Доля філософських традицій у подальшому й у сучасному Китаї.
З’являлися деякі нові школи та видатні імена мислителів.
Цзацзя – школа еклектиків.
Ван Чун (27-біля 98) – давньокитайський оригінальний мислитель, не належав до жодного напрямку. Автор ряду філософських трактатів. Збереглася тільки книга «Зважування міркувань» («Луньхен»), перекладена в Англії у 1907-1911. Скептично відносився до вчення конфуціанців. Матеріалістично переосмислюючи багато світоглядних понять, утверджував, що небо і земля тілесні і тому можуть знаходитися в русі. Основа неба – «ці» – неосяжне, блакитне, що не має ні початку, ні кінця («першоефір», «споконвічна субстанція»). Небо не має ні волі, ні бажань, ні розуму. Воно підлегле законам природності й недіяння. Усі речі природно і спонтанно виникають з "ці". Різний ступінь згущення споконвічного "ці" у кожній речі – причина розходження речей і їхніх властивостей. Людина також зароджується зі споконвічних часток "ці". Але на відміну від всіх інших істот вона має розум і здатність пізнання.
Ван Чун уважав, що джерело тлумачення Неба як здатного діяти, переживати радість або сум, карати і заохочувати людину за вчинки – сама людина. Намагаючись пізнати небо, люди також виходять з людського. Головне ж джерело знань – у чуттєвому досвіді. Відкидав він думку про уроджені знання мудреців, однак думав, що і відчуття не можуть дати повного знання. Суть речей осягається лише за допомогою строгого мислення, тобто розуму. Тому він учив шанувати авторитет мудреців стародавності, зберігати традиції минулого. У соціально-етичній галузі його поглядам властивий традиціоналізм і певний фаталізм, віра в долю. Особливу популярність погляди Ван Чуна здобувають лише в 20 ст.
|
|
|
Ван Янмін (1472-1529) – найзначніший представник суб’єктивного ідеалізму середньовіччя. Відродив тезу Конфуція про вроджені знання, надавши їй абсолютного і загального значення. Подолав дуалізм Чжу-Сі (неоконфуціанця).
Ван Чуань-шань (ХVІІ ст.) – матеріалістичне тлумачення «ці»; „лі”; „інь”; „ян”. Підвалинами буття є матеріальна субстанція. Відродив ідею Мо-цзи про розвиток людства від звірячого стану до справедливості, втіленої державою.
У Х V ІІ – Х V ІІІ ст. філософія переважно коментує „священні книги”, компілює й інтерпретує канонічні твори Конфуція, Мен-цзи, Чжу Сі, Чжан Цзая, Ван Чуань-шаня.
Ван Фучжи (1619-1692). Розробка деяких нових поглядів.
ХІХ ст. – розробка політичної ідеології Просвітництва, соціальних реформ. Велика утопія зрівняльного селянського комунізму, що збурила Тайпінське повстання і вплинула на реформаторів. Вимога заміни абсолютистської монархії конституційною: Кан Ю-вей, Лян Ци-чао, Тань Сі-тун. Їх концепції держави ґрунтувалися на уявленнях у дусі суспільного договору. Відкидали революційний шлях (крім Тань Сі-туна), а головним методом уважали діяльність освічених людей (представників державної знаті) та виховання всіх людей у дусі початкових етичних норм конфуціанства.
|
|
|
На початку. 20 ст. у Китаї одержують широке поширення буржуазна політична філософія і соціологія, позитивістські й еволюціоністські теорії (ідеї англійського філософа Г. Спенсера, соціал-дарвіністські погляди, що пропагувалися Ян Фу й ін.). В обстановці загальної кризи китайського суспільства і наростання революційної ситуації в країні посилюється ідеологічна боротьба. Реформатори Кан Ю-вей, Лян Ци-чао різко схиляються вправо. Прогресивні ідеї реформаторів розвиває і революційна демократія: напрямок видатного китайського мислителя Сунь Ят-сена, в основі політичної доктрини якого лежать три принципи: нації, народовладдя і «народного благоденства».
