Специфічні особливості міжнародних культурних, інформаційних, етнічних та релігійних відносин

Культура та пов’язані з нею відносини — надзвичайно складне й багатогранне явище, яке у сучасній науці досить важко точно визначити. Сучасні міжнародні відносини у сфері культури пов’язані з різноплановими контактами державних і недержавних суб’єктів, що представляють різні країни світу щодо обміну досягненнями та інформацією про них у галузях освіти, науки, мистецтва, літератури тощо. Такі відносини реалізуються будь-якими типами учасників міжнародних відносин. Їхніми суб’єктами є діячі культури, організації та установи, уповноважені державні інституції (зокрема, міністерства культури), спеціалізовані міжнародні організації. В. Гельман, зазначає, що багато що змінилося в світі та країні, і культура сьогодні грає найважливішу роль в політиці, економіці, освіті, міжнародних відносинах. Сучасна цивілізована свідомість зазвичай зайнята політикою, економікою, воєнною безпекою і тільки потім культурою. Але залишковий принцип у відношенні культури залишається негласно прийнятим як всередині держав, так і в міжнародних відносинах.

Важливе місце у започаткуванні культурних обмінів та запозичень відіграло поширення світових релігій: християнства, мусульманства та індуїзму, які в концентрованій формі пропагували культурні та морально-етичні цінності тих народів, серед яких вони виникли. Американський політолог С. Хантинґтон зауважив, що «культура і культурна ідентичність визначають зразки спільностей та дезінтеграцію і конфлікти в світі після холодної війни». Унаслідок відносного відособлення розвитку культури народів світу, національні культури склались як окремі системи цінностей, що визначають їхній світогляд, специфічність розвитку мистецтва і є основою для виникнення релігійних та ідеологічних систем. Упродовж тисячоліть відбулась поступова консолідація окремих культур на основі релігійного світогляду, який, до речі, звів їх до спільного знаменника. Ці процеси стали причиною утворення окремих культурних просторів, між якими існують досить виразні відмінності. Е. Тоффлер пов’язує сучасні процеси у сфері культури з принциповими змінами, що відбуваються у внутрішніх та міжнародних економічних відносинах. На його думку, кожне суспільство формує власний тип культури, який випливає з рівня його розвитку. Сільськогосподарські цивілізації створили елітарну, аристократичну культуру, промислові — масову, а інформаційне суспільство «третьої хвилі» створює принципово нову культуру, що виникатиме на засадах індивідуалізації та фрагментизації.

Мы поможем в написании ваших работ!