Радикальні перетворення у відносинах власності та АПК
Аграрні реформи в сільському господарстві. На початку 1991 р. в Україні налічувалося 8,5 тис. колгоспів і 2,7 тис. радгоспів. У них було зосереджено 95% ріллі, вони виробляли 75% валової сільськогосподарської продукції. На одне господарство припадало до 4 тис. га сільськогосподарських угідь.
За час економічної кризи сільське господарство України, як і інших країн колишнього СРСР та Східної Європи, зазнало значних збитків. Так, в Естонії валовий продукт сільського господарства в 1993 р. скоротився на 50% порівняно з 1989 р., У Словаччині — на 74%. За обсягом виробництва багатьох видів сільськогосподарської продукції Україна відкинута майже на 40 років назад, зокрема, кількість великої рогатої худоби у всіх типах господарств скоротилася з 24,5 млн. голів у 1990 р. до 12,8 млн. у 1997 р.
Головна причина аграрної кризи в Україні — порушення закону вартості в сільському господарстві. Це означає відсутність паритету цін на сільськогосподарську продукцію і на промислові товари для аграрного виробництва. У багатьох розвинутих країнах світу існує така форма державного регулювання цін на сільськогосподарську продукцію, як паритетні ціни. Наприклад, у США в законодавчому порядку держава встановила таке співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію і цін на товари і послуги, які купують фермери, яке існувало у 1910—1914 pp. Але в Україні в 1991—1996 pp. ціни на промислові товари, що їх купує село, зросли у 288 тисяч разів, а на сільськогосподарську продукцію — лише в 60 тисяч разів. Внаслідок цього сільськогосподарські підприємства втратили кілька мільярдів гривень. Щоб купити, скажімо, зернозбиральний комбайн, колгосп повинен продати нині майже 400 т зерна, а в 1960—1970 pp. — лише 50 т. Крім того, з кожної заробленої гривні держава у формі податків вилучає 87 копійок.
|
|
|
Для інших країн Центральної та Східної Європи (певною мірою й для України) причиною аграрної кризи є також зниження попиту на сільськогосподарську продукцію внаслідок лібералізації цін (тобто права самим підприємствам встановлювати ціни), що призвело до їх надмірного зростання. Аграрна криза зумовлена й енергетичною кризою, нераціональною політикою держави в аграрному секторі, технічною й економічною відсталістю переробної промисловості, майже цілковитою втратою внутрішнього ринку та ін.
В Україні, крім того, через аварію на Чорнобильській АЕС понад 3,5 млн. га. угідь забруднено радіонуклідами. У стані глибокої економічної кризи, близької до катастрофи, перебуває майже 15% сільськогосподарських угідь. Зокрема, із 33,3 млн. га пашні 10 млн. га еродовані, до 17 млн. га. дефляційно небезпечні, понад 10 млн. га мають підвищену кислотність. Землі в останні роки все більше виснажуються через зменшення кількості мінеральних та органічних добрив. За 1991—1996 pp. кількість внесених мінеральних добрив на гектар ріллі скоротилася більш як У 5 разів, а порівняно з розвинутими країнами світу їх вноситься У 13 разів менше. Все це зумовлює необхідність радикальних аграрних реформ.
|
|
|
Оскільки складовими частинами економічних відносин є техніко-економічні відносини, організаційно-економічні відносини та відносини економічної власності, то матеріальна основа аграрної реформи — передусім зміни в технологічному способі виробництва: впровадження нової техніки, культури землеробства, нових форм організації виробництва і праці тощо.
З розгортанням НТР радикальні перетворення в технологічному способі виробництва в сільському господарстві можливі на шляху інтенсивного розвитку біотехнології, зокрема генної та клітинної інженерії, яка забезпечує умови для "біологічної", "біотехнологічної" революції. З допомогою генної інженерії, наприклад, створюють нові організми з наперед заданими властивостями, змінюють спадкові ознаки сільськогосподарських рослин і тварин.
