Поділ іменників І і II відмін на групи
Іменники І та ІІ відмін залежно від того, які голосні під час відмінювання з’являються в них безпосередньо після основи, та від позначення їх на письмі, поділяються на три групи: тверду, мішану і м’яку (іменники ІІІ та IV відмін на групи не поділяються).
| І, ІІ відміни, тверда група | |
| Іменники з основою на твердий нешиплячий | береза, дорога, хата, сирота; Дніпро, шлях |
| І, ІІ відміни, м’яка група | |
| Іменники з основою на будь-який м’який чи пом'якшений | земля, зоря, армія; поле, море, знання |
| І, ІІ відміни, мішана група | |
| Іменники з основою на твердий шиплячий | пожежа, пуща, тиша; плющ, плече, прізвище |
| Іменники жіночого роду (І відміна), подвійного роду (ІІ відміна) на –ищ-е | відьмище, гадючище; дубище, вовчище |
Розподіл на групи відмінювання іменників з основою на –р
| Тверда група | |||
| Іменники з основою на –р, -ер, -ір, -ор, -ур, -юр | жир, майстер, сувенір | ||
| Іменники з постійно наголошеними –ар, -яр, -ир | семінар (семінару, семінаром), футляр (футляра, футляру) | ||
| За зразком твердої групи відмінюються іменники | звір, комар, снігур (мн. звірі, комарі, снігурі), хабар, варвар, долар, панцир, пластир (хоч за характером наголошування вони мали б належати до м’якої групи). | ||
| М ’ яка група | |||
| Іменники з основою на –ир, -ар, якщо ці суфікси завжди ненаголошені або при відмінюванні наголос переходить на закінчення | лікар (лікаря, лікарю), кобзар (кобзаря, кобзарю) | ||
| Деякі іменники на -р | Ігор, Лазар, токар, козир, лицар, якір, кучер (волосся), єгер | ||
| Мішана група
| |||
| Іменники, що позначають назви людей за родом діяльності, з основою на –яр і наголосом на закінченні при відмінюванні | школяр, скляр, вугляр, повістяр | ||
Система відмінкових закінчень іменників з основою на –р
Група Р.в. одн. О.в.одн. Н.в. мн.
Тверда -а -ом -и
М ’ яка -я -ем -і
Мішана -а -ем -і
Іменник маляр залежно від наголосу може належати до мішаної (маляр — маляра/) або до твердої (маляр –ма/ляра) групи.
Паралельні відмінкові форми
У давальному відмінку іменників чоловічого роду II відміни вживають паралельні закінчення -ові, -еві (-єві) та -у, -ю. Для назв істот закінчення -ові, -еві (-єві) є найуживанішими. В окремих випадках форми на -ові, -еві є єдино можливими. Це стосується всіх тих випадків, коли іменники в Р.в. мають закінчення -у(-ю), оскільки омонімія форм Р. і Д.в. спричиняє двозначність: подяка деканату. Якщо в тексті поряд стоять кілька іменників чоловічого роду у формі Д.в. однини, то треба вживати варіативні форми: ректорові університету, професорові Вакарчуку Іванові Олександровичу вручено Державну премію.
|
|
|
Кличний відмінок утворюється найчастіше від іменників чоловічого й жіночого роду – назв осіб. Це стилістично нейтральні форми, властиві всім стилям, серед яких найменше – науковому.
Кличний відмінок іменників – назв істот, але не осіб (тобто назв тварин, птахів, риб тощо) - характерний переважно для розмовного мовлення.
Кличний відмінок іменників – назв неістот – уживають переважно в публіцистичному стилі, а також у творах художньої літератури (зокрема в поезії, у фольклорі), які набувають патетичного звучання, мають публіцистичні елементи. Тут кличний відмінок уживають для того, щоб загострити увагу на об’єкті звертання, виокремити його, виявити й викликати до нього певне ставлення: Україно! Ти для мене диво (Василь Симоненко).
Неправильне утворення форм кличного відмінка: Віталію Петровичу (а не Віталіє Петровиче), Лесю (а не Лесе).
Примітка.
У кличному відмінку однини іменники І відміни мають закінчення -о,
-є, -е, -ю:
а) закінчення -о мають іменники твердої групи: Оксано, Галино, Анно, Миколо; Петрівно, Михайлівно, Василівно, Сергіївно, Ігорівно (жіночі імена по батькові); сестро, дружино, книжко, перемого;
|
|
|
б) закінчення -е мають іменники м’якої та мішаної груп: Катре, Мотре, Ілле, воле, земле, пісне, душе, круче, тише;
в) закінчення -є мають іменники м’якої групи після голосного та апострофа: Маріє, Надіє, Соломіє, Дар ’ є, Наталіє; мріє, надіє;
г) закінчення -ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: Галю, Надю, Тан . , Настю, Ірусю, Лесю, Наталю, доню, матусю, бабусю.
