Набуті захворювання статевих органів
Механічні пошкодження. Серед набутих механічних пошкоджень статевих ор-ганів самців найчастіше реєструються різної етіології травми препуційного мішка прутня і калитки. Ступінь пошкодження тканини залежить від форми і напрямку сили діючого предмета.
У ділянці травми, що є “місцем найменшої резистенції” (locus minores resistentio) дуже часто виникають гострі запальні процеси (абсцес, флегмона).
За локалізацією механічні пошкодження препуційного мішка ділять на екстрапре-пуційні – коли пошкодження наносяться з бокушкірно-фасційного шару крайньої плоті; інтрапрепуційні – коли ці пошкодження здійснюються з середини препуційного мішка і ретропрепуційні – коли пошкоджується статевий член та навколишні щодо нього тка-нини препуційного мішка. Ці пошкодження бувають закритими і відкритими.
До екстрапрепуційних пошкоджень відносять удари, рани крайньої плоті (поверх-неві, глибокі і проникні), абсцеси та флегмони крайньої плоті (рис. 165).
До інтрапрепуційних пошкоджень відносять рани статевого члена та листків пре-пуційного мішка (забиті, рвані та різані).
До ретропрепуційних пошкоджень відносять розриви статевого члена (з пору-шенням цілісності білкової оболонки та крововиливами з утворенням гематоми); ви-
4 3
вертання препуційного мішка (вихід його парієтального лист-ка назовні з можливими по-шкодженнями, тріщинами, сад-нами, синцями, запаленнями); випадання препуційного мішка (коли препуційний мішок, що випав, не може повернутися у
|
|
а 5 1 б 2
вихідне положення); запалення препуційного мішка (акропос-тит та баланопостит); фімоз,
Рис. 165. Схема будови препуція (за І. І. Вороніним): 1 – шкіра; 2 – поверхнева фасція; 3 – листки внутрішньої фасції; 4 – глибока фасція крайньої плоті; 5 – парієтальний листок препуційного
мішка; а – препуційний отвір; б – прутень.
парафімоз.
Рани стінки препуційного мішка. Залежно від причини рани можуть бути колоті, різа-
Ветеринарна андрологія
ні, кусані з широкою і вузькою зоною ураження тканин, а за глибиною – поверхневі, глибокі і проникаючі, рвані і клаптеві.
Причини: пошкодження препуція гострими предметами стійл і станків, пнями, кусками металу, укуси, удари рогами, копитами.
Симптоми. У більшості випадків рани характеризуються болючістю, кровотечеюізя-янням. На 2–3-й день виникає набряк тканин, що може розповсюджуватися за межі рани.
Діагноз. Характерним симптомомдля встановлення діагнозуєкровотеча. Наявність проникаючих ран підтверджується зондуванням, яке виконують після знеболення.
Лікування. При лікуванні поверхневих і глибоких ран застосовується хірургічна обробка ран з частковим висіканням тканин. Після хірургічної обробки рану зашива-ють глухим швом. Проникаючі рани в порожнину препуційного мішка після хірургіч-ної обробки з повним або частковим висіченням тканин зашивають двоповерховими швами – на слизову оболонку із захопленням стінки рани і на шкіру.
|
|
Прогноз – благополучний, оскільки в багатьох випадках рани загоюються без ускладнень.
Забій (contusio) виникає переважно під дією тупих предметів: ударів рогами, ко-питами, при доланні перешкод, бар’єрів, падінні, тривалому стисканні повалом, при взятті сперми на чучело.
Симптоми: розлитий крововилив у тканини, почервоніння або посиніння ділянки травми, набряк, біль, зменшення отвору препуційного мішка.
При травмі з глибоким ураженням тканин може утворитися набряк слизової обо-лонки. Залежно від сили удару і форми предмета набряк на 2–3-й день може розповсю-джуватись аж до калитки. Загальний стан самця пригнічений, він не лягає, сечовиді-лення затруднене і болісне. При сильних ударах може пошкоджуватися статевий член. Діагноз ставиться за характерними ознаками з врахуванням анамнестичних даних.
