Земля має 6 оболонок: атмосферу, гідросферу, біосферу, літосферу, пиросферу й центросферу
Атмосфера - зовнішня газова оболонка Землі. Її нижня границя проходить по літосфері й гідросфері, а на висоті 1000 км. В атмосфері розрізняють тропосферу (рухомий шар), стратосферу (шар над тропосферою) і іоносферу (верхній шар).
Середня висота тропосфери - 10 км. Її маса становить 75% всієї маси атмосфери. Повітря тропосфери переміщається як у горизонтальному, так й у вертикальному напрямках. Над тропосферою на 80 км піднімається стратосфера. Її повітря, що переміщається лише в горизонтальному напрямку, утворює шари. Ще вище простирається іоносфера, що одержала свою назву у зв'язку з тим, що її повітря постійно іонізується під впливом ультрафіолетових і космічних променів.
Гідросфера займає 71% поверхні Землі. Її середня солоність становить 35 г/л. Температура океанічної поверхні -- від 3 до 32 °С, щільність -- близько 1. Сонячне світло проникає на глибину 200 м, а ультрафіолетові промені - на глибину до 800 м.
Біосфера, або сфера життя, зливається з атмосферою, гідросферою й літосферою. Її верхня границя досягає верхніх шарів тропосфери, нижня - проходить по дну океанських западин. Біосфера підрозділяється на сферу рослин (понад 500 000 видів) і сферу тварин (понад 1 000 000 видів).
Літосфера - кам'яна оболонка Землі -- товщиною від 40 до 100 км. Вона включає материки, острови й дно океанів. Середня висота материків над рівнем океану: Антарктиди--2200 м, Азії -- 960 м, Африки -- 750 м, Північної Америки -- 720 м, Південної Америки -- 590 м, Європи -- 340 м, Австралії -- 340 м. Під літосферою розташована пиросфера -- вогненна оболонка Землі. Її температура підвищується приблизно на 1°С на кожні 33 м глибини. Породи на значних глибинах внаслідок високих температур і великого тиску, імовірно, перебувають у розплавленому стані.
|
|
|
Центросфера, або ядро Землі, розташована на глибі не 1800 км. На думку більшості вчених, вона складається із заліза й нікелю. Тиск тут досягає 300000000000 Па (3000000 атмосфер), температура- декількох тисяч градусів. У якому стані перебуває ядро, поки невідомо.
Вогненна сфера Землі продовжує прохолоджуватися. Тверда оболонка товщає, вогненна згущається. У свій час це привело до формування твердих кам'яних брил - материків. Однак вплив вогненної сфери на життя планети Земля усе ще дуже велика. Неодноразово мінялися обриси материків й океанів, клімат, склад атмосфери. Екзогенні й ендогенні процеси безперервно змінюють тверду поверхню нашої планети, що у свою чергу, активно впливає на біосферу Землі.
7. Виві́трювання — процес механічного руйнування та хімічної зміни гірських порід та мінералів земної поверхні та приповерхневих шарів літосфери під впливом різноманітних атмосферних агентів, ґрунтових та поверхневих вод, життєдіяльності організмів та продуктів їхнього розкладення. Згідно до вищенаведених факторів розрізняють вивітрювання фізичне, хімічне та біологічне. Розрізняють також наземне (атмосфера) й підводне (гальміроліз) вивітрювання. Процеси вивітрювання призводять до утворення різних осадових гірських порід та кори вивітрювання.
|
|
|
8. Головною причинию фізичного вивітрювання є цього процесу є зміна температури та руйнівна діяльність води, льоду та вітру. В ряді випадків фіксується певний вплив тектонічних рухів.
Фізичне вивітрювання - сукупність процесів механічного руйнування мінералів і гірських порід без зміни їх складу під впливом добових коливань температури, замерзання і відтавання води в тріщинах, механічного виносу часток водою або вітром. Фізичне вивітрювання особливо характерне для територій з арктичним кліматом і високогірних районів.
9. Що відноситься до основної реакції хімічного вивітрювання:
Хімічне вивітрювання – процес руйнування гірських порід під дією природних вод (атмосферних, поверхневих, ґрунтових, підземних), який супроводжується розчиненням та вилуговуванням мінералів порід. Внаслідок цього відбувається насичення вод хім. елементами, які містяться в мінералах. Головними факторами хімічного вивітрювання є вода, вільний кисень, вуглекислий газ і органічні кислоти. Процеси, що протікають при хімічному вивітрюванні можуть бути зведені до окислення, гідратації, розчинення і гідролізу.
|
|
|
Гідроліз — реакція обмінного розкладу між речовиною й водою, один із видів сольволізу. При гідролізі солей утворюються кислоти та луги. Органічні сполуки гідролізуються в присутності кислот (кислотний гідроліз) або лугів (лужний гідроліз). Гідролізу піддаються частіше за все з'єднання вуглецю з галогенами.
Оки́снення — хімічний процес, під час якого елемент (або сполука) втрачає електрони, при цьому ступінь окиснення її елементів підвищується.
Гідратація – оборотне приєднання води до речовин, що перебувають у розчиненому або вільному стані, з утворенням гідратів (кристалічні – кристалогідрати), де вона зберігає свою структурну цілість і здатна термічно або під дією дегідратуючих засобів відщеплюватися (процес дегідратації). Гідратація є різновидом сольватації – приєднання до речовин будь-якого розчинника.
