Поняття та принципи державного регулювання у СГ.
1. Поняття, суть і принципи державного регулювання сільського господарства та їх правове закріплення. Державне регулювання сільського господарства – це економічний вплив держави на виробництво, переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства, а також виробничо-технічне обслуговування і матеріально-технічне забезпечення агропромислового виробництва. Державно-правове регулювання сільським господарством характеризується сукупністю заходів щодо визначення системи органів державного управління, які наділені відповідними повноваженнями в цій галузі, прийняттям та належним виконанням аграрних законів і нормативно-правових актів про сільське господарство. Чинним законодавством визначені основні завдання державного регулювання та управління сільським господарством. До них відносяться: – необхідність своєчасних перетворень і реформувань в АПК; – завершення аграрної і земельної реформ; – стабілізація і розвиток агропромислового виробництва; – забезпечення продовольчої безпеки України; – забезпечення якісним продовольством і сировиною населення; – підтримка економічного пріоритету сільського господарства перед іншими галузями економіки; – пріоритетність розвитку соціальної сфери села; – зближення рівнів прибутків працівників сільського господарства і промисловості; – захист вітчизняних товаровиробників у сфері агропромислового виробництва.
|
|
|
2)Способи забезпечення прав товаровиробників.
Ст 152 ЗК
1. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
2. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Аграрне законодавство – це комплексна спеціалізована та інтегрована галузь законодавства, що є системою нормативно – правових актів які регулюють суспільні відносини у сфері СГ виробництва.
Спільні риси правового режиму земель ФГ і земель ОСГ.
Статус юр.особи: ОСГ-відсутній ФГ-наявний
|
|
|
Суб»єкти: ОСГ-фізи.ос.ФГ-громадяни України
Основний вид діяльності: ОСГ-виробнича с/г діяльність та надання послуг ФГ-виробнича с/г діяльність
Мета діяльності ОСГ-задоволення особистих потреб ФГ-отримання прибутку
Види оплати праці. Види обслуговуючих кооперативів.
-основна
-додаткова
- ін. заохочувальні та компенсаційні виплати
Варіант 28
Правовий статус Міністерства аграрної політики та продовольства України.
(Мінагрополітики України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Основними завданнями Мінагрополітики України є формування та забезпечення реалізації:
-державної аграрної політики, спрямованої на розвиток агропромислового комплексу та забезпечення продовольчої безпеки держави;
-державної політики у сферах сільського господарства, тваринництва, садівництва, насінництва, розсадництва, виноградарства, харчової і переробної промисловості (далі - галузі агропромислового виробництва), інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу та сільськогосподарського машинобудування, сільськогосподарської дорадчої діяльності;
|
|
|
-державної політики в галузях рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства; ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів та кормів, у сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин;
-державної політики з питань земельних відносин, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, лісового та мисливського господарства, якості та безпеки сільськогосподарської продукції, насіння і садивного матеріалу, біологічної і генетичної безпеки сільськогосподарських рослин і тварин, родючості грунтів.
Мінагрополітики України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, а також вказаним вище Положенням. У межах своїх повноважень Мінагрополітики України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Мінагрополітики України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.
|
|
|
почасову і відрядну системи оплати праці.
При почасовій системі розмір заробітної плати визначається залежно від тривалості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Відрядна система передбачає визначення заробітку залежно від фактичного виробітку продукції належної якості.
Почасова система може мати три підвиди: погодинна, поденна, помісячна. Праця Відрядна система також має декілька різновидів.
Пряма відрядна - заробіток підраховується шляхом множення відрядної розцінки на кількість придатної продукції.
Непряма відрядна застосовується для допоміжних робітників (наприклад, ремонтників), розмір зарплати залежить від результатів праці працівників основного виробництва, яке обслуговують допоміжні працівники.
Відрядно-прогресивна - оплата за продукцію у межах норми проводиться за незмінними розцінками, а за продукцію понад норму - за прогресивно зростаючими розцінками.
Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського
господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).
