Прийняття Руссю християнства та його міжнародні наслідки.
Прийняття Руссю християнства - визначна подія в її історії, багато в чомузумовила подальший розвиток політичної, громадської ікультурного життя. Хрещення Русі приділено велику місце в «Повісті временнихроків ». У ній докладно розповідається про прийняття християнської вірикнязем Володимиром Святославичем, хрещення киян, новгородців. Конкретнимактом прийняття православ'я є знамените хрещення на
Дніпрі населення міста Києва князем Володимиром у 988 году.Однако прийняттяправослав'я не обмежується цим актом. Воно має тривалу історію:поширення християнства на Русі почалося задовго до хрещення на Дніпріі тривало ще протягом півтора століття.
Православні джерела пов'язують проникнення християнства на терито -рію Київської Русі з місіонерською діяльністю апостола Андрія
Первозванного в 1 столітті н. е.., пішов проповідувати вчення Ісуса Христав
Візантію, а потім «і пройшов Чорним морем до Дніпра і Дніпром вгору до Ки -ева, а від Києва далі до Великого Новгорода ». Історичних джерел,підтверджують версію місіонерської діяльності апостола Андрія неіснує. Однак існують джерела, які вказують, що баба Володимира,княгиня Ольга, була християнкою. Християнами були і деякі видні дру -жіннікі князя Володимира.
Православна версія прийняття християнства стверджує, що цій подіїпередувала процедура «вибору вер». Київська Русь за своїм геополі -тичного стану перебувала в тісному контакті з Хозарський каганат, вякому панував іудаїзм, арабо-мусульманським світом, у якому іспове -дова іслам, православною Візантією і католицькими державами Західної
|
|
|
Європи. У всі ці регіони Володимир нібито послав своїх послів для визначенні -ня найкращою віри. Виконавши завдання Великого князя, посли повернулися і од -нозначно віддали перевагу православ'ю через красу його храмів і того ду-
Шевня підйому, який вони в них відчули.\
Християнство створило широку основу для об'єднання всіх народівросійського суспільства. Християнство поступово почало витісняти язичницькіобряди і традиції і на цій основі відбулася гуманізаціяобщества.Значітельним культурним переворотом було запровадження єдиноїписемності. Прийняття християнства сприяло становленню міськийкультури в переважно сільськогосподарської за родом життєдіяльностікраїні. Під впливом християн розвивалися храмові будівництво, книжковесправа, література, історія та філософія.
На основі християнізації відбувається становлення нового типудержавності в Київській Русі, яка значною мірою набуваєвізантійську форму. Встановлюється тісний взаємозв'язок між світською іцерковною владою, при верховенстві перших над другим. У першій половині 11століття починається оформлення церковної юрисдикції. У відання церквипередаються справи про шлюб, розлучення, сім'ї, деякі спадкові справи.
|
|
|
Значна роль відводиться церкви в міжнародних справах, пов'язаних зпоглибленням відносин з християнськими державами та церквами.
У цілому завдяки прийняттю християнства Київська Русь була включена вєвропейський християнський світ, а значить і стала рівноправним елементомєвропейського цивілізаційного процесу. Однак прийняття християнства малоі негативні наслідки. Православ'я сприяло відокремлення Русі відзахідноєвропейської цивілізації. З падінням Візантії Російська держава і
Російська православна церква виявилися, по суті справи, в ізоляції відрешти християнського світу. Саме цією обставиною може бутичастково пояснений відмову Західної Європи прийти на допомогу Русі в їїпротиборстві з іновірцями (татаро-монголами, турками та іншимизавойовниками).
Стадія роздробленості Київської Русі та зменшення її дипломатичної ваги в світі.
