Тема: Аналептики. Речовини, що впливають на функції органів дихання

Стимулятори дихання — препарати, які збуджують ди­хальний центр довгастого мозку, збільшують частоту та глибину дихання. Застосовують при станах, що супроводжуються при­гніченням дихання.

Класифікація стимуляторів дихання

1. Стимулятори дихання центральної дії (аналептики): кофеїн-бензоат натрію, етимізол, камфора, сульфокамфокаїн, бемегрид.

Стимулятори дихання рефлекторної дії.

а) Н-холіноміметики: цититон, лобеліну гідрохлорид.

б) Подразливі засоби: розчин аміаку.

3. Стимулятори дихання комбінованої дії: кордамін, вуглекислота.

Стимулятори.дихання центральної дії безпосередньо збуджу­ють дихальний центр мозку.

Стимулятори дихання рефлекторної дії подразнюють перифе­рійні рецептори і рефлекторно стимулюють дихання.

Стимулятори дихання комбінованої дії збуджують дихання прямо і рефлекторно.

Вуглекислота — фізіологічний стимулятор дихання, її застосо­вують у вигляді карбогену (суміш вуглекислоти і кисню). При вди­ханні карбогену об'єм дихання збільшується у 5-8 разів через 5—6 хв після початку вдихання.

Протикашльові засоби — засоби, що усувають кашель. Кашель — рефлекторний акт, спрямований на видалення з ди­хальних шляхів мокротиння чи сторонніх тіл. Кашель супрово­джує запальні процеси дихальних шляхів (гострі та хронічні трахе­їти, бронхіти, пневмонії).

Класифікація протикашльових засобів

1. Протикашльові засоби центральної дії:

А) Наркотичні протикашльові засоби: кодеїну фосфат, етил-
морфіну гідрохлорид (діонін).

Б) Ненаркотичні протикашльові засоби: глауцину гідрохло­
рид (глаувент), бронхолітин, окселадин (тусупрекс, паксе-
ладин), синекод (бутамірат).

2. Протикашльові засоби периферійної дії: лібексин, фалімінт (пронілід), пентоксиверин (седотусин), стоптусин.

Протикашльові засоби центральної дії пригнічують кашльовий центр мозку.

Кодеїну фосфат — наркотичний протикашльовий засіб цент­ральної дії, алкалоїд опію. Справляє високоефективну протикаш­льову, а також анальгетичну дію. Застосовують при хворобах, що супроводжуються стійким, виснажливим кашлем. Побічна дія - сонливість, закрепи, звикання, залежність.

Тусупрекс (окселадин, пакселадин) — ненаркотичний протика­шльовий засіб центральної дії. Гальмує кашльовий центр, не зумо­влює залежності.

Протикашльові засоби периферійної дії пригнічують аферент­ні рецептори дихальних шляхів.

Лібексин — протикашльовий засіб периферійної дії. Справляє також бронхолітичну та протизапальну дію. Лікарської залежності не спричинює.

Відхаркувальні засоби -- препарати, які розріджують мокротиння та полегшують його видалення.

Класифікація відхаркувальних засобів

1. Секретомоторні засоби (підвищують фізіологічну актив­ність епітелію бронхів і прискорюють видалення мокротиння; підвищують секрецію бронхів і розріджують мокро­тиння).

1.1.Секретомоторні засоби рефлекторної дії: трава термопсису (мишатнику), корінь солодки, листя подорожника (подра­знюють рецептори шлунка і рефлекторно посилюють сек­рецію бронхів, видаляють мокротиння).

1.2.Секретомоторні засоби резорбційної дії: калію хлорид, натрію гідрокарбонат, нашатирно-ганусові краплі, терпін­гідрат (посилюють секрецію бронхів після всмоктування препаратів у кров).

2. Муколітики:

2.1.Протеолітичні ферменти (безпосередньо розщеплюють білки мокротиння): трипсин кристалічний, хімотрипсин, дезоксирибонуклеаза.

2.2.Стимулятори утворення сурфактанта (сурфактант-антиателектазний фактор, речовина, що тонким шаром вистилає внутрішню поверхню легенів. Сурфактант регулює в'язкість бронхолегеневого секрету, полегшує його відходження): амброксол (лазолван), бромгексин (солвін).

2.3.Власне муколітики (містять вільні сульфгідрильні групи, під впливом яких змінюється якість мокротиння і гною, які розріджуються і швидше відходять з дихальних шляхів): ацетилцистеїн (АЦЦ).

2.4.   Замінники сурфактанта: альвеофакт, екзосурф.
Відхаркувальні засоби застосовують для полегшення відходження мокротиння при бронхітах, пневмонії, трахеїтах, бронхо-ектатичній хворобі.

Трава термопсису — відхаркувальний засіб рефлекторної дії. Застосовують у вигляді: 1) настою трави термопсису у співвідно­шенні 1:400, 1:300 по 1 столовій ложці тричі на день, при передозу­ванні — рефлекторне блювання; 2) екстракту термопсису сухого в таблетках; 3) входить до складу сухої мікстури від кашлю для доро­слих, яку перед застосуванням розводять у 10 разів водою, при­ймають по 1 столовій ложці тричі на день.

Алтея лікарська — відхаркувальний засіб резорбтивної дії. За­стосовують у вигляді: 1) відвару кореню алтеї 1:20, 1: 30 по 1 столо­вій ложці тричі на день; 2) алтейного сиропу; 3) екстракту алтеї су­хої; 4) препарату «Мукалтин», 1—2 таблетки якого розводять у склянці води і вживають перед їдою; 5) входить до складу сухої мікстури для дітей, яку перед уживанням розводять водою 1:10.