Прогноз – обережний.
|
|
Лікування – симптоматичне і скероване на профілактику гнійного запалення. Хво-рих тварин заганяють у чистий станок з м’якою підлогою. Ділянку травми вистрига-ють, очищають від механічних забруднень, обробляють спиртовим розчином йоду, септонексом або кубатолом.
Тканини інфільтрують 0,25 %-им розчином новокаїну з антибіотиками. Гематома стінки препуційного мішка виникає при розривах краніальної гілки
зовнішньої соромітної артерії або вени.
Симптоми. Зразу ж після забиття утворюється округлої форми з чітко виражени-ми краями набряк. При пальпації його в перші дні відчувається флуктуація, з третього дня – крепітація. Ділянка травми болюча, гаряча. Набряк може випинатися в порож-нину препуційного мішка і заважати виведенню статевого члена.
Діагноз ставлять з урахуванням часу утворення набряку після травми. Витікання крові з голки при пункції набряку підтверджує діагноз.
Лікування. Ділянкутравми вистригають, обробляють асептичним розчином (спир-товий розчин йоду, іхтіол, стептонекс, кубатол). При можливості в перші години і дні
Розділ 17
А б
застосовують холод, а з третьо-го дня – тепло. На 4–5-й день гематому розтинають, згустки фібрину видаляють, рану за-лишають відкритою. При необ-хідності депонують антибіоти-ки і сульфаніламіди.
|
|
Абсцес – гостре гнійне запалення тканин препуцій-
В г
ного мішка з утворенням по-рожнини, наповненої гноєм і обмеженої піогенною оболон-кою. Реєструється у самців
Рис. 166. Екстрапрепуційні пошкодження препуція (за І. І. Вороніним):
а – абсцес крайньої плоті; б – вигляд крайньої плоті після ліквідації
абсцесу; в – фіброз крайньої плоті; г – гематома крайньої плоті.
усіх видів свійських тварин (рис. 166).
Причини: колоті рани, забої з розчавлюванням тканин і на-ступним інфікуванням збудни-
ками гнійної інфекції: стрептококами, стафілококами, кишковою паличкою. Симптоми. У стінці препуційного мішка протягом 3–5-ти днів виникає спочатку
розлитий набряк тканин, що з часом набуває круглої форми. Він гарячий, болючий із накопиченням гною, при пальпації відчувається флуктуація. Виведення прутня ви-кликає біль. При значному об’ємі абсцесу сеча виділяється з порожнини препуція краплинами.
Діагноз обґрунтовується клінічними ознаками з врахуванням даних анамнезу. На-явність гною при пункції набряку підтверджує діагноз.
Лікування. В перші дні після нанесення рани – хірургічна обробка. В усіх випад-ках ефективна коротка новокаїнова блокада з антибіотиками. При утворенні порож-нини проводять розтин абсцесу з евакуацією гною і пухким дренуванням емульсією синтоміциновою або Вишневського.
Флегмона – гостре, гнійне, розлите запалення пухкої сполучної тканини стінки препуційного мішка. Спостерігається у всіх самців.
Причини: забої і рани з широким пошкодженням тканин і інфіковані збудниками гнійної інфекції.
Симптоми: дифузний набряк тканин стінки препуційного мішка, інколи – з ура-женням слизової оболонки. Виведення прутня затруднене, болісне. Набряк гарячий, тканини ущільнені, болісні. На 5–7-й день появляються фокуси абсцедування, загаль-ний стан тварини покращується, біль зменшується.
Статевий член не можна вивести з препуційного мішка. Сеча виділяється в по-рожнину препуційногомішка, застоюється, подразнює слизову оболонку,що супрово-джується пригніченням загального стану з підвищенням загальної температури тіла.
