Джерела аграрного права

Джерела аграрного права – це уніфіковані та диференційовані нормативно–правові акти, що регулюють аграрні відносини.

Джерела АП мають особливі риси серед яких слід назвати:

- відсутністьєдиного нормативного акту; значимість локальних актів с/г підприємств;- зростання ролі Законів України в регулюванні аграрних правовідносин;- значна питома вага рекомендаційних правових норм, на підставі яких формується самостійна підсистема локальних правових актів;- використання правових норм інших галузей права, які одночасно належать і до норм АП;- зростання ролі міжнародних норм права.

Види джерел аграрного права:

1)за юридичною силою: закони; підзаконні нормативно – правові акти;

2)за суб’єктом правотворчості: акти правотворчості державних органів; акти правотворчості аграрних суб’єктів;

3)За силою впливу на регулювання суспільних відносин- імперативні (точно визначаються права та обов'язки суб'єктів права), та диспозитивні (діють в разі, якщо сторони правовідносин не встановили свої права та обов'язки шляхом узгодження), санкціоновані (норми Статуту набирають чинності лише після державної реєстрації суб’єкта), рекомендаційні.

4)За ступенем врахування специфіки аграрних правовідносин- уніфіковані та диференційовані. уніфікованих - спрямовані одразу на багатьох суб'єктів, Диференційовані характеризуються певною конкретністю, вони визначають правовий статус та правове регулювання діяльності саме аграрних товаровиробників, права та обов'язки працівників с/г.

5)За обсягом волі, закріпленої в нормативному акті - на загальноаграрні, розраховані на відносини з іншими суб'єктами і внутрішньогосподарські, які регламентують внутрішні взаємовідносини між структурними підрозділами підприємства, органами управління тощо.

Правовий режим майна державних і комунальних с\г підприємств

Під правовим режимом майна розуміють встановлені правовими нормами порядок його придбання, його структуру, порядок володіння, користування, розпорядження, управління ним, звернення на нього стягнень кредиторів, а також його правовий захист.

Джерелами формування майна підприємств виступають: 1. грошові та матеріальні внески засновників;2. доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);3. доходи від цінних паперів;4. капітальні вкладення і дотації з бюджетів;5. надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об’єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб’єктів;6. кредити банків та інших кредиторів;7. безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;8. інші джерела, не заборонені законом.

Правовий режим майна державних та комунальних суб'єктів господарювання - це встановлені нормативними актами правила, можливості, межі «панування» над належним їм майном. Певні можливості щодо цих суб'єктів господарської діяльності надає право господарського відання та право оперативного управління. Ці правомочності відрізняються від права власності тим, що власник згідно з законодавством на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Він вправі діяти щодо нього будь-яким чином, але так, щоб це не суперечило закону. Власник може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, передавати його безоплатно чи за плату у володіння та користування іншим особам.

Управління державним та комунальним майном здійснюють уповноважені державні і комунальні органи. Майно, яке є державною чи комунальною власністю і закріплене за відповідними підприємствами, належить їм на праві повного господарського відання чи оперативного управління (казенні підприємства).

Велику частину майна становлять спеціальні фонди. Це грошові кошти, що безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва, а слугують іншим спеціальним цілям, передбаченим статутом. Серед таких фондів можна назвати: - статутний фонд (формується за рахунок вкладу засновника підприємства для забезпечення діяльності підприємства);- резервний фонд (створюється з прибутку для покриття непередбачуваних збитків та витрат – неврожай, стихійне лихо);- фонд охорони праці;- фонд оплати праці, фонд соціального розвитку.

3. Виробничий с\г кооператив-сільськогосподарський кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних осіб, які є виробниками сільськогосподарської продукції, для провадження спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку;

Член виробничого с\г кооперативу -фізичні особи, які виявили бажання об’єднатися для спільної виробничої діяльності на засадах обов’язкової трудової участі та внесли вступний внесок і пай у розмірах, визначених статутом кооперативу.

