Основи та принципи раціонального харчування.
Основні компоненти харчових продуктів, їх характеристика.
Основи та принципи безпечного харчування.
4. Ксенобіотики та їх вплив на здоров’я людини.
Поняття про харчові добавки.
Генетично модифіковані організми у продуктах харчування, історія питання, користь чи шкода для людини?
Контроль за безпекою продуктів харчування.
1. Основи та принципи раціонального харчування. Із визначення поняття “життя” слід зрозуміти, що обмін речовинами і енергією організму з зовнішнім середовищем є абсолютно необхідною умовою існування живого організму. Повноцінна життєдіяльність людини можлива лише за умови постійного надходження в організм у необхідній кількості різноманітних речовин, які містяться у харчових продуктах.
До складу клітин організму входить понад 70 хімічних елементів із 104 відомих у природі. Серед них - Карбон, Гідроген, Оксиген, Нітроген, Фосфор, Сульфур, Кальцій, Калій, Натрій, Хлор, Ферум, Магній, Силіцій, Йод, Купрум, Кобальт, Цинк, Нікель, Аурум та багато інших. Незважаючи на те, що маса деяких з них в організмі становить десяту, тисячну і навіть мільйонну частку грама, вони відіграють важливу роль в обміні речовин.
Під раціональним харчуванням розуміють фізіологічно повноцінне харчування людей з урахуванням їх статі, віку, характеру трудової діяльності, особливостей клімату та інших чинників. Раціональне харчування повинно забезпечити гомеостаз внутрішнього середовища організму і підтримувати функції та розвиток його органів, систем на високому рівні.
|
|
|
Раціональне харчування повинно відповідати таким вимогам:
1. Добовий раціон харчування за енергетичною цінністю має відповідати енергозатратам організму. Енергозатрати організму мають три складові:
Е1- основні затрати, Е2 - енергія, що витрачається організмом на забезпечення процесів основного обміну; її величина становить 1700 - 1800 ккал. за добу; Затрати в спокої (Е3)- енергія, що витрачається організмом поза основним обміном (терморегуляція організму, підтримання положення тіла тощо, її величина приблизно дорівнює 340 -360 ккал. за добу), Затрати в процесі роботи (Е4)- енергія, що витрачається організмом під час роботи м'язів; її величина коливається в широких межах від 800 - 900 ккал. за добу при канцелярській роботі, до 4000 - 5000 ккал. за добу під час важкої фізичної праці.
За умови нормального функціонування організму і гомеостазу внутрішнього середовища організму дотримується рівність:
Е1 = Е2 + Ез + Е4.
|
|
|
Однією із зовнішніх ознак виконання (чи невиконання) цієї рівності є маса тіла людини. Якщо кількість енергії, що надходить в організм з їжею, перевищує енергетичні затрати, то її надлишок відкладатиметься у вигляді енергетичних запасів (жирів та тваринного крохмалю), і маса організму зростатиме, і навпаки, якщо кількість енергії буде меншою, ніж енергетичні затрати, то організм використовуватиме свої енергетичні запаси, і маса організму зменшуватиметься.
Ідеальну масу тіла (Мі) залежно від віку розраховують за емпіричними формулами:
для чоловіків (Мі) в кг = 0,25 х (Зріст - 450 + Т)+ 40,5;
для жінок Мі в кг = 0,225 х (Зріст - 450 + Т)+ 45, де:
Зріст – у см,
Т - вік у роках.
Якщо реальна маса тіла не перевищує ідеальну більше ніж на 20 %, то це означає, що маса тіла в нормі. У випадку, коли реальна маса перевищує ідеальну більш ніж на 20 %, то це вказує на надлишкову масу тіла, і тоді є потреба її нормалізувати. Сьогодні особливу увагу звертають на надлишкову масу і на засоби щодо її зменшення, проте не менш актуальною є і проблема недоїдання - за даними ООН, приблизно 2/3 жителів планети харчуються недостатньо, і це становить велику проблему.
2. Фізіологічні потреби організму повинні забезпечуватися харчовими продуктами в кількостях та пропорціях, які забезпечують їхню максимально корисну дію.В основі цієї вимоги лежить умова збалансованості, яка визначає якість харчування, а саме - склад компонентів їжі та співвідношення між ними. Для здорових людей співвідношення між кількістю білків, жирів та вуглеводів за енергетичною цінністю має бути таким як 1:2,5:4,6 і за масою 1:1:4,9. для окремих груп населення (дітей та підлітків, людей похилого віку, вагітних жінок, працівників розумової праці, спортсменів) розроблені спеціальні раціони, які дещо відрізняються від вищенаведених співвідношень. Особливо важливо підтримувати необхідні співвідношення між макро-, мікроелементами та вітамінами.
|
|
|
Енерговитрати сучасної людини різко скоротилися і згідно з першою вимогою скорочується споживання їжі. Однак зниження потреби в енергії не супроводжується відповідним зниженням потреби в інших життєво важливих харчових компонентах, (вітамінах, мікро - та мікроелементах). Оскільки джерелами енергії та інших біологічно активних речовин є одні і ті ж харчові продукти, то виникає певний дисбаланс: адекватний за енергетичною цінністю раціон не забезпечує потреби у вітамінах, мікроелементах та інших речовинах. З цієї причини слід скористатися рекомендаціями дієтологів про додаткове споживання препаратів з добавками мікроелементів хоча б у зимовий період року.
|
|
|
3. Режим харчування. Режим харчування повинен забезпечувати ефективну роботу органів травлення, оптимальне засвоєння харчових продуктів і належний перебіг обмінних процесів.Фізіологічно обґрунтованим є три - чотири разове харчування з інтервалами у 4 - 5 год. При триразовому харчуванні сніданок повинен забезпечувати 30 % енергетичної цінності добового раціону, обід - 45% і вечеря – 25 %. При чотириразовому харчуванні на перший сніданок повинно припадати 25 %, на другий – 15 %, на обід – 35 % і вечерю – 25 % добової енергетичної цінності харчування.
Коли мова заходить про раціональне харчування, то важливо пам’ятати, що «модні дієти» з’являються і зникають, змінюються погляди дієтологів та лікарів на харчування, а фундаментальна фізіологія стверджує одне: що чим ширший набір продуктів використовується в харчуванні, тим більше необхідних для нормальної життєдіяльності харчових речовин отримує організм.
Постає лише одне запитання: а яку кількість їжі слід вживати? – відповідь: рівно стільки, скільки потребує організм, і почуття задоволення спожитою їжею тут є мірою.