Ветеринарна андрологія
У кнурів флегмону препуція необхідно диференціювати від наповнення сечею ампулоподібного розширення препуційного мішка, що не болісне і при натисканні зменшується в об’ємі внаслідок випорожнення.
Діагноз ставиться за характерними симптомами.
Лікування. Коротка новокаїнова блокада, тепло, іхтіолова мазь або емульсія Ви-шневського місцево. Утворені абсцеси розтинають.
Постит (postitis) – запалення крайньої плоті. Зареєстроване у всіх самців, але час-тіше виникає у бугаїв, кнурів і псів.
Етіологія. Накопичення в препуційному мішку сперми і затримання сечі є осно-вними причинами поститу. Сприяють виникненню захворювання анатомічні особли-вості препуційного мішка: довгий і вузький у бугаїв, наявність дивертикула у кнурів, вузький отвір у псів. Атрофія прутня і фімоз, особливо у жеребців, теж сприяють накопиченню сперми в препуційному мішку. При себореї, що супроводжується інтен-сивним виділенням смегми та подразненням слизової оболонки сечовим піском, теж може виникати постит.
Патогенез. Забруднення препуційного мішка збудниками гнійної інфекції (мікро-би, віруси, гриби) сприяє гнійно-гнильному розвитку накопичених там субстратів, а утворені в результаті цього продукти подразнюють слизову оболонку і викликають запальні процеси.
Особливості запального процесувпрепуційному мішку полягають в тому, що в його перебігу звужується отвір препуційного мішка і затримується виділення еякуляту, роз-вивається запалення голівки прутня. Утворені виразки слизової оболонки ятряться, роз-ростаються гранулярні клітини. При загоюванні утворюються рубці слизової оболонки, звужується отвір препуційного мішка, що веде до виникнення фімозу (І. С. Черненко).
У бугаїв, при локалізації запального процесу в ділянці отвору препуційного міш-ка, набрякає стінка отвору і внаслідок реакції м’язів шкіра завертається в порожнину мішка, а її довгі волоски додатково подразнюють слизову оболонку не тільки препу-ційного мішка, а і голівку пеніса.
Симптоми: набряк стінки препуцію, особливо навколо отвору, виділення гнійно-го ексудату з отвору препуційного мішка, подразнення слизової оболонки, біль при пальпації стінки препуційного мішка, затруднене виведення прутня, порушення ста-тевих рефлексів, виділення сечі в препуційний мішок, звідки вона витікає крапли-нами, переповнення сечового міхура, наповнення ексудатом і сечею дивертикула у кнурів, утворення виразок на слизовій оболонці.
Діагноз. Ознаки захворювання дають можливість безпомилково ставити діагноз. Постит необхідно диференціювати від трихомонозу і кампілобактеріозу. У псів виді-ляється гнійний ексудат зеленуватого відтінку, на набряклій слизовій оболонці видно збільшені лімфатичні фолікули і виразки, розмірами як горошина.
Лікування хворих тварин передбачає утримання їх у чистих і сухих стійлах; са-кральну епідуральну анестезію або блокаду за І. І. Магдою (у жеребця), за І. І. Воро-ніним (у бугая); механічне очищення препуційного мішка і його отвору; виведення
Розділ 17
статевого члена із препуційного мішка; обробку препуційного мішка і статевого члена асеп-тичними речовинами (етакри-
а б в А
б
а
б
дин лактату1: 5 000, калію пер-манганат 1: 5 000, фурациліну 1: 1 000), розчином антибіоти-ків на 0,25 %-му розчині ново-каїну; змащування виразки сли-зової оболонки йод-гліцерином, коротку новокаїнову блокаду ділянки запалення; введення у порожнину препуційного міш-ка мазей іхтіолової, стрептоци-дової, емульсії синтоміцинової, Вишневського; припікання ви-разок бриліантовим зеленим.
