трикутник, який утворює нахилений пласт при перетині із поверхнею розчленованого рельєфу у долині річки, вказує на напрямок падіння пласта:
78. Моноклінальне залягання найбільш характерне для: характерно для платформ, где они приурочены к крыльям антеклиз и синеклиз.
79. В умовах розтягу формуються: так, для зсувів особливо характерні скиди і тріщини відриву, які їх оперяють, локалізовані в зонах розтягнення, насуви, обернені скиди, взбросы і складчастість в зонах стиснення.
80. ????В межах шовних зон розломів може здійснюватись прояв вулканізму, інтрузивного магматизму, зонального метаморфізму, метасоматозу
81. В межах Карпатської покривно-складчастої системи найбільше значення мають
Карпатська складчаста система, що знаходиться на крайньому заході країни (в межах України міститься її центральна частина), і є складовою більшої структури — Альпійської складчастої області. Тривалий розвиток геосинкліналі, прояв горотворчих процесів кількох тектонічних епох спричинили дуже складну будову системи, поширення потужних товщ порід різного походження (у т. ч. вулканічного) і віку. Поряд з найбільш поширеними осадовими крейдовими, палеогеновими і неогеновими відкладами в будові системи беруть участь докембрійські гнейси, граніти, кварцити, сланці. Осьовою частиною системи є Карпатська покривно-складчаста споруда. В ній багатокілометрова товща осадових порід з чітко вираженою ритмічною шаруватістю (т. зв. фліш) зім'ята у складки, часто розірвані, зміщені і загалом насунуті у північно-східному напрямі на прилеглі зони Передкарпатського прогину (звідси і назва споруди).
82. Глубинные разломы, линеаменты, узкие, линейно вытянутые зоны нарушения сплошности горных пород, пронизывающие земную кору и проникающие в мантию Земли. Прослеживаются на многие сотни и тысячи км по простиранию и до 700 км в глубину при ширине от нескольких сотен м до первых десятков км. Глубинные разломы разделяют земную кору на глыбы, отличающиеся характером движений и структурой. Развиваются на протяжении длительных интервалов геологического времени (сотни миллионов, иногда более 1 млрд. лет) и являются важнейшим типом разрывных нарушений земной коры, определяющим границы её основных структурных элементов. Возникновение первых г.л. относят к началу протерозоя (около 2,5 млрд. лет назад). Глубинные разломы служат зонами повышенной проницаемости земной коры и верхней мантии, благодаря чему в их пределах возникают магматические очаги (первичные в мантии, астеносфере, вторичные в коре) и концентрируется магматическая деятельность. К г.л. приурочены вулканические пояса, пояса внедрений ультраосновной магмы (альпинотипных гипербазитов), плутоны гранитоидов и рудные поля. С г.л. часто связаны границы континентов, морей и океанов, горных стран и др.
С поверхностями Глубинные разломы связаны очаги землетрясений. Г.л. разделяются на три группы: затухающие в самых верхах мантии (выше астеносферы), достигающие глубин 100—300 км (ниже астеносферы), достигающие глубин 400—700 км (средней мантии). Наиболее широко распространены Глубинные разломы первой группы (нормальные). Глубинные разломы второй и третьей групп приурочены только к геосинклинальным подвижным поясам, причём Глубинные разломы третьей группы (сверхглубинные) — исключительно к периферии Тихоокеанского пояса.
83. Ширина шовних зон глибинних розломів може сягати: декількох сотні м до 10ків км
До тектонітів шовних зон розломів належать: тект.брекчія, катаклази ти, мілоніти, ультрамілоніти, філоніти
ТЕКТОНИТЫ — общий термин для обозн. г. п., испытавших дифференциальные немолекулярные движения вещества, как сопровождавшиеся, так и не сопровождавшиеся перекристаллизацией. Сюда относятся тектонокластовые п. — милониты, филлониты, п. с кристаллизационной сланцеватостью и п., в которых дифференциальные движения перекрываются бластезом (бластомилониты). Выделяются 3 гр. Т. по характеру ориентированности, выражающей тип образовавшего их дифференциального движения: S-тектониты, В-тектониты и R-тектонит
84.!!!З а своєю динамо-кінематичною природою глибинні розломи можуть бути:
За глибиною проникнення розрізнюють загальнокорові, літосферні і мантійні розломи.
