Резервування як метод управління ризиками фінансових установ
Для забезпечення відшкодування можливих втрат фінансових установ, що виникають в процесі надання фінансових послуг внаслідок дії чинників ризику, створюються відповідні резерви.
Банківські установи формують обов'язкові резерви за усіма залученими коштами, за винятком кредитів, одержаних від інших банків, іноземних інвестицій, одержаних від міжнародних фінансових організацій та коштів, що залучені на умовах субординованого боргу. Норматив резервування встановлюється Національним банком України і є єдиним для всіх банків України.
Формування та зберігання банками коштів обов'язкових резервів здійснюється в національній грошовій одиниці на кореспондентському або окремому рахунку банку в Національному банку. За залишками коштів, що формують обов'язкові резерви, проценти не нараховуються.
Обов'язкове резервування коштів банків використовується Національним банком України як монетарний інструмент для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком.
Залежно від стану грошово-кредитного ринку і прогнозу його подальшого розвитку Національним банком України приймаються рішення щодо:
– величини нормативів обов’язкового резервування;
– складу зобов’язань банку, щодо яких встановлюються нормативи обов’язкового резервування;
– звітного періоду резервування;
– обсягу обов’язкових резервів, який повинен постійно зберігатися в НБУ.
|
|
|
Поряд з обов’язковими резервами, що розміщуються в НБУ, банківські установи здійснюють формування резервів на покриття можливих втрат за ризиковими активами. З цією метою активи банківських установ поділяються на групи залежно від ступеня ризик)', що є притаманним для них. Для кожної із груп активів встановлюється коефіцієнт ризик)' від 0 до 1. Як правило, поділ здійснюють на п'ять груп активів з коефіцієнтами ризик)' 0; 0,05; 0,2; 0,5 та 1. Нульовий коефіцієнт є характерним для без ризикових активів, 1 - для активів з максимальним ступенем ризику.
За більшістю видів активів банківськими установами створюються відповідні резерви для покриття можливих втрат. Такі резерви є необхідними для підвищення стабільності і надійності банківської системи, захисту інтересів клієнтів і є обов'язковими для банківських установ. Особливо важливим є формування резервів за кредитами, які займають переважне місце в активних операціях банків.
Резерви за кредитами створюються з метою відшкодування можливих втрат банку за основним боргом без передбачених процентних доходів та комісій. Використовуються такі резерви на погашення безнадійної заборгованості позичальників.
|
|
|
Загальний розмір резервування визначається виходячи із суми заборгованості за усіма наданими кредитами, класифікованими за ступенем ризику. Для визначення розміру резервування за кредитами банківськими установами враховуються такі чинники:
– фінансовий стан позичальників;
– перспективи реалізації позичальниками господарської діяльності або одержання доходів;
– стан погашення позичальниками заборгованості за наданими кредитами;
– середньозважена оцінка ступеня ризику за кредитами банку.
На основі класифікації позичальників та стану погашення ними заборгованості кредити поділяються на стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.
Стандартні кредити являють фінансові операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить один відсоток чистого кредитного ризику.
Кредити під контролем це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним (5 % чистого кредитного ризику), але може збільшитись внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації.
Субстандартні кредити являють операції, за яками кредитний ризик є значним, що становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, та надалі може збільшуватись. За такими кредитами є (імовірність несвоєчасного погашення позичальником заборгованості в повіті сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.
|
|
|
Сумнівні кредити це кредитні операції, за якими виконання зобов’язань з боку позичальника банку в повній сумі є під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.
Безнадійні кредити – операції, ймовірність виконання зобов’язань за якими з боку позичальника практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними. За кожною із зазначених груп кредитів банківськими установами здійснюється формування резервів, виходячи із сум фактичної заборгованості та встановлених рівнів резервування. При визначенні розміру резерву сума заборгованості за кожним позичальником зменшується на вартість застави, що надана ним в забезпечення кредиту, а також на вартість гарантій та порук.
Сформовані резерви за кредитами підлягають постійному перегляду, виходячи з фактичного розміру заборгованості та проведених позичальниками розрахунків за кредитними операціями.
