Морфологічна структура молочної залози.
Молочна залоза (glandula lactifera), фізіологічним призначенням якої є вигодову-вання приплоду, функціонує у тісному зв’язку з органами розмноження: вона еволю-ціонує у зв’язку з наближенням родів, активно функціонує у підсисний період після родів, забезпечуючи приплід повноцінним живленням, і тоді піддається інволюції. З одомашненням тварин людина стала використовувати їх для своїх потреб, в тому числі для власного харчування. Молочні тварини стали продуцентами молока, що на-клало свій відбиток не лише на морфологію та фізіологію молочної залози, а й на її резистентність щодо дії несприятливих чинників.
Більшість видів ссавців має парну молочну залозу. У приматів, слонів, китів, ка-жанів молочна залоза розміщена у ділянці грудей і тому називається грудною (gla-ndula mamma) або груддю (mastos); у жуйних і кобил – між стегнами, у пахвинних ділянках – вим’я (uber); у всеїдних, м’ясоїдних і гризунів вона має вигляд парних ізольованих горбів (пакетів), розміщених уздовж білої лінії живота і на вентральній
Патологія молочної залози
поверхні грудної клітки, утворюючи мно-жинне вим’я (uberа).
Молочна залоза – це залозистий орган, що складається у великої рогатої худоби з чотирьох часток (з яких задні краще роз-
винені), вкритих зверху ніжною шкірою з 3рідкими волосками, які на задній поверхні
ростуть знизу вгору, створюючи молочне дзеркало. Під шкірою розміщена підвішу-юча зв’язка тафасція (ligamentum suspenso-rium uberis), як продовження жовтої фасцїї живота, далі – поверхнева фасція (ligam. superficialis), що щільно охоплює кожну половину і глибока (власна) фасція (ligam.
|
|
|
proprius), яка окутує кожну чверть. Від неї відходять сполучно-тканинні перегородки (трабекули), що ділять паренхіму вим’я на чверті та дольки (lobulae uberis).
Підвішуюча зв’язка вим’я у окремих тварин під час другої-третьої лактації зна-чно розтягується і вим’я опускається аж до землі. Нащадків таких корів не бажано ви-користовувати в селекції стада.
Рис. 137. Схема будови вим’я корови:
1 – цистерна; 2 – молочні ходи; 3 – паренхіма вим’я;
4 – шкіра; 5 – дійковий канал.
Як залоза, вим’я складається з паренхіми (залозиста тканина) та вивідних проток, між якими розміщені інтерстиціальна сполучна тканина, судини, нерви.
Залозиста тканина вим’я формується альвеолами (пухирцями овальної чи грушо-подібної форми), кожна з яких вистелена секреторними клітинами, має власну оболон-ку, оточену міоепітелієм. У неактивному стані залозисті клітини мають циліндричну форму, при наповненні секретом вони стають кубічними, а після виділення секре-ту – плоскими. Кожна залозиста клітина оточена міоепітелієм. Відростки міоепітелію утворюють навколо кожної альвеоли своєрідну сітку, скороченням якої з альвеол ви-давлюється молоко у молочні протоки. Ззовні до міоепітелію прилягає тонка сполуч-нотканинна облямівка – скловидна кайма, що переходить у інтерстиціальну тканину.
|
|
|
Альвеоли – це секреторна частина, що формує паренхіму вим’я (рис. 138). Від кожної альвеоли відходить вивідна протока (дрібна). Дрібні протоки впадають у се-редні вивідні протоки (молочні канали), вони – у великі молочні ходи (біля 10–15), що впадають у цистерну (sinus lactifer), яка відкривається у дійку (papila uberis) до-вжиною 4–10 см. Альвеоли, об’єднані середніми вивідними протоками, утворюють часточку, що нагадує гроно винограду.
Середні тавеликі вивідні протоки на своєму протязі мають чисельні розширення та звуження, що сприяє утриманню молока у великій системі в проміжках між доїннями.
Розділ 15
1 йкову частини. Наддійкова частина 3 об’ємом від 80 до 500 мл, а дійкова –
2 біля 50 мл.
|
|
|
3 нні 3,5 см, після здоювання – 1,5–2 см. У дійці виділяють основу, циліндрич-ну частину та верхівку. Стінка дійки
Сполучна тканина дійки містить Рис.138.Схемабудовичасткимолочноїзалози: пучки гладкої мускулатури – поздо-1, 3, 4, 5, 6 – молочні протоки; 2 – альвеоли. вжньої, циркулярної та радіальної. В
ділянці верхівки дійки вони формують м’язове кільце – сфінктер довжиною 5–10 мм, діаметром – 2,5–3 мм, що щільно стис-кає дійковий канал. Слизова оболонка дійкового каналу тут утворює 4–8 радіальних та 3–5 поздовжніх складки – розетку. Вхідна розетка каналу завжди волога і тому адсорбує на собі пил, бруд, мікроби. Тому її потрібно добре обробляти при введенні катетера чи канюлі шприца.