Охорона праці на підприємствах- система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності;

4.Спільні риси членів в ОСГ та ФСГ

Спільними рисами членів осг і фсг є те,що такими членами є юр.ос,котрі об’єднались і перебувають у шлюбних чи родинних відносинах,які на власний ризик і розсуд здійснюють таку господарську діяльність задля задоволення своїх потреб.Члени таких господарств мають право на безоплатне отримання земельної ділянки,державну підтримку,надавати земельну ділянку в оренду,отримувати доходи за реалізацію продукції,самостійно господарювати на землі,на відшкодування збитків.Вони зобов’язані дотримуватися норм законодавства,використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням,не порушувати права власників суміжних земельних ділянок чи землекористувачів.

5.Методи державного регулювання в с\г

До загальних варто віднести економічні й адміністративні. Вони реалізуються на всіх рівнях державного регулювання, спрямовані безпосередньо на виробництво сільськогосподарської продукції, можуть застосовуватися до кожного об'єкта управління.Спеціальні методи є складовою загальних методів, що їх конкретизують загальні методи, і разом з іншими методами сприяють здійсненню загального регулювання сільського господарства. Найважливішими серед методів державного регулювання сільського господарства є: переконання, дозволяння, метод прямих вказівок, адміністративний, економічний, метод рекомендацій.

Підстави припинення ведення ОСГ: рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності; якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення; припинення прав на земельну ділянку згідно із Земельним кодексом України; у разі припинення ведення особистого селянського господарства сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з обліку особистих селянських господарств.

Варіант 9

Локальні нормативно-правові акти

До локальних нормативних актів як джерел аграрного права належать нормативні акти територіальних громад та органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, районних і обласних управлінь сільського господарства, статути, засновницькі договори, рішення зборів засновників господарського товариства, загальних зборів кооперативу, внутрішні акти сільськогосподарських організацій, колективні договори та інші акти.

З урахуванням порядку набуття юридичної сили ці акти поділяються на:

1) санкціоновані (внутрішньогосподарські нормативно-правові акти, що набувають юридичної сили з моменту їх реєстрації у виконкомі місцевої ради);

2) делеговані (акти, що набувають юридичної сили з моменту їх прийняття найвищими органами самоврядування господарства — загальними зборами СГ кооперативів, господарських товариств тощо).

До першої групи належить статут сільськогосподарського кооперативу, що займає центральне місце серед локальних джерел аграрного права, до другої — правила внутрішнього розпорядку, положення про оплату праці, положення про матеріальну відповідальність члена сільськогосподарського кооперативу за заподіяну господарству шкоду. У своїй сукупності ці акти становлять частину аграрно-правових актів і є джерелами аграрного права.

Актами, що регулюють відносини внутрішнього управління в с/г підприємств

Актами, що регулюють відносини внутрішнього управління в с/г підприємстві є: ЦК, ГК, КЗпП, Диференційовані акти аграрного законодавства, Локальні внутрішні акти органів управління.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участі трудового колективу і уповноважених ним органів.

Колективне самоврядування – це діяльність колективу, який шляхом власного волевиявлення через систему органів управління вирішує найважливіші питання діяльності підприємства.

Зміст права колективного самоврядування, що включає: -право членів підприємства брати участь у вирішенні всіх питань його діяльності; -виборність та підзвітність виконавчо-розпорядчих органів підприємства; -обов’язковість рішень, прийнятих більшістю, для всіх членів підприємства.

В сільськогосподарському підприємстві може існувати лише один вищий орган управління – або ж загальні збори його членів, або ж збори уповноважених його членами.

Законодавством передбачено також існування інших органів управління в підприємстві: правління, ревізійної комісії, голови підприємства. Порядок діяльності та компетенція цих органів повинні визначатися статутом підприємства.

Д. А. А.

