ПРОФЕСІЙНІ СУДДІ, НАРОДНІ ЗАСІДАТЕЛІ ТА ПРИСЯЖНІ

Правовий статус суддів

Жодна судова система не може працювати ефективно й спра­ведливо, не маючи внутрішніх захисних систем, які забезпечували б максимально високі етичні норми поведінки суддів. їхня не­упередженість, професіоналізм та чесність життєво необхідні для забезпечення підтримки і довіри до них з боку суспільства.

Від діяльності суду, професіоналізму суддів великою мірою залежить розвиток державності і втілення принципів правової держави. Кожен громадянин України має право на об'єктивне, неупереджене та справедливе правосуддя. Суддя, як носій судової влади в державі, наділений важливими повноваженнями під час здійснення правосуддя, основне з яких — приймати рішення від імені держави, що є обов'язковим для виконання на всій тери­торії України. Отже, авторитет суду, його рішень значною мірою залежить від авторитету судді, оцінки його поведінки — як під час здійснення правосуддя, так і за межами судочинства.

В Основних принципах незалежності судових органів, які були схвалені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 р., вказується: "Особи, які обрані на посаду судді, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну підготовку і кваліфікацію в галузі права" (п. 10).

Як зазначає В.Т. Маляренко, моральне право судити інших має лише людина, яка усвідомила свій державний та професійний обов'язок і яка виконує його не за примушуванням, а за велінням совісті. Судді мають бути притаманні високоморальні якості, по­вага до закону та неухильне дотримання його положень.

Правовий статус судді поєднує закріплені у національному зако­нодавстві професійні права та обов'язки, його повноваження, гарантії при здійсненні незалежного правосуддя, відповідальність за неналежне виконання службових функцій. Безумовно, високий статус судді оз­начає достатньо високі вимоги до кандидатів на посаду судді.

Порядок добору кандидатів на посаду судді

Порядок добору кандидатів на посаду судді, їх призначення чи обрання, додаткові вимоги до окремих категорій суддів, вимоги до професійного судді, порядок забезпечення його професійного, правового та соціального захисту визначаються законами "Про судоустрій України", "Про статус суддів", "Про Вищу раду юс­тиції", "Про державний захист працівників суду і правоохорон­них органів", Указом Президента України "Про затвердження

Положення про Державну судову адміністрацію України", пос тановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Держав­ної програми організаційного забезпечення діяльності судів на 2003—2005 роки", постановою Пленуму ВСУ від 12 квітня 1996 р. № 4 "Про застосування законодавства, що забезпечує незалеж­ність суддів" та іншими нормативно-правовими актами.

Залежно від рівня та спеціалізації суду, на посаду про­фесійного судді якого претендує потрапити кандидат, до нього пред'являються певні вимоги як професійного так і загально-со­ціального характеру. Суддею може бути призначений громадянин, що тривалий час проживає в Україні, знає культуру, побут, життя народу, мову, законодавство, має достатній життєвий та професій­ний досвід і зможе гідно представляти судову владу.

Ефективність правосуддя залежить від особистих якостей судді, його світогляду, юридичної підготовки, правосвідомості, професійних, організаторських, моральних, етичних якостей. Кандидат на посаду професійного судді повинен відповідати цим високим умовам.

Історична довідка

Для заняття судово-прокурорських посад (сенатора, голови судової палати, голови окружного суду, товариша голови та членів судової палати, членів окружного суду) у дореволюційний період необхідно було мати освітній, віковий, майновий службовий ценз та інше.

На судово-прокурорські посади обирались або призначались особи від 25 років, що мали вищу юридичну освіту або склали екзамен з юридичних наук та набули на попередній службі відповідних знань у галузі судочинства. Важливою вимогою було наявність службового стажу. Для обрання на посаду сенатора стаж роботи повинен бути не менше 3 років служби на посадах обер-прокурора або його товариша, голови, члена або прокурора судової палати; на посаду голови судової палати — стаж не менше 3 років служби на посадах члена або про­курора судової палати або голови окружного суду; голови окружного суду, товариша голови та членів судової палати — стаж не менше З років служби на посадах члена або прокурора окружного суду; членів окружного суду — стаж не менше 3 років служби на посадах не нижче секретаря суду або 10 років практики як присяжного повіреного.