Щоб не відставати від розвинутих країн світу в цій сфері, Україна повинна значно пожвавити роботу в галузі селекції та насінництва. На жаль, обсяги таких робіт, наприклад, з цукровими буряками, приблизно у 5 разів менші, ніж у будь-якій великій селекційній фірмі Заходу.
|
|
|
Аграрні реформи — це також перетворення економічної та юридичної власності на селі, наслідком яких є зміни соціальної структури. Трансформація економічної власності вимагає насамперед зміни суб'єктів власності. Це передбачає роздержавлення приватизацію земельної власності, створення реального плюралізму форм власності, в тому числі відродження приватної власності. Щодо колгоспно-радгоспної системи аграрна реформа передбачає паювання землі та основних засобів виробництва, створення агрофірм, акціонерних товариств, добровільних селянських спілок, кооперацію та інші заходи.
Мета аграрної реформи в Україні — усунення державноїмонополії на землю, формування дбайливого господаря землі, використання державної, колективної та приватної форм власності. Водночас у суспільстві розгорнулися гострі дискусії щодо орієнтації на переважання приватної власності на землю як основу аграрних перетворень.
Аграрні реформи у сфері економічної власності передбачають реформу ціноутворення, оподаткування, рентних платежів, заробітної плати тощо, тобто сукупності відносин власності в усіх сферах суспільного відтворення.
|
|
|
Аграрні реформи у сфері юридичної власності означають зміни в землеволодінні, землекористуванні й землерозпорядженні. При проведенні земельної реформи в Україні у цій сфері передбачається: визнання права власності на землю і майно кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства; можливість формування з розпайованих підприємств приватної власності на майно; утвердження права розпоряджатися землями, переданими в колективну власність, та надання земельних ділянок членам колективу, що побажали вийти з колективного сільськогосподарського підприємства; спрощення процедури передання земельних ділянок у колективну власність, у постійне користування.
Аграрні реформи у сфері організаційно-економічних відносин передбачають якісне поліпшення процесу управління сільськогосподарськими підприємствами, вивчення передового досвіду та його використання тощо.
У країнах Центральної та Східної Європи в процесі аграрних реформ засновуються акціонерні товариства, ваучерні акціонерні товариства, державні акціонерні товариства, створюються індивідуальні фермерські господарства (засновані на праці господаря і членів його сім'ї, а також на найманій праці), кооперативи тощо.
Переважає у процесі таких перетворень колективна форма власності. Так, у Східній Німеччині новостворені селянські господарства (середня площа яких сягає 140 га) разом з особистими підсобними господарствами використовували в середині 90-х років менше 20% сільськогосподарських угідь, нові кооперативи (середній розмір — до 1500 га) — майже 40%, товариства з обмеженою відповідальністю (до 950 га) — менше 25% угідь. У Чехії селянські господарства мають у своєму розпорядженні менше 20% угідь, нові сільськогосподарські кооперативи — до 50%, господарські товариства — до 17%. Винятком є Польща (тут на селянські господарства припадає до 75% угідь), Албанія і Румунія.
Кооперативи, засновані на приватній власності їх членів на землю (а також на інші засоби виробництва), не слід відносини до приватної форми власності, вони є початковими формами колективної власності, в якій поєднуються приватні та колективні елементи за переважання колективних.
Початковий етап реформування аграрних відносин відбувся і в Україні. Так, якщо на 1.01.1990 не існувало жодного фермерського господарства, то наприкінці 1997 р. їх налічувалося 35 тис. (середня площа їх землекористування становила 24гаугідь), а кількість зайнятих — майже 90 тис. Крім того, 10,8млн.сімей користувалися присадибними ділянками, загальна площа яких становила 3,7 млн. га (3,2 млн. га. ріллі). Разом з фермерськими господарствами в особистому користуванні населення було 5,9 млн. га землі. Загалом у 1997 р. в аграрному секторі діяло понад 12500 колективних і міжгосподарських підприємств і радгоспів, у тому числі понад 11400 КСП.
