А. зараження ендогенне (аутоінвазія)

Стр 1 из 2Следующая ⇒

МОЗ УКРАЇНИ

Одеський національний медичний університет

Кафедра інфекційних хвороб

М Е Т О Д И Ч Н А Р О З Р О Б К А

практичного заняття з інфекційних хвороб

зі студентами V курсу медичного факультету

Тема №4: «ЦЕСТОДОЗИ ТА ТРЕМАТОДОЗИ »

Затверджено

на методичній нараді кафедри

“__” ________ 20____р.

Протокол № ____

Зав. кафедрою___________________К.Л. Сервецький

1. Актуальність теми:

Цестодози – інвазії, що викликаються представниками стрічкових черв’яків (цестоди). До них відносяться: дифілоботріоз, теніаринхоз, теніоз, гіменолепідоз, ехінококоз, альвеококоз та інші.

Дифілоботріоз дуже поширений на земній кулі, переважно в зонах з помірним кліматом. У Росії дифілоботріоз є ендемічною патологією для басейнів північних та сибірських річок, Поволжя, Кольського півострова, Сахаліну, Далекого Сходу. В Україні дифілоботріози реєструються в дельті Дунаю і басейні Дніпра (Дніпровські водосховища).

Теніаринхоз зустрічається на всіх континентах земної кулі. Райони з високою ендемічністю зустрічаються в регіонах із розвиненим тваринництвом. Випадки теніаринхозу реєструються в країнах Закавказзя, Середньої Азії, в Казахстані, Якутії. В Україні виявляються поодинокі випадки інвазії.

Теніоз і цистицеркоз реєструються в зонах розвиненого свинарства. В Україні описано поодинокі випадки.

Гіменолепідоз також значно поширений на земній кулі.

Ехінококоз зустрічається всюди, особливо у регіонах із розвиненим скотарством. В Україні ехінококоз постійно реєструється в Одеській, Миколаївській, Донецькій, Херсонській, Запорізький та інших областях, Автономній республіці Крим.

Трематодози – інвазії, що викликаються представниками сисунів (трематоди). До них відносяться: опісторхоз та фасціольоз.

Опісторхоз – один з найбільш розповсюджених гельмінтозів людини. В Україні досить значні осередки опісторхозу виявлено в басейнах річок Дніпра, Десни, Південного Бугу, Сіверського Дінця. Реєструються випадки зараження опісторхозом більше ніж у 20 областях України.

Фасциольоз у людини звичайно реєструють у вигляді спорадичних випадків, однак у тропічних зонах ураження людей може досягати високого рівня.

2. Навчальні цілі заняття ( з вказівкою рівня засвоєння, що планується):

2.1. Студент повинен знати: а-2

– етіологію цестодозів та трематодозів, фактори патогенності збудника;

– епідеміологію цестодозів та трематодозів;

– життєвий цикл цестод та трематод;

– патогенез цестодозів та трематодозів;

– клінічні прояви різних фаз цестодозів та трематодозів;

– лабораторну діагностику цестодозів та трематодозів;

– принципи лікування й профілактики;

Студент повинен вміти: а-3

– зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних;

– обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми цестодозів та трематодозів;

– провести диференціальну діагностику цестодозів та трематодозів;

– скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого;

– інтерпретувати результати лабораторного обстеження;

– аналізувати результати специфічних методів діагностики;

– скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології;

– скласти план протиепідемічних та профілактичних заходів в осередку інфекції;

– дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалесценції.

Матеріали доаудиторної самостійної роботи.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

(міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліни	Знати	Вміти
Попередні дисципліни
Біологія	Особливості морфології цестод та трематод, їх форму, засіб життя, біологічний цикл розвитку	Розпізнавати гельмінти за формою, дати оцінку засобу інвазії
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Методи та правила проведення клінічного обстеження хворого на цестодози та трематодози	Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження, визначити наявність патологічних симптомів, оцінити отримані дані клінічного обстеження
Фармакологія	Фармакодинаміку та фармакокінетику препаратів, які застосовують при лікуванні цестодозів та трематодозів, можливі побічні ефекти.	Вибрати ефективний препарат, призначити адекватну дозу та кратність його прийому.
Терапія	Основні клінічні прояви захворювань, що перебігають з ураженням шлунково-кишкового тракту, органів дихання, анемією	Оцінити отримані дані клінічного обстеження хворого, своєчасно встановити діагноз та призначити лабораторне обстеження, провести диференційну діагностику.
Хірургія	Клінічні симптоми апендициту, перитоніту, раку печінки, кишкової непрохідності	Встановити діагноз можливих ускладнень, призначити обстеження, надати невідкладну допомогу

