Основні напрями, мета та завдання захисту населення і територій
Тема 6. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та АТО у НС
Лекція №23
Тема «Моніторинг надзвичайних ситуацій» (самостійне вивчення)
План навчального заняття
1.Зонування території за можливою дією вражаючих факторів НС.
2.Загальні засади моніторингу НС та порядок його здійснення.
3.Загальні функції управління пов’язанні з прогнозуванням, плануванням, регулюванням, координацією і контролем.
4.Управлінське рішення, його сутність, правове, організаційне, інформаційне та
документальне забезпечення.
5.Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способам захисту в разі виникнення НС та аварій.
6.Критерії та показники оцінки ефективності функціонування системи безпеки та захисту в НС об’єкту господарювання.
Ключові терміни і поняття
| ► Зонування території; ► Координуючі органи захисту населенні і територій; ► Моніторинг; ► Динамічний моніторинг; ► Конкурентний моніторинг; ► Порівняльний моніторинг; ► Комплексний моніторинг; ► Інформаційний моніторинг; ► Базовий моніторинг; ► Проблемний моніторинг; ► Оповіщення та інформація населення про НС; ► Державна стандартизація; | ► Державна експертиза; ► Державний нагляд і контроль; ► Ліцензування окремих видів діяльності; ► Декларування безпеки об’єктів; ► Сертифікація; ► Страхування; ► Прогнозування наслідків; ► Оцінка потенційних збитків; ► Попереджувальні та захисні заходи; ► Комплексні об’єктові навчання; ► Комплексні об’єктові тренування; ► Режим надзвичайної ситуації; ► Режим надзвичайного стану |
1.Зонування території за можливою дією вражаючих факторів НС.
|
|
|
Зонування території - зонінг (від грец. — пояс) — здійснюваний відповідно до закону поділ територій міста чи іншого населеного пункту на зони, пояси, райони з метою встановлення у них певних обмежень у використанні земель, визначення міні-мальних розмірів земельних ділянок, регламентації типів будівель і споруд, які дозво-ляється будувати в межах цих зон тощо.
До складу системи цивільного захисту населення і територій входять визначені органи виконавчої влади, виконавчі органи місцевих рад, їх сили і засоби, в тому числі фінансові, продовольчі, медичні, матеріально-технічні ресурси, відомчі системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.
Залежно від територіального поширення, обсягів, заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють 4 рівні надзвичайних ситуацій – загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.
|
|
|
Систему повсякденного управління захистом населення і територій складають оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації центри управління у кризових ситуаціях, оперативно-чергові служби всіх рівнів, чергово-диспетчерські служби міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, організацій та об'єктів господарювання.
Загальні засади моніторингу НС та порядок його здійснення
Моніторинг (англ. monitoring) — стеження за яким-небудь процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або тенденцій розвитку. Методологічно моніторинг це проведення ряду однотипних замірів при цьому головна інформація полягає навіть не в самих значеннях результатів, а в їх зміні, динаміці від одного заміру до іншого.
Види моніторингу
Моніторинг може бути класифікований за достатньо великою кількістю підстав. Залежно від тих підстав, що можуть бути використані для порівняння, можна виділити такі види моніторингу:
Динамічний, коли підставою для експертизи служать дані про динаміку розвитку того або іншого об'єкта, явища або показника. Це найпростіший спосіб, який може служити аналогом експериментального плану тимчасових серій. Для відносно простих систем, локального моніторингу (цін, доходів населення і ін.) або моніторингу фізичних об'єктів, цього підходу може виявитися достатньо. В даному випадку, на першому місці в цілях моніторингу стоїть попередження про можливу небезпеку, а з'ясування причин носять вторинний характер, внаслідок того, що причини достатньо прозорі.
|
|
|
Конкурентний, коли як підстава для експертизи вибираються результати ідентичного обстеження інших систем. В даному випадку, моніторинг стає аналогом плану з множинними серіями випробувань. Вивчення двох або декількох підсистем більшої системи проводиться паралельно, одним інструментарієм, в один і той же час, що дає підставу робити висновок про величину ефекту на тій або іншій підсистемі. Окрім цього такий підхід дає можливість оцінити величину небезпеки її критичність.
Порівняльний, коли як підстава для експертизи, вибираються результати ідентичного обстеження однієї або двох систем вищого рівня. Такий випадок носить специфічний для моніторингу характер, і не розглядається при плануванні експериментів. Він полягає в тому, що дані щодо системи порівнюються з результатами, одержаними для системи вищого рівня. Такий підхід дає можливість рандомізувати (Рандомізація - англ. randomization, hashing) – розташування об’єктів у випадковому порядку.) або врахувати більшість причин зсувів оцінок.
|
|
|
Комплексний, коли використовується декілька підстав для експертизи.
