Набута запліднювальна імпотенція
Орхіт та епідидиміт (orchitis et epididimitis) – запалення сім’яника та придатка сім’яника, що спостерігається у самців усіх видів тварин, може бути одно- чи двосто-роннім, гострим чи хронічним, травматичним, асептичним чи гнійним.
Етіологія. Причинами травматичного орхіту та епідидиміту є удари рогами, копи-тами, перетискання повалом; причинами гнійного запалення є – рани з проникненням у них збудників неспецифічної гнійної інфекції. У баранів причиною епідидиміту бу-ває диплокок (diplococcus genitalis ovis), який паразитує у статевих шляхах вівцемат-ки і передається при природному паруванні.
Симптоми. При травматичному орхіті та епідидиміті внаслідок розриву судин і тканин протягом перших 2–3-х днів розвивається набряк тканин, інфільтрація їх се-
Ветеринарна андрологія
розною рідиною, виникає значний біль, тварина виставляє вперед кінцівки, відки-дає кінцівку з боку уражених органів, неохоче рухається. Об’єм еякуляту спочатку збільшується, дещо зростає рН, спостерігається аглютинація сперміїв. При значному травмуванні тканин виникає асептична резорбтивна лихоманка. При відсутності по-вторного травмування і спокої ознаки запалення протягом 2-х тижнів зменшуються і зникають, в інших випадках – настає атрофія сім’яника.
Гнійний орхіт і епідидиміт проявляється симптомами гнійного запалення: зна-чним набряком сім’яника, придатка і сім’яного канатика, його розповсюдження на калитку і вентральну стінку живота, згладженням контурів сім’япроводів.
|
|
|
У запальний процес втягується загальна піхвова оболонка і регіональні лімфатич-ні вузли, що ускладнює перебіг захворювання.
Бруцельозний орхіт характеризується скупченням великої кількості рідкого ек-судату в порожнині сім’яного мішка, тоді як гнійний та туберкульозний орхіт супро-воджується формуванням тут одного чи декількох абсцесів, які можуть прориватися в піхвову порожнину з розвитком гнійного фунікуліту та перитоніту. У тварин погіршу-ється загальний стан, підвищується температура тіла, гальмуються статеві рефлекси, погіршується якість сперми, у ній спостерігається аглютинація сперміїв, з’являються їх патологічні форми, лейкоцити.
Діагноз обґрунтовується характерними симптомами.
Лікування. При асептичних процесах в перші дні застосовують холод у вигляді аплікації серветок з суспензорієм, коротку і паранефральну новокаїнову блокаду, ан-тибіотики з метою профілактики гнійного запалення, мазетерапію.
При гнійному епідидиміті проводять розтин абсцесів, евакуацію гною, асептизацію ран, коротку новокаїнову блокаду, видаляють уражені тканини сім’яника та придатка.
|
|
|
Запалення вісцерального листка загальної піхвової оболонки (periorchitis). Найчастіше буває у жеребців, але зустрічається у всіх самців.
Етіологія. У жеребців причиною захворювання є сетаріоз, при якому у піхвовій порожнині може накопичуватися багато гельмінтів.
Патогенез. При асептичному орхіті та епідидиміті у запальний процес втягується вісцеральний листок піхвової оболонки, особливо після грубих травм. Гострі форми захворювання характеризуються значним випотіванням серозного ексудату, до якого з часом домішується фібрин. Налипання фібрину до серозної оболонки ускладнює циркуляцію крові і лімфи, внаслідок чого виникає набряк калитки. З часом, при асеп-тичному перебігу запалення, процес затухає, розсмоктується ексудат і згустки фібри-ну, відновлюється нормальна функція сім’яника.
При адгезивному запаленні білкова оболонка сім’яника зростається з загальною піхвовою з утворенням конгломерату, що закінчується облітерацією піхвової порож-нини калитки.
При гнійному періорхіті у порожнину загальної піхвової оболонки випотіває бага-то фібрину, що теж закінчується її облітерацією.
Симптоми. Вперші дні хвороби діагностують набряк іболючість калитки, при паль-пації відчувається флуктуація, як результат виділення у порожнину загальної піхвової
|
|
|
Розділ 17
Рис. 171. Водянка загальної піх-вової оболонки при паховому крипторхізмі (за Зільберзіпе).
оболонки серозного або гнійного ексудату з доміш-кою великої кількості фібрину. Калитка буває збіль-шеною, складки її шкіри розправлені, тварина стоїть з розставленими кінцівками, рухається обережно.
При гнійному запаленні набряк розповсюджу-ється на препуцій та вентральну стінку живота, про-межину. Підвищується загальна температура тіла.
