Способи тимчасової зупинки кровотечі
Перша медична допомога постраждалим із зовнішньою кровотечею полягає в тимчасовій зупинці кровотечі. До способів тимчасової зупинки кровотечі відносяться:
1. Надання ушкодженій області тіла піднятого положення стосовно тулуба (при пораненнях кінцівок, у випадках капілярних кровотеч).
2. Притиснення судини, що кровоточить, у місці ушкодження за допомогою стисної пов’язки (при капілярних і венозних кровотечах).
3. Фіксація кінцівки в положенні максимального згинання або розгинання в суглобі.
4. Кругове здавлення кінцівки джгутом (тільки при артеріальній кровотечі).
5. Пальцеве притиснення артерії (за кровотоком ближче до серця, рис. 20).
Способи 3, 4, 5 застосовуються у випадках артеріальних кровотеч.
Артеріальну кровотечу, як правило, зупинити стисною пов'язкою не вдається, тому пальцеве притиснення артерії є одним з ефективних початкових прийомів первинної зупинки кровотечі, що дозволяє виграти час до накладення джгута.
Артерії притискають до кісток вище ушкодження великими пальцями, накладеними один на одний.
У людей з розвиненою мускулатурою або надлишковим відкладенням жиру притиснути артерію пальцями важко. У цьому випадку притискають артерію долонею або кулаком.
Пальцеве притиснення артерії здійснюють у проекції кістки, до якої вона може бути притиснута. У цих місцях необхідно промацати пальцями пульсуючу артерію і придавити її. Кровотеча зупиняється практично відразу.
|
|
|
Недоліком цього методу є малий проміжок часу зупинки кровотечі (не більше 15-20 хв).
Для зупинки кровотечі з ран на голові, обличчі та шиї сонну артерію притискують до поперечних шийних хребців.
При кровотечі на обличчі і волосистій частині голови притискають підщелепну або скроневу артерії.
Кровотечу в області плеча і плечового пояса зупиняють, притискаючи підключичну артерію до першого ребра в надключичній ямці або притиснувши плечову артерію до плечової кістки по внутрішньому краю двоголового м'яза.
Одним із способів тимчасової зупинки кровотечі є фіксування кінцівки в положенні максимального згинання або розгинання в суглобі.
При пораненні артерії:
- підключичної - руки максимально відводять назад і фіксують їх у ліктьових суглобах;
- плечової – руку згинають у ліктьовому суглобі;
- стегнової стегно максимально згинають у тазостегновому суглобі;
- підколінної - ногу максимально згинають у колінному суглобі (рис. 11).
У такому положенні кінцівка стискає травмовану судину.
Зупинку кровотечі проводять у такій послідовності:
- зробити валик з м’якого матеріалу;
- вкласти валик у ліктьовий згин або підколінну ямку для зупинки кровотечі з кисті, передпліччя, гомілки чи стопи;
|
|
|
- зігнути кінцівку в суглобі;
- зафіксувати її поясним ременем або яким-небудь іншим предметом (хусткою, шарфом, смугами тканини, широким бинтом та ін.) у стані максимального згинання або розгинання.
Рис. 11. Типові місця притиснення артерій для зупинки кровотечі:
1 - скроневої; 2 - потиличної, підщелепної; 3,4- сонних; 5 - підключичної; 6 - пахвової; 7 - плечової; 8 - променевої;9 - ліктьової; 10 - стегнової (у паховій області); 11 - стегнової артерії в середній третині; 12 - підколінної;13 - тильної артерії стопи; 14- задньої артерії стопи
Показаннями для накладення джгута є: артеріальна кровотеча і синдром тривалого стиснення, а протипоказанням для його накладення - запальний процес, венозна та капілярна кровотеча
Рис. 11. Положення кінцівок для зупинки кровотечі з артерій:
а - підключичної;
б - стегнової;
в - плечової та ліктьової;
г - підколінної
Зупинку кровотечі круговим стисненням джгутом проводять за такими правилами: (рис. 12):
- до накладення джгута накласти прокладку (деталі одягу, хустка, рушник тощо) для попередження защемлення шкіри між витками джгута;
- для зменшення кровотечі надати кінцівці піднятого положення
|
|
|
- під кінцівку підвести та розтягти джгут і кілька разів обернути його навколо кінцівки до зупинки кровотечі;
- перший тур накладати найбільш тугим, другий - з меншим натягом, інші - з мінімальним;
- класти тури джгута рівно, не защемляючи шкіри;
- закріпити кінці джгута;
- під тур джгута покласти записку із зазначенням часу та дати накладення.
В г
Рис. 12. Зупинка артеріальної кровотечі круговим стисненням джгутом:
а - гумовий джгут; б - фіксатор джгута; в - розтягання джгута;
г - накладення джгута
Правильно накладений джгут зупиняє кровотечу, кінцівка блідне, пульсація судини нижче джгута припиняється.
Неправильно накладений або надмірно затягнутий джгут викликає сильний біль, а також може спричинити роздавлювання м'яких тканин, їхнє змертвіння і параліч кінцівки. Слабко затягнутий джгут кровотечу не зупиняє, створює венозний застій, що проявляється посинінням кінцівки і посиленням венозної кровотечі.