За кінематичними ознаками виділяються глибинні скиди, розсуви, спів зсуви, підкиди і насуви, зсуви або розломи, пов’язані з процесами розтягнення чи стиснення.
85. !!! Головною директивною текстурою осадових порід є шаруватість та лінійність течіння
86. !!! Для якої формації характерна турбідитна шаруватість: флішова
87. !!! Які співвідношення між кліважем і сланцюватістю?
Вони можуть утв.як роздільно у часі та просторі, так і сумісно. З одного боку, тріщини кліважу за наявності флюїду стають ареною відповідного мінералоутворення («мінералізований кліваж»), з іншого – наявність у породі сланцюватості створює різку анізотропію механічних властивостей породи і призводить до виникненню кліважу, визначаючи орієнтацію та геометрію кліваж них тріщин.
88. !!! За нахилом осьової площини розрізняють складки:
· прямые, или симметричные, у которых осевая поверхность(ось) вертикальна или субвертикальна и углы падения крыльев одинаковые;
· наклонные, или ассиметричные, у которых осевая поверхность наклонна, а крылья падают под разными углами в противоположные стороны;
· опрокинутые, когда осевая поверхность наклонна, а крылья падают в одну сторону, но под разными углами.
· лежачие, у которых осевая поверхность субгоризонтальна;
· ныряющие, у которых осевая поверхность изгибается.
по соотношению пород
· синклинальные, у которых ядро сложено более молодыми породами
· антиклинальные, у которых ядро сложено более древними породами
89. !!! За механізмами формування розрізняють складки:
1 – складки повздовжнього згину; 2 – складки поперечного згину; 3 – складки волочіння; 4 – псевдо складки сколювань; 5 – складки ламінарного течіння;
90. !!! Голоморфна складчастість (складчастість загального зімяття, повна) характерна для ГЕОСИНКЛІНАЛЕЙ, або складчастим поясам, трапляється по периферії платформ.
ГОЛОМОРФНАЯ СКЛАДЧАТОСТЬ — развитая в складчатых зонах и характеризующаяся: 1) непрерывностью своего развития в пределах данной складчатой обл.; 2) конгруэнтностью, т. е. равным развитием антиклиналей и синклиналей; 3) линейностью; 4) ориентированностью движения масс, что проявляется в закономерном и одинаковом на большой площади наклоном осевых поверхностей (Щтилле, 1924). Син.: складчатость полная, линейная, геосинклинальная.
91. Діапіризм може викликатись:
Діапіризм (рос. диапиризм, англ. diapirism, нім. Diapirismus m – процес видавлювання пластичних осадових порід у твердіші товщі, що лежать над ними, під дією напруги, яка розвивається в земній корі. Результат діапіризму - утворення діапірів.
Диапиризм (англ. – diapirism) процесс протыкания или разрыв куполообразных структур пластическим материалом ядра в результате тектонических напряжений, либо вследствие геостатической нагрузки, либо в связи с внедрением магматических масс; проявление складчатости в форме антиклинальных диапировых складок
92. !!!Області галокінезу відзначаються розповсюдженням: соляних куполів
Галокинез – Тектоника соляная изучение строения и механизма внедрения соляных куполов.
93. Стратифіковані утворення Дніпровсько-Донецької западини:палеозой, мезозой, кайнозой
94. !!!Серпентинітовий меланж може виникати в межах зон: тектонічних покривів або шар'яжі
Меланж в геології – комплекс гірських порід різного складу, представлений брилами ультраосновних порід, основних лав і туфів, метаморфічних порід, яшм і вапняків, нерідко за участю серпентинів (серпентиновий М.), які розміщуються безсистемно зі слідами тектонічного подрібнення і взаємного переміщення. Виникають при формуванні тектонічних покривів; свідчать про наявність переміщень у земній корі.
