Користування землями сг призначення.
Земельний Кодекс передбачає 2 види користування землями:
· право постійного користування землею;
· право оренди землі.
Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. В постійне користування земельні ділянки надаються:а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування; ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Види оренди землі: - довгострокова (до 50 років); - не менше 7 р.; - не менше 30
Сільськогосподарська кооперація – це вид підприємницької діяльності, який полягає у обєданні ресурсів(фізичних, розумових та матеріальних) для досягнення спільної мети.
|
|
|
Учасники осг – це особи, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізаціїї її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому й числі у сфері сільського зеленого туризму.
Земельні обов’язки товаровиробників
а) забезпечення оптимального водного режиму ґрунтів.
б) забезпечення належного сольового режиму грунтів, для чого необхідно здійснювати захист земель від вторинного засолення.
в) забезпечення такого живильного режиму грунтів, за якого родючість не тільки не зменшувалася б, незважаючи на винесення живильних речовин із врожаєм, а збільшувалася б.
г) забезпечення належного культурно-технічного стану грунтів, ведення боротьби із заростанням земель чагарником, дрібноліссям, бур'янистою рослинністю, для чого кожен землекористувач наділений правами провадити у встановленому порядку культурно-технічні роботи на своїй ділянці;
д) забезпечення належної екологічної обстановки на земельній ділянці, не допускаючи її погіршення.
|
|
|
Відмінність
Фг
1.) Майно цих осіб належить на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними. Майно селянського (фермерського) господарства перебуває під захистом держави нарівні з іншими формами власності. 2.) Володіння, користування і розпорядження майном здійснюється членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю. Селянське (фермерське) господарство має право при-дбавати, брати в тимчасове користування майно у підприємств, установ, організацій та в інших фермерських господарств і громадян. 3.) Майнові відносини селянського (фермерського) господарства регулюються цивільним законодавством. Майнові спори між членами селянського (фермерського) господарства вирішуються судом.
Осг
Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства.
Звернення стягнення на майно члена осг допускається лише на підставі рішення суду.
Громадяни мають право передавати майно в тимчасове користування і відчужувати його іншим громадянам, юридичним особам, державі.
|
|
|
Право приватної власності також може бути передане у спадщину громадянам, юридичним особам, державі.
Майнові відносини в особистому селянському господарстві засновуються на підставі Закону «Про власність», Сімейного кодексу України, шлюбного контракту та інших правових актів.
Основою майнових відносин є право приватної власності громадянина.
Для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку,
встановленому законом.
3 варіант
Методи
· Поєднання державного керівництва з розвитком самостійності і виробничої ініціативності с/г підприємств і обєднань;
· Поєднання централізованої та локальної правотворчості;
· Дозвіл, припис, заборона;
· Дозвіл, припис, заборона, примус, рекомендація;
· Дозвіл, рекомендація;
· Змішаний приватно-публічний метод правового регулювання.
методи диспозитивного впливу на поведінку цих суб'єктів, тобто надання їм можливості вільно й самостійно регулювати свої взаємовідносиниу встановлених межах.
метод юридичної рівності сторін у майнових аграрних відносинах. Це не зменшує ролі держави в забезпеченні гарантованості прав аграрних суб'єктів і надання їм державної допомоги в складних природних умовах господарювання.
|
|
|
метод локальної правотворчості. Іноді це означає не так зменшення централізованого правового регулювання, як наявність прогалин в аграрному законодавстві (наприклад, стосовно регламентації земельних відносин у сільськогосподарських кооперативах).
Метод поєднання імперативних і рекомендаційних норм у сучасних аграрних відносинах має правомірну тенденцію до посилення елементів рекомендаційності в їх регламентації.
Отже, характерною ознакою сучасної методології аграрного права України є поєднання державного правового регулювання аграрного сектора економіки з господарською самостійністю аграрних суб'єктів
Плата за землю: податок і орендна плата
Зк встановлює, що використання землі в україні є платним. А податковий кодекс встановлює, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, справляється у формі земельного податку і і орендої плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок – це обовязковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток(паїв), а також постійних землекористувачів.
Орендна плата справляється на земельні ділянки державної і комунальної власності. Це обовязковий платіж, який орендар вносить за користування земельною ділянкою. Обєктами оподаткування є: -земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; - земельні частки(паї), які перебувають у власності. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Базою оподаткування є: - нормативна грошова оцінка земельних ділянок; - площа земельних ділянок.
Терміни:
Система аграрного права – це спосіб внутрішньої побудови галузі права що характеризується єдністю та взамозвязком аграрно – правових норм ї її диференціацію за аграрно – правовими інститутами.
ОСГ - це господарська діяльність,яка проводиться без створення юридичної особи, фізичною особою індивідуально або особами які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва,переробки і споживання с.гпродукції,реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства,в т.ч. у сфері зеленого туризму
Договірні відносини аграрних суб’єктів з приводу меліоративного та агрохімічного обслуговування- Договори у сфері технічного сервісу сільськогосподарських підприємств, пов'язані з ремонтом і технічним обслуговуванням сільськогосподарських підприємств, є договір, згідно з яким виконавець здійснює діагностику і ремонт сільськогосподарської техніки у відповідності з ТУ або умовами договору.
Спільне:правового режиму земель ОСГ і ФГ
1. Можуть використовувати земельні ділянки приватної власності або земельні ділянки, передані в оренду.
2. Земельні ділянки є власністю членів ОСГ і ФГ
3. Мають право на збільшення розмірів земельної ділянки відповідно до законодавства.
4. Мають право на безоплатне одержання земельної частки, за рахунок чого розмірі земельних ділянок може бути збільшений.
Перелічіть:майнові фонди кооперативу
Для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.
