Складання будівельних поперечників.
Крім поздовжнього профілю, при трасуванні складають профілі-поперечники.
Останні вибирають у характерних місцях, як на пікетах, так і на плюсових точках, з таким розрахунком, щоб з необхідною повнотою охарактеризувати трасу в поперечному до неї напрямку. Побудова поперечників в основному аналогічна побудові повздовжнього профілю.
При виконанні завдання необхідно викреслити два поперечники, розмістивши один з них на рівнинній ділянці траси, а другий на косогорі. На поперечниках необхідно провести проектування детального розпланування будівельного полотна.
Основною частиною залізничного полотна є верхня будова – рейки зі шпалами, укладені на баластний шар. Для кращого стоку води земляна основа над баластним шаром влаштовується у вигляді так званої зливної призми.
На малюнку 1.8 приведений поперечний розріз полотна залізниці для одношляхової дороги. Уздовж дорожнього полотна влаштовують бокові водовідвідні канави – кювети. Середня глибина кювета 0,6 м.
Для виконання земляних робіт роблять детальне розпланування земляного полотна або, як кажуть, будівельних поперечників. Це розпланування полягає в позначенні на місцевості в плані і по висоті всіх характерних точок профілю полотна: осі, бровок, кюветів і т.д.
Мал.1.10
Поперечники розплановують на всіх переломах поздовжнього профілю, на прямолінійних ділянках через 20-40 м. Осьовими точками поперечників служать як пікети, так і плюсові точки. На заокругленнях траси поперечники розплановують через 10-20 м по напрямку до центру кривої.
|
|
|
Одночасно з розплануванням поперечників виносять у натуру червоні відмітки, які відповідають відмітці бровки дорожнього полотна у закінченому вигляді.
У залежності від розташування, поперечники розплановують одним з наступних способів:
1) Розпланування поперечників у рівних місцях на насипі.
Вихідними даними для розпланування поперечника є:
а – ширина земляного полотна, рівна 5,8 м;
h – висота насипу. рівна робочій відмітці;
m – стрімкість схилу, що приймається в залежності від інженерно – геологічних властивостей грунтів (в нашому випадку 1: 1,5).
Рис.1.11
Для розпланування поперечників у натурі відкладають в обидві сторони від осьової точки 01 відстань в/2 для позначення бровок і відстані l = в/2 + h * m для фіксації схилів (приклад: нехай h = 4 м, тоді l=5,8/2+4* 1,5 = 8,9 м)
2) Розбивка поперечників у насипі при значному нахилі місцевості (на косогорі).
У цьому випадку для того, щоб отримати на місцевості розташування точок підошви насипу Б1 і Б, відкладають вверх і вниз відстані l1 i l2, якi знаходять за формулами:
|
|
|
l1 = (B/2+mh)sin β/sin(β+υ); (1.41)
l2 = (B/2+mh)sin β/sin(β-υ); (1.42)
де υ – кут поперечного нахилу місцевості (знаходять у нашому випадку за горизонталями плану):
β – кут схилу насипу (tg β = 1:m) = 0,67.
Рис.1.12
Для визначення на місцевості проекції бровок А1 і А2, необхідно від осьової точки 01відкласти по поверхні землі відстань О1А1 = О1А2 = B/2cos υ.
3) Розпланування поперечників у виїмці.
Для розпланування поперечників фіксують осьову точку траси О, точки А1, А2, і бровки виїмки Б, Б1
Якщо місцевість у поперечному напрямку порівняно рівна, то розташування в натурі точок А1 і А2, знаходять, відкладаючи в обидві сторони від осі відстані О1А1, О1А2,
O1A1 = O2A2, = b/2 + d,
де b – ширина дорожнього полотна, рівна 5,8 м;
d – ширина кювету поверху, рівна 2,2 м.
Відмірявши від точок А1 і А2, величину закладення схилу, рівну mh, знаходять і закріпляють бровки виїмки Б і Б1.
. 
Рис.1.13
При розплануванні поперечників в виїмці по косогору необхідно відкласти від вісі траси в сторону зниження схилу відстань
l1 = (b/2 + d + mh)sin β/sin(β+υ) (1.43)
і в сторону підвищення схилу
l2 = (b/2 + d + mh) sinβ/sin(β – υ), (1.44)
де
υ – кут нахилу місцевості;
β – кут схилу виїмки;
h – глибина виїмки
Рис. 1.114
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 17; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!