3.2. Структурно-логічна схема змісту теми заняття. *

ДИФІЛОБОТРІОЗ

Етіологія	Стьожак широкий (Diphylobotrium latum)
Епідеміологія	Зооноз. Пероральний біогельмінтоз
	Джерело інфекції та кінцевий хазяїн - людина
	Проміжний хазяїн – прісноводні рачки
	Допоміжний хазяїн – прісноводні риби (щука, окунь, форель)
	Зараження людини – при вживанні з їжею недостатньо термічно обробленої риби та ікри
Патогенез	Механічний вплив Прикріплення до кишкової стінки → укріплення ботріями до слизової оболонки → атрофія та некротизація слизової оболонки		Токсикоалергічний вплив Сенсибілізація продуктами обміну гельмінта → аутосенсібілізація → ендогенний гіпо- та авітаміноз В₁₂ та фолієвої кислоти →
	¯		¯
Клініка	- слабкість, запаморочення - ознаки ураження ШКТ - можлива динамічна або обтураційна непрохідність		- мієлобластична анемія - В₁₂–фолієвая анемія - гарячка
Діагностика	- гіперхромна анемія - знайдення яєць або фрагментів гельмінтів в фекаліях
Лікування
Етіотропна терапія		Патогенетична терапія
- фенасал - екстракт чоловічої папороті - празиквантель - мебендазол (вермокс)		- лікування анемії
Профілактика - дегельмінтизація хворих - охорона навколишнього середовища

ТЕНІАРИНХОЗ

Етіологія	Ціп’як бичачий (Taenairhynchus saginatus)
Епідеміологія	Антропоноз. Пероральний біогельмінтоз
	Джерело інвазії та заключний хазяїн – людина. Проміжний хазяїн – велика рогата худоба
	Фактор передачі – недостатньо термічно оброблене м’ясо
Патогенез	Цистцерки (фіни) → тонка кишка → личинка прикріплюється за допомогою присосок до слизової оболонки
		через 2 місяці → статевозрілий гельмінт → відділення члеників, наповнених яйцями
	механічна дія - пошкодження слизової оболонки в місці фіксації паразиту - подразнення інтерорецепторів - порушення процесів всмоктування - інтоксикація - сенсибілізація

Клініка	- біль в животі (права здухвинна ділянка – проходження проглотид через баугінієву заслінку) - нудота - метеоризм - порушення апетиту (булімія, потім зниження апетиту) - порушення випорожнень - гіпоацидний гастрит - характерний активний вихід проглотид поза акта дефекації, особливо в нічний час			загальнотоксичні симптоми - слабкість - підвищена втомлюваність - порушення сну - дративлівість - головний біль - запаморочення
Ускладнення	- гострий апендицит - гострий панкреатит - гострий холецистит - обтураційна непрохідність
Діагностика	Загально клінічні методи - помірна еозинофілія - можлива помірна гіперхромна анемія		Специфічні методи - знайдення яєць та членіків гельмінта в фекаліях
Лікування
- фенасал - екстракт чоловічої папороті - празиквантель
Профілактика - дегельмінтізація хворих - знезараження грунту - ветеринарно-санітарний контроль - виконання правил термічної обробки м’яса