Але фермерські господарства поки що загалом працюють гірше, ніж більшість колгоспів і радгоспів. Вони виробили в 1998 р. приблизно 2% загального обсягу сільськогосподарської продукції (сюди не увійшла продукція присадибних ділянок).
Значною мірою це пояснюється слабким забезпеченням малогабаритною технікою, існуючими типами тракторів, комбайнів тощо, їх неефективним використанням через невеликі площі землі в кожному господарстві та ін. Так, витрати на обробіток 1 га землі у фермерському господарстві зростають у 3—7 разів при вирощуванні зернових і в 5—10 разів — просапних культур. Крім того, ремонт і утримання техніки в робочому стані вимагають від фермерів на 30—40% більше витрат, ніж у колгоспах і радгоспах.
Вища ефективність приватних господарств в Україні лише при вирощуванні окремих видів городини. Більше того, з погляду теорії маржиналізму така ефективність можлива за умови, що селянські сім'ї збільшують витрати праці задля задоволення власних потреб до тих пір, поки "важкість" граничних зусиль врівноважується корисністю отриманих цінностей. Перевищення цієї оптимальної межі прискорюється диспаритетом цін, погіршенням життєвого рівня сільських працівників (зокрема відродженням елементів феодалізму) та іншими факторами. Водночас вища ефективність приватних господарств значно повніше може бути властива сільському господарству тих країн, в яких переважає приватна власність.
Зі сказаного щодо досвіду розвинутих країн світу випливає висновок про пріоритетність колективної форми власності в сільському господарстві. Якщо у процесі здійснення радикальної аграрної реформи в Україні орієнтуватися на пріоритетність приватної власності, заснованої на власній праці, то на місці кожного колгоспу або радгоспу слід створити не менше 40 ферм (кожна з яких повинна мати господарські будівлі, бути електрифікованою, забезпеченою водою і комунікаціями тощо). Оскільки Земельним кодексом України передбачено створення ферми площею до 100 га землі, в тому числі 50 га ріллі, така кількість фермерських господарств була б нераціональним витрачанням значних матеріальних, фінансових і людських ресурсів.
Пріоритетність колективної власності передбачає глибокі перетворення власності у колгоспах і радгоспах, які, як уже зазначалося, були одержавленими і ніколи не були справжніми колективними господарствами.
Початковий етап таких перетворень в Україні, як зазначалося, уже відбувся. Переважна більшість колгоспів функціонують з правом власності кожного члена на свою частку майна (пай). Крім того, утворилося понад 1300 селянських спілок, кооперативів, об'єднань тощо.
В основі процесу роздержавлення і приватизації лежить такий принцип: кожен член колгоспу (в тому числі пенсіонер) має право на отримання своєї частки (паю) землі та майна відповідно до трудового стажу і площі землі в розрахунку на члена господарства. Селянин може також передати свій пай до колгоспу, кооперативу або використати його для створення ферми.
У радгоспах розмір майна визначається як добуток вартості майна, що припадає в середньому на кожного члена колективного господарства в області, й кількості працівників радгоспу. Решта державного майна приватизують працівники радгоспу за власні кошти та приватизаційні сертифікати.
Цей процес означає поєднання колективного з приватним за переважання колективних засад. Водночас у процесі паювання закладаються глибокі суперечності, які виявлятимуться в майбутньому. Це передусім концентрація чималої частки землі у нинішнього покоління селян (значною мірою — пенсіонерів), що змусить майбутні покоління для ведення сільськогосподарського виробництва витрачати чималі кошти для купівлі землі, а земельна рента використовуватиметься прошарком крупних землевласників-рантьє неефективно.
У багатьох розвинутих країнах світу існує значна частка державної власності на землю, яка використовується і як об'єкт товарних відносин і з метою реалізації стратегічно важливих державних програм.
На землях, що знаходяться у загальнодержавній власності, суб'єктом права є Верховна Рада України, на інших державних територіях — ради різних рівнів (обласні, районні, міські, селищні, сільські). Важливий напрям радикальної аграрної реформи — створення ефективного аграрно-промислового комплексу (АПК).
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 81; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!