2. Основні компоненти харчових продуктів, їх характеристика. Органічні та неорганічні речовини.Хімічні елементи утворюють різноманітні хімічні сполуки, які об'єднуються в дві групи: неорганічні та органічніречовини. Для живого організму важливими є такі органічні речовини, як білки, жири, вуглеводи, вітаміни, та неорганічні- вода і мінеральні солі. У тілі здорової дорослої людини масою 70 кг міститься: води близько 40 - 45, білків 15-17, жирів 7-10, мінеральних солей 2,5 - З, вуглеводів 0,5 - 0,8 кг. Організм постійно витрачає ці речовини на утворення енергії, яка необхідна для здійснення життєвих процесів. Кожну мить в організмі гине велике кількість старих клітин і з’являється така ж кількість нових, отже, в організмі постійно відбувається процес загибелі (апоптозу) і поновлення клітин і тканин. Наприклад відомо, що білок організму відновлюється за 80 днів, а всі клітини організму відновлюються приблизно упродовж 7 років. Відновлення клітин і тканин, поповнення енергії, що витрачається, відбувається за рахунок речовин, які надходять в організм з їжею. Тому під раціональним харчуванням треба розуміти оптимальне співвідношення вживаних з їжею білків, жирів та вуглеводів.
Білки - головна складова всіх органів і тканин організму, вони становлять приблизно 25% маси тіла. Основне призначення білків, які надходять з їжею, - участь у побудові нових клітин та тканин, забезпечення росту молодих організмів та регенерація клітин у дорослому організмі.
Білки побудовані із 20 різних амінокислот. Молекула білка може містити від 100 до 30 000 окремих амінокислот, і кожний білок відрізняється від іншого як набором амінокислот, так і послідовністю їх з’єднання. Очевидно, що харчові продукти, які ми споживаємо, містять різні білки, що різняться між собою за цими компонентами. Більшість амінокислот організм синтезує самостійно, але 8 із них він синтезувати неспроможний. Тому ці амінокислоти - триптофан, лейцин, ізолейцин, валін, треонін, лізин, фенілаланін та метіонін називають незаміннимиі вони обов’язково повинні надходити в організм у вигляді їжі.
Організм людини не має запасів білків, його добова потреба становить 1,5 – 2,0 г на 1 кг маси тіла, що при масі тіла 70 кг дорівнює 100-140 г; при цьому приблизно 55 % білків мають бути тваринного походження, оскільки рослинна їжа не містить багатьох названих незамінних амінокислот. Така кількість білка забезпечує приблизно 12 % потреби організму в енергії. Основними джерелами тваринних білків є м’ясо, яйця, молоко, а рослинних - хліб, крупи, бобові.
Жири поряд з високою енергетичною цінністю беруть участь у біосинтезі ліпідних структур (структур, до складу яких входять жири), зокрема мембран клітин. В їжі жири представлені тригліцеридами і ліпоїдними речовинами. Жири тваринного походження містять насичені жирні кислоти, а жири рослинного походження - ненасичені жирні кислоти. Природні ненасичені жирні кислоти поділяють на мононенасичені (з одним ненасиченим зв’язком) і поліненасичені (з двома і більше подвійними зв’язками). Оптимальне співвідношення цих кислот наступне – 30 % насичених, 60 % - мононенасичених і 10 % - поліненасичених.
Загальна кількість жирів в організмі коливається в широких межах і залежить від характеру харчування, способу життя і спадкової схильності. У середньому маса жирів становить 10 – 20 % від маси тіла.
У структурі харчування жири повинні забезпечувати в середньому 30 % потреби організму в енергії. Добова потреба в жирах для дорослої людини становить 80 - 100 г; у фізіологічному повноцінному раціоні має бути приблизно 30 % жирів рослинного походження. Жири тваринного походження містяться в свинячому салі (90 – 92 %), вершковому маслі (50 – 82 %), свинині (до 50 %), ковбасах (20 – 40 %), сметані (15 – 30 %), сирі (15 – 30 %). Джерелами жирів рослинного походження є олії (99,9 %), горіхи (53 – 65 %), крупи: вівсяна (6 %) і гречана (3 %).
Вуглеводи переважновикористовуються організмом як джерело енергії, хоч їх енергетична цінність удвічі нижча, ніж у жирів. Але вуглеводи на противагу жирам легко розкладаються і швидко засвоюються організмом.
Вуглеводи поділяються на засвоювані і незасвоювані.До засвоюваних вуглеводів відносяться глюкоза, фруктоза, сахароза, лактоза, мальтоза, і полісахариди - крохмаль, декстрини, глікоген. Незасвоювані вуглеводи (целюлоза, геміцелюлоза, пектинові речовини, лігнін) не розкладаються ферментами в шлунку, але руйнуються мікрофлорою кишечника. Хоча целюлоза відноситься до незасвоюваних вуглеводів, вона відіграє важливу роль у забезпеченні нормальної моторики кишечника, і її надходження в організм повинно становити не менше 25 г на добу. Вуглеводи в раціоні дорослої людини мають забезпечувати близько 55 % потреби організму в енергії, і їхня добова потреба становить 400 - 500 г. Оптимальні співвідношення вуглеводів: крохмаль – 75 %, цукри – 20 %, пектинові речовини – 3 %, целюлоза – 2 %. Основними джерелами вуглеводів є: хлібобулочні продукти ( близько 60 %), кондитерські вироби і цукор (14 – 26 %), овочі та фрукти(15 – 17 %).
Вода не приносить організму жодної калорії, проте вона вкрай йому необхідна, оскільки всі біохімічні реакції обміну речовин відбуваються у рідині. Тіло дорослої людини більш як наполовину складається з води (у чоловіків –61 %, у жінок – 54 %). Втрата організмом понад 25 % води несумісна з життям.
Добова потреба дорослої людини у воді становить 2,3 - 2,7 л, із них 0,3 -0,4 л - так звана ендогенна вода, яка утворюється в організмі у процесах біологічного окиснення, 0,7 л - вода, що міститься в продуктах, 0,3 - 0,5 л - вода, що міститься у рідких стравах, решта - вода у вигляді напоїв (питна вода, чай, кава, соки).
Потреба у воді залежить від мікроклімату, інтенсивності роботи, віку, статі та маси тіла.
Мінеральні речовини. Мінеральні речовини,як і вода, не мають енергетичної цінності, проте нормальна життєдіяльність організму без них неможлива.
Вони потрапляють в організм з продуктами харчування у вигляді мінеральних солей. Якщо добова потреба організму в мінеральних речовинах становить сотні - тисячі міліграмів, то вони відносяться до мікроелементів, а якщо десяту частина міліграма і більше - то до мікроелементів (табл. 1).