ТЕНІОЗ ТА ЦИСТИЦЕРКОЗ

Етіологія		свинячий ціп’як (Taenia solium)
Епідеміологія		Антропоноз.
		Пероральний біогельмінтоз
		Джерело інвазії та заключний хазяїн – людина. Проміжний хазяїн – свині, кішки, собаки, людина
		Фактори передачі – вживання з їжею сирого або напівсирого м’яса свині з фінами
Патогенез		Теніоз – виникає при вживанні з їжею мяса, що містить личинки паразиту. В організмі людини паразитує статевозрілий гельмінт (людина – заключний хазяїн)
		Цистицеркоз – виникає при попаданні в кишечник яєць гельмінта (людина – проміжний хазяїн)
		Теніоз При зараженні фінами свинячого ціп’яка через 2-3 місяці → зрілий гельмінт → тонка кишка		Цистицеркоз При зараженні яйцями свинячого ціп’яка через 2-2,5 місяці → цистицерки (фіни) → головний мозок, міокард, скелетна мускулатура, підшкірна клітковина, очі
		↓		↓
	механічна дія - пошкодження слизової оболонки в місці фіксації паразиту - подразнення інтерорецепторів - порушення процесів всмоктування - інтоксикація - сенсибілізація		- стискання тканин - запальний процес коло паразиту - токсична та алергічна дія
		↓		↓
Клініка		- помірно виразні диспепсичні прояви та загальнотоксичний синдром		- клінічні прояви залежать від локалізації (головний мозок, очі, шкіра, підшкірна клітковина, м’язі)
Діагностика
загальноклінічні методи		- у крові короткочасна помірна еозинофілія
*теніоз*		- знайдення членіків в фекаліях - овоскопія
*цистицеркоз*		- в залежності від локалізації (офтальмоскопія, рентгенографія та інші)
Серологічні реакції		ІФА
Лікування
*теніоз*		- екстракт чоловічої папороті
*цистицеркоз*		- хірургічне
Профілактика - виявлення та лікування хворих - загальносанітарні засоби - ветеринарний контроль

ГІМЕНОЛЕПІДОЗ

Етіологія	карликовий ціп’як (Hymenolepis nana)
Епідеміологія	Пероральний контагіозний гельмінтоз.
	Основне джерело інвазії – людина Допоміжне джерело – гризуни (пацюки)
	Механізм передачі – фекально-оральний
	Фактори передачі – овочі, фрукти, домашні речі, таргани, мухи
Патогенез	Яйця → в шлунок → проникнення в слизову верхніх відділів тонкої кишки → личинка (цистицеркоїд) → яйця в навколишнє середовище
	Механічне пошкодження - набряк, гіперемія всіх шарів кишкової стіни - дистрофія, некроз епітелію	Частина залишається в кишечнику (аутоінвазія) - метаболіти гельмінтів викликають інтоксикацію та алергізацію - ураження ферментативних систем - дисбактеріоз - порушення функції печінки
	↓	↓
Клініка	ураження ШКТ - нудота - блювання - зниження апетиту - салівація - біль в животі - нестійкі випорожнення - помірна гепатомегалія	ураження нервової системи - слабкість - втомлюваність - головний біль - запаморочення - дратівливість - епілептиформні напади сенсибілізація - шкірний свербіж - уртикарний висип - вазомоторний риніт - астматичний бронхіт - набряк Квінке
Ускладнення	- дисбактеріоз
Діагностика	- помірна еозинофілія - знайдення яєць у фекаліях
Лікування	- фенасал - екстракт чоловічої папороті - насіння гарбуза - парамоміцин
Профілактика -	- дегельмінтизація хворих - санітарно-просвітна робота - боротьба з гризунами

ЕХІНОКОКОЗ

Етіологія	Echinococus granulosus

Епідеміологія	Зооноз. Пероральний біогельмінтоз.
	2 типи осередків: 1. природні (дикі травоїдні – олені, лосі, косулі та дикі хижаки – вовки, лиси) 2. синантропні – вівці, кози, собаки (заключний хазяїн)
Патогенез	Яйця гельмінту → фіксація на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки → зародок (онкосфери) → V.portae → печінка (або головний мозок, серце, нирки) → у місті проникнення утворення міхура (кіста)
	↓		↓
	Токсикоалергічна дія метаболітів ехінокока		Місцеве ушкодження тканин - здавлювання оточуючих тканин - порушення трофіки - некрози, грануляція - заміна загиблих клітин сполучною тканиною
Клініка	- слабкість, втомлюванність - головний біль - підвищення температури - диспепсичні прояви - шкірний висип, свербіж Латентний період від декількох місяців до десятиріч
	печінка
	локалізація в ділянці воріт печінки →	жовтяниця (здавлювання жовчних протоків)
	діафрагмальна поверхня печінки →	біль в правій половині грудної клітки, утруднене дихання
	ближче до глісонової капсули →	біль у правому підребер’ї
	на передній поверхні печінки →	при пальпації нерухоме, щільне, пухлиноподібне утворення
	легені →	- задишка - біль в грудях - кашель
	головний мозок	- розвиваються ознаки пухлини мозку
Ускладнення	Розрив ехінококової кісти → анафілактичний шок
	↓
	- дисемінація сколексів з утворенням нових міхурів - гострі запальні реакції (перитоніт, менінгіт, плеврит)
Ускладнення	- нагноєння кіст → абсцес - при тривалій інвазії → амілоїдоз паренхіматозних органів - ехінококоз печінки (50%) – 3 стадії: механічна жовтяниця, цироз печінки, портальна гіпертензія - ехінококоз легенів – масивна кровотеча - ехінококоз головного мозку – епілептиформні напади, втрата зору, парези та паралічі - ехінококоз яєчників – розрив труби - кровотеча
Діагностика	- лейкоцитоз - анемія - прискорення ШЗЕ - еозинофілія - рентгенографія - УЗД - комп’ютерна томографія - серологічні реакції - внутрішньошкіряна проба (реакція Кацоні)
Лікування	- провідний метод - хірургічний
Профілактика	- виконання правил особистої гігієни - гельмінтологічне дослідження та дегельмінтизація собак