Калію йодид — відхаркувальний засіб резорбтивної дії. Застосо­вують внутрішньо 3% розчин по 1—2 столові ложки після їди або інгаляційне.

Трипсин кристалічний — протеолітичний фермент, розщеплює білки, відхаркувальний засіб прямої дії. Застосовують інгаляційне або внутрішньом'язово.

Бромгексин — муколітичний засіб, стимулятор утворення сур-фактанта. Дія починається через 1—2 доби після початку лікуван­ня. Побічна дія — диспепсія, алергія.

Бронхолітики — засоби, що розширюють бронхи, знімають їх спазми. Застосовують при бронхіальній астмі, бронхоспазмах.

Класифікація бронхолітиків

1. Бронхолітики міотропної дії: еуфілін (амінофіл), теофілін (ретафіл).

Адренергічні засоби:

2.1. а-, β-Адреноміметики: адреналіну гідрохлорид (епінефрин).

2.2.β-Адреноміметики: ізадрин, орципреналіну сульфат (алупент, астмопент), фенотерол (беротек), сальбутамол, кленбутерол, сальметерол.

2.3.Симпатоміметики: ефедрину гідрохлорид.

3. М-Холіноблокатори (холінолітики): атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, іпратропію бромід (атровент), окситропію бромід (вентилат), метацин.

Еуфілін — міотропний бронхолітик, розслаблює непосмуговані м'язи бронхів, вінцевих судин, знижує кров'яний тиск у легеневій артерії. Застосовують для лікування та купірування нападів брон­хіальної астми, при бронхоспазмах, порушеннях мозкового крово­обігу, спазмах судин. Побічна дія при швидкому внутрішньо­венному введенні — запаморочення, головний біль, серцебиття, нудота, блювання, судоми, зниження AT.

Бронхолітики інших груп розглянуто у відповідних розділах

У терапії бронхіальної астми застосовують також протиалергій-ні препарати (глюкокортикостероїди, стабілізатори мембран лаброцитів — кромолін-натрій) тощо.

Засоби, які застосовують при набряку легенів. Набряк ле­генів — тяжкий і небезпечний для життя стан, що розвивається внаслідок гострої лівошлуночкової недостатності. Причинами на­бряку легенів можуть бути ураження легенів хімічними речовинами, інфекційні захворювання, набряк мозку, хвороби нирок, пе­чінки. Принципи лікування набряку легенів, незалежно від при­чин, схожі, направлені на гасіння піни в легенях, дегідратацію, посилення роботи серця, розвантаження малого кола кровообігу.

При набряку легенів застосовують наступні групи препаратів:

— піногасники: спирт етиловий або антифомсилан, які вводять інгаляційно. Вони знижують поверхневий натяг піни і перетворю­ють її в рідину;

- дегідративні засоби: осмотичні діуретики (маніт, сечовина для ін'єкцій) та діуретики швидкої дії (фуросемід, кислота етакринова) вводять з метою зменшення кількості рідини в організмі, прискорення переходу плазми з альвеол у судинне русло;

- серцеві глікозиди швидкої дії — строфантин, корглікон, целанід, дигоксин — вводять для посилення роботи серця, при сер­цевій недостатності;

- гангліоблокатори — бензогексоній, гігроній, пентамін;

- судинорозширювальні засоби міотропної дії — натрію нітропрусид, нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат; а також морфіну гідрохлорид, фентоламін, еуфілін вводять для зниження тиску в малому колі кровообігу;

- кисень вводять постійно інгаляційно для поліпшення оксигенації тканин.

Особливості роботи з препаратами:

— таблетки лібексину ковтають, не розжовуючи, для запобіган­ня анестезії слизової оболонки ротової порожнини;

—розчин ацетилцистеїну не можна змішувати в одному шприці з антибіотиками;

—після інгаляцій з трипсином необхідно промити теплою водою ротову і носову порожнини, забезпечити найбільш повне відходження мокротиння шляхом відсмоктування або відкашлювання;

—еуфілін при підшкірному введенні зумовлює подразнення;

—еуфілін вводять внутрішньом 'язово тільки у вигляді 24% розчи­ну по 1 мл, внутрішньовенно — 2,4% розчину по 10 мл, розведеного у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;

—еуфілін не можна застосовувати разом з розчином глюкози, він несумісний з вітамінами С, В₆, РР, преднізолоном.

Засоби, що впливають на функції органів дихання

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
Протикашльові засоби
Кодеїну фосфат (Codeini phosphatum)	Порошок, у складі таблеток по 0,015 г	Внутрішньо по 0,015 г
Лібексин (Libexinum)	Таблетки по 0,1 г	Внутрішньо не розжовуючи, по 0,1 г 3 рази на день
Відхаркувальні засоби
Настій трави термопсису (Infusum herbae Thermosidis)	Настій по 0,6-1 80 мл	Внутрішньо по 1 столовій ложці 3 рази на день
Бромгексин (Bromhexinum)	Таблетки по 0,008 г	Внутрішньо по 0,004 г 3-4 рази на день
Трипсин кристалічний (Trypsinum crystallisatum)	Флакони по 0,005; 0,01 г	Внутрішньом'язово або інгаляційне по 0,005 г 1 - 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду
Бронхолітики
Еуфілін (Euphyllinum)	Порошок; таблетки по 0,15 г Ампули 24% розчину по 1 мл Ампули 2,4% розчину по 10 мл Супозиторії по 0,2 г	Внутрішньо по 0, 1 5 г 3 рази на день Внутрішньом'язово. Внутрішньовенно. Ректально.
Засоби, що застосовують при набряку легенів
Маніт (Mannitum)	Флакони 15% роз­чину по 400 мл і 200 мл	Внутрішньовенно крапельно

 

---

Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 273; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!