Кожний із макро- і мікроелементів відіграє свою важливу фізіологічну роль в організмі, а загалом вони виступають ефективними регуляторами обміну речовин. Взаємодіючи з білками, ці хімічні елементи входять до складу більшості ферментів, гормонів та вітамінів, і їхня нестача в організмі призводить до порушення ферментативної та гормональної активності і, як наслідок - до порушення функціонального стану організму. Надмірне надходження макро- та мікроелементів в організм, як і їх нестача - теж шкідливе.
Таблиця 1
Добова потреба дорослої людини в мінеральних речовинах
| Макроелементи | Добова потреба, мг | Мікроелементи | Добова потреба, мг |
| Кальцій | 800-1000 | Залізо | 10-15 |
| Фосфор | 800 | Цинк | 12-15 |
| Натрій | 1100-3300 | Марганець | 2-5 |
| Калій | 1875-5625 | Хром | 2-2,5 |
| Хлориди | 1700-5100 | Мідь | 1 -3 |
| Магній | 280 – 350 | Кобальт | 0,1-0,2 |
| Сірка | Не установлено | Молібден | 0,5 |
| Селен | 0,5 | ||
| Йодиди | 0,1-0,2 |
Майже всі необхідні організму мінеральні речовини містяться в достатній кількості у звичайних продуктах харчування. Не вистачає лише хлориду натрію (кухонної солі), тому їжу підсолюють.
Вітаміни. Вітаміни- низькомолекулярні біологічно активні органічні сполуки. Хоча в організмі вони знаходяться у мікроскопічних кількостях, необхідність у них надзвичайно велика, оскільки як їхня нестача (гіповітаміноз), так і надлишок (гіпервітаміноз) однаково згубні для організму. Вони відносяться до незамінних компонентів харчування, тому що організмом не синтезуються або синтезуються в недостатній кількості.
Вітаміни необхідні для нормального перебігу всіх біохімічних реакцій, засвоєння інших харчових речовин, росту і відновлення клітин і тканин. Вони виконують функції каталізаторів метаболічних процесів і коферментів у ферментних системах. Важливу роль відіграють вітаміни у підвищенні імунітету людини та стійкості до інфекцій. Для нормальної життєдіяльності людині необхідно близько 20 вітамінів (табл. 2). Вони надходять в організм з рослинною та тваринною їжею.
Таблиця 2
Основні типи вітамінів та їх добова потреба дорослої людини
| Група вітамінів | Назви вітамінів | Добова потреба |
| Жиророзчинні | Ретинол (вітамін А) | 800-1000 мкг |
| Кальцифероли (вітамін Д) | 2,5 мкг | |
| Токофероли (вітамін Е) | 8-10мг | |
| Філохінони (вітамін К) | 65 - 80 мкг | |
| Водорозчинні | Аскорбінова кислота (вітамін С) | 60 мг |
| Біофлавоноїди (вітамін Р) | 25 мг | |
| Тіамін (вітамін В1) | 1,1-1,5 мг | |
| Рибофлавін (вітамін В2) | 1,3-1,7 мг | |
| Піридоксин (вітамін В6) | 1,6- 2,0 мг | |
| Ніацин (вітамін РР, вітамін ВЗ) | 15-19мг | |
| Ціанокобаламін (вітамін В12) | 2 мг | |
| Фолацин (вітамін В9) | 0,18-0,20 мг | |
| Пантотенова кислота (віт. В5) | 4-7 мг | |
| Біотин (вітамін Н) | 0,1 -0,3 мг |
3. Основи та принципи безпечного харчування. Крім раціонального харчуванняв сучасних умовах актуальною є проблема безпечного харчування,яке передбачає відсутність у продуктах харчування фізичних, хімічних і біологічних інгредієнтів, небезпечних для організму, а також процесів псування (окиснення, бродіння тощо) у разі їх неправильного зберігання та реалізації.
Під безпечним харчуванням розуміють відсутність токсичного, мутагенного чи будь-якого іншого несприятливого впливу продуктів харчування на організм людини при споживанні у рекомендованих кількостях.
Продукти харчування стають небезпечними, якщо в них наявні:
- хвороботворні організми та продукти їхньої життєдіяльності - токсини;
- отрути тваринного та рослинного походження;
- важкі метали та миш'як;
- пестициди;
- нітрати, нітрити і нітрозаміни;
- радіонукліди;
- шкідливі харчові добавки
- генетично модифікованорганізми
Якщо хвороботворні мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності, отрути тваринного та рослинного походження мають природне походження, то усі інші забруднювачі харчових продуктів - важкі метали, пестициди, нітрати, нітрити, нітрозаміни, радіонукліди і харчові добавки, генетичні добавки - мають антропогенне походження.
Хвороботворні мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності, потрапляючи в організм із їжею людини, здатні викликати інфекційні захворювання і харчові отруєння.
Серед харчових інфекцій та отруєнь мікробної етіології найчастіше трапляються:
- дизентерія, збудник - мікроорганізм, що належить до роду шигел;
- черевний тиф, збудник - черевнотифозна паличка;
- холера, збудник - холерний вібріон;
- сальмонельоз, збудник - сальмонели;
- гельмінтози, збудники - паразитичні черви;
- токсикоінфекції, викликаються бактеріями роду протея, кишковими паличками, паличками цереус, парагемолітичними вібріонами, ентерококами;
- токсикози: бактеріальні, викликані стафілококами та ботуліновою паличкою, мікотоксикози - зумовлені токсинами мікроскопічних грибів.
Джерелом збудників бувають хворі люди, бактеріоносії, хворі тварини, корм для тварин, ґрунти тощо.
Для харчових отруєнь характерним є короткий інкубаційний період (2 - 24 год.) і раптовий гострий початок з ознаками розвитку як місцевих процесів у шлунково-кишковому тракті, так із загальнотоксичних (головний біль, підвищена температура, пітливість, слабкість).
Чинники, які сприяють попаданню хвороботворних мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності в організм:
- споживання продуктів харчування, одержаних від інфікованих тварин;
- інфікування продуктів харчування під час їх заготівлі;
- порушення умов зберігання та транспортування продуктів;
- порушення вимог кулінарної обробки;
- порушення термінів реалізації готової продукції;
- стан здоров'я працівників харчових підприємств (наявність хворих та носіїв збудників хвороб).
Отрути тваринного та рослинного походження рідко потрапляють в організм людини. Можливе отруєння скумбрієвими рибами. М’ясо цих риб містить гістидин, який при порушенні умов і термінів зберігання перетворюється в отруту - заурин. Тимчасово, на час нересту, ікра, молоки і печінка деяких риб (окуня, налима, щуки та ін.) теж можуть теж бути отруйними, хоча їхнє м’ясо цілком безпечне.
