Основні визначення здоров’я і вплив на нього навколишнього середовища.
Своєрідним дзеркалом соціально-економічного, екологічного, демографічного і соціально-гігієнічного благополуччя країни є здоров’я. Нерідко здоров’я розглядають як відсутність хвороби. Але, згідно Статуту ВООЗ, здоров’я визначається як “стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки як відсутність хвороб чи фізичних вад”. За даними ВООЗ здоров’я людини залежить: на 50 % від способу життя, негативними чинниками якого є шкідливі звички, незбалансоване харчування, малорухливий спосіб життя, вживання алкоголю і паління, несприятливі умови праці, моральне і психічне перевантаження, погані матеріально-побутові умови, незгоди в сім’ї, самотність, низький санітарно - культурний рівень тощо; на 20 % - від стану природного середовища (забруднення повітря, води, ґрунту, складні природно - кліматичні умови); на 20 % - від спадковості; на 7-10 % від рівня медичної допомоги.
Розрізняють три взаємопов’язані рівні здоров’я: суспільне (здоров’я населення), групове (здоров’я сім’ї, трудового колективу) та індивідуальне (особисте здоров’я, здоров’я людини).
Суспільне здоров’я, характеризується комплексом демографічних показників: народжуваністю, смертністю, захворюваністю, середньою тривалістю життя, приростом населення, рівнем фізичного розвитку.
Індивідуальне здоров’я розглядається як життєдіяльність організму конкретної людини і включає три компоненти: соматичний, психологічний та соціальний. На думку більшості вчених, індивідуальне здоров’я характеризується шістьма основними ознаками:
|
|
|
1. Нормальна функція організму на всіх рівнях: (клітинному, тканинному, окремих органів та організму) ;
2. Динамічна рівновага функцій організму та чинників навколишнього середовища;
3. Здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, суспільно корисної праці;
4. Здатність організму адаптуватись до умов існування в навколишньому середовищі, здатність підтримувати постійність внутрішнього середовища;
5. Відсутність хвороби;
6. Повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму.
Здоров’я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно є результатом впливу різноманітних природних, антропогенних та соціальних факторів. Гігантські темпи індустріалізації та урбанізації за певних соціальних умов можуть призвести до порушення екологічної рівноваги і викликати деградацію не тільки середовища, а й здоров’я людей.
  |
нормальна функція організму на всіх рівнях його організації, органів, організму в цілому, гістологічних, клітинних та генетичних структур, нормальна поточність типових фізіологічних і біохімічних процесів, які сприяють вираженню та відтворенню
|
|
|
здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та суспільно-корисній праці
динамічна рівновага організму і його функцій та чинників навколишнього середовища
здатність організму пристосуватися до умов існування в навколишньому середовищі, що постійно змінюється (адаптація), здатність підтримувати нормальну і різнобічну життєдіяльність та зберігати живу основу в організмі
відсутність хвороби, хворобливого стану або хворобливих змін, тобто оптимальне функціонування організму за відсутності ознак захворювання або будь якого порушення повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму, принцип його єдності, саморегулювання і гармонійної взаємодії всіх органів
Свідченням тісного зв’язку з навколишнім середовищем є пристосування людини до його змін, яке відбувається через термінові та довготермінові пристосовницькі реакції: гомеостаз, обмін речовин, імунітет, регенерацію, адаптацію та інші властивості людського організму. Адаптація може проявлятись на двох рівнях:
|
|
|
а) фенотиповому - індивідуальне пристосування до нових умов за рахунок зміни обміну речовин, збереження сталості внутрішнього середовища (гомеостаз), несприйнятності організму до інфекцій (імунітет), фізіологічної та репаративної регенерації;
б) генетичному - шляхом природного відбору, що забезпечує збереження популяції.
Свідченням впливу природних чинників навколишнього середовища на здоров'я людини можуть служити такі факти:
- підвищена чутливість суглобів до змін погоди;
- зміни сонячної активності ® збурення магнітосфери ® зростання напруги електромагнітного поля Землі ® зміни в стані серцево-судинної та нервової систем (погіршення);
- дефіцит йоду в навколишньому середовищі веде до базедової хвороби, а дефіцит фтору - до карієсу зубів;
- гірська хвороба в умовах високогір'я;
- руйнування озонового шару веде до росту онкологічних захворювань.