Лікування. При гнійному періорхіті застосову-ють тепло, спиртові компреси, коротку новокаїнову блокаду з антибіотиками, опромінення лампою Со-люкс, Біотрон, Мініна. У шкіру калитки втирають іх-тіолову або камфорну мазь. При облітерації піхвової порожнини і гнійному періорхіті видаляють ураже-ний сім’яник шляхом закритої кастрації на лігатуру. Водянка загальної піхвової оболонки (hidro-cele) – це хронічний процес, що характеризується зменшенням сім’яника і накопиченням у порожнині загальної піхвової оболонки транcсудату. Найчасті-ше вона зустрічається у кнурів, жеребців та псів і
|
|
|
буває односторонньою.
Етіологія. Груба травма за асептичних умов, що приводить до порушення від-тікання лімфи і крові із загальної піхвової оболонки, а в її порожнині накопичується трансcудат з наступним розсмоктуванням строми сім’яника; вона може виникати при крипторхізмі (рис. 171).
Основним у патогенезі захворювання є облітерація лімфатичних синусів (всмок-туючих люків або лімфатичних смоктал), що виникає у зв’язку з наклеюванням фі-брину на їх поверхні (М. О. Терес).
При килах гідроцеле виникає в результаті перетискання сім’яного канатика і за-гальної піхвової оболонки вмістом кили.
Симптоми. Спостерігається асиметрія калитки внаслідок того, що сім’яник від-сутній або намацується його зменшення; збільшення об’єму однієї половини калитки. Місцева температура без змін, при пальпації відчувається флуктуація, напруження стінки калитки, атрофія сім’яника.
Діагноз ставлять за вказаними ознаками з диференціацією при пункції від гемато-целе та гнійного періорхіту. При гідроцеле піхвова порожнина сім’яника наповнена прозорим трансcудатом, у якому інколи є домішки фібрину.
Лікування – кастрація закритим способом.
Варикозне розширення вен сім’яного канатика (varicocele). Реєструється у бу-гаїв і жеребців.
Етіологія. Пухлини, абсцеси лімфатичних вузлів у нирковій ділянці, стійке підви-щення внутрішньочеревного тиску, надмірне використання плідників для природного
Ветеринарна андрологія
парування є перепонами для відтікання крові по лозоподібному венозному плетиву від ділянки впадання внутрішньої сім’яної вени в ниркову, внаслідок чого вени роз-ширюються на всьому протягу.
Сприяють виникненню захворювання уроджена вузькість щілини пахового кана-лу, рубцеві розростання тканин, сетаріоз, зниження скоротливої функції зовнішнього і внутрішнього кремастерів.
Патогенез. У патогенезі варикоцеле має значення відсутність клапанів у венах лозоподібного плетива. Розгалуження вени під прямим кутом обумовлює найчастіше лівосторонню патологію.
Симптоми. При стоячому положенні тварини уражена частка калитки виявляєть-ся збільшеною. Викривлення збільшеної звисаючої калитки у правий бік є характер-ною ознакою для диференціації від орхіту, періорхіту, гематоцеле і гідроцеле, при яких вона має овально-округлу форму.
Пальпаторно виявляється флуктуація, вузлуваті потовщення венозного плетива, напруження тканин. Болю і підвищення місцевої температури не буває.
Діагноз. Зміни у порожнині калитки, її розмірів, конфігурації і положення є під-ставою для постановки діагнозу.
Лікування. Жеребців каструють на лещата, бугаїв – на міцну лігатуру закритим способом.
Крововилив у калитку (haematocele). Зустрічається у всіх видів самців. Етіологія. Грубі травми тупими предметами, копитами, рогами, защемлення
сім’яного канатика.
Патогенез. При грубій травмі калитки порушується цілісність внутрішньої сім’я-ної артерії або її придаткової гілки з витіканням крові у порожнину загальної піхвової оболонки. Витіканню крові та утворенню тромбу сприяє те, що у серозних порожни-нах згортання крові сповільнене.
Симптоми. Хвороба супроводжується збільшенням об’єму калитки, швидким його наростанням, напруженням її стінки, в перші дні – флуктуацією, пізніше – кре-пітацією, ущільненням власної піхвової оболонки, атрофією сім’яника, адгезивним періорхітом.
Діагноз. Крім характерних симптомів, як для підтвердження діагнозу, так і для диференціації від кили і гідроцеле, важливе значення надають пункції, яку виконують на 5–6-й день після травми. При підозрі на килу зі зміщенням петель кишок пункцію не роблять.
Лікування. Племінних плідників лікують, застосовуючи в перші дні – холод, під-тримуючий суспензорій, а з 5–6-го дня – тепло, обережний масаж, опромінення лам-пою Солюкс, Біоптрон, новокаїнову блокаду. Пункція, з дотриманням правил асепти-ки і антисептики та видаленням рідкої частини крові із порожнини калитки, доцільна не раніше 5–8-го дня від початку захворювання.
Запалення передміхурової залози (prostatitis). Найчастіше реєструється у собак, оскільки за ними ретельно доглядають і тривалий час утримують.
Розділ 17
Етіологія. Гнійні запальні процеси сечостатевих органів (цистит, уретрит, обту-рація камінцями, парапроктит), при яких інфекція заноситься гематогенним або лім-фогенним шляхами.