Дикорослі отруйні рослини (блекота, дурман, цикута, болиголов плямистий, кліщовина, вовче лико, беладонна, конвалія та ін.) найчастіше викликають отруєння у дітей, яких захоплює яскравий колір ягід і привабливий вигляд.. Серед дорослих можливі отруєння при самолікуванні настоями та відварами із цих трав.
Зернята деяких кісточкових плодів (мигдалю, персиків, абрикосів, вишень, слив) містять амігдалін, який розщеплюється в організмі до сильної отрути - синильної кислоти.
Тимчасово отруйні властивості набувають і бульби картоплі, які проросли та позеленіли через збільшення в них вмісту соланіну.
Отруйні гриби (бліда поганка, строчки, сморчки, мухомори, несправжні опеньки) щорічно забирають життя у людей, незважаючи на активну профілактичну роботу серед населення. Зауважимо, що їстівні гриби, зібрані в екологічно небезпечних регіонах з розвинутою промисловістю та сіткою автодоріг, теж можуть викликати отруєння. Природа інтоксикації в цих випадках не грибна, а хімічна - через вміст у грибах хімічних отруйних речовин. Про ознаки харчових інфекцій та отруєнь більш детально було повідомлено в лекції 5.
4. Ксенобіотики та їх вплив на здоров’я людини. Інтенсивний розвиток промисловості, сільського господарства та транспорту зумовлюють значне поширення різноманітних хімічних речовин у навколишньому середовищі: повітрі, воді, ґрунті. Хімічні речовини, які з навколишнього середовища надходять у харчові продукти, називаються ксенобіотиками. Шляхи надходження ксенобіотиків в організм людини з харчовими продуктами можуть бути різними. Надходження ксенобіотиків в організм людини у великих кількостях викликає хімічну інтоксикацію. Для нормування їх надходження в організмі людини встановлені допустимі добові дози (ДДД) у розрахунку на харчовий раціон і гранично допустимі концентрації (ГДК) для окремих продуктів.
ДДД - це максимальна кількість ксенобіотика в мг на 1 кг тіла людини, надходження якої з їжею щоденно протягом усього життя не може негативно вплинути на стан здоров’я нинішнього та майбутнього поколінь з урахуванням сучасних наукових положень. ДДД установлюють на підставі відповідних експериментальних токсикологічних досліджень (на лабораторних тваринах). ГДК - це максимальна кількість ксенобіотика в мг на 1 кг (для рідкого - на 1 л) конкретного виду продуктів, яка не змінює органолептичних властивостей і харчової цінності цього продукту. ГДК розраховують із ДДД з урахуванням результатів додаткових гігієнічних досліджень впливу ксенобіотиків на смак, запах та інші органолептичні властивості. Важливо також врахувати, що ксенобіотики мають високу кумулятивність, тобто здатність до накопичення в організмі.
Із важких металівнайнебезпечнішими є забруднення харчових продуктів сполуками свинцю, кадмію і ртуті, а також миш’яком. Для них встановлені ГДК у харчових продуктах (табл. 3).
Таблиця З
Гранично допустимі концентрації свинцю, кадмію, ртуті і миш’яку в
харчових продуктах (у мг/кг)
| Продукти | Свинець | Кадмій | Ртуть | Миш'як |
| Хліб | 0,3 | 0,5 | 0,01 | 0,1 |
| Молоко і кисломолочні продукти продукти | 0,1 | 0,3 | 0,05 | 0,05 |
| Сири | 0,3 | 0,2 | 0,02 | 0,2 |
| Масло вершкове | 0,1 | 0,01 | 0,03 | 0,1 |
| Олія | 0,1 | 0,05 | 0,03 | 0,1 |
| Овочі | 0,5 | 0,03 | 0,02 | 0,2 |
| Фрукти, ягоди | 0,4 | 0,3 | 0,02 | 0,2 |
| М'ясо, птиця та м'ясні продукти | 0,5 | 0,05 | 0,03 | 0,1 |
| Яйця | 0,3 | 0,01 | 0,02 | 0,1 |
| Риба прісноводна | 1,0 | 0,2 | 0,3 | 1,0 |
| Риба морська | 1,0 | 0,2 | 0,4 | 5,0 |
| Мінеральні води | 0,1 | 0,01 | 0,005 | 0,1 |
| Пиво, вино та спиртні напої | 0,3 | 0,03 | 0,005 | 0,2 |
Пестициди - це хімічні сполуки (фосфорорганічні, хлорорганічні, похідні карбамінової, тіо- та дитіокарбамінової кислот, сечовини та ін.), що широко використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур’янами (гербіциди), шкідливими комахами (інсектициди) і грибками (фунгіциди).
Застосування пестицидів строго регламентується, зокрема вказуються конкретні сільськогосподарські культури, норми витрат, кратність обробок, інтервал між останньою обробкою та збиранням врожаю, максимально допустимі їх рівні в харчових продуктах.
Дотримання усіх регламентів при застосуванні пестицидів завдяки принципу комплексного нормування і високої толерантності (достатньому запасу) гігієнічних нормативів практично не ставить під сумнів безпеку харчових продуктів. Небезпека для здоров’я людини може виникнути тільки у разі грубого порушення встановлених регламентів та санітарних правил.
Максимально допустимі рівні вмісту деяких пестицидів у харчових продуктах наведені у табл. 4.