Варіант 29
Законодавче регулювання пріоритетності соціального розвитку села
Шлях на пріоритетність соціального розвитку села був визначений ще з прийняттям 17 жовтня 1990 р. Закону УРСР «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві», яким передбачались заходи щодо забезпечення пріоритетності АПК у державних інвестиціях, соціального розвитку села, його наукового та кадрового забезпечення та ін. Цей спеціальний акт вищої юридичної сили став основою для формування нового аграрно-правового інституту – інституту правового забезпечення соціального розвитку села. значна частина його положень залишилися нереалізованими, що зумовлено комплексом причин, в тому числі й відсутністю належної матеріальної бази.
Так, Указом Президента України від 20 грудня 2000 р. №1356 «Про основні засади розвитку соціальної сфери села» визначалися завдання та засоби забезпечення соціального розвитку села, організаційні засади розвитку галузей соціальної інфраструктури села тощо.
Окремі заходи щодо соціального розвитку села передбачалися й Законом України від 18 січня 2001 р. «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001–2004 років» та Законом України від 24 червня 2004 р. «Про державну підтримку сільського господарства України».
Важливе значення у розвитку законодавчого регулювання соціальної сфери села мало прийняття Закону України від 18 жовтня 2005 р. «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року». Цим законодавчим актом було визначено мету державної аграрної політики, визначено основні пріоритети державної аграрної політики та шляхи їх досягнення.
На сьогодні затверджено відповідну Державну цільову програму, завданнями якої визнано: створення організаційно-правових та соціально-економічних умов для комплексного розвитку сільських територій, наближення та вирівнювання умов життєдіяльності міського та сільського населення; підвищення рівня ефективної зайнятості, посилення мотивації сільського населення до розвитку підприємництва у сільській місцевості як основної умови підвищення рівня життя населення; Проте слід визнати, що основним законодавчим актом, що визначає реальні заходи щодо соціального розвитку села, до цього часу залишається Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві».
Сільськогосподарські підприємства. Поняття, ознаки та види
Сільськогосподарське підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання утворений органом державної влади, органом МС чи іншими суб’єктами для задоволення особистих чи суспільних потреб шляхом систематичного здійснення СГ виробничої та пов’язаної з нею іншої діяльності на землях СГ призначення.
Ознаки:
- Наявність статусу юридичної особи
- Наявність господарської право та дієздатності
- Використання земель СГ призначення для потреб СГ призначення
- Основний вид діяльності: виробництво, переробка та реалізація СГ діяльності,
- Екологічний характер трудових відносин
- Важливість соціальної діяльності підприємства
Види:
За формами власності: Приватні СГП, Колективної власності, Державні, Комунальні СГП, Змішані
За способом утворення та формування статутного фонду: Унітарні (створені одним засновником), Корпоративні, Зележно від наявності іноземних інвестицій:, Сільськогосподарські підприємства з іноземними інвестиціями (не менше 10%),Іноземні підприємство (100%), Підприємства без іноземних інвестицій.
Наука аграрного права — це, насамперед, комплекс, система знань про теоретичні засоби правового регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення виробничої та іншої, пов'язаної з нею, сільськогосподарської діяльності аграрними підприємствами, фермерськими господарствами, особистими селянськими господарствами громадян та іншими суб'єктами аграрних відносин. Отже, предмет цієї науки включає і загальні дослідження аграрних відносин, пізнання закономірностей їх правового регулювання, виявлення особливостей правових методів впливу на ці відносини, суб'єктивних прав та обов'язків суб'єктів аграрних відносин.
неподільний фонд - обов'язковий фонд, що формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу і не підлягає розподілу між пайовиками.
Перелічити
Ознаки сільськогосподарських кооперативів
1)Наявність статусу юрид. особи;
2)Добровільне створення;
3)Членство фіз. та/або юрид. осіб;
4)Обов’яз. участі у діял. кооперативу;
5)Вид діяльності – виробнича СГ діял. та надання послуг членам кооп.;
6)Осн. засіб – земля;
7)Мета діял. – задоволення екон., соц. та ін. потреб членів;
8)Самоврядування;
9)Пайовий характер майна.
Форми заробітньої плати в сільському господарстві
Основна оплата праці — це винагорода, що являє собою заробіток, який нараховується за тарифними ставками, посадовими окладами, з урахуванням виробленої продукції, її кількості та якості.
Додаткова оплата — це винагорода за працю понад установлені норми, за одержання зверхпланового врожаю, за винахідливість, трудові успіхи. Вона включає доплати, надбавки, компенсаційні виплати, премії.