Альвеоли, молочні протоки та цистерни разом утворюють ємкісну систему вим’я. Молочна залоза вівці та кози складається з двох чітко розмежованих половин з однією дійкою на кожній. Внаслідок недостатнього розвитку підвішуючого апарату вим’я сильно відвисає, особливо в період лактації, що сприяє частим механічним по-
|
|
|
шкодженням. Дійки у овець конусоподібні і мають по одному вивідному отвору. Молочна залоза свиней складається з 8–16 (іноді 20) залозистих часток (пакетів),
симетрично розміщених по обидва боки білої лінії. Кожна така частка складається з групи залозок з вивідними протоками у дві, рідше три невеликих цистерни, які в свою чергу відкриваються двома – трьома отворами на верхівці соска.
Молочна залоза кобили розміщена в лобковій ділянці і складається з двохполовин, розділених на невидимі ззовні передню і задню чверті. Кожна чверть має самостійні системи альвеол та проток, що відкриваються біля основи дійки у дві – три невеликі цистерни, які закінчуються двома – трьома отворами на верхівці дійки.
Молочна залоза сук складається з 10 пакетів, розміщених симетрично. Молочних цистерн у них немає. Молочні ходи об’єднуються у 6–12 великих молочних проток, що відкриваються окремими отворами на верхівці соска.
Патологія молочної залози
| Артеріальна система вим’я скла- |
| вим’я: |
разом з однойменною веною, зо- бово-підчеревний нерв; 4 – промежинний нерв; 5 – зовнішня со-внішнім сім’яним нервом та лім- ромітна артерія; 6 – аорта.
фатичними судинами виходить з
черевної порожнини через пахвовий канал у надвим’яний простір, ділиться на пере-дню та задню артерії основи вим’я, гілки яких постачають кров’ю усі тканини від-повідної половини вим’я і утворюють капілярну мережу навколо кожної альвеоли та артерія промежини (a. perinealis), що виходить із внутрішньої соромітної артерії при її виході із тазової порожнини, проходить під шкірою промежини і розгалужується в шкірі задньої поверхні вим’я. Частина її гілок проникає і в паренхіму вим’я.
Венозна система вим’я багатша, вона включає зовнішню соромітну вену (v. рu-denda externas), підшкірну черевну молочну вену (v. subcutanea abdоminalis) та вну-трішню соромітну вену (v. рudenda interna). Вени вим’я супроводжують артерії і ма-ють таку ж назву. Крім того, в результаті злиття передньої вени вим’я та передньої вени основи вим’я утворюється підшкірна черевна (молочна) вена (v. subcutanea abd-ominalis), що проходить під шкірою нижньої частини черева (паралельно білій лінії), на рівні 8-го ребра проникає крізь отвір черевної стінки (молочний колодязь) у грудну порожнину і впадає у внутрішню грудну вену.
Лімфатична мережа вим’я представлена поверхневими та глибокими лімфатич-ними судинами та лімфатичними вузлами. Поверхнева лімфатична мережа розміще-
Розділ 15
1 3
Рис. 140. Схема лімфатичних судин вим’я:
1 – глибокі лімфатичні судини; 2 – лівий лімфа-тичний вузол; 3 – поверхневі лімфатичні судини;
4 – лімфатичний вузол цистерни.
на в шкірі, підшкірній клітковині та фасціях вим’я у вигляді щілин, капілярів та судин, що впадають у поверхневі пахвові лімфовузли за-дніх долей вим’я. Звідси лімфа скеровується у глибокий пахвовий лімфовузол, тоді в лімфа-тичну цистерну поперекової області, грудну протоку, передню порожнисту вену.
Іннервація вим’я здійснюється 4 парами спинномозкових нервів:
• клубово-підчеревним (n. iliohypogast-ricus);
• пахвинним (n. ilioinguinalis);
• зовнішнім сім’яним (n. spermaticus ex-terna);
• промежинним нервом (n. perinealis). Молочна залоза зв’язана функціонально
з органами розмноження, її нейрогуморальна регуляція здійснюється тими ж механізмами взаємозв’язку. Її форма, будова, здатність до молокоутворення залежить від співвідношен-ня паранхіми та сполучної тканини.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 27; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!