Органічне вивітрювання пов’язане з життєдіяльністю рослин і мікроорганізмів.
|
|
|
10. Змив(площинний), Розмив(ерозія)
Поверхневі текучі води роблять велику геологічну роботу, здійснюючи розмиви (ерозію), перенесення і відкладення продуктів руйнування гірських порід. Діяльність текучих вод призводить до розчленовування і загального зниження рельєфу суші.
Денуда́ция — совокупность процессов сноса и переноса (водой, ветром, льдом, непосредственным действием силы тяжести) продуктов разрушения горных пород в пониженные участки земной поверхности, где происходит их накопление.
Эро́зия — разрушение горных пород и почв поверхностными водными потоками и ветром, включающее в себя отрыв и вынос обломков материала и сопровождающееся их отложением.
11. Генетичні типи контенентальних відкладів, що відкладаються поверхневими текучими водами:
Континентальные отложения - отложения (осадки), образующиеся на суше, включая и внутриматериковые водоёмы (озёра, реки). Пo условиям накопления и преобразования исходного осадка среди K. o. различают: собственно наземные, или субаэральныe; подводные, или субаквальныe; подлёдные, или субгляциальныe, возникающие под покровом движущихся ледников. Пo динамике накопления, условиям залегания и общим закономерностям строения среди K. o. выделяются разл. генетич. типы, к-рые по признаку естеств. сочетаний, образуемых ими в природе, объединяются в генетич. группы и ряды; из них особое место занимает элювиальный ряд - разные типы элювия, слагающего Кору выветривания и являющегося продуктом изменения г. п. процессами выветривания на месте их первонач. залегания. Bce остальные K. o. относятся к группе собственно осадочных образований. Они возникают путём переотложения агентами денудации (включая гравитацию) продуктов разрушения исходных г. п. или накопления продуктов жизнедеятельности организмов. Склоновый ряд образуют отложения, возникающие в основании склонов в ходе денудации их верх. части; к ним относятся 5 генетич. типов: обвальные накопления, осыпи, оползневые накопления, или деляпсий, солифлюксий и Делювий. Водный ряд составляют речные отложения, или Аллювий, Пролювий (отложения устьевых выносов водотоков, иссякающих по выходе из долин) и озёрные отложения. Ледниковый ряд состоит из собственно Ледниковых отложений, или морен, ледниково-речных, или флювиогляциальных, и ледниково-озёрных, или лимно-гляциальных, отложений. Ветровой (эоловый) ряд объединяет эоловые пески, слагающие дюны, барханы и др. формы рельефа, и эоловый Лёсс. Особые группы образуют органогенные болотные (торфяники) и озёрные (сапропели) отложения и отложения пещер и карстовых полостей, a также известковые натёки, сталактиты, осадки подземных рек и озёр. Отд. группу составляют т.н. техногенные отложения, создаваемые человеком (отвалы горн. разработок, насыпи, дамбы и пр.). K K. o. относятся также накопления продуктов вулканич. деятельности и продуктов их переотложения, возникающие на суше
12. Форми рельєфу, що не утворються внаслідок геологічної діяльності поверхневих, текучих вод:
Утворюються!!!! можно выделить основные формы рельефа: гора, котловина, хребет, лощина, седловина.
Яр, балка, долина,
13. Заледеніння в історії Землі були відсутні:
Давні зледеніння в історії Землі. Кліматична зональність була на нашій планеті, починаючи з архейської ери (близько 2,5 млрд. років тому). Причому, були такі холодні області, в яких існували материкові льодовики, що залишили найдавніші моренні відклади. Щоб відрізнити їх від сучасних морен, прийнято їх називати тіллітами (англ. “tillitе” – валунна глина). Вони установлені на всіх материках. Були зледеніння також на протязі палеозойської ери. Потім наступила перерва в мезозойській ері. В кінці кайнозойської ери знову виникло велике зледеніння (в четвертинному періоді). У протерозої фіксуються сліди чотирьох достовірних зледенінь: з віком 2,5-2,4 млрд. років і з віком біля 2 млрд. років тому, рифейське (900-700 млн. років тому) та вендське (680-660 млн. років тому).
14. Не впливає на можливість винекнення заледенінь в геологічній історії:
Сліди самого стародавнього заледеніння було знайдено спочатку в Північній Америці та в районах Великих Озер, а потім у Південній Америці та Індії. Вік цих льодовикових відкладень близько 2 млрд. років. Представлені вони тіллілітамі, стрічковими глинами. Друге - протерозойських - заледеніння (15000 млн. років тому) виявлено в Екваторіальній і Південній Африці і в Автсраліі. Наприкінці протерозою (650 - 620 млн. років назад) сталося третє, найбільш грандіозне заледеніння - докембрійські, або скандинавське. Сліди його зустрічаються майже на всіх материках починаючи від Шпіцбергена і Гренландії і кінчаючи екваторіальній Африкою та Австралією. У палеозої виявлено два заледеніння. Перше з них сталося близько 500 млн. років тому. Льодовикові відкладення цього віку виявлені на території Марокко, Лівії, Іспанії, Франції, Скандинавії. Почалося воно в ордовик і тривало до силуру. Друге палеозойські заледеніння - годванское, охоплювало Індію, Африку, Південну Америку, Австралію, Антарктиду. Почалося воно в кам'яновугільний період і тривало до кінця перьмі.
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!