3.С/г виробничий кооператив - сільськогосподарський кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних осіб, які є виробниками сільськогосподарської продукції, для провадження спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку

КСГП - це підприємство, створене в розпорядчому порядку органом МС на базі відокремленої частини комунальної власності, що здійснює СГ діяльність на землях СГ.

Відря́дна фо́рма опла́ти пра́ці — оплата праці, яка прямо залежить від кількості виробленої продукції.

4. СПІЛЬНЕ: Вступ у члени грунтується на принципі добровільності, особиста участь у діяльності

5. Ознаки ФГ:1)Наявність статусу юридичної особи;2)Добровільність створення;3)Право на створення і ведення ФГ, мають лише громадяни Укр.;4)Сімейно-трудовий характер;5)Основний вид діяльності – виробництво, переробка та реалізація с/г продукції;6)Основний засіб виробництва – землі с/г призначення;7)Мета діяльності – отримання прибутку.

Дисциплінарні стягнення: догана, звільнення.

Варіант 10

Поняття і види суб'єктів аграрного права.

Суб'єкти аграрного права – учасники суспільних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва, наділені суб’єктивними правами і обов’язками, що закріплені в нормах аграрного права.

Види суб’єктів аграрного права:

· Виробники сільськогосподарської продукції:

· Юридичні особи (сільськогосподарські підприємства, обєднання с/гпідприємств);

· Фізичні особи (Фізичні особи-підприємці, працівники сільського підприємства та ін.)

· Суб'єкти організаційно господарських повноважень у сфері аграрного виробництва:

· Органи державної влади

· Органи місцевого самоврядування

· Засновники с/г підприємств та ін..

Інші фізичні та юридичні особи (промислові підприємства, споживачі с/г продукції та ін..).

1. за формами власності – державні (у т.ч. казені), приватні, комунальні, колективні, засновані на змішаній формі власності.2. залежно від предмету та цілей діяльності – аграрні підприємці, головною метою яких і предметом діяльності є виробництво с/г продукції; підприємства, діяльність яких спрямована на забезпечення виробничої діяльності с/г товаровиробників; корпоративні установи,.3. за походженням капіталу – "національні” підприємства, підприємства з іноземними інвестиціями, іноземні підприємства. 4. залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду – унітарні (один засновник) та корпоративні. 5. залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік – малі (не більше 50 осіб та 500 тис. євро), великі (більше 1000 осіб та більше 5 млн. євро) та середні (інші).6. за організаційно-правовими формами – господарські товариства, кооперативи, підприємства, ФГ.

Органи управління КСП

Вищим органом самоврядування у КСП є загальні збори його членів або збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства керує правління. Повноваження загальних зборів (зборів уповноважених) і правління визначаються статутом підприємства. До компетенції належить:

ü прийняття статуту КСП, внесення до нього змін та доповнень;

ü вирішення питань про обрання правління, його голови та ревізійної комісії;

ü прийняття рішень про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об'єднаннях;

ü вирішення інших важливих питань діяльності КСП.

Правління та голова правління є виконавчими органами кооперативу.Голова кооперативу є одночасно і головою правління кооперативу. Правління – це колегіальний орган управління. Воно обирається у кооперативі, до складу якого входить не менш як 10 членів, на термін, що не перевищує трьох років.

В своїй роботі голова та правління кооперативу підзвітні загальним зборам.

Правління кооперативу може наймати виконавчого директора для оперативного управління діяльністю кооперативу. Він працює на умовах контракту і не може бути членом кооперативу.

Для контролю за діяльністю виконавчого органу кооперативу може обиратися спостережна рада.Спостережна рада утворюється за умови, якщо кількість членів кооперативу становить не менш як 50 осіб. Порядок обрання спостережної ради та її голови і прийняття рішень спостережною радою встановлюються статутом кооперативу. Члени спостережної ради не можуть бути членами правління чи ревізійної комісії.

