Управлінське рішення, його сутність, правове, організаційне, інформаційне та документальне забезпечення.
Прогнозування наслідків небезпечних та екстремальних ситуацій повинно включати:
· - оцінку імовірності та аналіз причин виникнення екстремальних ситуацій;
· - очікувану силу впливу (інтенсивність) та механізми розвитку небезпеки (ураження);
· - характеристику та розміри ураження реципієнтів (населення, тваринний та рослинний світ, повітряне та геологічне середовища, водоймища, господарські об'єкти);
· - агресивність та глибину впливу чинників небезпеки (імовірність генетичних змін у біосфері, тривалість періодів прояву негативних наслідків, багатоступеневість такого прояву тощо);
· - періодичність виникнення небезпечних та екстремальних ситуацій та їх динаміку;
· - визначення величини збитків у випадку реалізації небезпечних та екстремальних ситуацій.
Оцінку потенційних збитків необхідно проводити на стадіях передпроектних та науково-дослідних розробок при виборі пріоритетних заходів захисту конкретної ді-лянки території, при обгрунтуванні вибору варіантів розташування міського будівниц-тва на територіях з екстремальними природними умовами, при розробці генеральних планів міст, проектів забудови, пропозицій щодо розширення, реконструкції та технік-ного переозброєння підприємств, при розробці схем інженерного захисту територій.
Вибираючи варіант найбільш ефективних попереджувальних та запобіжних заходів необхідно враховувати суму інвестицій та величину збитків, яких вдасться уникнути в результаті їх реалізації (при відсутності можливості повного захисту).
Попереджувальні та захисні заходи, а також засоби забезпечення безпеки направлені на:
|
|
|
· - попередження чи ліквідацію небезпеки шляхом усунення джерела її виникнення або віддалення його на безпечну відстань;
· - захист людини від небезпеки шляхом застосування колективних та (чи) індивідуальних заходів захисту, а також страхування при роботах в небезпечних зонах;
· - використання технічних та конструкторських засобів підвищення безпеки, що дозволяють автоматизувати та, роботизувати небезпечні виробництва, застосовувати дистанційне керування, автоматично приводити в дію засоби захисту, підвищувати надійність роботи машин, механізмів, устаткування;
· - розробку відповідної нормативно-правової бази, спрямованої на формування концепції безпеки та створення безпечних та нешкідливих умов життєдіяльності;
· - проведення суворого нагляду та контролю за виконанням відповідних законів, постанов, правил, положень, які регламентують вимоги щодо забезпечення безпеки життєдіяльності;
· - розробку системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, планів щодо захисту населення у випадку стихійних лих, аварій, катастроф тощо;
|
|
|
· - забезпечення медико - гігієнічних умов для підтримання на належному рівні здоров'я людей.
Проблема захисту від небезпечних природних та техногенних процесів, як правило, зводиться до проведення локальних заходів щодо захисту людей, будівель, підприємств і т. д. Однак нині ефективних результатів можна досягти лише за умови проведення комплексної системи попереджувальних та захисних заходів, які спрямовані на охорону усієї сукупності об'єктів, що складають середовище життєдіяльності людини.
Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способам захисту в разі виникнення НС та аварій.
Підготовка населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій
Навчання населення заходам безпеки та підготовка його до дій у разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій є своєрідною профілактикою небезпек. Кінцевим підсумком цього має стати значне зменшення людських і матеріальних втрат.
Процес навчання має бути безперервним: починатися з дитинства і тривати протягом усього життя людини. Підготовку населення з питань ЦЗ проводять диферен-ційовано, тому його умовно поділяють на категорії:
|
|
|
· – керівний склад органів управління у сфері цивільного захисту;
· – особовий склад невоєнізованих формувань ЦЗ і АРС;
· – робітники і службовці, які не входять до складу формувань ЦЗ;
· – населення, яке не зайнято у сфері виробництва та обслуговування;
· – учні та студенти.
Підготовку, організаційно-методичне забезпечення кожної категорії населення здійснюють відповідно до постанови КМУ від 26.07.2001 р. № 874 та наказу МНС від 23.04.2001 р. № 97.
Організація і планування навчання населення до дій у разі виникнення НС здійснюється за програмами підготовки, розробленими для кожної категорії населення.