Свідченням негативного впливу антропогенних і соціальних чинників навколишнього середовища можуть служити показники медико-демографічних процесів в Україні протягом останніх 10 років. Так, в результаті зниження народжуваності на 41,3 % і зростання смертності населення на 30 % кількість населення України скоротилась більш ніж на 6 млн чоловік. Середня тривалість життя скоротилася у чоловіків на 3 роки, у жінок - на 2 роки і становить на даний час для чоловіків - 63 роки, для жінок - 68 років. З 1991 р. спостерігається мінусовий приріст населення, а дитяча смертність у 1,5 - 2 рази вища у порівнянні з економічно розвинутими країнами.
|
|
|
Спостерігається ріст і загальної захворюваності (кількість гострих та хронічних захворювань на 1000 населення). Так, хвороби крові та кровотворних органів зросли в 2,7 рази, хвороби ендокринної системи, порушення обміну речовин – у 2,4 рази; хвороби системи кровообігу – в 1,8 разів, уроджені вади розвитку – на 57,3 %, хвороби сечостатевої системи – на 55,7 %, органів травлення – на 42,3 %, кістково - м’язової системи – на 37,4 %, ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду – на 29,2 %, новоутворення – на 21,2 %, захворювання на активний туберкульоз – на 71,1 %, на сифіліс – в 19 разів (!), алкогольні психози – в 2,2 рази; захворюваність на розлади психіки від вживання наркотичних речовин – в 3,3 рази.
Ці зміни у здоров’ї можна пояснити:
-зниженням життєвого рівня переважної більшості населення, що веде до неповноцінного і недоброякісного харчування;
-соціально-психологічним дискомфортом (невпевненість у завтрашньому дні, свавілля чиновників, неправедний суд, різке розшарування суспільства на багатих і бідних);
-антропогенним забрудненням атмосфери, гідросфери і літосфери;
-некоректним способом життя (стреси, алкоголізм, паління, наркоманія);
-недостатнім рівнем санітарно-гігієнічної грамотності, спрямованої на пропаганду здорового способу життя.
5.Особливості формування здоров’я молоді в Україні перехідного періоду.
Характерною рисою суспільства перехідного періоду, що потребує активних позицій і дій, можна вважати підвищення ролі молоді у життєдіяльності суспільства. Великий обсяг інформації, високий ступінь готовності до змін і дій, необхідність витримувати значне психологічне навантаження є своєрідними викликами теперішнього часу, вони спрямовані переважно на молодь, яка здатна засвоїти нові знання, нові типи поведінки, нові ідеї. Молодь - дзеркало своєї епохи, відображення як її позитивних, так і негативних рис, характерних для сьогодення, тому брак економічного забезпечення, соціальна неорганізованість, відсутність ідеології здоров’я, зниження якості життя впливають на формування здорового способу життя і, головне - знецінюють ідею збереження здоров’я як другорядну, не актуальну.
Перехідні суспільства звичайно характеризуються порушенням нормального ходу розвитку особистості (закон гетерохронності): розвитку інтелекту, статевої та соціальної зрілостей.
Основними рисами молоді на сучасному етапі можна вважати фізичну активність і прагнення до колективних дій. У зв’язку з цим, крім цих позитивних зрушень, викликаних невизначеністю життєдіяльності у перехідному суспільстві, у середовищі молоді більш виражена схильність до негативних зрушень - девіантної поведінки, шкідливих звичок тощо.
Основна література
1. Бакалюк О.Й., Луй З.І., Лукащук-Федик С.В., Олійник Н.М., Русенко Я. Г., Цетнар Л.Й. Безпека життєдіяльності (курс лекцій) Навчально-методичний посібник. Тернопіль, 2008.- С.10-21.
2.Желібо Є. П., Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності – К.: Каравела, 2004.-С. 56-120.
3. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. Суми: Університетська книга, 2003.- С. 24-55.
4. Лукащук-Федик С.В., Заячківський А.Г., Якобчук М.В., Кашуба П.В. Безпека життєдіяльності. Навчально-методичний посібник. Тернопіль: ТДЕУ, 2005.- С 5-12.
5. Русенко Я.Г. Терміни і поняття з безпеки життєдіяльності людини з основами медичних знань. Довідник-словник. – Тернопіль, 2006.- 158 с.
Додаткова література
1. Баб’як І.П., Біленчук О.Г. Екологічне право України.- К.:Атіка,2000.
2. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери.- Львів, 1997.
3. Конституція України.- К.:Юрінком, 1996.
4. Науменко І.М., Кітніс Л.І. Вступ до соціоекології (екології людського суспільства). Навчальний посібник.- К.: КМУЦА, 1995.
5. Шишков В.З., Тарадай В.И. Психология безопасности. Учебное пособие.- К.: НИНЦОП, 1996.
6. Царенко О.М. Злобін Ю.А. Навколишнє середовище та економіка природокористування. Навчальний посібник.- К.: Вища школа, 1999.
Лекція 2
“Виробничий, побутовий і дорожньо - транспортний травматизм”
Основні питання для висвітлення на лекції:
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 171; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!