Ревізійна комісія утворюється у кооперативу для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу. У кооперативі, до складу якого входить менш як 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор.Ревізійна комісія (ревізор) підзвітна загальним зборам кооперативу. РК є спеціальним колективним контрольним органом, робота якого спрямована на перевірку раціональності використання матеріальних коштів, забезпечення збереження власності кооперативу, попередження майнових правопорушень, виявлення фактів їх скоєння.

3.Обслуговуючий с/г кооператив -кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу;

Корпоративне сгпідприємство -підприємство, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Погодинна оплата праці -нараховується на підстав ітарифної ставки працівника певного розряду за фактично відпрацьований час.

4.Спільні риси виробничого кооперативу і ксп:

1. добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності,

2. діють наоснові статуту

3. є юридичною особою

4. членами можуть бути особи,що досягли 16 –річного віку

5. мають право на земельну ділянку,та на здійсненнязовнішньоекономічноїдіяльності

5. Ознаки асоційованого члена:бути фізичні та юридичні особи, які визнають статут кооперативу та зробили пайовий внесок у його створення та розвиток; мають право дорадчого голосу, а також на отримання частки доходу на свій пай; у разі ліквідації кооперативу його асоційовані члени мають першочергове право на отримання свого майнового внеску та відповідних часток доходу і повернення їх земельних ділянок у натурі (на місцевості).

Організаційно-економічні заходи розвитку села:

· надання права вільного вибору форм власності і напрямів трудової та господарської діяльності;

· створення необхідної ресурсної бази;

· зміни державної інвестиційної політики;

· повного ресурсного забезпечення капітальних вкладень;

· еквівалентного товарообміну між промисловістю та сільським господарством на основі паритетного ціноутворення на їх продукцію;

· бюджетного фінансування, кредитування, оподаткування, страхування і з широким застосуванням комплексу пільг;

· формування належної соціальної інфраструктури села;

· створення соціально-економічних умов для природного приросту сільського населення, всебічного розвитку сім’ї;

Варіант 11

Правовий статус державних і комунальних сільськогосподарських підприємств.

Державне сільськогосподарське підприємство – це підприємство утворено в розпорядчому порядку органом державної влади на базі відокремленої частини державної власності, що здійснює виробничу діяльність на землях сільськогосподарського призначення.

Специфічні ознаки: - Створення в розпорядчому порядку- Державна форма власності - Майно закріплюється на праві господарського відання чи оперативного чи оперативного управління.

Види: - Державні комерційні підприємства (мають на меті одержання прибутку, майно закріплюється на праві господарського відання);- Казенні підприємства (не мають на меті одержання прибутку, майно закріплюється на праві оперативного управління)

Комунальне сільськогосподарське підприємство – це підприємство, створене в розпорядчому порядку органом місцевого самоврядування на базі відокремленої частини комунальної власності, що здійснює сільськогосподарську діяльність на землях сільськогосподарського призначення.

Ознаки: - Створюється в розпорядчому порядку- Комунальна форма власності - Майно закріплюється на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство)

Види: - Комунальні комерційні підприємства - Комунальні некомерційні підприємства

Державні сільськогосподарські підприємства залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду поділяються на унітарні (комерційні й казенні) та корпоративні. Всі комунальні підприємства є унітарними.

Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства. Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.

Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких: законом дозволено провадження господарської діяльності лише державним підприємствам; основним споживачем продукції виступає держава; за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів; переважаючим є виробництво суспільно необхідної продукції, яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним; приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Організація внутрішньогосподарського управління в сільськогосподарському кооперативі.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції належить: - затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; - утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; - заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; - затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; - визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; - визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; - затвердження річного звіту і балансу кооперативу; - прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу та ін.

Збори є: чергові, позачергові, може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу.

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п'ять років.