Таблиця 4
Максимально допустимі рівні вмісту пестицидів у харчових продуктах
| Назва пестициду | Харчові продукти, мг/кг | ДДД, мг/кг
|
| 1 | 2 | 3 |
| Овочі, цукровий буряк, бавовникова | ||
| Абат (дифос) інсектицид | олія - 0,3; м'ясо, яйця - 1,0; у молоці | 0,02 |
| - не допускається | ||
| Антіо (формотіон) | Капуста, цукровий та столовий буряк, | |
| Інсектицид | яблука, груші, сливи, вишні, виноград | 0,02 |
| - 0,2; цитрусові (м'якоть) - 0,04 | ||
| Гардона | Капуста, яблука, груші, вишні, сливи - | |
| (тетрахлорвінфос) | 0,8; виноград, суниці, аґрус-0,01; | 0,01 |
| інсектицид | хміль (сухий) - 5,0; бавовникова олія -0,1 | |
| 2,4 - Диамінна сіль | Не допускається в усіх харчових | 0,001 |
| гербіцид | продуктах | |
| Цукровий буряк, картопля, овочі, | ||
| фрукти - 0,05; зерно хлібних злаків, | ||
| Дурсбан (хлорпірифос) | кукурудза, тютюн, м'ясо - 0,1; у | |
| інсектицид | молоці, молочних продуктах, яйцях - | 0,001 |
| не допускається; хміль (сухий) - 1,0; | ||
| насіння бавовника, бавовникова олія - | ||
| -0,05, цитрусові (м'якоть) - 0,3 | ||
| Зенкор гербіцид | Картопля помідори - 0,25; соя - 0,25; | 0,004 |
| соєва олія -0,1 | ||
| Капуста, цукровий та столовий |
|
| буряки, огірки, помідори, баштанні | ||
| культури, груші, чай - 0,5; зерно | ||
| хлібних злаків, горох, соя, кукурудза - | ||
| 3,0; борошно - 2,0; крупа (крім | ||
| манної), хліб - 1,0; гриби, хміль | ||
| Карбофос інсектицид | (сухий), тютюн - 1,0; арахіс- 1,0; | 0,02 |
| Вишні, черешні, сливи, виноград, | ||
| цитрусові (м'якоть) - 0,2; у смородині, | ||
| аґрусі, малині, суницях, манній крупі - | ||
| не допускається; соєва та | ||
| соняшникова олія - 1,0; соняшникове | ||
| насіння - 0,5 | ||
| Огірки, перець, помідори баштанні | ||
| культури, баклажани, яблука, груші, | ||
| Кельтан інсектицид | вишні, сливи, черешні, виноград- 1,0; | |
| акарицид | цитрусові (м'якоть) - 0,2; у суницях, | |
| аґрусі, смородині, малині - не | 0,025 | |
| допускається; хміль (сухий) - 0,5; | ||
| насіння бавовника - 0,2; бавовникова | ||
| олія -0,1 | ||
| Яблука, груші, абрикоси, сливи, | ||
| Мідний купорос фунгіцид | черешні, вишні, смородина, аґрус, | 0,17 |
| персики - 5,0 | ||
| Метилмеркаптофос | Не допускається в усіх харчових | 0,005 |
| інсектицид | продуктах | |
| Буряк цукровий, цибуля, помідори, | ||
| яблука, груші, виноград, ягоди, хміль | ||
| Полікарбацин фунгіцид | (сухий) -1,0; тютюн -1,0; зерно | 0,05 |
| хлібних злаків, рис - 0,2; огірки - 0,5; | ||
| картопля -0,1 | ||
| Тіофос інсектицид | Не допускається в усіх харчових | 0,05 |
| речовинах | ||
| Огірки, помідори, баштанні культури, | ||
| яблука, груші, сливи, цитрусові | ||
| (м'якоть), виноград, оливки, гриби, | ||
| рис, зерно хлібних злаків і бобових, | ||
| Фосфамід | тютюн - 0,4; буряк столовий - 0,15; | 0,01 |
| інсектоакарицид | картопля, буряк цукровий - 0,05; | |
| капуста, вишні, лісові ягоди, ягоди | ||
| шовковиці - не допускається; насіння | ||
| соняшника - 0,1; соняшникова олія - | ||
| 0,1; хміль (сухий) - 3,0 |
Радіонукліди. Після аварії на ЧАЕС об’єкти навколишнього середовища, у тому числі продукти харчування, можуть бути забруднені радіонуклідами, які мають тривалий період напіврозпаду (роки й десятки років). Для іонізуючого випромінювання на речовину (біологічну тканину) виявляється в іонізації та збудженні атомів і молекул, які призводять до порушення біологічних процесів. Детально механізм дії іонізуючого опромінення на організм людини буде розглянуто на практичному занятті «Методика оцінки радіаційної обстановки».
Вміст радіонуклідів визначається радіоактивністю об’єктів навколишнього середовища, яка вимірюється числом розкладених ядер за одиницю часу. Одиниця виміру радіоактивності називається Бекерелем,який відповідає одному ядерному розпаду за 1 секунду (Бк = 1 с-1). Для установлення допустимих рівнів вмісту радіонуклідів використовується питома радіоактивність - радіоактивність віднесена до одиниці маси чи об'єму речовини (Бк/кг.). Найбільш негативне значення для життєдіяльності організму мають такі радіоактивні елементи як 137 Cs (цезій) і 90 Sr (стронцій).
З метою зменшення опромінення населення для цих радіонуклідів (137CS і 90Sr) установлені допустимі рівні їхнього вмісту у продуктах харчування та питній воді (табл. 5).
Таблиця 5
Значення допустимих рівнів вмісту радіонуклідів 137 Cs і 90 Sr y продуктах харчування та питній воді (Бк/кг, Бк/л)
| Назва продукту | 137CS | 90Sr |
| Хліб та хлібопродукти | 20 | 5 |
| Картопля | 60 | 20 |
| Овочі (листові, коре-неплоди, столова зелень) | 40 | 2 |
| Фрукти | 70 | 6 |
| М'ясо і м'ясні продукти | 200 | 20 |
| Риба і рибні продукти | 150 | 35 |
| Молоко і молочні продукти | 100 | 20 |
| Яйця. | 6 | 2 |
| Вода | 2 | 2 |
| Молоко згущене і концентроване | 300 | 60 |
| Молоко сухе | 500 | 100 |
| Свіжі дикорослі ягоди та гриби | 500 | 50 |
| Сушені дикорослі ягоди та гриби | 2500 | 250 |
| Лікарські рослини | 600 | 200 |
| Інші продукти | 600 | 20 |
| Спец. продукти дитячого харчування | 40 | 5 |
5. Поняття про харчові добавки. 
Останніми роками в нашій країні асортимент харчових продуктів з харчовими добавками різко зріс і надалі продовжує зростати. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, харчові добавки - це природні або синтетичні речовини, які самі по собі звичайно не використовуються як їжа, а свідомо вводяться у харчові продукти на різних стадіях виробництва, перевезення і зберігання з метою надання їм необхідних властивостей, характерних органолептичних показників.
Головна вимога до харчових добавок - це їхня безпечність, тобто можливість споживання їх людьми різного віку упродовж всього життя без жодного негативного впливу. Багато речовин, потрапляючи в організм протягом тривалого часу, особливо в комбінації з іншими речовинами, можуть виявитися шкідливими для організму. Це особливо характерно для речовин, які схильні до акумуляції чи до перетворення з нетоксичної у токсичну форму. Частина сторонніх речовин, які містять харчові домішки, можуть виявляти побічну дію. Дозвіл на використання харчових добавок видається спеціалізованою міжнародною організацією - Об'єднаним комітетом експертів ФАО/ВООЗ з харчових добавок і контамінантів (забруднювачів). Усі харчові добавки мають цифровий код. У країнах Європейського Союзу використовується регіональна система цифрової кодифікації харчових добавок, яка складається з букви «Е» і з 3 - 4 цифр. Присвоєння номера здійснюється з урахуванням функціональних класів, які відображають функції харчових добавок (табл. 6). Наявність коду вказує на те, що харчова добавка перевірена на безпечність, для неї установлені максимально допустимі рівні, допустима добова доза та інші гігієнічні нормативи. Однак в міру використання харчових добавок можуть з’являтися вагомі негативні ефекти - такі добавки забороняються до подальшого використання.
