Предмет, об'єкт та джерело податку.

Предмет оподаткування - це те, на що спрямоване від­ношення оподаткування.

Предмет оподаткування характеризує реально-сутнісну, фактичну сторону того, що оподатковується.

Під поняттям "об'єкт оподаткування" слід розуміти предмет оподаткування, що перебуває у відповідному юридич­ному відношенні до суб'єкта оподаткування, і при цьому такий зв'язок обумовлює виникнення податкового зобов'язання.

Поняття "предмет оподаткування" характеризує фактич­ний зміст того, що оподатковується, а поняття об'єкта оподатку­вання, охоплюючи фактичний бік, додає до цього ще й відповід­ний юридичний зміст.

Поняття "об'єкт", "предмет оподаткування" слід відріз­няти від поняття "джерела податку". Якщо наявність першого є підставою виникнення податкового зобов'язання, то друге ви­значає кошти, за рахунок яких сплачується податок.

Під поняттям "джерело податку" розуміють певний ре­зерв, економічний показник, грошовий фонд, що використову­ється для сплати податку.

Вирізняють лише два джерела, за рахунок яких може бу­ти сплачено податок, а саме:

1)дохід платника;

2)капітал платника (заробітна плата, прибуток, рента, проценти тощо).

Податкова база та масштаб податку.

 

Для визначення розміру податкових зобов'язань необхід­но вийти на конкретні кількісні показники, тобто, для обчислен­ня податку необхідно застосувати ставку податку до певної кількості величини.

Для виразу кількісної характеристики об'єкта оподатку­вання застосовується поняття "податкова база".

Податкова база - це кількісна характеристика, кількіс­ний вираз об'єкта (предмета) оподаткування.

Вона є основою для обчислення суми податку, оскільки до неї, власне, і застосовується безпосередньо ставка податку.

За характером показників розрізняють податкові бази з вартісними показниками (сума доходу) та фізичними або нату­ральними показниками (обсяг видобутої сировини).

Отже, предмет (об'єкт) оподаткування потребує свого кі­лькісного виразу (виміру).

Між предметом (об'єктом) оподаткування та його кількіс­ним виразом (базою оподаткування) перебуває спосіб даного кількісного виразу (виміру), який називається масштабом опода­ткування.

Масштаб оподаткування - це встановлена законом ха­рактеристика, параметр, спосіб виміру предмета оподаткування.

Одиниця оподаткування.

Безпосередньо з масштабом і базою оподаткування по­в'язане поняття одиниці оподаткування.

Одиниця оподаткування - це одиниця масштабу опода­ткування, що використовується для кількісного виразу податко­вої бази, тобто це та елементарна частина податкової бази, від­носно якої встановлено податкову ставку.

Часом один і той самий масштаб може бути виражений різними одиницями. Наприклад, масштабом податку з власників транспортних засобів може бути потужність двигуна, що може виражатися в різних одиницях - кінських силах чи кіловатах. Вибрана для межі оподаткування конкретна одиниця виміру по­тужності буде одиницею оподаткування.

Залежно від виду бази оподаткування одиниці оподатку­вання можуть бути фізичними або грошовими.

Податковий період.

Податкова база для багатьох податків має часовий вимір свого формування. Наприклад, річна податкова база може відрі­знятися від квартальної, при чому бути як більшою, так і мен­шою.

Податковий період - це визначений законом період, протягом якого завершується процес формування податкової бази й остаточно визначається розмір податкового зобов'язання.

Поняття "податковий період" має сенс лише щодо об'єк­тів оподаткування, формування яких залежить від часової скла­дової, та для разових податків не встановлюється. Наприклад, для прибуткового податку з громадян об'єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік.

Від податкового періоду слід відрізняти поняття "звітний період", тобто період підведення підсумків (остаточних чи про­міжних), складання та надання в податковий орган звітності.

Нечіткість визначення податкового періоду може спри­чинити серйозні порушення прав як платників, так і держави.

 

1.6.Способи (методи) визначення бази податку.
Спосіб (метод) визначення розміру бази оподаткування визначається характером застосовуваних для визначення бази податку показників, які можуть бути прямими (безпосередніми) або непрямими (умовними, презумптивними).

Прямий способі ґрунтується на визначенні реально й до­кументально підтверджених показниках платника. При цьому, наприклад, дані про доходи й витрати платника є основою для розрахунку бази податку на прибуток.

Непрямий спосіб ґрунтується на визначенні оподаткову­ваної бази на основі порівняння з діяльністю інших платників. За відсутності обліку доходів і витрат розрахунок оподатковува­ного доходу ведеться за аналогією.

Ставка податку.

Ставка податку - це розмір податку на одиницю оподат­кування. Специфіка податкової ставки визначається прийнятим методом оподаткування.

 

Ставка оподаткування покликана визначати розмір по­датку в грошовому виразі. Вона відображає спосіб отримання суми податку на основі конкретної податкової бази.

Отже, ставка податку має враховувати вид і характер оди­ниці оподаткування. Одиниці оподаткування можуть бути або фізичними, або грошовими.

Залежно від способу визначення суми податку (за мето­дом встановлення) вирізняють тверді та процентні ставки.

Тверда ставка - визначає розмір податку на одиницю оподаткування, наприклад, 10 грн. на гектар землі.

Процентна ставка - визначає розмір податку у вигляді певної частки (відсотка) від одиниці оподаткування, наприклад, 30 % кожної гривні оподатковуваного прибутку.

З точки зору залежності розміру ставки від розміру подат­кової бази розрізняють:

а)універсальну ставку - єдину для даного податку, що має єдине значення, не залежить від розміру бази даного подат­ку;

б)диференційовану ставку - фактично передбачає наяв­ність кількох її значень, які застосовуються залежно від розміру податкової бази.

Диференційовані ставки залежно від типу диференціації поділяються на прогресивні та регресивні.

Прогресивні - це ставки, розмір яких зростає зі збільшен­ням розміру об'єкта оподаткування.

Регресивні - це ставки, що зменшують своє значення зі зростанням об'єкта оподаткування.

Податкові пільги.

За механізмом своєї дії податкові пільги різняться між собою. Всі пільги може бути поділено на такі групи:

1.10.1.Вилучення - це зменшення податкового зо­бов'язання шляхом виключення з-під оподаткування окремих предметів (об'єктів) оподаткування.

1.10.2.Скидки - це зменшення податкового зобов'язання через скорочення податкової бази. Щодо податків на прибуток і доходи скидки, на відміну від вилучень, пов'язані не з дохода­ми, а з витратами платника.

1.10.3.Податкові кредити - це зменшення податкового зобов'язання шляхом зменшення податкової ставки чи податко­вого окладу. Є кілька форм надання податкових кредитів:

1.10.4.зни­ження ставки податку, зменшення суми податкового окладу (ва­лового податку), відстрочка чи розстрочка сплати податку, по­вернення раніше сплаченого податку (або його частини), зараху­вання раніше сплаченого податку, цільовий (інвестиційний)        по­датковий кредит.

З точки зору суб'єктів податкові пільги можуть бути зага­льними та спеціальними, тобто стосуватися або всього кола плат­ників, або лише окремих категорій. З точки зору тривалості в часі податкові пільги можуть бути тимчасовими або постійними.

 

Таким чином, податкові пільги - це повне або часткове звільнення платника від податкового зобов'язання (тобто скоро­чення його розміру) або розстрочка чи відстрочка його виконан­ня з метою стимулювання певних видів діяльності, надання під­тримки певним категоріям платників та досягнення інших соціаль­них цілей.

---

Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 65; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!