Питання 1. Джерела фінансового права, їх загальна характеристика
Джерела фінансового права являють собою офіційні способи зовнішнього вираження і закріплення норм фінансового права.
Характеризуючи джерела фінансового права залежно від юридичної сили, слід виділити окремі групи нормативно-правових актів, що утворюють такі рівні:
1)перший рівень - Конституція України, Закони України;
2)другий рівень - підзаконні нормативно-правові акти.
Джерела фінансового права повинні виконувати два завдання:
• по-перше, вони є невід'ємною частиною фінансової правотворчості, що, у свою чергу, є одним із напрямів фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування. Внаслідок реалізації правотворчої функції держави, органів місцевого самоврядування і створюються джерела фінансового права.
• по-друге, джерела фінансового права являють собою форму існування фінансових норм, тобто зовнішньо об'єктивоване вираження загальнообов'язкових правил
поведінки суб'єктів фінансових правовідносин.
Форма джерела фінансового права містить знання про чинне фінансове законодавство України.
Джерела фінансового права, як і джерела інших галузей права, мають такі властивості:
• формальну визначеність;
• загальнообов'язковість, що забезпечується можливістю державного примусу;
• законність, що полягає у наявності юридичної сили джерела фінансового права.
Будь-яке джерело фінансового права може бути видано в межах компетенції державного органу чи органу місцевого самоврядування; відповідати актам органів
вищого рівня і бути належним чином оприлюдненим.
|
|
|
Але разом з тим, зважаючи на специфіку правового регулювання, джерелам фінансового права притаманні особливості, які відрізняють їх від джерел інших галузей права.
По-перше, вони регулюють суспільні відносини, які становлять предмет фінансового права. Предмет фінансового права є первинним утворюючим фактором правотворчості у сфері публічних фінансів.
По-друге, джерела фінансового права приймаються тільки тими органами держави чи місцевого самоврядування, правотворчу компетенцію яких прямо передбачено Конституцією України, Бюджетним кодексом України та іншими фінансовими законами.
Більшість питань щодо публічних фінансів не можуть виноситися на референдум, наприклад, бюджет, податки.
По-третє, фінансове права не є кодифікованою галуззю права, хоча бюджетне право як підгалузь фінансового права має власний кодифікований акт - Бюджетний кодекс України. Джерела фінансового права характеризуються відсутністю загального фінансового закону та множинністю спеціальних фінансових законів.
З огляду на численність джерел фінансового права виникає потреба в їх класифікації, що здійснюється на різних підставах.
|
|
|
1. За територіальною ознакою їх можна поділити на загальнодержавні (нормативні акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних
органів виконавчої влади тощо) та місцеві нормативні акти (на
приклад, фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування).
2. За характером правових норм джерелами фінансового права є нормативні акти (такі, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку) та ненормативні акти (такі, що не містять норм загального характеру).
3. За властивостями правового регулювання та характером встановлення джерела фінансового права виділяються:
а)нормативні правові акти, які є основними, а в більшості випадків і єдиними джерелами фінансового права. В окремих випадках усі інші джерела розглядаються як похідні від нормативного акта;
б)звичай, санкціонований компетентними органами у встановленому порядку. У фінансовому праві найчастіше йдеться про звичай як джерело права, стосовно якого є відсилка у законі;
в) прецедент, специфіка якого полягає в тому, що право-застосовчий орган фактично виступає як нормотворча структура;
|
|
|
г)міжнародні договори, які набувають важливого значення, особливо при врегулюванні подвійного оподаткування.
Конституційні статті 8, 67, 92, 95 - 98, 116, 119, 138, 143 заклали підвалини фінансово-правового регулювання.
На підставі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, наприклад, рішення про місцевий бюджет.
Залежно від виду правовідносин, що входять до предмета фінансового права, виділяють:
• бюджетне законодавство;
• податкове законодавство;
• валютне законодавство;
• пенсійне законодавство і т.д.
Питання 3. Види та особливості фінансових правовідносин
1.Залежно від структури фінансової системи виділяються
такі види фінансових правовідносин:
бюджетні;
податкові;
правовідносини з державного кредиту, правовідносини
з організації фінансів державних підприємств, установ та організацій;
правовідносини з організації страхової справи, банківські, валютні тощо.