Правління кооперативу може наймати виконавчого директора для оперативного управління діяльністю кооперативу. Спостережна рада кооперативу здійснює контроль за додержанням статуту кооперативу та за діяльністю виконавчого органу управління кооперативу. Може утворюватися у кооперативі, в якому кількість членів перевищує 50 осіб. Спостережна рада кооперативу обирається із числа членів кооперативу у кількості 3-5 чоловік, які працюють у раді на громадських засадах, підзвітна загальним зборам членів кооперативу. До складу спостережної ради кооперативу не можуть входити члени правління чи члени ревізійної комісії (ревізор) кооперативу. Для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирається ревізійна комісія. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор. Ревізійна комісія (ревізор) підзвітна загальним зборам членів кооперативу. Членами ревізійної комісії (ревізором) не можуть бути члени правління кооперативу чи його спостережної ради.

Визначення: Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Спільні ознаки КСП і СГК.

1) Наявність статусу юридичної особи;2) Добровільність створення; 3) Основний засіб виробництва – земля;4) Здійснення внутрішньо-господарського управління на засадах самоврядування; 5) Пайовий характер майна.

Спеціальні принципи Аграрного Права

· пріоритетність сільського господарства в системі всіх інших галузей народного господарства.

· рівність суб'єктів аграрних відносин.

· право добровільного вибору селянами організаційно-правових форм господарювання на землях сільськогосподарського призначення, а також характеру, напрямів і способів їхньої господарської та іншої діяльності,

· вільного розпорядження виробленою (виготовленою) сільськогосподарською та іншою продукцією.

· тісний органічний взаємозв'язок трудових і земельних відносин

· принцип реальної гарантованості суб'єктивних прав селян як громадян України й як суб'єктів аграрних відносин.

Підстави відшкодування втрат сільського та лісового господарства

1) втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

2) втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

Варіант 12.

Державне сільськогосподарське підприємство

Державне сільськогосподарське підприємство – це підприємство утворено в розпорядчому порядку органом державної влади на базі відокремленої частини державної власності, що здійснює виробничу діяльність на землях сільськогосподарського призначення.

Специфічні ознаки:

- Створення в розпорядчому порядку

- Державна форма власності

- Майно закріплюється на праві господарського відання чи оперативного чи оперативного управління.

Види:

- Державні комерційні підприємства (мають на меті одержання прибутку, майно закріплюється на праві господарського відання); - Казені підприємства (не мають на меті одержання прибутку,

Ознаки:

- Створюється в розпорядчому порядку

- Комунальна форма власності

- Майно закріплюється на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство)

Види:

- Комунальні комерційні підприємства - Комунальні некомерційні підприємства

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції.

Таке підприємство має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням

Правовий статус об’єднань підприємств в сільському господарстві.

Особливості різних видів об’єднань підприємств.

Об’єднання підприємств – це господарська організація утворена в складі двох чи більше підприємств для задоволення економічних чи соціальних потреб з метою координації їх спільної діяльності.

Види:

 За порядком створення - Господарські об’єднання (створюються в добровільному порядку) - Державні і комунальні господарські об’єднання (створюються в розпорядчому

порядку)

 Залежно від строку – Тимчасові - об’єднання створені на невизначений строк

 За видом діяльності - сільськогосподарські виробничі, - агропромислові, - науково-виробничі,- виробничо-дослідні.

Організаційно-правові форми: асоціація, корпорація(договірні форми);

консорціум (тимчасове об’єднання); концерн; та інші.

Член кооперативу — фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу, визнає принципи і цілі кооперативу, дотримується вимог його статуту і користується правом ухвального голосу в кооперативі.

Спеціалізація виробничо-господарської діяльності — найважливіший засіб підвищення ефективності сільського господарства.

Підстави й порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок:

ü вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

ü тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

ü встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

ü погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ü риведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

ü недодержання заходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки підприємствами, установами, організаціями і громадянами.

Варіант 13

Загальна характеристика правового статусу громадян як суб’єктів аграрних відносин.

У суспільні відносини, врегульовані нормами аграрного права, можуть вступати як окремі працівники (фізичні особи), так і колективні утворення (юридичні особи) всіх форм власності і господарювання за умови, що вони мають такі ознаки, передбачені законом, як суб'єктивні права і юридичні обов'язки.

