Неплідність при інфекційних та інвазійних захворюваннях
Статеві інфекції мають значне розповсюдження серед самок всіх свійських тва-рин. Серед сільськогосподарських тварин вони найчастіше виникають у корів, кобил і овець.
Небезпечність статевих інфекцій сільськогосподарських тварин у тому, що вони переносяться контактним шляхом при природному осіменінні. У корів до таких за-хворювань відносять трихомоноз, кампілобактеріоз, пустульозний вестибуло-вагініт, токсоплазмоз. Захворювання тварин статевими інфекціями супроводжується аборта-ми, народженням мертвих плодів, тривалою неплідністю і наносять господарствам значні економічні збитки.
Інфекційний вестибуло-вагініт (vеstibulitis et vaginitis infectiosa) – інфекційне за-хворювання зовнішніх статевих органів корів та кобил, рідше овець та свиней, що ви-
Розділ 16
кликається фільтрівним вірусом і передається під час коїтусу. Розповсюджений серед корів і телиць за відсутності їх штучного осіменіння. Реєструється найчастіше у тварин, які знахо-дяться у приватній власності громадян, при відсутньому контролі за використанням і ста-ном здоров’я бугаїв.
Етіологія. Достеменно точно причин за-хворювання не встановлено. Вважають, що захворювання викликає стрептокок Остертага або фільтрівний вірус. При зниженій стійкос-ті організму причиною захворювання можуть бути умовно-патогенна мікрофлора стате-вого апарату корів і телиць або мікоплазми (В. Г. Скибіцький).
|
|
|
| Рис. 161. Локалізація вузликів на сли- |
| зовій оболонці присінку при інфек- |
| ційному вестибуло-вагініті. |
Симптоми. Через 3–6 днів після статевого акту у тварини з’являється набряк вульви та присінку, різке почервоніння його сли-зової оболонки з появою на ній у дорсальному куті вульви і навколо клітора великої кількості дрібних червоних цяточок та вузликів, що скоро перетворюються на пухир-ці, заповнені прозорою рідиною (рис. 161).
Із статевої щілини виділяється слизово-гнійний ексудат. Гострий перебіг захворю-вання триває 2–4 тижні і ознаки запалення поступово зникають. Перебіг запального процесу супроводжується зміною середовища піхви в кислу сторону, що негативно впливає на виживання сперміїв і може бути причиною неплідності. У телиць і моло-дих корів ознаки запалення виражені яскравіше і перебіг його важчий, ніж у старих.
Якщо тварина завагітніла, то захворювання не впливає негативно на перебіг тіль-ності, бо у другій половині ознаки запалення затухають і повністю зникають.
З часом вузлики на слизовій оболонці присінку і піхви можуть знову з’являтися, але вже без ознак гострого запалення.
|
|
|
Діагноз. Характер перебігу захворювання, яскраво виражені зміни слизової обо-лонки дають підставубезпомилково визначити діагноз. Шляхомлабораторногодослі-дження зіскобів зі слизової оболонки віддиференційовують хворобу від інфекційного вестибуліту, трихомонозу і кампілобактеріозу. Іноді хвороба носить масовий харак-тер, особливо весною при першому вигоні тварин на пасовище. Протягом тижня без будь-якого втручання всі симптоми запалення і висипання зникають (Г. М. Калинов-ський, В. А. Яблонський, П. Ф. Дудчак).
Прогноз. При хронічному перебігу захворювання прогноз відносно виздоровлен-ня обережний, бо часто виникають рецидиви.
Ветеринарна гінекологія
Лікування. Із врахуванням перебігу за-хворювання застосовують симптоматич-
не лікування. Воно полягає в механічній очистці зовнішніх покривів вульви, коре-ня хвоста і промежини. Порожнину піхви зволожують лужними розчинами двовугле-кислої соди або натрію хлориду (1–2 %).
В порожнину піхви не бажано вво-дити розчини різних дезінфікуючих і по-дразнюючих речовин. Перевагу надають введенню в порожнину піхви антибіотиків на 0,25 %-му розчині новокаїну, емульсій синтоміцину або стрептоциду в тампонах, парасакральній новокаїновій блокаді за В. І. Завірюхою.
|
|
|
Профілактика. Запровадження штуч-
Рис. 162. Міхурцеві висипи на слизовій оболонці присінку.
ного осіменіння дає можливість уникати захворювання і обновити стадо.