XII—XIII століття на Русі увійшли в історію як період феодальної роздробленості. По смерті великого князя київського Мстислава, сина Володимира Мономаха, Київська Русь розпадається на багато князівств і земель. Поза сумнівом, основною причиною розколу великої централізованої держави була відсутність у місцевих князів і бояр зацікавленості у сильній владі великого київського князя. Розвиток відокремленого землеволодіння, можливість передання землі у спадок робило їх повновладними господарями, не залежними від Києва. Серйозними причинами роздробленості можна назвати й великі розміри держави та пов'язані з цим труднощі управління, відсутність чіткої системи престолоспадкування і княжі усобиці. У процесі децентралізації виділяються Київське, Чернігово-Сіверське, Переяславське, Волинське, Галицьке, Володимиро-Суздальське, Полоцьке та інші князівства. Місцеві князі реформують державний апарат, створюють власні збройні сили - дружини. Князівства тепер діляться на волості, куди князем призначалися посадники. Поступово знижувалася роль народного віча. Хоча в Новгороді та Пскові формою правління була боярська республіка. Київське князівство залишалося загальнодержавним центром, у якому містилася резиденція митрополитів. Фактично сталася лише зміна форми державного ладу. Деякі вчені називають її федеративною монархією, бо основні питання внутрішньої та особливо зовнішньої політики вирішувалися колективно найбільш впливовими князями. Важливим аргументом на користь подібної політики була постійна загроза з боку половців. У 60— 70 роки XII ст. виділяються два центри, які намагаються об'єднати навколо себе руські землі, — Київ і Володимир-на-Клязьмі. Але посилення впливу боярства, яке ставило власні місцеві інтереси вище загальнодержавних, знову викликає загострення міжкнязівських стосунків і прискорення процесів роздроблення. Тим і скористалися зовнішні вороги — лицарі-хрестоносці, половці. Але найжахливішої руйнації завдали Русі татаро-монголи. На кінець XII — початок XIII ст. у Центральній Азії утворюється могутня військово-феодальна Монгольська держава. У 1206 р. її очолив Темучин, проголошений Чипгісханом. Одразу ж починаються завойовницькі війни проти сусідів, а потім татаро-монголи поступово просуваються до кордонів Київської Русі. В 1223 р. на р. Калка 25-тисячне татаро-монгольське військо завдає нищівної поразки дружинам південноруських князів, які навіть перед обличчям грізної небезпеки не змогли переступити через розбрат і виступити спільно. Наступний похід проти Русі татаро-монголи починають у 1237 р. під орудою онука Чингісхана — Батия. Протягом 1237—1238 рр. були захоплені рязанські, володимирські, суздальські, ярославські землі. У 1239 р. Батий захоплює Переяслав і Чернігів і виступає на Київ, де правив воєвода Данила Галицького — Дмитро. Восени 1240 р. починається штурм. За допомогою стінобитних машин завойовники вдерлися у Київ, але городяни продовжували мужньо боронитись. Останнім пунктом опору захисників стала Десятинна церква. Місто було пограбоване й зруйноване. За легендою, воєводі Дмитру за мужність було збережено життя. Потім здобиччю завойовників стають Кам'янець, Ізяслав, Володимир, Галич. Завдяки багаточисельності та міцній організації татаро-монгольських військ, з одного боку, та розпорошенню, військовій непідготовленості руських дружин, з іншого, Батий зумів приєднати до своєї імперії — Золотої Орди, яка охоплювала територію від Уралу до Чорного моря, практично всю Русь. Окрім татаро-монголів, Русь воліли завоювати ще лицарі-хрестоносці, польські та угорські феодали. Проте Данилові Романовичу, галицько-волинському князю, вдалося вгамувати їхні зазіхання. Татаро-монгольська навала значною мірою загальмувала соціально-економічний, політичний і культурний розвиток стародавньої Русі. Феодальна роздробленість була фактично законсервована, про відродження власної державності не могло бути й мови. Виконавши роль буфера для країн Західної Європи (у татаро-монголів вже не було сил її здобувати), Русь на довгі роки опинилася під ігом. Лише Галицько-Волинському князівству формально вдалося зберегти обмежену незалежність, визнавши, втім, владу Орди. Інші ж землі втратили будь-яку самостійність. Князі змушені були визнати себе васалами Золотої Орди, з рук хана діставали право на княжіння (ярлик) і платили тяжку данину.
|
|
|
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 311; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!