Відповідальність за навчання робітників і службовців об’єктів господарської діяльності покладена на керівників цих об’єктів, які через свої відділи з НС та ЦЗ організовують, забезпечують своєчасне проведення навчальних заходів, керують і контролюють їх якість.
На об’єкті планують, організовують і проводять підготовку керівного складу, командирів формувань, робітників і службовців. Основою проведення навчальних заходів є наказ начальника ЦЗ об’єкта за підсумками підготовки з ЦЗ за минулий рік і завдання на новий навчальний рік, який триває з 2 січня до 30 листопада. До наказу додають:
|
|
|
· – перелік навчальних груп;
· – перелік тем навчань і тренувань з ЦЗ;
· – тематику підготовки з ЦЗ;
· – план підготовки керівного складу, невоєнізованих формувань, робітників та службовців, які не входять до воєнізованих формувань і аварійно-рятувальних служб;
· – розклад занять для кожної навчальної групи.
Підготовка керівного складу і фахівців цивільного захисту включає: підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та функціональне навчання, що проводиться в Інституті державного управління у сфері ЦЗ та його регіональних філіях, на курсах (навчально-методичних центрах) ЦЗ, в навчальних закладах підвищення кваліфікації, а також практичну підготовку на своїх об’єктах.
Особи керівного складу проходять функціональне навчання з відривом від виробництва в перший рік призначення на посаду і в подальшому не рідше одного разу на 3–5 років залежно від категорії осіб керівного складу
Підготовка постійних працівників об’єкта здійснюється за тематикою спеціальних програм. За наказом керівника всіх працівників розподіляють у навчальні групи, які утворюються у структурних підрозділах із працівників, що входять до складу невоєнізованих формувань ЦЗ і аварійно-рятувальних служб, і окремо – навчальні групи із працівників, які не входять до складу формувань.
. Начальницький склад і фахівціневоєнізованих формувань, які залучаються для проведення робіт з дегазації, дезактивації територій та хіміко - дозиметричного контролю, додатково проходять навчання на курсах ЦЗ.
На завершальному етапі підготовки підвищення рівня знань та практичних навичок у керівного складу, формувань ЦЗ та персоналу об’єкта щодо дій у НС здійснюється у ході проведення комплексних об’єктових навчань та тренувань.
Комплексні об’єктові навчаннявідбувається один раз на три роки тривалістю до двох діб на всіх об’єктах господарювання, що мають категорію з ЦО, з кількістю робітників і службовців 300 і більше осіб, у медичних лікувально-профілактичних установах з кількістю 600 ліжок і більше.
Комплексні об’єктові тренуванняпроводять один раз на три роки тривалістю до однієї доби на підприємствах, установах та в організаціях незалежно від форм власності з кількістю працівників до 300 осіб, у медичних лікувально-профілактичних установах з кількістю до 600 ліжок, а також у закладах вищої освіти.
Керівником об’єктового навчання чи тренування є начальник ЦЗ об’єкта.
Підготовка населення, яке не зайняте у сфері виробництва і обслуговування з питань захисту і дій у НС, здійснюється за місцем проживання у мережі навчально-консультаційних пунктів місцевих органів самоврядування, а також самостійного вивчення пам’яток, посібників, іншого навчально-інформаційного матеріалу.
Підготовку студентів вищих навчальних закладів освіти І–ІV рівнівакредитації здійснюють за спеціальними програмами нормативних навчальних дисциплін «Цивільна оборона» і «Безпека життєдіяльності».
Підготовку учнів професійно-технічних та середніх закладів освіти здійснюють за програмою основ безпеки життєдіяльності та програмою допризовної підготовки (розділу цивільна оборона).
Позашкільну освіту з формування здорового способу життя, вирішення завдань безпеки, набуття дітьми навичок і досвіду із самозахисту і рятування, взаємодії з аварійно-рятувальними службами здійснюють у клубах юних рятувальників, осередках громадських військово-патріотичних об’єднань, центрах туризму, палацах, будинках дітей та юнацтва та інших позашкільних закладах.
З дітьми дошкільного вікунавчально-виховна робота спрямована на забезпечення мінімально достатнього рівня свідомості для безпечного перебування у навколишньому середовищі та виховання у них елементарних доступних віку дитини норм поведінки у НС.
6.Критерії та показники оцінки ефективності функціонування системи безпеки
та захисту в НС об’єкту господарювання.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 244; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!