Баланопостит (bаlanopos-
а в в г Б В
Рис. 167. Інтрапрепуційні пошкодження прутня (за І. І. Вороніним):
А – нориці (а – уретри; б – уретри біля основи фіброзної персистуючої вуздечки; в – печеристого тіла); Б – виразка (а – парієтального лист-ка препуція; б – біля верхівки прутня; в – біля завороту препуційних листків з утворенням манжетоподібного потовщення навколо прутня); В – рани (а – поверхнева забійна рана верхівки статевого члена; б – рі-зана рана парієтального листка препуція; в – рвана рана з вивертанням
препуційного мішка; г – різана рана білкової оболонки статевого члена.
titis) – запалення слизової обо-лонки препуція та голівки ста-тевого члена.
Етіологія. У більшості ви-падків баланопостит виникає як ускладнення тривалого періоду поститу.
Характерним симптомом захворювання є набряк слизо-вої оболонки голівки прутня і крайньої плоті з виділенням еякуляту, злипання волосся, за-труднення виведення статевого члена при сечовиділенні і галь-
мування статевих рефлексів. Залежно від виду збудника, який є причиною запалення і ступеня ураження слизової оболонки, перебіг запального процесу може характе-ризуватися значним виділенням фібрину, утворенням виразок і некрозом слизової оболонки.
При хронічному перебігу хвороби внаслідок розростання сполучної тканини стін-ка препуційного мішка потовщується.
В окремих випадках виникає загальне пригнічення тварин, підвищується темпе-ратура тіла.
Лікування – таке ж, як при поститі.
Ветеринарна андрологія
Фімоз (phimosis) – це вроджена вада розвитку або набуте захворювання, що характеризується звуженням отвору препу-ційного мішка. Може бути у всіх самців свійських тварин і про-являтися неможливістю виведення статевого члена із препуцій-ного мішка.
Етіологія. Набутий фімоз виникає на ґрунті акропоститу і баланопоститу, загоювання ран препуція із звуженням його отвору внаслідок утворення рубців.
У пса уроджений фімоз може виникати при гіпоплазії прутня з різким звуженням отвору препуція (Г. М. Калиновський).
Груба травма голівки прутня, що виникає при доланні пере-шкод, падінні, ударах тупими предметами, а також пухлини теж супроводжуються фімозом.
Неминучим є виникнення фімозу після ампутації прутня, що найчастіше буває у жеребців.
Діагноз. Звужений отвір препуція, накопичення сечі в його
Рис. 168. Гангре-нозний баланопос-тит у барана (за Л. І. Целіщевим).
порожнині, збільшення голівки і наявність вуздечки прутня – основні ознаки, за яки-ми обґрунтовують діагноз. Неможливість вивести статевий член після блокади за І. І. Вороніним підтверджує правильність діагнозу.
Лікування. Консервативне – масаж отвору препуція – не завжди дає позитивний результат тому основним є оперативне лікування: після підготовки операційного поля і санації препуційного мішка та інфільтраційної анестезії розрізають звуже-не кільце отвору препуція або роблять повздовжні розрізи його вентральної стінки. Якщо такі маніпуляції не дають бажаного результату, то розсікають нижню стінку мішка препуція, починаючи з його отвору. Рани зашивають, з’єднуючи шкіру з сли-зовою оболонкою.
Післяопераційне лікування. Змащування ран антисептичними мазями, емульсіями або аерозольними препаратами.
Парафімоз (paraеhimosis) – защемлення голівки виведеного статевого члена або його тіла після травми чи внаслідок утворення гематоми, що унеможливлює його зво-ротне втягування у препуційний мішок, називають парафімозом. Найчастіше парафі-моз спостерігається у жеребців, рідше – у бугаїв і псів.
Етіологія. Набряк внутрішнього листка препуційного мішка, що виникає най-частіше після травми прутня, є основною причиною виникнення захворювання. На 5–7-й день від часу виникнення захворювання сполучна тканина препуційного мішка розростається і утворює манжетоподібне ущільнення, що охоплює тіло прутня і під-вищується над його поверхнею. Частина прутня, що звисає нижче “манжетки”, набря-кає, на голівці його утворюються тріщини, з яких витікає лімфа (рис. 169).
