Радянсько-польська війна та Україна
21 квітня 1920 р. голова дипломатичної місії УНР А. Левицький та міністр закордонних справ Польщі Я. Домбський підписали політичну та торговельно-економічну конвенції. Підписана угода стосувалися таких питань: 1) Польща визнавала незалежність УНР; 2) українському населенню в Польщі, як і польському в Україні гарантувалися національно-культурні права; 3) УНР погоджувалася на анексію Польщею західноукраїнських земель. 24 квітня 1920 р. між Польщею та УНР було укладено військову конвенцію, суть якої в об'єднанні сил для боротьби з більшовиками. Вже 25 квітня 1920 р. об'єднані польсько-українські військові почали бойові дії. Раптовість удару, краще озброєння та потрійна перевага в силах принесли успіх. 6 травня польсько-українське військо увійшло до Києва. Після форсування Дніпра польські та українські частини були зупинені на лінії Вишгород — Бориспіль. Червона армія перегрупувала сили і вже 14 травня розпочала контрнаступ. 26 травня було не тільки визволено Київ, Вінницю та Коростень, а й розпочато наступ на Львів. Поступово польсько-радянська війна для більшовиків перетворювалася на наступальну. Але проблеми в радянських військ наростали. Відрив від тилів, швидкі темпи просування та значні втрати знесилили Червону армію. Створивши шестикратну перевагу польські війська перейшли в наступ. У жовтні 1920 р. між Польщею та радянською Росією було укладено перемир'я, яке примусило 35-тисячне військо УНР вести боротьбу самостійно. 18 березня 1921 р. між протидіючими сторонами було укладено Ризький мирний договір, суть якого полягала у визнанні Польщею існування УСРР та переході під контроль польської держави Підляшшя, Холмщини, Західної Волині та Західного Полісся.
|
|
|
Після того, як у листопаді 1920 р. радянські війська вибили Врангеля з Криму та розгромили основні сили махновських повстанських загонів, громадянська війна в Україні фактично завершилася.
Таким чином, укладена Польщею та УНР Варшавська угода не дала змоги реалізувати плани С. Петлюри. Відповіддю на швидкий наступ польсько-українського війська став Потужний контрнаступ більшовицьких сил. Завершення громадянської війни засвідчувало не тільки перемогу радянської влади на теренах колишньої Російської імперії, а й поразку національно-патріотичних вил та болючий територіальний розкол українських земель.
Питання для самоперевірки
1) Які причини зумовили поразку Директорії УНР?
2) В чому полягає значення проголошення ЗУНР?
3) Від позиції якої соціальної групи українського суспільства залежала доля Української незалежності?
Методичні рекомендації
Додаткову інформацію з питань, що були розглянуті в лекції можна знайти у таких виданнях: Бойко О.Д. Історія України. Посібник. – Київ: “Академвидав”, 2004; Борисенко В. Курс української історії. – К., 1997; Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917-1919 рр. – К., 1995; Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея. – К., 1997; Українська державність у ХХ столітті. – К.,1996.
|
|
|
Тема 12. Лекція 14. Міжвоєнний період в історії українського народу (1921 – 1939 рр.) (2 год.).
Метою лекції є показати студентам трагічність періоду між двома світовими війнами для української землі, поділеної між чотирма країнами.
Для досягнення означеної мети необхідно розглянути такі основні питання:
УСРР на початку 20-х років. Міжнародне і внутрішнє становище. НЕП. Створення СРСР.
Соціально-економічні перетворення. Індустріалізація. Колективізація. Голод 1932-1933 рр. Процес формування тоталітарного режиму в СРСР.
Національно-культурне будівництво. Політика коренізації.
Західноукраїнські землі у 20 – 30-ті роки. Українські землі у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини.
УСРР на початку 20-х років. Міжнародне і внутрішнє становище. НЕП. Створення СРСР.
Радянські республіки на початку 20-х років формально були самостійними. Фактично ж вони утворювали одну державу без назви завдяки панівній у кожній із них єдиній Комуністичній партії. Воєнні дії, що точилися майже безперервно протягом семи років завдали величезної шкоди народному господарству України. Чисельність промислових робітників скоротилася наполовину. Продовольство в селян держава вилучала методом продрозкладки, тобто примусово. Від початку 1921 р. селянські повстання охопили майже всю Україну. Селяни виступали проти продовольчої та посівної розкладки, за вільну торгівлю.
|
|
|
З метою подолання кризи більшовики вдалися до політичних методів. Вимушеною реакцією став відхід від спроб замінити ринковий механізм директивним управлінням. Була впроваджена так звана “нова економічна політика” (НЕП), яка охоплювала період з 1921 до 1928 рр.
НЕП передбачав систему заходів, спрямованих на використання “в інтересах будівництва соціалізму” товарного виробництва, ринкових відносин, економічних методів господарювання. Найважливішими з них були: зміна продрозкладки на продподаток; денаціоналізація частини промислових підприємств, насамперед дрібних; допуск приватного капіталу, заохочення іноземних концесій; відмова від натуралізації господарських відносин та запровадження вільної торгівлі (на території України діяло біля 75 тис. приватних торгових закладів); нормалізація фінансової системи (відновлено у повному обсязі грошовий обіг, банки, кредитні установи, проведено грошову реформу 1922 – 1924 рр., яка зупинила інфляцію); децентралізація керівництва промисловістю.
|
|
|
Поруч з впровадженням непу у 1921-1923 рр. тривав голод. Викликано це було посухою, скороченням виробництва продовольства внаслідок господарської руїни та непомірні реквізиції часів військового комунізму.
НЕП поширювався не тільки на одноосібні селянські господарства, але й на радгоспи. Селянство повністю освоїло конфісковану в поміщиків землю й перевищило дореволюційний рівень виробництва сільськогосподарської продукції.
26 вересня 1922 р. Ленін надіслав листа до Політбюро ЦК РКП (б), в якому висунув і обґрунтував нову форму державного союзу Радянських республік. Пропонувалося, щоб Російська і Закавказька федерації, Україна і Білорусія утворили новий союз федерацій.
10 грудня 1922 р. УІІІ Всеукраїнський з'їзд Рад схвалив Декларацію про утворення Союзу РСР.
30 грудня 1922 р. І з'їзд Рад СРСР в основному затвердив Декларацію про утворення СРСР і Союзний договір. Остаточні тексти цих документів, з урахуванням зауважень і пропозицій союзних республік мав затвердити наступний з'їзд Рад.
Договір про утворення СРСР був пройнятий централізмом. В ст. 13 Договору записано: "Декрети і постанови РНК СРСР обов'язкові для всіх союзних республік і беруться до виконання безпосередньо на всій території Союзу". У компетенції республіки залишається тільки те, що знаходиться поза межами радянської автономії: внутрішні справи, юстиція, освіта, землеробство, охорона здоров'я, соціальне забезпечення.
26 січня 1924 р. відкрився ІІ з'їзд Рад СРСР. Він остаточно затвердив першу Конституцію СРСР. Конституційне оформлення Союзу завершилося.
ІХ Всеукраїнський з'їзд Рад у травні 1925 р. затвердив новий текст Конституції УРСР. У ній законодавчо затверджувалось входження УРСР до складу СРСР, визначалися компетенція і функції республіканських органів влади і управління.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 231; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!