IV. Нові методи управління народним господарством
Саме на ці часи припадає спроба змінити методи керівництва економікою. У 50-х роках існувало 30 всесоюзних і 21 союзно-республіканське міністерство, що породжувало надмірну централізацію управління. Щоб зменшити витратність централізованого виробництва, уже з 1953 р. починається скорочення кількості всесоюзних міністерств і передача частини економічної влади республіканському керівництву. Якщо у 1950 р. в Україні 65% всього виробництва було підпорядковано центру, то у 1956 р. ця частка зменшилася до 24%. Решту контролювали республіканські міністерства. У 1957 р. Хрущов замість старої т. зв. міністерсько-вертикальної системи ввів нову — територіально-горизонтальну, яка засновувалася на радах народного господарства. Новоутворені органи управління господарством в окремих економічно-адміністративних районах перебрали насебефункції, які раніше належали союзним міністерствам. Ця реформа :тала однією з найрадикальніших організаційних змін у радянській економіці. При цьому виходили з того, що в попередній період у керівництві промисловістю і будівництвом переважали відомчі інтереси, а це порушувало нормальні територіальні зв'язки між підприємствами різних галузей промисловості, розташованих в одному Економічному районі, часто не давало змоги оперативно вирішувати господарські питання, раціонально використовувати ресурси.
IV сесія Верховної Ради УРСР у червні 1957 р. прийняла Закон про створення у республіці 11-ти економічно-адміністративних районів на чолі з раднаргоспами, які провели певну роботу по мобілізації виробничих резервів, поглибленню спеціалізації й кооперації підприємств у межах економічних районів, активізації використання місцевих ресурсів.
|
|
|
Таким чином під контроль раднаргоспів потрапило понад 10 тис. промислових підприємств і під кінець 1957 р. вони наглядали за 97% заводів у республіці. Це надало можливість українським економістам почати проводити власну економічну політику. І хоча хрущовські реформи не виправдали пов'язаних з ними сподівань, вони все ж прияли піднесенню рівня життя.
V. Шестидесятники
Лібералізація і десталінізація суспільства мали позитивне значення ля розвитку української культури — вони принесли нову морально-політичну атмосферу в суспільство і розширили можливості для творчої діяльності. З початку 60-х років в Україні з'являється ціле покоління молодих літераторів і митців — т. зв. шестидесятників, до них належали Ліна Костенко, Дмитро Павличко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Василь Стус, Віталій Коротич, Василь Симоненко, Григорій Тютюнник, Алла Горська, Валерій Шевчук, Іван Дзюба, В'ячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк, Іван Світличний та інші.
|
|
|
Про ту добу, про ґрунт, на якому зросло це покоління, яскраво висловився М.Вінграновський: “Наші юність і молодість мали подвійну сутність: одну офіційну, казенну, для вчителів і оцінок у школі, а другу— поза школою, там, де було життя справжнє, життя реальне. Коли ця подвійність була усвідомлена, стався бунт: піднялася наша справжня сутність і відкинула оту офіційну, фальшиву. З цього бунту і почалося “шестидесятництво”.
Рух шестидесятників хоча і складав опозицію системі, але опозицію в рамках системи, відповідно до тих правил гри, які диктувалися “зверху”.
Література.
1. Баран В.К. Україна після Сталіна. Нарис історії 1953—1985 рр.— Львів, 1992.
2. Довідник з історії України в 2-х т.— К.,1995.
3. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років.— К.,1995.
4. Юхименко П. Новітня історія України.— К.,1996.
5. Вінграновський М. Всі ми з одного часу і одного народу: Слово про Василя Симоненка// Київ.— 1983.— №3.— С. 8.
Лекція 16,17.
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ В СЕРЕДИНІ 50-х –
ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 60-х РР.
УКРАЇНА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 60-х – 80-х РР.
|
|
|
ПЛАН.
I. Зростання кризових явищ у політичному та соціально-економічній житті
II. Дисидентський рух в Україні
ІіІ. Україна на шляху до державного суверенітету і незалежності
Література
1. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? — К.,1994.
2. Лихо з розуму (портрети 20 злочинців). Зб. матеріалів/ Укл. В.Чорновіл. — Львів,1991.
3. Літопис Голгофи України. — Львів, 1993.
4. Лук'яненко Л. Сповідь у камері смертників.— К.,1991
5. Сторінки історії України XX століття.— К.,1992.
6. Українська інтелігенція під судом КДБ. Матеріали з процесів В.Чорновола, М.Масюка, М.Озерного.— Сучасність, 1970.
7. Українська суспільно-політична думка XX століття. Мюнхен, 1989.— Т.2
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 209; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!