Міхурцева висипка (еxantеma vesiculorum coitae) – інфекційне захворювання корів та кобил, рідше овець та свиней з ураженням зовнішніх статевих органів, що викликається фільтрівним вірусом і передається під час коїтусу. Захворювання ще відоме під назвою пустульозний вестибуло-вагініт або інфекційний ринотрахеїт.
Перебіг захворювання характеризується утворенням міхурців на слизовій оболон-ці зовнішніх статевих органів (рис. 162).
Етіологія. Збудник захворювання – фільтрівний вірус, яким тварини заражаються під час природного парування, через предмети догляду і сперму, отриману від хворих бугаїв. Хвороба поширена досить широко, в окремих господарствах вона охоплює прак-
тично всіх корів і може не позначатися на їх плодючості, проте при важкому перебігу в геніталіях самки створюються несприятливі умови для сперміїв.
Патогенез. Вірус паразитує в епітелії клітин слизової оболонки зовнішніх стате-вих органів, викликає їх некроз і руйнування. Оголені ділянки слизової оболонки не-кротизуються. Він небезпечний тим, що має здатність проникати через плацентарний бар’єр і викликати аборт у останньому триместрі вагітності.
|
|
|
Міграція збудника в епітелії обумовлює набряк і гіперемію слизової оболонки, утворення міхурців, наповнених прозорою рідиною, що лопають, зливаються між со-бою з формуванням виразок, вкритих слизом і плівками фібрину.
Симптоми хвороби. Через 3–6 днів після коїтусу у тварини з’являється набряк вульви та присінку, різке почервоніння слизової оболонки присінку з появою на ній у дорсальному куті вульви і навколо клітора великої кількості дрібних черво-них цяточок та вузликів, що скоро перетворюються на міхурці, заповнені прозорою рідиною; може розвиватися гангренозний процес, запалення лімфатичних судин,
Розділ 16
набряк тазової клітковини і навіть септикопіємія. У тварини виникає сильна сверб-лячка у статевих органах, вона махає хвостом, треться вульвою до стін, приймає позу сечовиділення.
Через 4–5 днів оболонка міхурців руйнується і на їх місці виникають виразки та ерозії. Виділений із міхурців ексудат осідає на дно присінку, накопичується і витікає із статевої щілини і прилипає до волосків кореня хвоста, сідничних горбів, внутріш-ньої поверхні стегна. Виразки гранулюють, епітелізуються і на їх місці залишаються сліди у вигляді гладеньких білих рубців.
При ускладненні запального процеу збудниками гнійної інфекції виразки ятрять-ся, набряк розповсюджується на глибокі шари присінку, вульви і навіть низу живота.
Діагноз. Діагноз обґрунтовують за характерними клінічними ознаками з врахуван-ням епізоотичного стану ферми. Міхурцеву висипку необхідно диференціювати від інфекційного вестибуло-вагініту, трихомонозу, кампілобактеріозу.
Прогноз. При відсутності ускладнень прогноз благополучний.
Лікування. Для прискорення загоювання виразок можна застосовувати пухку там-понаду піхви з емульсією синтоміцину або стрептоміцину, мазі Конькова, розчинами антибіотиків на новокаїні.
Профілактика. У господарстві або на фермі, де виникло захворювання, впрова-джують штучне осіменіння тварин. Природнє парування забороняють. Сперму від бугаїв для штучного осіменіння можна використовувати через місяць після клінічно-го одужання.
Трихомоноз – це інфекційне захворювання переважно великої рогатої худоби, рідше ним хворіють кобили, собаки та кішки. Збудником хвороби є джгутикові най-простіші – трихомонади (trychomonada bovigenitalium).
Місцем локалізації трихомонад є піхва, матка, яйцепроводи та яєчники, а у сам-ців – секрет простати, цибулинно-сечівникові залози, придаток, препуцій. Зараження відбуається статевим шляхом, в тому числі і при штучному осіменінні, не виключена можливість перезараження через підстилку.
Клінічі ознаки. Через декілька днів після зараження у корів виникає набряк вульви та слизової оболонки присінку. Із статевої щілини виділяється каламутний, іноді з до-мішками пластівців та гною, слиз. На слизовій оболонці присінку і особливо піхви, на її нижній стінці з’являються щільні шорсткі вузлики, так звана “терка”.
У окремих корів запалення охоплює гартнерові ходи (виникає їх кістозне переро-дження) чи шийку матки, викликаючи цервіцит, що переходить в ендометрит.
У інвазованих корів та телиць з гострою формою перебігу хвороби може насту-пати запліднення, але на 2–7-му (найчастіше 4-му) місяці тільності виникає аборт з наступною мацерацією чи розсмоктуванням плода та розвитком піометри.