95. Утворенню олістостромової формації сприяють: гравітац.зсуви, фіз.вивітрювання…
96. !!!Олістостроми, олістоліти – хаотично нагромаджені скупчення перевідкладених невідсортованих уламків різних гірських порід, зцементованих тонкозернистою глинисто-алевритовою масою; виникають внаслідок зсувних і обвальних процесів у підводних умовах, а також за рахунок винесення грубоуламкового матеріалу мулистими потоками поблизу дна. За складом О. дуже неоднорідні, в них зустрічаються блоки і брили різних розмірів з порід різного віку.
97. !!!Флексури бувають:
· По залеганию крыльев выделяют флексуры: простые, попутные, встречные;
· по наклону шарниров изгибов — флексуры вертикальные, наклонные, горизонтальные.
· флексуры могут быть конседиментационным и (образование которых происходит одновременно с осадконакоплением) и постседиментационными (образующиеся после завершения процесса накопления деформируемой слоистой толщи)
98. Флексури утворюються у чохлі платформ завдяки блоковим переміщенням фундаменту в умовах: спокійні тектоніяні умови
99. Флексури характерні для тектоніки: платформи та складч області (Карпати, ДДЗ, Донбас)
100. В межах Гірського Криму діабази утворюють: лаколіти
101. !!!До головних геоструктурних елементів континентів належать: давні платформи (кратони) і рухливі пояси
Основними структурними елементами перехідних зон та континентів є рухомі геосинклінальні пояси, епігеосинклінальні та епіплатформені орогенні пояси і континентальні платформи.
102. !!!До головних геоструктурних елементів океанів належать: серединно-океанічні рухомі пояси, виражені великими підняттями (хребтами) і океанічні плити (платформи)
103. !!!До пасивних окраїн материків належать: для більшої частини Атлантичного, Індійського і Північного Льодовитого океанів
104. !!!У дивергентних зонах здійснюється: розтяг, розсув, рифтогенез
105. !!!У дивергентних зонах формується: континент. та океаніч. рифтогенез, спредінг, СОХ
106. !!!Тепловий потік у межах дивергентних зон: 125 – 300 мВт/м кв
107. !!!В межах конвергентних зон формуються:субдукція, обдукція, колізія, трансформні розломи (острівні дуги, жолоби…)
108. !!!Під час колізії зіштовхуються: дві континентальні плити
109. !!!Вулканічні комплекси острівних дуг за складом суттєво:
110. У їх складі головне місце займають середні лави – андезити, що належать до вапняно-лужної серії, але присутні також як більш основні (базальти), так і більш кислі (дацити, ріоліти) лави
Які з цих літосферних плит вважаються малими? Наска, Кокос, Карибська та Філіпінська плити, Аравійська, плити Хуан-де-Фука; Індокитайська, Китайська та Охотська мілі плити на СХ Єврізійсюкої плити
Сучасні тектонічні (літосферні ) мікроплити
Адріатична плита
Бірманська плита
Галапагоська мікроплита
Мікроплита острова Пасхи
Плита Горда
Плита Дослідника
Плита Рівера
Плита Шарлоти
Хуан-де-Фука
112. Межі між сучасними літосферними плитами проводять уздовж:
Основанием для выделения и проведения границ между плитами служит размещение очагов землетрясений. Оно отличается крайней неравномерностью: внутренние части плит практически асейсмичны, вернее очень слабо сейсмичны (есть исключения), а основное выделение сейсмической энергии происходит на границах между плитами, которые по этому признаку и проводятся. В большинстве случаев, но не везде, эти границы достаточно четкие, но в Евразии существует широкий пояс рассеянной сейсмичности и нечто подобное наблюдается в Северной Америке — на Аляске и в южной части Северо-Американских Кордильер
113. !!!Нова океанічна кора формується у зонах: СОХ (зони спредингу)
114. З позиції мобілізму у межах літосфери визначальними є: тектоніка плит ?????
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 17; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!