У кличному відмінку множини іменники І відміни мають форму, однакову з називним: сестри, мрії, душі, надії, пісні.
У кличному відмінку однини іменники II відміни мають закінчення -у, -ю, -е:
а) закінчення -у мають:
іменники твердої групи із суфіксами -ик, -ок, -к: батьку, синку, братику, полковнику, пожежнику, котику; Ростику, Петрику; також безсуфіксні іменники діду, сину, тату;
іншомовні імена з основою на г, к, х: Джеку, Жаку, Людвігу, Фрідріху;
деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): товаришу, слухачу, читачу; Петровичу, Михайловичу, Олександровичу, Ігоровичу, Григорійовичу (чоловічі імена по батькові);
б) закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Андрію, Василю, Сергію, Віталію, Юрію, Ігорю (і Ігоре), Олексію, Геннадію; лікарю, краю, вчителю, місяцю, герою, дідусю;
|
|
|
в) закінчення -е мають:
безсуфіксні іменники твердої групи: Іване, Володимире, Петре, Богдане, Тарасе, Вікторе, Михайле, Олеже (і Олегу), Ростиславе; пане, голубе, друже, брате, козаче, орле, соколе;
іменники м’якої групи із суфіксом -ець: хлопче, молодче, женче (від жнець), кравче (від кравець), шевче (від швець) (але: бійцю, знавцю, продавцю, борцю, добровольцю);
деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Довбуше, Кайдаше; стороже, школяре, тесляре, маляре, гусляре;
г) прізвища прикметникового походження на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв),
-ин, -ін (-їн), як Глібов, Тютчев, Щоголів, Романишин, у звертанні мають форму називного і форму кличного відмінка: Глібов і Глібове, Романишин і Романишине; географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення -е: Києве, Львове, Харкове, Лебедине.
У звертаннях, що складаються з двох власних назв – імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Олексію Петровичу, Іване Володимировичу, Василю Михайловичу, Богдане Вікторовичу, Святославе Ігоро вичу, Миколо Петровичу, Юрію Ярославовичу, Олегу Євгеновичу.
У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: брате Петре, пане Юрію, пані Ольго, колего Ярославе.
У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, закінчення кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди вживаються у формі називного відмінка: друже Максименко, колего Іваничук, пане Петришим. добродійко Ясницька, пане Хвильовий.
У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, закінчення кличного відмінка мають обидва слова, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка: добродію бригадире (бригадир), пане лейтенанте (лейтенант), пане професоре (професор), пане директоре (директор).
У кличному відмінку множини іменники II відміни мають форму, однакову з називним: брати, товариші, учителі, краї. Деякі іменники можуть мати паралельне закінчення -ове: брати (і братове), свати (і сватове), пани (і панове).
У кличному відмінку однини іменники III відміни мають закінчення
-є: Любове, радосте, ноче;
У кличному відмінку множини іменники III відміни мають форму, однакову з формою називного: радості, ночі.
У кличному відмінку однини і множини іменники IV відміни мають форму, однакову з формою називного: теля, вовченя, ім ’ я; телята, вовченята, імена, племена.
У кличному відмінку іменники, що мають тільки форму множини, мають закінчення, як у називному відмінку: гуси, діти, кури, люди, радощі.
Закінчення іменників чоловічого роду у Род.в. одн.
-а (-я) мають іменники, які означають:
1. Назви істот, осіб: аудитора, бухгалтера, лікаря, менеджера, підприємця.
2. Назви конкретних обчислювальних предметів: формуляра, бланка.
3. Назви мір довжини, об’єму, часових понять, ваги: сантиметра, метра, гектара, тижня, місяця, кілометра, кілограма (але року, віку).
4. Іменники-терміни: підмета, присудка, квадрата, іменника.
5. Власні назви населених пунктів: Львова, Тернополя, Києва, Миколаєва.
6. Назви місяців, днів тижня: червня, січня, понеділка
Закінчення -у (-ю) мають іменники, які означають:
1. Назви збірних понять: соняшнику, цукрового буряку, колективу.
2. Назви установ організацій, закладів: університету, гастроному, театру.
3. Назви будівель та їх частин: коридору, вокзалу, палацу (але: млина, гаража (з наголосом на закінченні -а, -я)
4. Назви явищ природи: снігу, дощу, урагану.
5. Назви абстрактних понять, процесів: бігу, мітингу, бізнесу.
5. Запозичені терміни: імпульсу, синтезу тощо.
Деякі іменники вжив. з паралельними закінченнями –а та –у залежно від наголосу: гурта/, гу/рту, моста/, мо/сту, стола/, сто/лу, двора/, дво/ру, полка/, по/лку.
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 340; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!