Таблиця 6
Класифікація харчових добавок за системою “Кодекс аліментаріус” *
| Цифровий код | Групове функціональне призначення | Дозволені до використання в: | |
| Україні | ФРН | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 |
 
| Барвники, які | Е100, Е101,Е102,Е104 | Е 100-102, Е 104, |
| застосовують ся для | Е 110, Е 122, Е124, Е 140, | Е110,Е120,Е123-124, Е 127, Е131-132, | |
| E 100 і далі | забарвлення харчових продуктів у різні кольори | Е 141, Е150a-d, Е 152, Е 153, Е 160а-с, Е 162, Е163,Е 164, Е 170, Е181 | Е150-151, Е153, Е160a-f,E161а-д, Е162-163, Е170-173 |
| Консерванти, що сприяють | Е200, Е201, Е210, Е211, | Е 200-203, Е210-213, | |
| тривалому зберіганню | Е220, Е 222-224, Е 234- | Е 214-219, Е 220-227, | |
| Е 200 і далі | продуктів | 235, Е 239, Е250-252, | Е230-233, Е 236-238, |
| Е 260, Е 263, 270, Е 285, | Е 250-252, Е260-263, | ||
| Е 290, Е296 | Е 270, Е280-283, | ||
| Е 290 | |||
| Антиокислювачі, що | Е300, Е 301, Е 306, Е309, | Е 300-302, Е 304, | |
| сповільняють окислення і | Е 320-322, Е325-327, Е 330, Е 339, Е 341-342, | Е 306-312, Е320-322, Е 325-327, Е 330-343 | |
| Е 300 і далі | псування продуктів | Е351,Е363 | |
| Стабілізатори, що | Е 400-407, Е 410-418, | Е 400-407, Е410-415, | |
| зберігають задану | Е 420-422, Е 431-436, Е 440, Е 450-452, Е460-461, | Е420-422, Е 440а, Е450а-с, Е 460 | |
| консистенцію продуктів | Е 466, Е470-471, E472a-g, | - | |
| Е 400 і далі | E473, Е 475-477, Е481, | - | |
| Е492 | - | ||
| Емульгатори, що | Е 500-501, Е 503-504, | - | |
| підтримують необхідну | Е 507-511, Е 513-516, | - | |
| Е 500 і далі | структуру продуктів | Е 519, Е 524-527, Е530, | - |
| Е 558-559, Е 570, Е575 | - | ||
| E 600 і далі | Підсилювачі смаку і аромату | Е631, Е637 | Е 620-625 |
| Е 700 і далі | Запасні індекси | ||
| Е 800 і далі | Запасні індекси | ||
| Е 900 і далі | Протипінні речовини, | Е901-903, Е905а-с, | - |
| Підсолоджувачі | Е 908-910, Е 913, Е920, | - | |
| Е930, Е 938-941, Е 951, | - | ||
| Е 954, Е 967, Е999 | - | ||
| Е 1000 і далі | Добавки, що протидіють | Е1100,Е 1101-1105, | - |
| злежуванню цукру, | Е 1400, Е 1404, Е1410, | - | |
| борошна, крохмалю та ін. | Е 1412-1414, Е 1420, | - | |
| Е 1440, Е1442, Е 1450, | - | ||
| Е 1510, Е 1518, Е 1520 | - | ||
* Примітка: Кожна країна має свої вимоги до безпеки харчових продуктів і для порівняння наведені дані ФРН.
Вкажемо також номери украй небезпечних або заборонених харчових добавок:
| Е 102 - небезпечний | Е 125 - заборонений |
| Е 103 - заборонений | Е 126 - заборонений |
| Е 104 - заборонений | Е 127 - небезпечний |
| Е 105 - заборонений | Е 130 - заборонений |
| Е 110 - небезпечний | Е-131- канцерогенний |
| Е 111 - заборонений | Е-141 - підозрілий |
| Е 120 - небезпечний | Е-142- канцерогенний |
| Е 121 - заборонений | Е 150 - заборонений |
| Е-122 - підозрілий | Е-180 - підозрілий |
| Е 123 –дуже небезпечний | Е-210- канцерогенний |
| Е 124 - небезпечний | Е-211- канцерогенний |
| Е-212- канцерогенний | Е-312- висипання |
| Е-213- канцерогенний | Е-313- висипання |
| Е-215- канцерогенний | Е-321-підвищення рівня холестерину |
| Е-217- канцерогенний | Е-330- канцерогенний |
| Е-221- розлади кишечника | Е-338- розлади шлунка |
| Е-226- розлади кишечника | Е-339- розлади шлунка |
| Е-230- шкідливий для шкіри | Е-340- розлади шлунка |
| Е-231- шкідливий для шкіри | Е-341- розлади шлунка |
| Е-232- шкідливий для шкіри | Е-407- розлади шлунка |
| Е-238- шкідливий для шкіри | Е-450- розлади шлунка |
| Е-248- канцерогенний | Е-461- розлади шлунка |
| Е-251- розлади тиску | Е-462- розлади шлунка |
| Е-311- висипання | Е-463- розлади шлунка |
У багатьох розвинутих країнах з тих або інших причин використовують харчові добавки. Усі харчові добавки слід використовувати у мінімальних кількостях, що не перевищують максимально допустимі рівні. Для прикладу, в таблиці 7 наведені максимально допустимі рівні для деяких барвників, які використовуються у харчовій промисловості.
Таблиця 7Максимально допустимий рівень деяких барвників, мг/кг
| Назва виробів | Кількість | Індекс барвника |
| Ковбасні вироби | 20-30 | 100, 128 161д |
| Ковбасні оболонки | 100 | 128 |
| Кондитерські вироби | 10- 50- 200 | 160Ы10, 122, 124, 155, |
| 100, 104, 120, 129-133, | ||
| 142 143, 151, 160в-160ф, 160Ь | ||
| Безалкогольні ароматизовані | 50- 100 | 110, 122, 124, 155, 100, 104 |
| напої і молочні ароматизовані продукти | 120, 129-133, 142-143, 151, 160d-160cp, 160 b | |
|
| ||
| Маргарин і вершкове масло | 6- 10 | 160а 160Ь |
| Сири | 6 -15 | 160а 160Ь |
6. Генетично модифіковані організми у продуктах харчування, історія питання, користь чи шкода для людини? Хоча перші генетично модифіковані продукти були вироблені ще в 80-х роках минулого століття, їхня шкідливість чи безпечність досі не доведена. Щоправда, у „поліпшених” бразильських горіхах, яким вживили гени соєвих бобів, виявилися сильні алергени. Але обгрунтованого аналізу того, чим в майбутньому може загрожувати використання „видозміненених” продуктів, нині не може надати ніхто. А оскільки застосування ГМО в харчовій, косметичній, медичній та інших промисловостях може принести надприбутки, у світі існує потужне лобі з цього питання.