Джгут накладають у типових місцях (рис. 13).
Рис. 13. Типові місця накладення джгута при кровотечі з артерій:
1 - стопи; 2 - гомілки і області колінного суглоба; 3 - кисті і передпліччя;
4 - області ліктьового суглоба; 5 - плеча; 6 - стегна
|
|
|
Помилки при накладенні джгута
Джгут накладено за відсутності артеріальної кровотечі.
Накладення джгута на голе тіло.
Накладення джгута далеко від рани.
Слабке або надмірне затягування кінців джгута.
Джгут на кінцівці залишають улітку не більше 2-х годин, узимку - 1,5 години. Більш тривале стиснення призводить до змертвіння кінцівки. Якщо постраждалого за цей час не можна доставити в лікувальну установу, джгут знімають на 10-15 хвилин для відновлення кровообігу, що проявляється кровотечею з рани, а потім накладають вище раніше накладеного місця. Улітку така маніпуляція повторюється через 1 годину, узимку - через 0,5 години, поки постраждалому не буде надана хірургічна допомога, і при цьому щораз роблять відмітку в записці.
Якщо джгут трубчастий, без ланцюжка і гачка на кінцях, його кінці зав'язують у вузол.
У випадках відсутності джгута кровотечу можна зупинити за допомогою імпровізованого джгута-закрутки з хустки, поясного ременя тощо (рис. 14). Як матеріал для джгута не можна використовувати дріт або тонкі мотузки.
Рис. 14. Зупинка кровотечі: а- за допомогою джгута-закрутки;
б- за допомогою поясного ременя
Після накладення джгута краї рани обробляють йодом, накладають асептичну пов'язку та проводять іммобілізацію кінцівки.
При пораненні яремної вени або сонної артерії на неушкоджену поверхню шиї підкладають дощечку - шину, яку прибинтовують до голови і плеча для того, щоб уникнути удушення. Рану закривають асептичною пов'язкою, на неї - м'який валик, а потім накладають джгут.
Перев'язувальний матеріал
Індивідуальний перев'язний пакет складається із двох ватно-марлевих подушечок розміром 32 х 17,5 см, бинта шириною 10 см і довжиною 7 м (рис. 15). Одна подушечка пришита на кінці бинта, а інша вільно по ньому пересувається.
Рис. 15. Індивідуальний перев'язний пакет:
1 - нерухома подушечка; 2 - рухома подушечка; 3 - бинт; 4 - кінець бинта; 5 - скатка бинта; 6 - кольорові нитки
Пакет звичайний , на відміну від індивідуального перев'язного пакета, впаковують у пергаментну внутрішню і плівкову зовнішню оболонки. До кожного пакета прикладається рекомендація з його розкриття і використання.
Бинт являє собою смугу марлі в скачаному стані. Скачана частина бинта називається голівкою, вільний кінець - початком бинта. Стерильні бинти впаковані герметично в пергаментний папір.
Серветки стерильні - це складені в кілька шарів чотирикутні шматки марлі, упаковані герметично в пергаментний папір (по 20 шт. в упаковці). Розміри великих серветок 70x68 см, малих -68x35 см.
Пов'язка стерильна мала складається з бинта шириною 14 см і довжиною 7 м та однієї ватно-марлевої подушечки розміром 56x29 см.
Пов'язка стерильна велика має подушечку розміром 65x45 см, до якої пришиті шість фіксуючих тасьм. Пов'язки використовуються при великих ранах і опіках.
Вата стерильна випускається в упаковках по 25 і 50 г. Вата нестерильна випускається в упаковках по 50 і 250 г і застосовується при накладанні стисних пов'язок. Компресна (сіра) вата застосовується для виготовлення м'яких прокладок при накладенні шин та компресів.
Косинкові пов'язки накладають на голову, груди, плечові, ліктьові, колінні, гомілковостопні суглоби, на кисть і стопу та на промежину. Якщо косинки нестерильні, то спочатку на ранову поверхню накладають стерильні бинти або серветки, які потім фіксують косинкою.
За відсутності або нестачі табельних перев'язних матеріалів використовують підручні засоби.
Особливо зручні пов'язки за Маштафаровим.
Їх накладають, використовуючи шматки тканини (простирадла, сорочки та ін.) різної величини, кінці яких надрізають для одержання тасьм. Спочатку на рану накладають стерильний бинт або серветку (при необхідності - і вату), а потім шматком тканини із зав'язками закріплюють пов'язку (рис. 16).
а б в
Рис. 16. Пов'язка за Маштафаровим з підручних засобів:
а- на спину; б- на стегно; в - на стопу
Клеолові та лейкопластирні пов'язки накладають, як правило, на невеликі рани. Рану закривають стерильним матеріалом, і закріплюють смужками липкого пластиру. При накладенні клеолової пов'язки шкіру навколо рани змазують клеолом, дають йому підсохнути, а потім рану закривають розтягнутою марлевою серветкою, приклеюючи її краї до змазаної шкіри.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 375; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!