Ці суб'єкти за законом наділені правоздатністю і дієздатністю, а також спеціальними властивостями, юридичне закріпленими базовим положенням (правовим статусом), що дає їм можливість брати участь у конкретних правовідносинах, серед яких одними з найважливіших є відносини у сфері праці.

Правовий статус сільськогосподарського працівника — це правове положення фізичної або ж юридичної правосуб'єктної особи, зайнятої в сільськогосподарському виробництві, яка має системно впорядковану сукупність реальних прав, обов'язків та інтересів, закріплених у чинному законодавстві, гарантованих державою і особистою відповідальністю працівника перед законом, суспільством і трудовим колективом.Основні права, свободи і інтереси громадян України знайшли своє відображення в Конституції України.

Форми участі громадян в аграрних правовідносинах:

- праця за трудовим договором (16 р.)

- ведення особистого селянського господарства(14 р.)

- заснування фермерського господарства (18 р., участь-16 р.)

Актами, що регулюють відносини внутрішнього управління в с/г підприємстві є: ЦК, ГК, КЗпП, Диференційовані акти аграрного законодавства, Локальні внутрішні акти органів управління.

ОРЕНДА ЗЕМЛІ - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

РОСЛИННИЦТВО - це галузь сільськогосподарського виробництва, яка ґрунтується на вирощуванні культурних сільськогосподарських рослин з метою одержання продуктів харчування і сировини для переробної промисловості.

майнові фонди держ. сг підприємств: амртизаційний, фонд розвитку виробництва, фонд споживання, резервний, інший.

способи захисту: юрисдикційний і неюрисдикійний.

Варіант 15

Поняття та ознаки колективного сільськогосподарського підприємства.

Колективне сільськогосподарське пі дприємство - добровільним об’єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів, що діє на засадах підприємництва і самоврядування.

До озн ак колективного сільськогосподарського підприємства можна віднестинаступні:

- наявність статусу юридичної особи;

- підприємство є самостійним суб’єктом господарювання;

- створення на добровільних засадах;

- членство фізичних осіб – громадян України;

- обов’язковість трудової участі членів підприємства у виробничій діяльності підприємства;

- пайовий характер майна;

- основний вид діяльності – виробництво сільськогосподарської продукції;

- основний засіб виробництва – землі сільськогосподарського призначення;

- мета діяльності – одержання прибутку;

- здійснення внутрішньогосподарського управління в підприємстві на засадахсамоврядування.

2. Фінансова діяльність сільськогосподарських підприємств підпорядкована їхнім статутним цілям і завданням. Ці підприємства відкривають в установах банку рахунки для зберігання коштів і проведення всіх касових, розрахункових та інших операцій відповідно до встановлених чинним законодавством правил. Правове регулювання фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств здійснюється згідно із загальними і спеціальними законами і підзаконними актами.Найважливішими з них є закони: "Про підприємства Україні", "Про господарські товариства", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про селянське (фермерське) господарство" і "Про сільськогосподарську кооперацію", які визначають загальну правову основу спеціальної право- та дієздатності цих суб'єктів щодо здійснення фінансової діяльності. Вони є тією правовою базою, на основі яке розвивається спеціальне законодавство, що регулює саме фінансові відносини в усій їхній багатогранності. До нього зокрема, належить Закон "Про банки і банківську діяльність", а також правові акти (рішення, постанови, інструкції і та ін.) Національного банку України та його правління про ведення касових операцій, відкриття рахунків тощо.У цих законах вміщено правові норми стосовно фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств. Найповніше ці питання врегульовано в ст. 24 Закону "Про підприємства в Україні", де йдеться про фінанси та кредитні відносини. Відповідно до Законів "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про сільськогосподарську кооперацію" і "Про господарські товариства" особливості фінансової діяльності цих суб'єктів підприємництва полягають у тому, що їхні фінансові ресурси формуються за рахунок доходів, амортизаційних відрахувань, коштів, одержаних від продажу майна, цінних паперів, пайових та інших внесків. Вказані суб'єкти мають право одержувати кредити, зокрема, під заставу. Причому держава не несе відповідальності за їхніми кредитними зобов'язаннями.