Добре відомо, що населення світу зростає дуже швидко і з огляду на те, що у багатьох країнах вже є брак продуктів харчування, то зрозуміло, що більшість продуктів харчування у майбутньому, можливо - досить скорому, буде отримана за допомогою генетично модифікованих організмів, які дозволятимуть мати більші врожаї, будуть засухостійкими, матимуть кращі харчові якості тощо. В ГМО можна вводити також ліки для лікування, або попередження розвитку захворювань.
Більшість країн світу вже визначилися із ставленням до трансгенів. Базою для досліджень і впровадження ГМО нині є такі країни, як США, Канада, Японія, країни Латинської Америки. На відміну від них, країни Євросоюзу свого часу закрили кордони для трансгенів, а в 2005 році підтримавши „Берлінський маніфест”, проголосили 100 територій, вільних від генетично-модифікованої продукції.
Росія вже внормувала питання щодо ГМО. Там з 2004 року діє Загальнонаціональна асоціація генетичної безпеки, яка сприяла прийняттю низки законодавчих актів стосовно ГМО – норми маркування, гранично допустимого вмісту генетично модифікованих компонентів в харчовій продукції тощо. Коментує Олексій Ситник, кандидат біологічних наук, доцент кафедри біохімії та екології харчових виробництв НУХТ: „В російському суспільстві досі точиться гостра дискусія щодо поширення і використання ГМО. Але в них принциповим питанням стало усунення дітей як найвразливішої частини суспільства з потенційної зони ризику. Тому нині в Росії існує мінімум три закони з екологічної безпеки, а закон про біологічну безпеку перебуває на стадії кінцевого доопрацювання”.
В Україні поводження з трансгенами абсолютно не врегулюване. Таке враження, що всі рішення щодо ГМО приймалися дуже поверхово. У вересні 2002 року уряд проголосував за приєднання України до Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції – першого міжнародного документу, що регулює відносини між країнами в сфері поводження з ГМО. Основний його принцип – обережність при ухваленні всіх рішень стосовно ГМО. Цей крок мав би стимулювати розбудову національного законодавства в цій сфері, але донині єдиним нормативно-правовим актом з цього питання є постанова „Про затвердження Тимчасового порядку ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних рослин в Україні” дев’ятирічної давнини, яка, на думку екологів, абсолютно неефективна, бо не регулює розподілу відповідальності між основними міністерствами і є морально застарілою. Крім нього, майже 90 нормативних актів опосередковано стосуються ГМО, як, наприклад, закон „Про захист прав споживачів”, що гарантує доступ споживача до повної інформації про продукт, чи „Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”. А у законі „Про дитяче харчування” є пряма заборона вмісту в сировині для виробництва їжі для малят, гормональних препаратів та генетично модифікованих організмів. Але оскільки відсутній основний закон, не встановлені порядок експертизи і рівні відповідальності, то ситуація залишається неконтрольованою.
За неофіційними даними, вже нині в Україну неконтрольовано ввозиться продукція з вмістом генетично модифікованих часток, в тому числі харчові продукти і компоненти для їх виготовлення, а під посіви трансгенних рослин задіяні величезні площі. Коментує перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги (ВЕЛ) Тетяна Тимочко: „В суспільстві ця тема – „зона мовчання”, населення не знає, що таке ГМО, що таке біотехнології і як їх використовують у виробництві харчових продуктів, медичних препаратів, косметичних засобів. Ми, фактично, стоїмо перед нерозумінням значною частиною суспільства загроз, які може нести ця продукція, суспільство не захищене з точки зору законодавства”. Екологи наполягають на тому, що не стоять на позиції заборони генетичної інженерії, а домагаються прозорості в суспільстві питань біобезпеки. Серед потенційних ризиків, що їх турбують – агротехнічні, екологічні, медичні. „На фоні грандіозних втрат біологічного біорізноманіття України, які спричиняє людина, ми ще вносимо компоненти, які безперечно змінять природний стан екосистем. Ніхто не знає, як будуть поводити себе ГМО, вивільнені в природне середовище – там вони живуть за своїми законами.” – застерігає Тетяна Тимочко.
Основний камінь спотикання у прийнятті закону про біобезпеку – розуміння доступу суспільства до екологічної інформації, яку гарантує Екологічна конвенція. Уряд трактує цю статтю, як інформування, екологи наполягають на реальній участі у прийнятті рішень стосовно щодо, тож вимагають прийняти більшість їхніх пропозицій до закону про біобезпеку. Серед першочергових кроків урядовців має бути прийняття постанови, що регулюватиме чіткі межі для проходження ГМО-продукції в Україну. Ми точно маємо знати, що і від яких фірм отримуємо на кордоні, куди потім розповсюджується ця продукція. Основні пункти постанови: створення на кордоні мережі сертифікованих лабораторій, розробка стандартів і методики дослідження продуктів з вмістом ГМО, маркування етикеток та зазначення у супровідних документах.
Існують різні точки зору на користь чи шкоду ГМО. У генних технологій є багато палких прихильників. Українські біоінженери (у Києві, до речі, працює інститут клітинної біології і генної інженерії) впевнені, що від трансгенних продуктів користі набагато більше, аніж шкоди.
По-перше, їжа з генетично змінених рослин може бути дешевша і смачніша.
По-друге, вирощувати їх можна у будь-якому кліматі, урожаї великі, можна прогодувати величезну кількість людей.
По-третє, у генетично зміненій продукції можна збільшити вміст корисних речовин, вітамінів і навіть ліків.
А ось щодо шкоди, вважають наші біоінженери, то тут поки що суцільні гіпотези. Те ж зниження імунітету і народжуваності можна пояснити іншими - цілком об'єктивними і більш явними - причинами. Наприклад, забрудненням навколишнього середовища викидними газами і нездоровим способом життя через надмірне вживання алкоголю та куріння.
Академік Сергій Васильвич Комісаренко (голова комісії з біобезпеки і біологічного захисту) при РНБО України: можна однозначно сказати: правильно виготовлені і перевірені за існуючими міжнародними правилами генетично модифіковані продукти, отримані за допомогою генетично модифікованх організмів (ГМО), - абсолютно безпечні для здоров’я людей і тварин.
