Національний художній музей України м. Київ
Музейна педагогіка та особливості її залучення у процес позашкільної художньо-естетичної освіти
Актуальність проблеми: демократичний розвиток українського суспільства зумовлює необхідність збагачення духовного потенціалу особистості, формування у молодого покоління естетичної культури, здатності глибоко сприймати, правильно оцінювати та творчо примножувати прояви прекрасного в житті та мистецтві.
Сучасна освітньо-виховна практика має значні резерви щодо організації естетичного виховання дітей засобами музейної педагогіки. Одним із них є діяльність позашкільних навчальних закладів, які створюються і функціонують з метою задоволення важливих потреб особистості, яка активно формується, набуває необхідний пізнавальний досвід, прагне спробувати свої сили і можливості в різних видах діяльності.
Відомі вчені, педагоги, організатори освітньо-виховної практики переконливо підтримують у своїх науково-педагогічних розвідках необхідність ефективного використання освітньо-виховних можливостей позашкільних навчальних закладів, залучення підлітків до естетичного освоєння навколишньої дійсності засобами мистецтва в системі позашкільної освіти.
Мета: розкрити багатоплановість діяльності музеїв та організації умов для залучення музейної педагогіки у процес позашкільної художньо-естетичної освіти.
Об'єкт дослідження: музейна педагогіка в Україні.
|
|
|
Предмет дослідження: Музейна педагогіка та особливості її залучення у процес позашкільної художньо-естетичної освіти.
Позашкільна освіта як складова системи освіти України є одним із провідних чинників розвитку особистості та її ефективної інтеграції в соціокультурне середовище. Позашкільні навчальні заклади забезпечують реалізацію потреб, запитів та інтересів вихованців у самореалізації та професійному самовизначенні, розвитку творчого потенціалу у сфері культури, мистецтва, наукових знань, техніки, виробництва, життєвої практики.
Поняття «музейна педагогіка» було сформовано та введено в науковий обіг на початку XX століття в Німеччині. Його розробка пов'язана з іменами А.Ліхтварка, А.Рейхвена, Г.Фройденталя. Кожен з них вніс неоцінимий вклад в питання теорії і практики музейної педагогіки в період її становлення. Німецький учений А.Ліхтварк довів, що роль посередника допомагає відвідувачу у спілкуванні з мистецтвом і розвиває здатність бачити і насолоджуватись експозицією. Згодом “посередники” були названі музейними педагогами.
Передумовою зародження музейно-педагогічної думки стало усвідомлення музею як інституту освіти, що особливо помітно проявилося на межі ХІХ і ХХ століть.
|
|
|
Наслідком розгляду діяльності музею з педагогічної точки зору стала поява терміна музейна педагогіка, який, як встановила О.Б.Медведєва, вперше вжив у своїй книзі «Музей — освіта — школа» (1931) Г.Фройденталь, котрий займався проблемами взаємодії музею і школи. Він розробив спеціальну методику роботи зі школярами, яка включала підготовку дітей до відвідування музею та подальше закріплення почерпнутих там знань і вражень на уроці.
Відзначимо, що термін з'явився вперше у зв'язку з обговоренням проблем взаємодії музею і школи. У цьому контексті він вживається і А.Райхвайном, керівником відділу «Музей і школа» Берлінського музею німецької етнографії.
У нашій країні поняття музейної педагогіки почало вживатися з початку 1970 років і поступово отримувало все більшого поширення. А.М.Розгін в 1982 році на конференції в Іваново «Музей і школа» перший сказав про те, що створення такої наукової дисципліни, як музейна педагогіка, «що знаходиться на стику цілого комплексу наук, нині уявляється вже не якоюсь віддаленою перспективою, а нагальним практичним завданням».
По суті, вітчизняна теорія музейної педагогіки почала формуватися в кінці XIX-початку XX століть, отримавши найбільш повне обґрунтування в працях основоположників в російській екскурсійній школі (Н.А.Гейнике, І.М.Гревс, Б.Е.Райков) і прихильників широкого використання в цілях освіти педагогічних, шкільних і дитячих музеїв (М.В.Новоруський, В.Кохівська, М.С.Страхова, Н.А.Флерів, Ф.І.Шміт, Н.Д.Бартрам, А.У.Зеленко), а також в цілісній системі естетичного виховання в художніх музеях, створеної А.В.Бакушинським і його послідовниками.
|
|
|
Музейна педагогіка — це педагогіка відкритого середовища. Вона не обмежена стінами музею і найбільш ефективно проявляє себе в умовах співдружності школи та музею, єднання культурно-дозвіллєвих та освітніх установ, створення педагогічно доцільно організованого культурного простору.
Музей, так само як і інші соціальні інститути, дозволяє закріпити і поглибити наявні знання, перетворити їх у відповідні переконання. Цьому сприяють два принципово важливих фактора:
- По-перше, в центрі музейного педагогічного процесу завжди знаходиться оригінал історії та культури.
- По-друге, тут проявляється феномен єдності інформаційно-логічного та емоційно-образного впливу на розум і почуття відвідувачів.
У музеї інформація набуває наочність, образність, активізує візуальне мислення, стає ефективним засобом спадкоємності культури і передачі соціального досвіду.
|
|
|
Найважливіша особливість музею полягає в тому, що він, як правило, органічно вписується в культурний простір, відбиваючи його колорит і специфіку.
Зосереджене в музеях культурне багатство має особливу властивість: воно повинно взаємодіяти з сьогоднішнім світом людей, бо тільки в цьому випадку воно буде давати духовні сили, збагачувати життєві інтереси і помисли різних груп населення, сприяти появі нових мотивів соціально значущої діяльності.
У процесі діалогу з дитячою та юнацькою аудиторією музей організовує колективні дискусії, диспути, творчі уроки спілкування з історичними раритетами, вікторини, засновані на матеріалах музейних експозицій.
Особистісна орієнтація на юного відвідувача знайшла своє відображення в диференційованих програмних роботах музею з різними групами дітей, підлітків, юнаків та дівчат. Для дошкільнят і молодших школярів призначені ігрові програми, які в яскравій і захоплюючій формі несуть елементи освіти. Для школярів середнього віку — пізнавально-ігрові програми, орієнтовані на формування здатності осягати багатовимірний світ історії та культури. Для старшокласників призначена програма, яка має на меті навчити аналізувати і систематизувати історичний матеріал, стимулювати розвиток здатності самостійного мислення, оцінювати сучасні події через призму історії, формувати історичну свідомість і моральну позицію. Багато з них стають волонтерами музею, його активними пропагандистами. Старшокласники набувають первинний досвід науково-дослідної роботи та самостійної творчості, стають суб'єктами історико-культурного пізнання, і в цьому безперечна заслуга співдружності музею та навчального закладу.
Позашкільна освіта як складова системи освіти України є одним із провідних чинників розвитку особистості та її ефективної інтеграції в соціокультурне середовище. Позашкільні навчальні заклади забезпечують реалізацію потреб, запитів та інтересів вихованців у самореалізації та професійному самовизначенні, розвитку творчого потенціалу у сфері культури, мистецтва, наукових знань, техніки, виробництва, життєвої практики.
Національний художній музей України м. Київ
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 274; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!