Призначення на посаду сенатора відбувалось на підставі іменного Імператорського наказу, на інші судово-прокурорські посади — Ім­ператорським повелінням за поданням міністра юстиції.

Не могли бути призначені на посади суддів особи:

1) які знаходились під слідством за злочини або проступки;

2) до яких застосовувалось тюремне ув'язнення або більш суворе покарання;

3) які були звільнені зі служби, позбавлені дворянського, духов­ного чи іншого сану;

4) що були оголошені неспроможними боржниками;

5) які знаходяться під опікою за марнотратство;

6) що брали участь під час навчання в університеті "в протиза­конних проявах";

7) іудейського віросповідання та іноземні піддані.

Вимоги до кандидатів на посади професійних суддів залежать від спеціалізації суду і ланки судової системи. Добір кандидатів у професійні судді здійснюється з числа осіб, які відповідають вимогам ст. 59 Закону "Про судоустрій України", за результатами проходження кваліфікаційної атестації.

Зокрема суддею місцевого суду (загального) може бути гро­мадянин України:

— не молодше 25 років;

— який має вищу юридичну освіту;

— який має стаж роботи зі спеціальності у галузі права не менш 3 років;

— який проживає в Україні не менш десяти років;

— який володіє державною мовою.

Суддею апеляційного суду може бути громадянин України, який:

— на день обрання досяг 30-річного віку;

— має вищу юридичну освіту,

— має стаж роботи у галузі права не менш 5 років, з яких не менше 3 років на посаді професійного судді;

— проживає в Україні не менше 10 років;

— володіє державною мовою.

Кандидатом на посаду судді спеціалізованого суду (господарсько­го, адміністративного) відповідного рівня (місцевого, апеляційного) може бути громадянин України, який відповідає вище означеним вимогам та має фахову підготовку з питань юрисдикції спеціалізо­ваного суду і стаж роботи за спеціальністю не менше 5 років.

Суддею військового суду, крім зазначених вимог для суддів загальних судів, може бути громадянин України, який:

— перебуває на військовій службі;

— входить до штатної чисельності Збройних Сил України;

—має військове звання офіцерського складу.

Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, який:

— на день обрання досяг 30-річного віку;

— має вищу юридичну освіту;

— має стаж роботи у галузі права не менш 7 років, з яких не менше 5 років на посаді професійного судді;

— проживає в Україні не менше 10 років;

— володіє державною мовою.

Суддею ВСУ може бути громадянин України, який:

— на день обрання досяг 35-річного віку;

— має вищу юридичну освіту;

— має стаж роботи у галузі права не менш 10 років, з яких не менше 5 років на посаді професійного судді;

— проживає в Україні не менше 10 років;

— володіє державною мовою.

Детальніше, хотілося б зупинитись на окремих вимогах до кан­дидатів на посаду професійного судді. По-перше, це, безперечно має бути громадянин України — особа, яка знає країну, життя, мораль, традиції, переконання народу тощо.

