Побудова попередніх повздовжніх профілів.
 |
Рисунок 1.2
Порядок побудови попереднього повздовжнього профілю може бути наступним:
Допустимо, що по лінії, заданій основним напрямком траси,(рис. 1.2) необхідно побудувати профіль, причому горизонтальний масштаб його повинен відповідати масштабу карти, а вертикальний бути в 10 раз більшим. Для цього на профільну лінію на карті накладають папір і на ньому відмічають виходи всіх горизонталей та структурних ліній рель’єфу і їх відмітки.
На міліметровому папері, призначеному для побудови профілю, проводять лінію умовного горизонту, який вибирають так, щоб лінія поверхні розміщувалась на профілі невисоко, але не перетинала лінії умовного горизонту. Після цього папір з відмітками виходів горизонталей прикладають до лінії умовного горизонту, на якій відмічають точки 1.2,3,… 11, К пересічення горизонталей з лінією профілю. З цих точок встановлюють перпендикуляри до лінії умовного горизонту, на яких у вертикальному масштабі відкладають відмітки точок. З’єднавши побудовані точки плавною кривою, одержимо профіль місцевості по заданому напрямку.
Наступна задача – це встановлення положення дороги на поперечному профілі (або інакше нанесення червоної лінії). Рішення виконується при дотриманні ряду технічних умов.
Основна вимога, що вимагається при проектуванні дорожних трас – це плавність та безпечність руху з заданими швидкостями. У зв’язку з цим на залізницях та автомобільних дорогах строго регламентуються максимальні (керуючі) ухили і мінімальні радіуси кривих (табл. 1.1, 1.2)
|
|
|
На кривих невеликих радіусів гранично допустимий ухил зм’ягчують (зменшують). На залізницях це зм’ягчення ухилу, виражене в тисячних долях, визначається за формулою
Δі = 700/R, (1.2)
де R – радіус кривої.
Наприклад, при керуючому ухилі ігр = 20 % максимально допустимий ухил на кривій при R = 700 м
і = і гр – Δі = 20 - 700 / 700 = 19 %.
Майданчики під станції і роз’їзди, а також великі парки шляхів повинні розміщуватись, як правило, на прямих горизонтальних ділянках і тільки в складних умовах допускають розміщення роз’їздів і проміжних станцій на ділянках з ухилами, які не перевищують 2.5 % і на кривих, обернених в одну сторону, з радіусом кривини не менше 1000 м.
Вимозі забезпечення стійкості земляного полотна, зручності поверхневого водовідводу і захисту дороги від сніжних та піщаних наносів краще всього відповідає розміщення дороги в насипі. Але в пересіченій місцевості для зменшення поперечних ухилів дорогу проектують по січній, зрізуючи підвищення. В цьому випадку проектна лінія наноситься під умовою нульового балансу земляних робіт (приблизною компенсацією об’ємів насипів та виїмок).
|
|
|
Положення дороги в профілі визначається також рядом точок, строго фіксованих по висоті: початок і кінець траси, її пересічення в одному рівні з існуючими залізничними та автомобільними дорогами, висоти проектної лінії над поверхнею води при переході через водотоки.
Після нанесення на профіль положення цих точок, укладають між ними трасу, погоджуючись з вимогами, приведеними вище, так, щоб вона проходила через фіксовані точки. Визначають значення ухилів на окремих ділянках
і = (Н2 – Н1) / S, (1.3)
де
Н2, Н1 – проектні (червоні) відмітки фіксованих точок на початку та в кінці даної ділянки (в даному випадку визначаються графічно за попереднім профілем).
S – горизонтальна проекція відстані між ними, в даному випадку визначається також графічно за профілем.
Очевидно, одержане значення ухилу не повинне бути більше максимально допустимого.
Рисунок. 1.3
Потім знаходять робочі відмітки, як різницю між чорними і червоними відмітками. Вони показують величину насипу або виїмки грунту на відповідній точці. Їх підписують на відповідних ординатах вище проектної лінії при насипі грунту і нижче – при виїмці.
|
|
|
Проектні червоні відмітки точок між фіксованими - Нi знаходять за формулою:
Нi = Нфікс. + i * di, (1.4)
де
Нфікс. - відмітка фіксованої точки
I - запроектований ухил на ділянці між фіксованими точками
di - відстань між фіксованою точкою і точкою, для якої знаходять відмітку Нi (знаходять графічно за профілем).
Між точками профіля з робочими відмітками h1 s h2 різних знаків знаходяться точки нульових робіт. Для подальшого підрахунку об’ємів земляних робіт нам необхідно знайти відмітки всіх точок нульових робіт на попередньому профілі. Ці відмітки знаходять також за формулою (1.4). Необхідну для цього відстань від точки з робочою відміткою h2 - х (див. рис. 1.3) знаходять за формулою:
х = (S *| h2 |) / (| h2 | + | h1 |) (1. 5)
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!