Подібні ознаки виникають у бугаїв при вивертанні препуційного мішка. Часто причиною захворювання у бугаїв та псів є окутування і защемлення прутня довгими волосками препуція.
Розділ 17
Описані випадки защемлення прутня у жеребців гумовим кільцем від штучної вагіни, що сповзло на пеніс при отриманні сперми.
Симптоми. Статевий член звисає, само-стійно і рефлекторно не втягується у пре-пуційний мішок. Протягом 3-х днів виникає значний набряк певної ділянки внутрішньо-го листка препуція, що циркулярно охоплює прутень. Звисаюча частина пеніса холодна, щільна, малоболісна, на ній утворюють-
Рис. 169. Набряк внутрішнього пре-пуційного листка при парафімозі (за І. І. Вороніним).
ся шкоринки засохлої лімфи. Протягом 2-х тижнів наступає склероз манжетоподібного потовщення, на тілі прутня утворюються ви-разки. Звисаюча його частина травмується до підлоги, стійла, підстилки, а зимою може на-ступати відморожування.
Постановка діагнозу легка і не вимагає особливих досліджень.
Лікування. У свіжих випадках, в перші 2–3 дні застосовують холодні компреси із в’я-жучих. Набряк внутрішнього препуційного
листка знімають застосуванням в’яжучих речовин (танін, буровська рідина) та асеп-тичних (при парафімозі) розчинів (етакридин лактат, фурацилін) і масажу, туге бин-тування еластичним бинтом дозволяє вправити статевий член у препуцій. Застосову-ють підтримуючий бандаж, для фіксації статевого члена до черева. Тривалий масаж випалої частини і стягування еластичним бинтом інколи дає можливість вправити статевий член у препуцій.
Після вправлення прутня у препуцій на його вхід накладають 2–3 вузлуваті шви, захоплюючи обидві складки препуційного мішка. Нитки швів залишають довгими, щоб можна було за них підтягувати препуцій і між швами вводити у препуційний мішок лікарські засоби.
Якщо консервативне лікування не дає бажаного результату, то манжетоподібне потовщення циркулярно висікають, рани зшивають вузлуватими швами, статевий член вправляють у препуцій, а на його отвір накладають 2–3 стібки перехресного або циркулярний шов.
У виключних випадках випалу частину прутня ампутують з уретротомією у ді-лянці промежини або без неї.
Вивертання препуційного мішка. Хворобу зареєстровано у бугаїв м’ясних по-рід. Внаслідок перерозвитку парієтального листка препуція у них реєструють звисан-ня крайньої плоті під час отримання сперми, дефекації та сечовиділення.
Ветеринарна андрологія
Симптоми. З отвору препуція випадає циркулярна складка слизової оболонки до-вжиною 10–12 см. Постійне випадіння пре-пуційного мішка сприяє забрудненню його, травмуванню, розвитку запального процесу. Додатковим фактором, що ускладнює перебіг
захворювання, є подразнення сечею і пере- 1хід запалення у хронічну форму з розвитком
фіброзної сполучної тканини, що має кільце-подібну форму. Так виникає випадіння пре-пуційного мішка.
Лікування. На початку захворювання вда-
ється припинити розвиток гострого запально-го процесу консервативним лікуванням (меха-нічна очистка, коротка новокаїнова блокада, розчини асептичних і зв’язуючих речовин) і перехід хвороби у хронічну форму з роз-витком фіброзної тканини. Випалу частину
Рис. 170. Фіксація випадаючого лист-ка препуція (за І. І. Вороніним):
1 – шкіра; 2 – внутрішня стінка препуція; 3 – пре-пуціальний мішок; 4 – хід нитки шва, фіксуючого
випадаючий листок препуція.