Немає жодних науково доведених прикладів негативного впливу ГМО на організм людини чи тварини, хоча ГМО викликають іншу небезпеку - їх неконтрольоване поширення може призвести до зменшення біорізноманіття. Умовно кажучи, якщо якась рослина має превалюючі для розмноження чи виживання властивості перед іншими рослинами, то вона починає домінувати і витісняє інші рослини-конкуренти з навколишнього середовища. Таким чином, генетично модифіковані рослини треба вирощувати за контрольованих умов на певних обмежених територіях. Необхідно стежити за збереженням нашого біорізноманіття. Але, на жаль, головним ворогом нашого біорізноманіття є не ГМО, а люди, які знищують біорізноманіття, починаючи від комах, рослин, тварин і закінчуючи вирубуванням лісів, знищенням водоймищ і так далі. Саме у цьому є найбільша загроза для нашого біологічного різноманіття.
Однак упровадження і поширення ГМО повинно бути прозорим і регульованим правильним законодавством. Люди мають право обирати чи вони хочуть їсти генетично модифіковані продукти, чи не хочуть. Це їхнє право, тому введення маркування про те, що продукти містять певний відсоток, чи взагалі повністю отримані з ГМО, є позитивним фактом.
Нещодавно у Києві сталася подія, практично не помічена широкою громадськістю - відбулася конференція під дещо дивною (якщо, звичайно, вдуматися) назвою: "Біобезпека для України: стан і перспективи". Навіть звичні до всього журналісти, які до початку наукового форуму не зовсім усвідомлювали, про що йтиме мова, після його закінчення виглядали дещо приголомшеними. І якщо ви скажете, що ніколи не їли трансгенних продуктів, а вживаєте, мовляв, лише екологічно чисті, то маємо вас розчарувати: екологічно чисті якраз і можуть бути (і найчастіше бувають) генетично модифікованими. Іншими словами, вони справді не містять у собі усяких там шкідливих речовин (радіонуклідів, солей важких металів тощо) саме тому, що сучасні біоінженери потрудилися над їх клітинною структурою. Наприклад, ви надкусили яблуко і забули його на столі на цілу добу, а наступного дня бачите: м'якоть навколо надкусу така ж білосніжна, як була вчора, а не потемніла (і навіть трохи підгнила з країв), як у яблука з нашого дитинства, зірваного в бабусиному садку... Це значить, що ви їли яблуко з генами бактерій кишкової палички. Так-так, тією самою, яка так небезпечна у сосисках і сардельках, а от для яблука вона - як лікар Айболить... Або інший приклад: купили на базарі красиві, як на підбір, помідори холодно-червоного кольору, заплативши за них від 13 до 20 гривень за кілограм, порізали їх у салат, проте ні смаку, ні запаху не відчули, та й самі томати перетворилися в салаті на щось желеподібне і драглисте... І не дивно: ви ж їли помідори з геном... медузи!
На конференції було наведено і такий приклад: співробітники лабораторії молекулярно-генетичних досліджень Держспоживстандарту України закупили в супермаркетах столиці 42 найменування різних м'ясних виробів - ковбас, пельменів, баликів, котлет по-київськи - тобто, тих продуктів, без яких ми і дня не обходимося. Так от: у 24-х з них (тобто майже в половині) було виявлено генетично модифіковані організми. Питається: а у м'ясі ж вони звідки взялися? Відповідь надзвичайно проста: у ці м'ясні вироби додається соя, а натуральну сою харчова промисловість уже не використовує - лише ту, в ДНК якої введено ген земляної бактерії. Навіщо? Та щоб урожай був багатим. А справжня, "натуральна" соя збереглася хіба що у бабусь у віддалених селах, які самі з року в рік збирають на посів насіння з власного ж урожаю.
А от російські вчені, що також зіткнулися з нашестям західних продуктів-мутантів, вже б’ють на сполох. Наприклад, дослідники загальнонаціональної асоціації генетичної безпеки Росії твердять, що модифікована картопля або соя знижують імунітет, викликають алергію і можуть призвести до утворення злоякісних пухлин. А для підтвердження додають: хіба може бути корисна картопля, яку не їсть навіть колорадський жук? Крім того, модифіковані продукти ведуть до зниження народжуваності і мутацій у генах наших дітей.
До речі, українські вчені недавно помітили, що з наших осель майже зникли їх одвічні супутники – таргани. Подія, звичайно, відрадна, але нез’ясована - комахи, які пережили динозаврів і радісно бігають навіть всередині чорнобильського саркофага не могли зникнути без якої-небудь катастрофічної для них причини. Учені припускають, що виною всьому трансгенні продукти - їх залишками на столах і крихтами, що впали на підлогу, комахи й харчувалися на наших кухнях. У свою чергу модифіковані речовини викликали зміни на генному рівні у самих тарганів і вони, скажімо так, втратили здатність до розмноження. Якщо це правда, то й людство має незавидні перспективи (а російські вчені, як було сказано вище, вже помітили зв’язок між вживанням генетично модифікованих продуктів і зниженням народжуваності в країні).
Продукти-мутанти, що найчастіше зустрічаються в Україні.
Помідори. У їх клітини введено ген медузи або морської камбали, що відповідає за холодостійкість. Такі помідори можуть дуже довго зберігатися недостиглими при температурі до +12 град.С, але, потрапивши в тепло, вони вже через 2-3 години виглядають як стиглі. Тривале зберігання і привабливий зовнішній вигляд - головні переваги такого овочу без смаку і запаху.
Картопля, соя. В їх ДНК прищеплено ген земляної бактерії, що гарантує високі врожаї: бур’яни і комахи-шкідники гинуть при обробці хімікатами, а модифіковані овочі ростуть, наче нічого й не трапилось. Консервовану кукурудзу і картопляні чіпси роблять тепер, зазвичай, тільки з модифікованих овочів. Соєю „розбавляють” ковбаси та інші м'ясні вироби.
А що ще вигадали? І це тільки квіточки! От навіщо пшениці ген скорпіона? Річ у тім, що в південних країнах урожаї пшениці у посушливі роки часто гинули. А в скорпіона є ген, що відповідає за стійкість до пекучого сонця. Отож і схрестили... Тепер пшениця може колоситися хоч в Сахарі, хоч на екваторі.
Японські вчені вже виростили мутантів свині та... шпинату. Мета - благородна: щоб м'ясо було ще ніжніше на смак (хоча - чи не краще було б поїти свиню молоком, як це роблять в українських селах, коли вирощують свинку для своїх потреб, а не на продаж?).
А ось учені з університету м. Харбін (Китай) ввели у матку свині гени все тієї ж медузи. І що ж? У свій строк свинка народила трьох поросят - зовсім звичайних, лише язик і ноги у них тепер відливають зеленим кольором... Що робити далі, китайські біоінженери наразі не вирішили.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 413; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!