Під впливом Жовтневої революції в Росії в Китаї поширюються ідеї марксизму-ленінізму, особливо після утворення КПК. Помітну роль у цьому зіграв журнал «Синь цинянь» («Нова молодь»), а потім «Гунчандан» («Комуніст»). Перші китайські марксисти Да-чжао, Цюй Цю-бо, Ден Чжун-ся й інші вели гостру ідейну боротьбу з буржуазною і феодальною ідеологією.
|
|
|
Після утворення в 1949 році Китайської Народної Республіки марксизм-ленінізм, діалектичний і історичний матеріалізм, став керівною теоретичною основою в боротьбі за соціалізм і одержав широке поширення в країні. Були створені філософські установи, об’єднуючим центром яких став Інститут філософії АН Китаю. Філософами-марксистами був створений ряд праць з питань діалектичного й історичного матеріалізму, критики сучасної буржуазної філософії. Велика увага приділялася вивченню історії філософії (Хоу Вай-лу, «Історія китайських ідеологій», т. 1—5, 1957—60). Перекладалися і видавалися найважливіші праці радянських філософів, було завершене видання Повного зібрання творів Леніна, почалося видання зібрання творів К. Маркса і Ф. Енгельса. З кінця 50-х років і особливо з часу «культурної революції » (2-я половина 60-х), перемогли «ідеї» Мао Цзедуна. Маоїзм — еклектична суміш традиційних поглядів з войовничим націоналізмом, елементами утопічного соціалізму і вульгарних інтерпретацій марксизму – проголошується вищим досягненням філософії.
|
|
|
З 1966 закривається журнал «Філософське дослідження», не видаються праці з філософії (деякі видання відновлені у 1971 році). Як і завжди в Китаї мало цінувалися досягнення природознавства, техніки, високо – моралістів і чиновників.
Література.
Антология мировой философии. – М., 1969, т.1, ч. 1, с. 69-261.
Бичко А.К. та ін. Історія філософії. Підручник для ВНЗ. – К., 2001, 408 с., р. 1, с. 18-30.
Бичко І.В. та ін. Філософія. – К., 1991, с. 37-46.
Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация: наука, религия, философия. – М.: Наука, 1980, 332 с.
Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч./Под ред. И.Т. Фролова. – М., 1989, ч. 1.
Вернан Ж.П. Происхождение древнегреческой мысли. – М., 1988.
Восточная философия. – М., 1991, с. 3-34 (Китай), 48-84 (Индия).
Дао и даосизм в Китае. – М., 1982.
Древнеиндийская философия: Начальный период. Тексты. – М., 1972.
Древнекитайская философия: В 2 т. – М., 1972, 1973.
Мотрошилова Н.В. Рождение и развитие философских идей. – М., 1991, р. ІІ.
Сілаєва Т.О. Філософія. – Тернопіль, 2000, с. 18-25 (Схід).
Философия./Отв. ред. Кохановский В.П. – Ростов-Дон, 2000, гл. 2 § 1, с. 27-29.
Філософія./За заг. ред. Горлача М.І. та ін. – Х., 2000, с. 33-54, 55-76.
Філософія./За ред. Заїченка Г.А., Сагатовського В.М. – К., 1995, с. 20-24.
Філософія / за ред. Надольного І.Ф. – К., 1997, с. 32-37.
Фэн Ю-лань. Краткая история китайской философии. – СПб, 1998.
Чанышев А.Н. Курс лекций по древней философии. – М., 1981, с. 16-91.
Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М., 1991.
Запитання для контролю:
1. У чому полягають сутнісні зрушення світогляду, які привели до виникнення філософії?
2. Які умови створили ранні цивілізації для переходу від міфорелігійного до філософського мислення ?
3. Чи філософія з’явилась з необхідністю? Якщо це так, то чому далеко не всі ранні цивілізації мали системне філософствування?
4. Назвіть головні осередки стародавнього класичного філософствування і дайте характеристику їх світоглядно-ментальним відмінностям.
5. Назвіть провідні школи та головні їх ідеї індійської філософії.
6. У чому полягає різниця шкіл астіка й настіка?
7. Дайте оцінку китайським школам конфуціанської і даосистської традицій.
8. Назвіть провідних представників конфуціанської традиції та головні їх ідеї.
9. Назвіть провідних представників даосистської традиції. Розкрийте сутність ідеї Дао.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 146; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!