ОПІСТОРХОЗ

Етіологія	котячий двовустець Opisthorchis felineus
Епідеміологія	Природно-осередковий зооноз. Біогельмінтоз.
	Заключний хазяїн – людина та тварини (кішки, собаки, свині)
	Проміжний хазяїн – прісноводний молюск сімейства Bithynia; риби з сімейства карпових
	Фактор передачі – риба (сира або малосольна), що містить живі личинки (метацеркарії)
Патогенез	Метацеркарії → жовчні шляхи → жовчний міхур → внутрішньопечінкові жовчні протоки та протоки підшлункової залози
	↓	↓
	Рання гостра фаза Токсична дія продуктів розпаду личинок → токсикоалергічні реакції → ушкодження стінок жовчних та панкреатичних протоків	Пізня хронічна фаза - алергічна дія гельмінтів - токсична дія - механічна дія
Клініка	↓	↓
	- діарея, алергічний висип, біль в ділянці печінки у людей, що приїхали до ендемічного району; - безсимптомний перебіг у жителів ендемічних районів	- біль в області печінки та жовчного міхура - диспепсичні прояви - гепатомегалія - іктеричність склер
Ускладнення	- абсцеси печінки - холангіт - розрив паразитарної кісти - перитоніт - первинний рак печінки
Діагностика	- еозинофілія - лейкоцитоз - овоскопія - біохімічні методи - УЗД, холецистографія, ФГС - серологічні реакції при хронічному опісторхозі
Лікування	- хлоксил - празиквантель - патогенетична терапія
Профілактика - охорона навколишнього середовища (водоймищ) - знищення молюсків - санітарний контроль за виготовленням рибних продуктів

ФАСЦІОЛЬОЗ

Етіологія		Печінкова двовустка (Fasciola hepatica)
Епідеміологія		Зооноз з природною осередковістю. Пероральний біогельмінтоз.
		Джерело інфекції та заключний хазяїн – людина, велика та дрібна рогата худоба, коні, гризуни
		Проміжний хазяїн – молюски (малий прудовик)
		Фактори передачі – водні рослини, огородні овочі
Патогенез		Проникнення личинок фасціол в слизову оболонку тонкої кишки → печінка та жовчні проходи, підшлункова залоза, головний мозок, очі та інші.
		↓		↓
		Гостра міграційна фаза - токсикоалергічна дія продуктів життєдіяльності гельмінтів → в печінці – еозинофільна інфільтрація, некрози гепатоцитів		Хронічна фаза - токсикоалергічна дія продуктів життєдіяльності гельмінтів → механічна дія
				↓
			- дискінезії жовчних шляхів - холецистит - холангіт - панкреатит - обтурація жовчних шляхів
Клініка
Гостра фаза		Пі гостра фаза (через декілька тижнів)				Хронічна фаза
Загальнотоксичні та алергічні прояви - підвищення температури - шкірний висип - артралгії - гепатомегалія, жовтяниця				- переймоподібний біль в животі в ділянці печінки, жовчного міхура, підшлункової залози - збільшення печінки - діарея - втрата маси тіла, жовтяниця діареяння печінкиь в животі в ділянці печінки, жовчного міхура, підшлункової залози__________________________________________ - порушення діяльності ШКТ - приєднання вторинної мікрофлори
↓				↓
Ускладнення	- анемія - кахексія				- гнійний менінгіт - холецистит - флегмона жовчного міхура - абсцеси печінки - механічна жовтяниця - гострий панкреатит - фіброз печінки - міокардит
Діагностика	- еозинофілія - анемія - лейкоцитоз біохімічні методи - підвищення активності АлАТ АсАТ, - диспротеїнемія специфічна діагностика - серологічні методи (РЗК, реакція преципітації) - знайдення яєць гельмінту у фекаліях
Лікування	- хлоксил - празиквантель - антибіотики – при ускладненнях
Профілактика - в осередках – не вживати з їжею водні рослини - кип’ятіння води - охорона джерел водопостачання від забруднення - санація інфікованих тварин