Можна виділити три види моніторингу залежно від його цілей.
1. Інформаційний — структуризація, накопичення і розповсюдження інфор-мації. Не передбачає спеціально організованого вивчення.
2. Базовий (фоновий) — виявлення нових проблем і небезпек до того, як вони стануть осмисленими на рівні управління. За об'єктом моніторингу організовується достатньо постійне стеження за допомогою періодичного вимірювання показників (індикаторів), які достатньо повно його визначають.
3. Проблемний — з'ясування закономірностей, процесів, небезпек, тих проб-лем, які відомі і суттєві з погляду управління. Мета цього виду моніторингу — вияв-лення і оцінка нових небезпек, його провокує швидке зростання небезпек, частина з яких носить глобальний характер. Основна його особливість динамічність створення, коли задачі якості інструментарію і всієї системи моніторингу повинні розв'язуватися в умовах ліміту часу.
Головними завданнями моніторингу є:
· оцінка екологічної ситуації (значень параметрів і концентрації) і тенденції до змін;
· оцінка масових потоків (навантажень на довкілля);
· перевірка відповідності стану природного середовища вимогам діючих стандартів;
· попередження та виявлення забруднень;
· аналітична обробка даних спостережень, передача до інформаційно-аналітичного центру управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради для підготовки управлінських рішень щодо запобігання негативних явищ у навколишньому середовищі міста.
Основною метою створення єдиної інформаційної системи є прогнозування створення сприятливих умов для збереження здоров'я та добробуту населення.
Система повинна задовольняти всі (відповідно до регламенту доступу) органи міської влади, а також засоби масової інформації, ділові кола та населення.
Загальні функції управління пов’язанні з прогнозуванням, плануванням, регулюванням, координацією і контролем.
Основні напрями, мета та завдання захисту населення і територій
Головною метою захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і ліквідації їх наслідків, зменшення руйнівних наслідків терористичних актів та воєнних дій.
Основними завданнями захисту населення і територій під час НС є:
· розроблення і реалізація нормативно-правових актів, додержання державних технічних норм та стандартів з питань забезпечення захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;
· забезпечення готовності органів управління, сил і засобів до дій, призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям та реагування на них;
· розроблення та забезпечення заходів щодо запобігання виникненню НС;
· збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;
· прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначення на основі прогнозу потреби в силах, матеріально-технічних і фінансових ресурсах;
· створення, раціональне збереження і використання резервів фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям та реагування на них;
· здійснення державної експертизи, нагляду і контролю в галузі захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;
· оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайної ситуації і своєчасне та достовірне інформування його про наявну обстановку і вжиті заходи;
· організація захисту населення (персоналу) та надання безкоштовної медичної допомоги;
· проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;
· здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення;
· розроблення та забезпечення цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення сталого функціонування підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, а також підвідомчих їм об'єктів виробничого і соціального призначення;
· реалізація визначених законодавством прав населення в галузі захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб (чи їхніх сімей), які брали безпосередню участь в їх ліквідації;
· навчання та тренування населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних ситуацій;
· міжнародне співробітництво у галузі захисту населення від надзвичайних ситуацій.
Захист населення і територій під час НС забезпечується скоординованою роботою постійно діючих функціональних і територіальних підсистем ЄДС.
Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій від їх наслідків. У надзвичайних ситуаціях сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об'єктового рівня підпорядковуються в межах, що не суперечать законодавству, органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної державної системи.
Перелік функціональних підсистем визначається Кабінетом Міністрів України.
Організація, склад сил і засобів, порядок діяльності функціональних підсистем захисту населення і територій визначаються положеннями про них, затвердженими керівниками відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади за погодженням з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Територіальні підсистеми створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у межах їх територій.
Завдання, організація, склад сил і засобів, порядок функціонування територіальних підсистем захисту населення і територій визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з МНС України.
Ефективність функціонування системи захисту населення і територій досягається через:
- проведення єдиної державної політики, що охоплює весь спектр проблем у сфері забезпечення безпеки життєдіяльності населення;
- своєчасне запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, підвищення стійкості об'єктів економіки та інфраструктури до вражаючих впливів і наслідків надзвичайних ситуацій;
- завчасну підготовку, оперативне реагування та ефективне управління під час виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне відновлення життєдіяльності населення в їх зоні.
Комплекс підготовчих заходів є однаковим як для мирного, так і для воєнного часу.
Комплексний підхід до захисту населення і територій базується на об'єктивній необхідності проведення єдиних заходів у цій сфері, має враховувати поєднання впливу вражаючих чинників фізичного, хімічного, біологічного і морально-психологічного характеру, можливого застосування агресором сучасних засобів ураження.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 337; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!