Вирішення спорів у апеляційних господарських судах
Апеляційні господарські суди належать до апеляційних спеціалізованих судів. Відповідно до Указу Президента України від 11 липня 2001 р. № 511/2001 "Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів" були утворені апеляційні господарські суди з розташуванням їх у містах Києві, Севастополі, Дніпропетровську, Донецьку, Одесі, Харкові та Львові. Указом Президента України від 30 травня 2002 р. № 499/2002 "Про утворення Житомирського та Запорізького апеляційних господарських судів та внесення змін до мережі та кількісного складу суддів господарських судів України" додатково в системі господарських судів України були створені Житомирський і Запорізький апеляційні господарські суди. За загальним правилом вирішення господарських спорів завершується прийняттям рішення чи винесенням ухвали судом першої інстанції. Поряд з цим, слід погодитись з думкою В.С. Щербини, гдо в окремих випадках господарське судочинство продовжується в апеляційній і касаційній інстанціях.
Апеляційний господарський суд під час розгляду скарги або подання перезіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі і не пов'язаний доводами апеляційної скарги.
Апеляційна інстанція за результатами розгляду скарги або подання відповідно до ст. 103 ГПК має право:
1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення;
|
|
|
2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;
3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;
4) змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає рішення місцевого суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення у разі, коли дійде висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а мотиви скарги несуттєві. У разі залишення скарги або подання без задоволення у постанові обов'язково повинні бути зазначені мотиви, на підставі яких аргументи, вказані у скарзі (поданні), визнані неправильними і несуттєвими для скасування рішення.
У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 99 ГПК, роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28 березня 2002 р. № 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" апеляційний господарський суд під час перегляду справи у апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції', за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, з урахуванням особливостей апеляційного судочинства.
|
|
|
Однією з особливостей розгляду справи у апеляційній інстанції с те, що вона не приймає і не розглядає нові вимоги, які не були пред'явлені під час розгляду спору в першій інстанції.
За твердженням А.Д. Кейліна, можливість пред'явлення нових іїимог у апеляційному порядку буде суперечити принципу процесуальної економії, оскільки могла скластися така ситуація, коли її суді першої інстанції розглядалося б частина позовних вимог, а інша частина могла бути розглянута у апеляційному суді.
Слід також зазначити, що в апеляційній інстанції надається можливість зміни первісних вимог. Мова йде, наприклад, про вимогу сплати процентів, розмір яких збільшується за час розгляду справи, про стягнення вартості втраченого майна, що складає предмет спору, про зменшення або збільшення розміру позовної вимоги.
Адміністративні суди України.
Адміністративні суди — спеціалізовані суди загальної юрис дикції, які здійснюють у порядку адміністративного провад ження розгляд адміністративних справ, що пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснює військовий суд.
|
|
|
Адміністративні суди покликані здійснювати розгляд справ, що виникають із публічно-правових правовідносин між фізичними, юридичними особами з одного боку та органами державної влади і управління, органами місцевого самоврядування, службовими особами та іншими суб'єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, з іншого.
Суб'єкт владних повноважень — орган державної влади, орган місцевого самоврядування, посадова чи службова особа, інший суб'єкт, які здійснюють владні управлінські функції на основі зако нодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Публічна служба — діяльність на державних політичних по садах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади АРК, органах місцевого самоврядування.
|
|
|
Систему адміністративних судів складають: місцеві адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди, Вищий адміністративний суд України та судова палата у адміністративних справах ВСУ. Місцеві адміністративні суди є судами першої інстанції, яким підсудні всі адміністративні справи, окрім тих, що підсудні пищестоящим адміністративним судам. Апеляційні адміністративні суди є судами першої та апеляційної інстанцій. У Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону "Про судоустрій України" зазначається, що до утворення системи адміністративних судів розгляд справ, віднесених до підсудності адміністративних місцевих судів, здійснюють місцеві загальні суди. Справи, що належать до підсудності адміністративних апеляційних судів та Вищого адміністративного суду України, здійснюватимуть відповідні загальні апеляційні суди та ВСУ, в порядку, що встановлено процесуальним законодавством, шляхом запровадження спеціалізації суддів з розгляду справ адміністративної юрисдикції, в тому числі утворення судових колегій цієї категорії.
Указом Президента України від 16 листопада 2004 р. № 1417/2004 "Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів" з 1 січня 2005 р. в системі адміністративних судів України було створено місцеві та апеляційні адміністративні суди.
Граничну чисельність працівників апарату місцевих адміністративних судів та апеляційних адміністративних було затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів від 21 липня 2005 р. № 278-р "Про затвердження граничної чисельності працівників апарату місцевих адміністративних судів та апеляційних адміністративних судів". Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначено КАС.
Справа адміністративної юрисдикип — публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
—на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
—з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано;
—обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
—безсторонньо (неупереджено);
—добросовісно;
—розсудливо;
—з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
—пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване
рішення (дія);
—з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
—своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС).
Правосуддя в адміністративних судах здійснюється на таких
засадах: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; обов'язковість судових рішень.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 183; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!