члени особистого селянського господарства - це фізичні особи, що є власниками майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, ведуть особисте селянське господарство, а також особи, що перебувають з власниками майна у сімейних чи родинних стосунках, спільно проживають та беруть участь у веденні особистого селянського господарства.

Пла́та за зе́млю — це податок (обов'язковий платіж), що справляється з юридичних і фізичних осіб за використання земельних ділянок.

Сільськогосподарська продукція - це сільськогосподарські харчові продукти тваринного і рослинного походження, що призначені для споживання людиною у сирому або переробленому стані як інгредієнти для їжі.

Види договорів по реалізації СГ продукції:

- Купівлі-продажу

- Контрактації СГ продукції

- Поставки

- Міни

- Комісії

- Біржові угоди.

Ознаки оренди землі:строковість та оплатність

Варіант 16

Законодавче регулювання сільськогосподарської кооперації в Україні.

У серпні 1997р. Президент України підписав прийнятий Верховною Радою Закон України „Про сільськогосподарську кооперацію”. Вперше в історії нашої держави законодавчо закріплені міжнародні принципи кооперації. До цього часу правовою основою діяльності сільськогосподарських кооперативів в Україні був закон СРСР „Про кооперацію в СРСР‖, прийнятий в 1988р. Він діяв тійчастині, яка не суперечила чинному законодавству України. Щодо законів України, то в деяких з них згадуються сільськогосподарські кооперативи, наприклад, у „Земельному кодексі України‖, Законах України „Про власність‖, „Про колективне сільськогосподарське підприємство‖ та „Про селянське(фермерське) господарське‖. Проте до прийняття „Закон про сільськогосподарську кооперацію‖ жоден із законів в Україні не визначав сільськогосподарський кооператив як особливу форму підприємства і не регламентував його діяльність. Це створювало певні перешкоди для реєстрації сільськогосподарських кооперативів.

На сьогодні можна говорити про три основні групи законодавчих актів, нормами яких регламентуються кооперативні відносини у сільському господарстві:

1) загальне законодавство, дія якого поширюється на всіх суб'єктів господарювання;

2) галузеве законодавство (особливо земельне, аграрне, цивільне та ін.);

3) спеціальне законодавство (кооперативне, зокрема аграрно-кооперативне).

Чільне місце за характером регулювання кооперативних відносин займає Закон України "Про кооперацію" від 10 липня 2003 року. Він став базовим для всіх видів та форм кооперації в Україні. Проте, аналіз змісту чинного Закону "Про кооперацію" та практика його застосування дає змогу стверджувати, що він практично не вплинув на економічну ситуацію в Україні. Базовий кооперативний закон фактично виконує тільки формальну функцію, визначаючи на рівні основ галузевого законодавства лише принципові засади діяльності кооперативів.

Права та обов’язки суб’єктів аграрного землевикористання.

Землекористувачі мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, навироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні наземельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водніоб'єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Проте власники земельних ділянок можуть продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Землекористувачі зобов'язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок(орендну плату);

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

За цільовим призначенням землі України поділяються на дев'ять категорій:

v землі сільськогосподарського призначення;

v землі житлової та громадської забудови;

v землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

v землі оздоровчого призначення;

v землі рекреаційного призначення;

v землі історико-культурного призначення;

v землі лісового фонду;

v землі водного фонду;

v землі промислового, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення\

Види договорів:

1) За змістом (юридичною природою): - Цивільно-правові - Аграрно-правові - Змішані.

2) За предметом:

- Договір реалізації СГ продукції,

- Договір матеріально-технічного зобовязання,

- Договір виробничо-технічного обслуговування

- Договір еміліративного обслуговування.

ВАРІАНТ 17

Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!