Поряд з формуванням резервів на покриття збитків за кредитними операціями банківські установи формують резерви за іншими видами активних операцій (банківських послуг), зокрема резерви під заборгованість інших банків, під дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку, за вкладеннями в цінні папери тощо.
|
|
|
Формування резервів на покриття збитків за фінансовими операціями здійснюють і небанківські фінансові установи.
Кредитними спілками забезпечується формування резерву покриття втрат за неповерненими кредитами. З метою визначення обсягів резервування кредити, що надані кредитними спілками поділяються на такі види:
– прострочені 1-го рівня, за якими термін прострочення очікуваного платежу становить від 1-го до З місяців;
– прострочені 2-го рівня, за якими термін прострочення становить від 3 до 6 місяців;
– прострочені 3-го рівня, за якими період неодержання очікуваного платежу становить від 6 до 12 місяців;
– неповернені, якщо прострочення очікуваного платежу становить понад 12 місяців.
Нормативи резервування грошових коштів для розрахунку резерву забезпечення покриття втрат за неповерненими кредитами, наданими кредитними спілками, становлять:
– для 1-го рівня - 0 % залишку заборгованості;
– для 2-го рівня - 35 % залишку заборгованості:
– для 3-го рівня - 70 % залишку заборгованості;
– для неповернених та безнадійних кредитів – 100 % залишку заборгованості.
Резерв забезпечення покриття втрат від неповернених кредитів формується за рахунок частини доходу кредитної спілки незалежно від фінансового результату її діяльності таким чином, щоб наприкінці кожного місяця його розмір відповідав сумі необхідного резервування за всіма простроченими, неповерненими та безнадійними кредитами.
Фінансові компанії, ломбарди, довірчі товариства, інші небанківські фінансові установи забезпечують формування резерву за усіма видами здійснюваних фінансових операцій з метою покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, що визначаються як нестандартні.
Для визначення обсягу загальної заборгованості клієнтів небанківськими фінансовими установами проводиться оцінка стану розрахунків за факторинговими операціями, гарантіями, поруками, за операціями з фінансування будівництва, за придбаними цінними паперами, за іпотечними активами, що знаходяться в управлінні, та визначається сумнівна заборгованість за ними.
На основі оцінки фінансового стану клієнтів - юридичних та фізичних осіб та оцінки стану погашення ними основного боргу та сплати процентів (комісій) за ним, фінансові операції небанківських установ класифікуються на такі види:
– стандартні фінансові операції, за якими ризик є незначним і становить не більше одного процента від суми заборгованості;
– граничні фінансові операції - такі, що характеризуються незначним ризиком (не більше 5 % суми заборгованості), який може збільшитись внаслідок виникнення несприятливої для клієнта ситуації;
– небезпечні фінансові операції - фінансові операції, за якими ризик є значним, і надалі може збільшуватись та становити не більше 20 % суми заборгованості; також є ймовірність несвоєчасного погашення клієнтом заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені договором надання фінансової послуги;
– сумнівні фінансові операції, за якими виконання зобов'язань з боку клієнта фінансової установи в повній сумі є під загрозою, ймовірність повного погашення заборгованості низька і становить не більше 50 % від суми заборгованості;
– безнадійні фінансові операції – операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку клієнтів фінансових установ практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.
Залежно від ступеня ризику, що є характерним для фінансових операцій небанківських фінансових установ, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України визначені коефіцієнти резервування коштів на покриття збитків за такими операціями (табл. 11.2).
Фінансові установи створюють резерви для покриття можливих втрат, що виникають в результаті діяльності з надання фінансових послуг, окремо під стандартну та нестандартну заборгованість клієнтів. До стандартної заборгованості належить заборгованість клієнтів за стандартними та граничними фінансовими операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за фінансовими операціями, які залежно від наданого забезпечення, а також кількості днів, на які прострочено заборгованість, поділяються на 3 групи ризику: небезпечні, сумнівні та безнадійні. За нестандартними видами заборгованості при формуванні резерву застосовуються найвищі коефіцієнти резервування.
Разом з формуванням резервів за стандартними та нестандартними фінансовими операціями фінансові установи незалежно від результатів їх діяльності у попередньому році зобов'язані окремо сформувати резерви за простроченими фінансовими операціями та за операціями, одержання доходів за якими є сумнівним.