Натуральна оплата праці можлива лише, якщо це передбачається колективним договором, а також в розмірі до 30% нарахованої заробітної плати.
Тести
1.Членство в КСП з 14
2.Центральний орган в аграрних відносинах - Міністерство аграрної політики та продовольства України
3.Мінімальна кількість членів в кооперативі- 3 особи
Варіант 30
Аграрне право як галузь права.Основні ознаки аграрного права як галузі права
Становлення аграрного права відбувалося наприкінці 1960 – поч. 1970 р.
Особливості СГ виробництва:
1)використання землі як основного засобу виробництва.
2)Органічний зв'язок з природно – кліматичними умовами;
3)Сезонний характер СГ праці;
4)Залежність її від певних біологічних, фізіологічних процесів у рослинництві та тваринництві;
5)Високий ступінь нормального виробничого розвитку та ін..
Фактори що зумовили формування аграрного права:
-наявність специфічних особливостей СГ виробництва і потреба в спеціалізації правового регулювання аграрних відносин;
-потреба уніфікації правового регулювання суспільних відносин за участю різних СГ підприємств;
-формування СГ законодавства як юридичного фундаменту для становлення галузі права.
Аграрне право України – це комплексна спеціалізована та інтегрована галузь права, що системою правових норм, які регулюють органічний комплекс суспільних відносин у сфері СГ виробництва.
Ознаки аграрного права:
1)комплексність – полягає у неоднорідності предмета правового регулювання.
2)Спеціалізований характер – полягає у відображенні специфіки СГ виробництва у змісті аграрно – правових норм.
3)Інтегрований характер – полягає у поширенні норм аграрного права на різних суб’єктів аграрних відносин.
2.Землі с/г призначення. Пріоритетність земель с/г призначення порівняно із іншими категоріями земель.
Землями сільськогосподарського призначенн я визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення:
1. Землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.
2. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.
3. Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.
4. Лінії електропередачі і зв'язку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо.
Принципи аграрного права – це передбачені законодавством загальні положення, вихідні засади, що визначають зміст і напрями правового регулювання аграрних відносин.
Това́р — продукт природи і людської праці або тільки людської праці у матеріальній і нематеріальній субстанції та у формі послуг, який завдяки своїм властивостям здатен задовольняти наявні чи передбачувані суспільні потреби і призначений для обміну і купівлі-продажу.
Юридична служба - це орган основним завданням якого є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне отримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків.
4.Порівняти землі ФГ та землі ОСГ
фермерське господарство підлягає держреєстрації лише після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його держреєстрації.
фермерські господарства можуть використовувати у своїй діяльності такі види земельних ділянок:
– земельні ділянки, які належать членам фермерського господарства на праві приватної власності;
– земельні ділянки, що належать фермерському господарству на праві власності як юридичній особі;
– земельної ділянки, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.
відповідно до ст.22 Земельного кодексу України передаються у власність і надаються в користування землі сільськогосподарського призначення – сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Громадяни України можуть отримати земельні ділянки у власність для ведення ОСГ за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади у розмірі до 2 га (безоплатна приватизація), а також при виділенні належної земельної частки (паю) в натурі на місцевості із земель колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) та інших сільськогосподарських підприємств, які розпайовуються.
документи які подаються для реєстрації ФГ
1) Набуття права на земельні ділянки для ведення ФГ (подається заява до місцевої ради чи райдержадміністрації про передачу у власність чи передання для користування земельної ділянки; до заяви додається документи, що підтверджують досвід роботи у СГ, або про наявність освіти здобутої в аграрному навчальному закладі).
2) Державна реєстрація ФГ (подається заповнена реєстраційна карта; рішення про створення; два примірники установчих документів; документ про внесення реєстраційного збору; копія документа, що підтверджує право власності на землю чи право користування землею).
підстави повної матеріальної відповідальності
факт протиправності діяння;
факт заподіяння матеріальної шкоди підприємству, визначити розмір шкоди;
встановити причинний зв’язок між шкодою і протиправною дією чи бездіяльністю.
Матеріальна відповідальність застосовується тільки при наявності вини працівника і лише за пряму дійсну шкоду.
Працівник не відповідає за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробного-господарського ризику, або яка заподіяна ним в стані і при умовах крайньої необхідності.
Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!