Варіант 4
Виникнення і розвиток науки аграрного права.
Починаючи з 30-х і до 90-х рр. минулого століття єдиною комплексною галуззю права, яка обслуговувала суспільні відносини в сільському господарстві було колгоспне право. У 70-х рр. закономірно виникла наукова ідея про потребу сукупного галузевого правового регулювання діяльності не лише колгоспів, а й інтегровано всіх сільськогосподарських (аграрних) підприємств. Вперше її сформулював М. І. Козир як потребу формування сільськогосподарського права, котре згодом почали називати аграрним.
Аграрне право — порівняно нова галузь у системі права, яка об'єктивно сформувалась у 70-х рр. минулого століття внаслідок об'єднання в єдиний комплекс правових норм, які регулювали суспільні відносини в колгоспах, державних сільськогосподарських підприємствах, інших сільськогосподарських виробничих структурах, що існували у той час.
Процес становлення та розвитку науки аграрного права України можна умовно поділити на 4 основні етапи:
Ø 1.кінець 60-х - початок 70-х рр.; становлення аграрно-правової науки; характеризується аналізом переважно загальнотеоретичних проблем сільськогосподарського права;
Ø початок 70-х - початок 80-х рр.; розвиток української науки сільськогосподарського (аграрного) права; супроводжується дослідженням теоретичних проблем аграрного законодавства, розробкою перших аграрно-правових інститутів;
Ø 3. початок 80-х -початок 90-х рр.; нтап активного розвитку української науки аграрного права та формування її як цілісної комплексної системи наукових знань;
Ø початок 90-х рр. - й донині; період інтенсивного розвитку аграрно-правової науки на якісно новій основі в умовах незалежної Української держави;
Правова охорона земель у сільському господарстві.
Охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб і т д.
Охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.
У разі вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб забезпечується пріоритет максимального збереження продуктивних земель. Черезсмужжя та конфігурація земельних ділянок, що створюють перешкоди в ефективному їх використанні і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушують ландшафтну цілісність території, підлягають упорядкуванню відповідно до затвердженої проектної документації із землеустрою. Захист земель сільськогосподарського призначення від ерозії, селів, підтоплення та інших видів деградації здійснюється на основі реалізації заходів, передбачених державними і регіональними програмами, відповідно до робочих проектів рекультивації, захисту земель від ерозії та іншої документації із землеустрою.
Терміни
Державне с-г підриємство – це підприємство утворено в розпорядчому порядку органом державної влади на базі відокремленої частини державної власності, що здійснює виробничу діяльність на землях сільськогосподарського призначення.
Сільськогосподарські угіддя –це земельні ділянки,які використовуються для вирощування с-г продукції.
Порівняння особистого селянського господарства і фермерського господарства.
Відмінності ФГ і ОСГ
Статус юр.особи: ОСГ-відсутній фГ-наявний
Суб»єкти: ОСГ-фізи.ос. ФГ-громадяни України
Основний вид діяльності: ОСГ-виробнича с/г діяльність та надання послуг Ф Г-виробнича с/г діяльність
Мета діяльності: ОСГ-задоволення особистих потреб Ф Г-отримання прибутку
Варіант 5
Аграрне право як навчальна дисципліна.
Аграрне право як навчальна дисципліна – це система узагальнених знань про аграрно – правові явища та закономірності.
Начальна дисципліна СГ права запроваджена як обов’язкова дисципліна у 1982р. перший підручник був виданий за редакцією професора Козаря і Петрова в Москві 1985 р. З 1991р. запроваджено курс аграрного права. Перший український підручник було видано 1996р. в Києві за редакцією Янчука.
Аграрне право України є важливою навчальною дисципліною в системі вищих юридичних і аграрних навчальних закладів. Воно має свій предмет і застосування, принципи, методи правового регулювання аграрних відносин, вчення про інститути і суб'єкти аграрного права. За допомогою цієї навчальної дисципліни вивчаються аграрне право і аграрне законодавство, аграрно-правові норми та ефективне їх застосування у повсякденній виробничо-господарській, господарчо-підприємницькій, господарсько-договірній, аграрно-трудовій, управлінській та іншій діяльності сільськогосподарських підприємств та їхніх працівників, господарюванні селян-фермерів. Цією навчальною дисципліною розглядаються питання особливостей діяльності загальних і арбітражних судів, до яких звертаються суб'єкти аграрного права.
Відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам.
Відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам здійснюється тими особами, які їх заподіяли, добровільно або в судовому порядку.
Загальний перелік підстав відшкодування завданих збитків закріплений у відповідній статті Земельного Кодексу України. Він є невичерпним і не підлягає обмеженому тлумаченню. До його складу входять різні за своїм характером підстави. Серед них можна виділити групу тих, які належать до правомірних дій, і самостійну групу підстав, які є результатом земельних правопорушень, тобто дій неправомірних.
Першу групу підстав становлять: вилучення (викуп) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; тимчасове зайняття вказаних угідь, земель та чагарників для інших видів використання; встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок.
До другої групи входять: погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан тощо. Що стосується неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки як самостійної підстави відшкодування збитків, то вона може бути результатом як правомірних, так і протиправних дій.
Відшкодування земельно-правових збитків здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи у разі використання відповідних земельних ділянок або коли їх діяльність обмежує права власників земельних ділянок і землекористувачів чи погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Особливість відшкодування земельно-правових збитків полягає в тому, що такі збитки можуть відшкодовувати не самі заподіювачі шкоди, а той суб'єкт, в інтересах якого діяв заподіювач шкоди.
Тести: 1) джерела агараного права; 2) несільскогосподарські угіддя
Варіант 7
Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 16; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!