Сформовані резерви використовуються на потреби покриття непогашеної простроченої заборгованості за основним боргом (без процентів та комісій), стягнення якої є неможливим.
Особливе значення формування та нарощування резервів має для страхових організацій. Для цих фінансових установ страхові резерви є джерелом виплат страхових сум і страхового відшкодування. Накопичення страхових резервів здійснюється страховиками за рахунок страхових премій, що сплачуються страхувальниками відповідно до укладених договорів страхування. Оскільки момент внесення страхових платежів і момент страхового відшкодування не збігаються в часі, страховики нагромаджують значні суми грошових коштів. Для забезпечення надійного збереження цих коштів, захисту їх від інфляційного знецінення та примноження страхові резерви розміщуються у дозволених активах з врахуванням вимог, що визначені законодавством. Особливо ретельного та обережного розміщення потребують резерви зі страхування життя, захист та примноження яких слід забезпечувати протягом тривалого періоду часу.
Страховим організаціям не дозволяється забезпечувати формування резервів із страхування життя за рахунок позикових коштів, кредитів банків, поворотної фінансової допомоги, цінних паперів із зобов'язанням зворотного викупу, акцій інших страховиків, банківських депозитів зі строком меншим за один місяць, помилково перерахованих коштів на рахунок страховика, сум страхових премій, що повертаються протягом наступного кварталу.
Вартість активів, за рахунок яких сформовані резерви зі страхування життя, скоригована на суму довгострокових та поточних зобов'язань не повинна бути меншою за сумарну величину резервів з такого виду страхування.
Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і повинні обліковуватись окремо від його майна.
Поряд з формуванням резервів із страхування життя страховими організаціями забезпечується формування технічних резервів, що призначені для гарантування зобов'язань перед страхувальниками за укладе ними договорами страхування. Технічні резерви формуються в обсязі, що повинен бути достатнім для відшкодування всіх збитків за діючими договорами страхування.
Запитання для самоконтролю:
1. Суть та види фінансового ризику.
2. Внутрішні методи уникнення та мінімізації фінансових ризиків.
3. Види фінансових послуг, що забезпечують перейняття ризиків.
4. Суть та види банківських гарантій.
5. Механізм реалізації прямої та непрямої банківської гарантії.
6. Особливості діяльності фінансових установ щодо надання порук.
7. Види ризиків, що супроводжують життя громадян.
8. Суть та види страхових послуг.
9. Відмінності між обов'язковим та добровільним страхуванням.
10. Види страхових послуг за галузями страхування.
11. Види страхування, що обмежують фінансові ризики суб'єктів господарювання.
12. Суть страхування життя та його види.
13. Соціальна важливість недержавного пенсійного забезпечення.
14. Види фінансових установ, що надають послуги з недержавного пенсійного забезпечення.
15. Механізм страхування довічної пенсії.
16. Види учасників та вкладників недержавних пенсійних фондів.
17. Функціональні обов'язки адміністраторів недержавних пенсійних фондів.
18. Механізм укладення пенсійного контракту.
19. Особливості формування активів недержавних пенсійних фондів.
20. Функціональні обов'язки зберігача пенсійного фонду.
Теми рефератів, доповідей та завдань для самостійної роботи:
1. Фінансовий ризик: його суть, види та прояви.
2. Зовнішні та внутрішні механізми мінімізації фінансових ризиків.
3. Методи хеджування фінансових ризиків та можливості їх застосування в Україні.
4. Страхування фінансових ризиків.
5. Сучасна практика та проблеми надання гарантійних послуг банківськими установами.
6. Аналіз діяльності фінансових установ з надання порук.
7. Сучасна практика надання послуг із страхування життя.
8. Діяльність банків щодо надання послуг з недержавного пенсійного забезпечення.
9. Аналіз діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні.
10. Проблеми недержавного пенсійного забезпечення в Україні.
11. Практика надання послуг із страхування життя та пенсій в країнах з розвинутою ринковою економікою.
12. Порівняльний аналіз діяльності з недержавного пенсійного забезпечення в страхових організаціях і недержавних пенсійних фондах.
Дата добавления: 2018-10-25; просмотров: 193; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!