По-друге, наявність вищої юридичної освіти. Відповідно до Закону України від 17 січня 2002 р. "Про вищу освіту" в Україні передбачені освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст (підготовку забезпечують вищі навчальні заклади першого рівня акредитації); бакалавр (підготовку забезпечують вищі навчальні за­клади другого рівня акредитації); спеціаліст та магістр (підготовку забезпечують вищі навчальні заклади третього та четвертого рівнів акредитації). Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. № 507 "Про перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями", за напрямом підготовки "право" є дві спеціальності — правознавство та правоохоронна діяльність. Будь-яких інших спеціальностей з права чинним законодавством не передбачено. Усі інші спеціаль­ності не належать до напряму "право". Тому громадяни України, які мають диплом про вищу освіту за іншими спеціальностями ніж "право" ("правознавство" або "правоохоронна діяльність"), наприклад, "міжнародне право", що належить до спеціальності "міжнародні правовідносини", не вважаються юристами і не мо­жуть бути допущені до складання кваліфікаційного іспиту. Однією з умов допуску до іспиту є наявність вищої юридичної освіти, що прямо зазначено у Конституції та Законі "Про статус суддів".

По-третє, стаж роботи в галузі права охоплює працю на посадах адвоката, помічника адвоката, нотаріуса, стажиста нотаріуса, пра­цівника прокуратури, слідчого ОВС, помічника судді будь-якого рівня та спеціалізації, консультанта ВСУ, спеціаліста Мін'юсту та інших посадах. При цьому 3-річний стаж практичної роботи, обраховується з моменту отримання вищої юридичної освіти.

Кожна особа, яка відповідає встановленим вимогам до кан­дидата на посаду судді, має право звернутися до відповідної кваліфікаційної комісії суддів із заявою про рекомендацію його для призначення чи обрання професійним суддею. При доборі кандидатів забезпечується рівність їх прав незалежно від поход­ження, соціального та майнового стану, расової та національної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань та інших обставин.

Положення закону, що стосуються обов'язку при доборі кан­дидатів на посаду судді забезпечувати рівність їх прав незалежно від політичних поглядів, релігійних переконань та інших обста­вин, викликають певні нарікання з боку вчених та практиків у галузі права. Адже, за наявності окремих релігійних течій із вкрай сектантським забарвленням необхідно унормувати цензові бар'єри, які унеможливили б призначення на посаду судді осіб — членів сект, як вірно вважає В. Карабань. Л.М. Москвич зазначає важливість принципу релігійної безсторонності судді, і з цим не можна не погодитись. Важко уявити собі ситуацію, коли суддя, що має певні релігійні переконання, виконував би усі приписи віруючого, а під час здійснення правосуддя відрізнявся б релігій­ною безсторонністю.

Викликає зауваження законодавче положення щодо рівності незалежно від політичних поглядів при обранні або призначенні на посаду професійного судді. У ст. 127 Конституції передбачено, що професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат. На мій погляд, активний політичний діяч не може одразу після призначення на посаду професійного судді стати політично безстороннім. У деяких країнах (Норве­гія, Канада, Куба) суддям офіційно не заборонено займатися політичною діяльністю, належати до політичної партії, але до них висувається вимога бути лояльним до існуючого державного режиму та правлячої партії.

Як зазначає В. Карабань, не можна терези правосуддя віддавати в руки осіб з гіпертрофованим почуттям власного самоусвідомлен­ня та непогрішимості. За інших рівних умов критерії психічного здоров'я людини можуть стати визначальними при конкурсному відборі кандидатур на посаду судді.

Цікавою є пропозиція М.І. Клеандрова про створення оптимальної моделі ідеального, наближеного до національних потреб, вітчизняного судді на основі методів імітаційного моделювання. Модель, яку він пропонує, повинна бути насичена не лише параметрами професійних характеристик, а й комплексом особистих якостей, об'єктивно необ­хідних для виконання суддею його професійних обов'язків.

Сьогодні існують багато тестових програм, що є результатом багаторічної праці науковців у галузі соціоніки, яка досліджує психологічні типи людей та їх взаємовідносини і сумісність один з іншим; у галузі психології, де широко застосовуються професіограми, побудовані на принципі таксономії (класифікації ознак) та валідізації (обґрунтованості).

Наведені вимоги до кандидатів у судді обумовлені тим, що суд­дею повинна бути людина, яка вже має певний життєвий досвід, набуті навички правової роботи, знає свою країну та проживає в ній значний час.

