Закінчення іменників у родовому відмінку множини
І відміна
Родовий відмінок іменників І відміни у род. відм. – флексія нульова: земель, праць, ідей, надій.
Характерне чергування е, о з і: особа – осіб, сирота – сиріт, слободі – слобід, ягода – ягід.
Зазначена закономірність порушується діянням аналогії. З одного боку, чергування часто охоплює ті випадки, коли о основи пізнішого походження (голова – голів, борода – борід, сторона – сторін), з другого боку, в цих формах часто відсутнє чергування, хоч в основі іменника виступає навіть етимологічний о: вода – вод, тополя – тополь, шкода – шкод, комора – комор, турбота – турбот, затока – заток.
Окремі іменники можуть мати подвійні форми: лоз – ліз, сльоз і сліз, нор і нір, коз і кіз, стодол і стоділ, панчох і панчіх.
У формі родового множини основи іменників І відміни можуть зазнавати ще й інших змін. Якщо в кінці основи збігаються два приголосних звуки, то між ними з’являються голосні о, е: балка – балок, дівка – дівок, жінка – жінок, клепка – клепок, земля – земель.
Вставний о характерний для іменників з твердим кінцевим – переважно задньоязиковим – приголосним (іскор, крихот); вставний е виступає в іменниках з м’яким кінцевим приголосним (бодня – бодень, гребля – гребель, вівця – овець, копальня – копалень) і в іменниках з твердим сонорним (зрідка губним) приголосним основи: весна – весен, борозна – борозен, домна – домен, бондарівна – бондарівен, царівна – царівен, попівна – попівен, мітла – мітел, тюрма – тюрем, війна – воєн, судьба – судеб.
|
|
|
Щоправда, багато іменників, передусім іншомовного походження, не мають вставних звуків: банд, битв, бірж, бронз, букв, вахт, веранд, нужд, фарб, пільг.
Іменник сосна має паралельні форми: сосон – сосен.
Ряд іменників може мати паралельні форми форми із вставним голосним і без нього: крихот – крихіт і крихт, іскор – іскр, верстов (прост.) і верств, жертов (заст.) і жертв.
Дошка – дощок.
Окремі іменники І відміни мають закінчення –ей, що з’явилося під впливом іменників ІІІ відміни: статей, свиней, сімей, мишей, вошей.
Для деяких іменників І відміни, переважно чоловічого роду, в родовому відмінку множини характерне закінчення –ів: теслів, сусідів, суддів, старостів.
У деяких іменників жіночого роду, що колись мали тільки чисту основу, форми на –ів виступають як паралельні до форм з нульовоюфлексією: баб – бабів, губ – губів, легень – легенів.
ІІ відміна
Зауваги до називного відмінка множини.
Іменники з суфіксами –анин, -ин утрачають –ин у множині: міщанин – міщани, селянин – селяни, громадянин – громадяни, болгарин – болгари; хазяїн – хазяї, хазяїни.
У родовому відмінку множини іменники ІІ відміни мають закінчення –ів (-їв), нульову флексію та –ей.
|
|
|
Флексію –ів мають майже всі іменники чоловічого роду твердої , м’якої і мішаної групи: столів, дворів, інженерів.
Це закінчення виступає також у ряді іменників середнього роду м’якої групи: морів, прислів’їв, міжгір’їв, почуттів, відкриттів.
Нульова флексія властива переважній більшості іменників се реднього роду всіх трьох груп: сіл, вікон, озер, місць, знань, змагань, прізвищ, облич.
Нульову флексію мають також іменники чоловічого роду, які в множині втрачають -ин: селян, громадян, болгар, татар, киян, харкі в’ян, хоч винятки серед них можливі.
Іменник чоловік у сполученні з числівниками та іменниками із збірним значенням може мати різні закінчення, що пов'язуються зі зміною в семантиці: тридцять чоловік – у значенні «людей» і тридцять чоловіків – у значенні «людей чоловічої статі».
У формах з нульовою флексією кінцевий звук основи [о] чергується з і: слово – слів, коло – кіл, чоло – чіл; також у повноголосних формах: болото – боліт, долото – доліт, хоч останні можуть виступати з [о] 
.
Звук [е] в іменниках, що мають нульову флексію, як правило, не чергується з [і]: лезо – лез, перо – пер, озеро – озер, помело – помел, стремено – стремен; у повноголосних: дерево – дерев, джерело – джерел; однак тут бувають винятки: плече – пліч (при паралельних формах плеч і плечей), село – сіл, колесо – коліс, решето – решіт.
|
|
|
Іменники середнього роду з подовженими приголосними в кінці основи в формах родового відмінка множини з нульовою флексією втрачають подовження: знання – знань, завдання – завдань, засідання – засідань, запрошення – запрошень, оголошення – оголошень, обличчя – облич.
У кінці чистих основ при збігові двох приголосних між ними вставляються голосні звуки [о], [е]: зло – зол, вікно – вікон, во локно – волокон; полотно – полотен, відро – відер, весло – весел, ребро – ребер, яйце – яєць.
Іменник серце у родовому відмінку множини має форму сердець 
.
Закінчення -ей, властиве кільком іменникам II відміни чоловічого і середнього роду — коней, гостей, грошей, очей, плечей (також плеч і пліч), ушей (і вух), — появилося за аналогією до відповідних форм іменників III відміни.
ІІІ відміна
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 834; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!