Симптоми. При гострому перебігу хвороби спостерігається затруднене і болісне сечовиділення, запор, загальна в’ялість, скований рух, виділення ексудату з уретри. Пальпаторно через пряму кишку виявляють болючість, збільшення, горбкуватість за-лози. При гнійному простатиті підвищується загальна температура тіла, виникає спо-вільненість руху, набряк у ділянці промежини.
Діагноз. Основою для визначення діагнозу є результати клінічного дослідження, а виділення при масажуванні залози гнійного ексудату із уретри – підтвердженням його. При затяжному перебігу гнійного процесу в ділянці промежини можуть вини-кати нориці.
Прогноз – обережний.
Лікування. Застосовують коротку новокаїнову блокаду,блокаду за В. І. Завірюхою, теплі клізми, антибіотикотерапію, при абсцедуванні – пункцію через пряму кишку з видаленням ексудату і введенням у порожнину абсцесу розчину антибіотиків. Остан-нім часом розроблено методи оперативного видалення простати. Обов’язково слід змінити дієту – перевести тварину на рідкий корм.
Аденома передміхурової залози (adenitis bulbo-urethritis). Спостерігається у ста-рих псів, ослів і коней.
Етіологія. Одним із етіологічних факторів вважають порушення статевої і гор-мональної функції, що наступають в результаті нерегулярного використання самців. Кастрація хворих самців з аденомою простати, коли повністю виключається статева функція самців, підтверджує цю теорію.
Симптоми. У тварин реєструють біль при сечовиділенні, затруднене сечовиділен-ня, як результат механічного пошкодження уретри розрослою тканиною залози. За-лоза збільшена, болісна, ущільнена.
Діагноз підтверджують вказані ознаки захворювання.
Лікування. Катетеризація сечового міхура для видалення сечі, гормонотерапія (тестостерон, тканинна терапія). Після кастрації тварин залоза протягом декількох тижнів розсмоктується (Ф. І. Синіцин).
Запалення міхурцевої залози (vesiculinis). Міхурцеподібна залоза належить до додаткових статевих залоз і її запалення негативно впливає на якість сперми. Запа-лення залози зустрічається рідко, але про можливість його виникнення необхідно пам’ятати.
Етіологія. У більшості випадків виникає як ускладнення при гнійних запален-нях простатичної залози, уретри, придатків, сім’яників (при бруцельзі, туберкульзі, ІРТ-ІПВ) і перебігає у гострій та хронічній формі.
Симптоми. Порушення функції сечовиділення: часті намагання до сечовиділення, виділення сечі краплями; порушення статевих рефлексів, статевий акт завершується неспокійною поведінкою, інколи – коліками. При ректальному дослідженні пальпа-торно виявляють болючість.
Ветеринарна андрологія
Діагноз ставиться з врахуванням даних анамнезу. Наявність ексудату в еякуля-ті – один із основних симптомів, що підтверджує діагноз.
Лікування. Паранефральна новокаїнова блокада, антибіотикотерапія. При хроніч-ному перебігу – масаж.
Сечокам’яна хвороба (urolithiasis). Найчастіше реєструється у собак і котів при порушеному обміні речовин. Спорадичні випадки, а інколи і масове захворювання може бути у баранів, буйволів, норок, бугаїв-виробників і кастратів, коней.
Камінці утворюються у нирковій мисочці і мігрують у сечопроводи, сечовий мі-хур та уретру і з’явлються у сечі.
Симптоми. Затруднене і болісне виділення сечі краплями або тоненьким струме-нем, напруження черевного пресу, коліки. У коней камінці досягають значних розмі-рів і можуть мати масу до 30 г, а інколи до 2–16 кг (І. О. Поваженко).
У бугаїв наявність камінців проявляється характерною ознакою: грудні кінцівки ви-ставлені вперед, тазові – назад, а голова повернута до живота. У сечі з’являється кров.
У дрібних тварин частіше утворюється і накопичується пісок на виході із препу-ція. У собак камінці і пісок локалізуються перед кісткою пеніса. Вони теж неспокійні, часто приймають позу до сечовиділення, сеча виділяється краплями з кров’ю.
Діагноз. Окрім загальних симптомів, підтверджують рентгенологічно, УЗД, кате-теризацією уретри і дослідженням сечі.
Прогноз – обережний, бо якщо нема сечовиділення, то на 4–5-й день може статися розрив сечового міхура.
Лікування – симптоматичне: розслабити уретру і сфінктер сечового міхура, уре-тротомія, цистотомія. Камінці уретри видаляють шляхом поздовжнього розрізу уре-три, закриваючи рану швом без проколювання слизової оболонки. У дрібних тварин (собак і котів) удається розслабити уретру і проштовхнути або змістити камінець в сечовий міхур введенням під тиском 5 %-го розчину новокаїну.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 85; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!