В порожнині матки накопичується ексудат, що нагадує гороховий суп.
Діагноз ставлять за клінічними ознаками (характерний аборт) і на підставі мікро-скопії ексудату в затемненому полі зору. Проте мікроскопію необхідно проводити без-
Ветеринарна гінекологія
посередньо на місці, оскільки при охолодженні трихомонади втрачають рухливість і їх легко сплутати з лейкоцитами.
Лікування полягає у звільненні геніталій від вмістимого шляхом промивання 2–3 %-им розчином іхтіолу, люголівського розчину чи 0,5 %-им розчином азотнокис-лого срібла.
Кампілобактеріоз (вібріоз) – інфекційне захворювання великої рогатої худоби, свиней та овець, що передається при осіменінні, через предмети догляду, підстилку, питну воду. Збудник хвороби – плодовий вібріон – Campylobacter foetus veneralis та Campylobacter intestinalis. Два інших збудники – Campylobacter typ III та Campyloba-cter bubulis – непатогенні.
Хвороба реєструється в різних зонах. При першому винекненні в господарстві вона перебігає гостро, швидко росповсюджується і охоплює значне поголів’я тварин. Джерело збудника – хворі тварини. Корови і телиці заражаються під час природного парування з хворими бугаями або при штучному осіменінні контамінованою спер-мою. Вівці можуть заражатися за час кітності аліментарним шляхом. У тварин, які перехворіли кампілобактеріозом, відтворювальна здатність відновлюється.
У відповідь на проникнення і розмноження збудника виникає вестибуліт, церві-цит, ендометрит, сальпінгіт.
Місце локалізації збудника – слизова оболонка статевих органів самок, плацента, плодові оболонки, тканини та органи плода.
Клінічні ознаки. При гострому перебігу хвороби спостерігають гіперемію, на-бряки слизових оболонок геніталій. Із статевої щілини виділяється велика кількість слизу, іноді із домішками крові і при хронічному перебігу на слизовій оболонці піхви навколо шийки матки виявляють вузликовий висип.
Характерною ознакою хвороби у корів є аборти на 2–8-му місяці із зігнанням ви-кидня чи резорбцією плода.
Викидні бувають набряклими, на шкірі голови та шиї у них є темно-червоні пля-ми, при їх розтині в грудній тачеревній порожнині виявляють мутну рідину, вмістиме шлунка – мутне чи коричневе, на серці та селезінці бувають дрібні крововиливи, на плодових оболонках – крововиливи та некрози.
Після зігнання викиднів спостерігаються затримання посліду, вагініти та метри-ти, субінволюція матки, персистентні жовті тіла та кісти яєчників, тривала (до 6 мі-сяців) анафродизія, але регулярні статеві цикли з безрезультатними багаторазовими осіменіннями.
У телиць при кампілобактеріозі тільність звичайно перебігає нормально, але теля-та народжуються ослабленими, апетит у них відсутній і вони швидко гинуть.
Діагноз ставлять на основі мікроскопічного дослідження абортованих плодів (се-лезінка, легені, плодові оболонки), або ж постановки реакції зв’язування комплемен-ту (РЗК) чи реакції тривалого зв’язування комплементу (РТЗК), виділення бактеріо-логічним методом чистої культури збудника із слизу статевих органів.
А. Я. Крилов запропонував спеціальний катетер для взяття матеріалу з матки та введення рідких лікарських речовин.
Розділ 16
Для взяття матеріалу корову фіксують, знезаражують зовнішні статеві органи, вводять у піхву стерильне піхвове дзеркало з освітлювачем і через нього – катетер. Звільняють вільний кінець його від муфти і просувають до шийки матки. Зрошують шийку матки середовищем і засмоктують катетером змивну рідину, що стікає на вен-тральну стінку піхви, у пробірку. Виймають катетер, відокремлюють пробірку із зми-вом, закривають стерильним корком, поміщають у тканинний чохол і направляють у лабораторію.
Лікування. П. А. Топленко рекомендує вводити внутрішньом’язово хворим коро-вам 3 000–4 000 ОД на 1 кг маси тіла пеніциліну, 3–4 рази на день протягом 3–4 днів. Внутрішньоматково можна вводити 1 000 000 ОД пеніциліну в 30–50 мл рослинної олії та інші антисептичні розчини.
При вагінітах застосовують 0,5 %-ну йодну мазь на вазеліні в поєднанні із зрошен-ням порожнини піхви фізіологічним чи гіпертонічним розчином хлористого натрію.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 24; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!