3.3. Рекомендована література:

Основна:

1. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби – Київ: Здоров”я, 2000. – Т.1 –с. 803-865.

2. Інфекційні хвороби/За ред. Тітова М.Б. – Київ: Вища школа,1995. – с.55-70.

3. Руководство по инфекционным болезням/Под ред. Лобзина Ю.В. –Санкт-Петербург: Фолиант,2003.- с. 21-38.

4. Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. – Ростов н/Д.: Феникс, 2001. – 959 с.

Допоміжна:

1. Гавришева Н.А., Антонова Т.В. Инфекционный процесс. Клинические и патофизиологические аспекты. – СПб.: Специальная литература, 1999. – 255 с.

2. Иммунология инфекционного процесса: Руководство для врачей/Под ред. Покровского В.И., Гордиенко С.П., Литвинова В.И. – М.: РАМН, 1994. – 305 с.

3. Клинико-лабораторная диагностика инфекционных болезней: Руководство для врачей. – СПб.:Фолиант,2001. –384 с.

Матеріали для самоконтролю

Питання для самоконтролю

1. Які гельмінтози відносяться до класу – цестодози?

2. Заключний та проміжний хазяїн при дифілоботріозі.

3. Ускладнення дифілоботріозу.

4. Епідеміологія теніаринхозу.

5. Життєвий цикл свинячого ціп’яка.

6. Клінічні ознаки при теніозі.

7. Механізм інвазії та клінічні ознаки при цистицеркозі.

8. Лікування теніозу та цистицеркозу.

9. Життєвий цикл розвитку карликового ціп’яка.

10. Епідеміологія гіменолепідозу.

11. Провідні клінічні синдроми при гіменолепідоз.

12. Етіологія ехінококозу.

13. Епідеміологія ехінококозу, контингенти ризику зараження.

14. Провідні фактори патогенезу ехінококозу.

15. Локалізація ехінококової кісти.

16. Клінічні прояви ехінококозу в залежності від локалізації кісти.

17. Ускладнення ехінококозу.

18. Методи діагностики ехінококозу.

19. Основний метод лікування ехінококозу.

20. Які гельмінтози відносяться до класу трематодозів?

21. Особливості життєвого циклу трематод.

22. Епідеміологія опісторхозу.

23. Фази патогенезу опісторхозу

24. Клінічні прояви пізньої (хронічної) стадії опісторхозу.

25. Ускладнення опісторхозу.

26. Діагностика опісторхозу (основні та допоміжні методи)

27. Клінічні прояви фасціольозу.

28. Лікування трематодозів (фасціольоз, опісторхоз).

29. Профілактика трематодозів.

30. Профілактика цестодозів

Тести для самоконтролю

Вибрати правильні відповіді: a =2

1. Збудник теніаринхозу:

А. Taenia soleum

Б. Hymenolepis nana

В. Taeniarhynchus saginatus

Г. Trichinella spiralis

Д. Dyphylobotrium latum

2. Основні клінічні синдроми при теніаринхозі:

А. диспептичний

Б. холестатичний

В. загальнотоксичний

Г. менінгеальний

Д. респіраторний

3. Епідеміологія цистицеркозу:

А. зараження ендогенне (аутоінвазія)

Б. зараження екзогенне

В. людина – заключний хазяїн

Г. людина – проміжний хазяїн

Д. свиня – проміжний хазяїн

4. Методи діагностики цистицеркозу:

А. офтальмоскопія

Б. біохімічні методи

В. комп’ютерна томографія

Г. рентгенографія

Д. внутрішньошкірна проба

5. Епідеміологія фасциольозу:

А. антропоноз

Б. зооноз

Дата добавления: 2018-10-25; просмотров: 250; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!