2.Залежно від змісту фінансових правовідносин виділяються такі їх види:
|
|
|
• матеріальні фінансові правовідносини, в яких реалізуються права і обов'язки суб'єктів із приводу утворення (чи отримання), розподілу та використання певних фінансових ресурсів.
Ці фінансові ресурси виражені в конкретному розмірі або певному виді доходів чи видатків. Основний зміст суб'єктивних матеріальних фінансових прав і обов'язків полягає в можливості або необхідності отримання, сплати, розподілу, перерозподілу, витрачання, вилучення тощо конкретно визначених обсягів
фінансових коштів;
• процесуальні фінансові правовідносини, в яких виражається юридична форма, в якій здійснюється отримання державою чи місцевими утвореннями (територіальними громадами) в своє розпорядження фінансових ресурсів, їх розподіл та використання.
Процесуальні фінансові правовідносини здійснюються шляхом використання встановлених форм і видів актів державних органів та органів місцевого самоврядування, дотримання певної послідовності та органів здійснення тих чи інших дій.
3. Залежно від основних функцій права фінансові правовідносини поділяються на:
• регулятивні:
а)абсолютні регулятивні фінансові правовідносини – це такі правовідносини, в яких управненій особі протистоїть як зобов'язана будь-яка і кожна особа, тобто це односторонні індивідуалізовані фінансові правовідносини.
До абсолютних регулятивних фінансових правовідносин відносяться, зокрема, правовідносини щодо встановлення показників бюджетів, що містяться в актах про відповідні бюджети;
б)відносні регулятивні фінансові правовідносини - правовідносини, в яких управненому суб'єкту протистоїть визначений суб'єкт, який повинен здійснювати чи не здійснювати певні дії, тобто це двосторонні та індивідуалізовані фінансові правовідносини;
в)охоронні фінансові правовідносини - виконують допоміжну роль і тому в системі фінансових правовідносин їх питома вага є досить незначною.
Охоронні фінансові правовідносини виникають у зв'язку з порушенням фінансово-правової норми на підставі санкції фінансово-правової норми.
4.За структурою юридичного змісту фінансові правовідносини поділяються на прості та складні.
Прості фінансові правовідносини характеризуються тим, що складаються з одного права і одного обов'язку.
У складних фінансових правовідносинах є кілька взаємопов'язаних суб'єктивних прав і обов'язків. Більшість фінансових правовідносин є складними.
5. За об'єктом правового регулювання фінансові право
відносини поділяються на майнові (грошові) та немайнові (не грошові).
6. За ознакою кількісного складу учасників фінансових правовідносин вони поділяються на двосторонні, реалізацію яких побудована на волевиявленні двох сторін правовідносин, та багатосторонні, в яких реалізується воля трьох і більше сторін фінансових правовідносин, кожна з яких виявляє
індивідуалізовану волю.
Фінансові правовідносини мають такі особливості:
1) виникають тільки у сфері публічної фінансової діяльності держави, тобто планомірного утворення, розподілу і використання державних та місцевих грошових фондів і доходів;
2) є різновидом публічних майнових відносин і мають грошовий характер, оскільки виникають із приводу грошових коштів, а саме: державних та місцевих фінансових ресурсів, що
використовуються на загальнозначущі потреби;
3) обов'язковим суб'єктом фінансових правовідносин є держава чи місцеве утворення. Це зумовлено тим, що сама держава (чи місцеве утворення) здійснює фінансову діяльність в
інтересах суспільства.
У фінансових правовідносинах немає рівності сторін. Уповноважену державою сторону фінансових правовідносин наділено правом ввести в дію юридичні засоби захисту, що забезпечують реалізацію фінансових приписів держави;
4) фінансові правовідносини являють собою владні відносини, тобто вони побудовані за схемою "вказівка (припис) - підпорядкування". Вказівки (приписи), що виходять від держави чи місцевого утворення, виконують різні суб'єкти (фізичні та юридичні особи);
5) виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин не відбувається за волевиявленням сторін, а пов'язані з фінансово-правовими актами.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 57; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!