Галицько-Волинське князівство та його дипломатія.
Дипломатія Галицько-Волинського князівства, завдяки його географічному розташуванню, була, передусім, скерована на Захід. Досить активними були дипломатичні стосунки з Угорщиною, Польщею, Римом. Особливо рішучими були дипломатичні кроки у створенні антитатарської коаліції, що виявилось в обміні посольствами між державами і мало на меті створення спільної стратегії повалення татаро-мон-гольської навали. Відчутні дипломатичні відносини налагодилися між Галицько-Волинським князівством і Римом в особі папи Інокентія IV.
Варто зазначити, що дипломатія галицьких і волинських князів XIII ст. була набагато інтенсивніша і багатогранні-ша, ніж інших руських князів. Вона зазнавала злетів і падінь — від цілеспрямованої дипломатії Романа Мстиславовича та його сина Данила до хаотичної і, певною мірою, обмеженої політики Льва Даниловича. Однак, незважаючи на це, дипломатія Галицько-Волинської Русі завжди була важливим фактором політичного життя Європи того часу.
Після розпаду Київської Русі її землі, внаслідок феодальної роздробленості, потрапили переважно під владу Великого князя Литовського, а згодом — Польщі. Безумовно, говорити про українську дипломатію в цей історичний період не доводилось, оскільки не було реального суб'єкта, який би виражав волю народу цих земель. Хоча поглиблення конфліктів на українських землях значною мірою зумовило появу козацтва.
|
|
Офіційними представниками Запорізької Січі виступали кошовий отаман, а пізніше — гетьман. Останній вступав у дипломатичні стосунки з сусідніми державами. Саме йому вручали королівські універсали, царські укази, гетьманські ордери. Обов'язки міністра закордонних справ покладалися на військового (генерального) писаря. Він здійснював дипломатичне листування, приймав на зберігання універсали, укази, листи. Запорізька Січ проводила свою зовнішню політику як самостійна і незалежна держава. Багато монархів змушені були рахуватися з цим явищем у Європі.
Різновекторна дипломатія Данила Галицького.
Насамперед Данило, коли став князем, замирився з королем угорським і навіть одружив свого сина Лева з його донькою. Двічі ходив допомагати своєму сватові Белі угорському проти німецького імператора й короля богемського. Угри дивувалися вишколеності руських полків, їхній татарській зброї та пишності самого князя. А той був вбраний у багатий грецький одяг, обшитий золотим мереживом. Сідло, шабля, лук були оковані дорогоцінними металами з блискучим різьбленням.
Встановивши мирні відносини з Угорщиною та Поль-щею, Данило звернувся до папи Римського Інокентія IV з проханням допомогти зібрати слов'ян на хрестовий похід проти монголо-татар. Галицький князь чудово ро-зумів, що за таку допомогу доведеться заплатити дуже високу ціну, А тому запропонував навіть передати свої володіння під церковну юрисдикцію оплоту католициз-му - Ватикану. Папі Римському сподобалася така слух-няність одного з найнепокірніших православних князів, тому він підтримав пропозицію Данила. Проте князь дедалі більше переконувався, що, крім балачок, нічого суттєвого для боротьби з татарами папа не робить. Чи це спричинювалося певним розкладом політичних сил, чи неспроможністю папи подати конкретну допомогу, але з небажанням у тому признатися - все ж далі суто символічних жестів справа не рушила, Інокентій IV прислав Данилові королівську корону, і 1253 року в Дорогичині посланець папи вінчав його на короля. А ко-ли й після цього конкретної допомоги не надійшло, Данило різко обмежив свої контакти з Римом.
|
|
Не домігшись хрестового походу від освіченого За-ходу, Данило самостійно розпочав боротьбу з могутнім ворогом -- монголо-татарами. Усі боялися виступити проти ординців, а галицький князь не злякався. За Дорученням батька син Данила Лев вигнав монголів з Бакоти, полонивши баскака. Темник Куремса, який не зміг взяти Кременець, боявся Данила. Поступово у галицького князя визрів намір визволити Київ, оскільки основні сили ворога перебували далеко на сході. Упро-довж короткого часу Данило відібрав у монголо-татар міста між Бугом і Тетеревом. Ординці не могли довго миритися з таким становищем. Вони досить оригінально примусили Данила своїми руками знищити надію на власне визволення. Справа в тому, що князь багато уваги приділяв укріпленню центральних своїх опорних пунктів. Коли вдруге прийшли монголо-татари, вони, посилаючись на попередні переговори Данила з Батиєм, поставили умовою нормальних подальших дипломатич-них відносин негайне зриття всіх укріплень. І князь, зціпивши зуби, мусив дивитися, як за його ж наказом руйнують навіки зроблені мури. Це сталося 1259 року.
|
|
Невдачі боротьби з монголо-татарами не призвели до послаблення того значного впливу, що його мав Данило Галицький на своїх західних сусідів. Через його великий авторитет в Мазовії литовський князь Міндовг, країна якого почала підноситися і про яку ми ще ве-стимемо мову, був змушений піти на територіальні по-ступки в Мазовії. А на знак доброї волі та людяних стосунків на майбутнє Міндовгу довелося дати згоду на шлюб двох своїх дітей із сином і донькою Данила. Активніше за будь-якого іншого галицького прави-теля Данило вів справи у Центральній Європі. Вдало використовуючи династичні шлюби, він одружив свого сина Романа з наступницею Бабенберзького престолу Гертрудою і зробив навіть спробу, хоча й невдалу, посадити сина на австрійський герцогський престол. Помер Данило в 1264 році. Він вважається одним з найславетніших серед усіх правителів західних князівств. Його досягнення на тлі міжнародних обставин були справді видатними. Відновлення й розширення батьківських володінь не завадили Данилові стримувати польську та угорську експансію. Навпаки, Данило органічно поєд-нував усе це. Завдяки вміло організованій зовнішній політиці він домігся високого соціально-економічного й культурного рівня розвитку своїх володінь, можливо, одного з найвищих у Східній Європі. Хоча Данилові Галицькому не вдалося утримати Київ і скинути осто-гидле ярмо, він зумів звести натиск монголо-татар до мінімуму.
|
|
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 362; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!