Не може бути рекомендована на посаду судді особа, яка була визнана у судовому порядку недієздатною, обмежено дієздатною або має таке хронічне чи психічне захворювання, що перешкод­жає виконанню професійних обов'язків судді. Також не може здійснювати правосуддя особа, що має судимість.

Громадянин України, який відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду професійного судді, має право звернутися до відповідної кваліфікаційної комісії суддів із заявою про реко­мендацію його для призначення чи обрання професійним суддею. Територіальна державна судова адміністрація, до якої звернувся громадянин, повинна підготувати матеріали щодо призначення на посаду судді вперше або обрання його безстроково. Зібрані матеріали направляються до Вищої ради юстиції (у разі призна­чення суддею вперше) або до ВСУ, Вищого господарського суду України чи Вищого адміністративного суду. Після отримання ма­теріалів секція Вищої ради юстиції готує подання і направляє його відповідній кваліфікаційній комісії суддів. Коли суддя обирається безстроково, то подання щодо його обрання вносить Голова ВСУ (у разі обрання судді спеціалізованого суду подання вносять го­лови Вищого господарського суду або Вищого адміністративного суду України) до Вищої кваліфікаційної комісії.

Кваліфікаційна комісія перевіряє відповідність кандидатів на по­саду професійного судді вимогам, встановленим законом, проводить кваліфікаційне атестування (у формі кваліфікаційного іспиту), готу( висновок про підготовленість до судової роботи (здійснення право суддя) кожного кандидата, який пропонується на цю посаду.

Кваліфікаційний іспит — це атестування кандидата на по­ саду судді (призначення вперше), яке полягає у виявленні знань та рівня його професійної підготовки, ступеня його готовності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Залежно від результатів іспиту кваліфікаційна комісія готує висновок про складення іспиту і підготовленість кандидата до судової роботи та рекомендацію для призначення його на по­саду судді або готує мотивований висновок про відмову в такій рекомендації. Якщо кандидат на посаду судді не склав кваліфі­каційного іспиту, він може бути допущений до повторного його складання через рік. У разі повторного нескладення цього іспиту, особа може бути допущена до складання наступного кваліфіка­ційного іспиту тільки через два роки.

Кваліфікаційний іспит не складається, якщо громадянин має відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не пе­ревищує 11 років.

Перше призначення на посаду професійного судді здійснюєть­ся Президентом України терміном на 5 років на підставі реко­мендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції.

Особа, яка призначається на посаду судді вперше, в урочистій обстановці перед Президентом України складає присягу.

Присяга. Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.

Судді, строк повноважень яких закінчився, на підставі їх заяви мають бути рекомендовані для безстрокового обрання за відсутності обставин, що перешкоджають цьому. Кандидатура до обрання на посаду професійного судді безстроково обгово­рюється на засідання Комітету Верховної Ради України. Вища кваліфікаційна комісія з кандидатами на посаду професійного судді безстроково провадить кваліфікаційну співбесіду.

Кваліфікаційна співбесіда — це бесіда, що проводиться в усній формі та полягає у перевірці знань професійного судді, встанов­ленні рівня кваліфікаційної підготовленості судді, його здатності підвищувати свій фаховий рівень і здійснювати правосуддя, в тому числі у судах вищого рівня.

Вона стосується оцінки діяльності особи на посаді судді протя­гом 5 років, рівня вдосконалення професійної підготовки та інших обставин, які пов'язані з подальшою судовою діяльністю.

Такі судді обираються безстроково на сесії Верховної Ради України на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Голови ВСУ (при обранні судді спе­ціалізованого суду — голів Вищого господарського чи адміністра­тивного судів України).

Голова відповідного загального чи спеціалізованого суду на підставі акта про призначення вперше на посаду професійного судді або обрання суддею безстроково видає наказ, в якому виз­начається посада та умови праці.

---

Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 197; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!