вправляють, фіксують провізорними швами (рис. 170) на один два тижні. При необ-хідності випалу частину видаляють.
Рани статевого члена. Найчастіше зустрічаються колоті, різані і кусані рани го-лівки прутня. Кусані рани тіла прутня у кнурів спостерігаються при утриманні їх вод-ному станку зі свиноматками, а рани голівки прутня у псів – при насильному роз’єд-нанні зкліщених тварин під час природного парування (Г. М. Калиновський).
Причини. Гострі ріжучі іколючі предмети у підлозі таперегородках станків і стійл, укуси при скупченому утриманні і під час парування тварин.
Симптоми. Спостерігається крапельна кровотеча із препуційного мішка, згустки крові навколо отвору і на волосках препуційного мішка, наявність крові на підлозі стійла і на підстилці.
Діагноз. Локалізацію рани встановлюють при виведенні прутня із препуційного мішка. При рані тіла прутня згустки крові можуть накопичуватись у глибині препу-ційного мішка. Рани мають незначне зяяння. При травмуванні уретри із рани виді-ляється сеча.
Прогноз. Обережний, особливо при кусаних ранах тіла прутня. Як ускладнення може виникати фістула кавернозних тіл або уретри.
Лікування. При хірургічній обробці ран видаляють тільки мертві тканини і заши-вають рану швом. Рани тіла прутня без ушкодження уретри загоюються за вторинним натягом протягом 9–14-ти днів. Рани голівки прутня у псів після видалення сторонніх тіл і анестезії загоюються протягом 12–14-ти днів. У порожнину препуційного мішка вводять емульсію Вишневського, стрептоцидову або синтоміцинову.
Розділ 17
Запліднювальна імпотенція
Уроджена та спадково обумовлена запліднювальна імпотенція Гермафродитизм (інтерсексуалізм, двостатевість). Під гермафродитизмом розу-
міють уроджену аномалію, коли у одного індивіда одночасно розвиваються елементи мюллєрових та вольфових проток. Дуже рідко гермафродитизм проявляється справж-ньою двостатевістю, при якій у тварини одночасно є сім’яники і яєчники, порівняно рідко у них виявляють поєднання сім’яників із зовнішніми статевими органами самки (статеві губи, переддвер’я піхви, клітор). Таких тварин вибраковують.
Крипторхізм – уроджена аномалія, при якій сім’яники затримуються у черевній порожнині самця, а не опускаються у калитку (переважно крипторхізм буває ліво-стороннім).
Гіпоплазія сім’яників – недостатній розвиток сім’яників, що буває наслідком спадково зумовленого розладу ембріонального розвитку. Одностороння гіпоплазія (звичайно лівого сім’яника) проявляється різним ступенем олігоспермії та тератос-пермії, а двостороння – аспермією. Бугаїв з ознаками гіпоплазії сім’яників вибрако-вують.
Сегментальна аплазія та гіпоплазія похідних вольфової протоки характери-зується одно- чи двосторонньою відсутністю чи недостатнім розвитком придатків сім’яників, сім’япроводів та міхурцеподібних залоз.
Промацування сім’яників у таких самців дозволяє виявити на місці придатка тонкий щільний тяж без чітко вираженого хвоста придатка. При ректальному дослі-дженні іноді встановлюють повну відсутність чи недостатній розвиток додаткових статевих залоз. Статеві рефлекси у таких самців можуть зберігатися, але дуже рідко вдається отримати еякулят, який до того ж відзначається олігосперматизмом чи ас-пермією. Якщо аплазія торкнулася сім’япроводів, то придаток сім’яника, внаслідок переповнення йогоканалу сперміями, виявляється збільшенням знерівномірними по-товщеннями.
Бугаї з симптомами аплазії та гіпоплазії придатків сім’яників, сім’япроводів та міхурцеподібних залоз підлягають вибракуванню.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 26; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!